Рішення

від 19.10.2015 по справі 910/20528/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2015Справа №910/20528/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЗ-Трейд", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "ОМЗ Україна (Група Уралмаш-Іжора)" про стягнення 190080,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Годицький А. І. (довіреність № б/н від 23.03.2015);

від відповідача - Стужук А. О. (довіреність № б/н від 10.09.2015);

від третьої особи - не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЗ-Трейд» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 122880,00 грн пені та 67200,00 грн штрафу.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем договору постачання товару, а саме відповідачем не поставлена позивачу продукція у відповідності до умов договору у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача пені та штрафу за невиконання договору поставки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.09.2015 року.

11.09.2015 в судовому засіданні представник відповідача подав письмовий відзив на позов, у якому зазначив, що поставку продукції не було здійснено не з його вини, оскільки продукція яка поставлялася по договору поставки компетентними органами Російської Федерації віднесена до списку продукції подвійного призначення та відповідно з'явилася необхідність у оформленні міжнародного імпортного сертифікату на вказану продукцію. Також відповідач зауважує про зволікання позивача при оформлені додаткової угоди про внесення змін до креслення назви та назви продукції. Відповідач вказав, що прострочення поставки продукції також пов'язане із закінченням строку дії реєстраційного посвідчення в Державній службі експортного контролю України для третьої особи в України та із закінченням строку дії договору в зв'язку з зволіканням позивача в оформлені документів необхідних для оформлення відповідних дозволів. Відповідач вказав, що виникла необхідність у оформленні міжнародного імпортного сертифікату та для оформлення експортних ліцензій позивачу потрібно було надати сертифікат кінцевого користувача. Відповідач наголошував, що позивачем було направлено сертифікат кінцевого споживача, що було підставою для подання відповідачем заявки на оформлення міжнародного імпортного сертифікату. Проте, при оформлені міжнародного імпортного сертифікату виявлено неточності у вихідних даних в документах, а тому відповідач подавав документи на внесення змін у специфікацію на товар, що на думку останнього відстрочувало поставку товару згідно договору. У зв'язку з довготривалим оформленням міжнародного імпортного сертифікату стало неможливо його оформити тому, що закінчився договір поставки № 2014/12-03. Пропозиція відповідача про продовження строку дії договору поставки позивачем була відхилена

Ухвалою суду від 02.09.2015 відкладено розгляд справи на 11.09.2015.

Ухвалою суду від 11.09.2015 відкладено розгляд справи на 08.10.2015 та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "ОМЗ Україна (Група Уралмаш-Іжора)".

08.10.2015 через відділ діловодства суду від позивача по справі надійшли письмові пояснення на відзив у яких позивач зазначив, що внесення змін до маркування креслення та найменування продукції відбулося на прохання самого відповідача в 2015 році, коли строк поставки по договору вже закінчився та ніяким чином не вплинуло на технічні та якісні характеристики самої продукції, яка відповідно до договору мала бути виготовлена в 2014 році. На думку позивача, оскільки відповідач листом від 26.01.2015 повідомив про поставку проб контрольних на ВП «Рівненська АЕС» не пізніше 17.02.2015, то вказане не може свідчити про порушення та наявність вини зі сторони позивача, що призвело до невиконання відповідачем умов договору. Щодо посилання відповідача на закінчення 29.05.2015 строку дії посвідчення про реєстрацію ТОВ «ОМЗ-Україна (Група Уралмаш-Іжора)» у службі експертного контролю України, то позивач зауважує, що строк поставки за спірним договором закінчився 21.02.2015, тобто за три місяці до закінчення строку дії посвідчення. Також позивач зауважує, що ТОВ «ОМЗ-Україна (Група Уралмаш-Іжора)» не є стороною спірного договору.

У судовому засіданні 08.10.2015, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 19.10.2015.

Представник позивача в судовому засіданні 19.10.2015 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 19.10.2015 заперечив проти заявлених позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання 19.10.2015 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 19.10.2015 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши представників позивача та відповідача, проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" в якості покупця та товариство з обмеженою відповідальністю «ОМЗ-Трейд» в якості постачальника уклали договір поставки № 2014/12-03, за умовами якого відповідач зобов'язався в порядку і на умовах, визначених Договором, поставити для потреб замовника продукцію, а замовник здійснити оплату продукції за кількістю та за цінами, що передбачені специфікацією (додаток № 1 до договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач направив вказаний договір позивачу, який був отриманий останнім 05.12.2014 (лист від 03.12.2014 № 359).

17.12.2014 відповідач листом направив оформлений зі сторони позивача договір поставки № 2014/12-03.

Листом від 23.12.2014 № 371 відповідач підтвердив отримання підписаного відповідачем екземпляру договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Оферта може мати письмовий вигляд коли вона має форму єдиного документа, тобто проекту договору, листа, телеграми тощо, що надсилаються акцептанту поштою чи за допомогою іншого технічного засобу зв'язку.

Наслідком надання оферти є те, що коли адресат оферти відізветься й у будь-якій формі висловить згоду укласти договір на зазначених в оферті умовах, його слід визнати укладеним.

З огляду на зазначене договір поставки № 2014/12-03 був укладений між позивачем та відповідачем 23.12.2014.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що предметом поставки за даним договором є проби контрольні виробництва ВАТ „Іжорські заводи".

Сума договору становить 960000,00 грн, у т. ч. ПДВ 20% - 160000,00 грн (п. 2.3 договору)

Сторонами погоджено, що продукція поставляється постачальником протягом 60 днів з моменту укладання договору поставки (п. 3.1 договору). Поставка продукції здійснюється на умовах DDР згідно „Інкотенрмс-2000" на склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що за порушення строків поставки продукції постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленої продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку протсрочки поставки продукції понад 30 діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції.

30.04.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією № 011-9/3883 про сплату штрафних санкцій за не поставку продукції за договором.

Відповідач відповіді на претензію не надав, штрафні санкції за не поставку продукції по договору не сплатив.

Позивач зазначає, що станом на 21.02.2015 продукція не була поставлена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовними вимогами щодо стягнення з відповідача 122880,00 грн пені та 67200,00 грн 7 % штрафу за прострочення поставки продукції по договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір № 2014/12-03 від 23.12.2014 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом, укладаючи договір сторони погодили, що постачання здійснюється протягом 60 днів з моменту укладання договору поставки.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву визнає факт не здійснення поставки товару на користь позивача. Проте, відповідач зазначає, що поставку не було здійснено не з його вини, оскільки продукція яка поставлялася по договору поставки компетентними органами Російської Федерації віднесена до списку продукції подвійного призначення та відповідно з'явилася необхідність в оформленні міжнародного імпортного сертифікату на вказану продукцію. Також відповідач зауважує про зволікання позивача у оформлені додаткової угоди про внесення змін до креслення назви та назви продукції. Відповідач вказав, що прострочення поставки продукції також пов'язане із закінченням строку дії реєстраційного посвідчення в Державній службі експортного контролю України для третьої особи в України та із закінченням строку дії договору, у зв'язку з зволіканням позивача в оформлені документів необхідних для оформлення відповідних дозволів.

Відповідно до п. 10.1 договору сторона звільняється від відповідальності за часткове, або повне невиконання зобов'язання по договору, коли неможливість виконання безпосередньо викликана дією обставин, що не залежать від волі сторони, які сторона не могла передбачити і застерегти розумними мірами непереборної сили. До також обставин належать: стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки, військові дії, громадські безпорядки, дії органів державної влади, тощо.

Обставини непереборної сили автоматично продовжують термін дії даного договору, але якщо такі обставини перевищують два місяці, сторони приймають рішення про доцільність продовження виконання даного договору, про що підписується додаткова угода (п. 10.2 договору).

Сторони зобов'язані повідомити про настання та припинення обставин непереборної сили протягом 3-х днів в письмовій формі (п. 10.3 договору).

Відповідним доказом наявності обставин непереборної сили обставин та їх тривалість є довідка Торгово-промислової палати України згідно ЗУ „Про Торгово-промислові палати України" або відповідно до діючого законодавства документів інших компетентних органів (п. 10.4 договору).

Проте, з матеріалів справи вбачається наступне.

На виконання договору поставки № 2914/12-03 18.12.2014 відповідач уклав з третьою особою договір поставки № 2914/12-18 продукції, яка є предметом договору поставки №2014/12-03.

Листом від 26.01.2015 № 371 відповідач повідомив позивача, що поставка продукції буде здійснена не пізніше 17.02.2015.

04.02.2015 року відповідач по справі звернувся до позивача листом з проханням погодити змінене креслення продукції, яке було погоджено позивачем листом від 06.02.20145 № 161/1209.

18.02.2015 ВАТ „Іжорські заводи" (виробник продукції) повідомило експортера (UNITEK Energy AG) та ТОВ „ОМЗ-Україна (Група Уралмаш-Іжора) (третя особа у справі) імпортера, що для оформлення експортних ліцензій на продукцію необхідно надати міжнародний імпортний сертифікат з додатковою інформацією.

Третя особа звернулася до відповідача з листом від 19.02.2015 № 45 про надання документації для оформлення міжнародного імпортного сертифікату на продукцію із вказанням додаткових гарантій.

25.02.2015 відповідач звернувся до позивача з листом № 103 в якому повідомив, що для митного оформлення продукції по договору та отримання експортних ліцензій експортером, а також міжнародного імпортного сертифікату імпортером ТОВ „ОМЗ-Україна (Група Уралмаш-Іжора) необхідно надати сертифікат кінцевого споживача.

Листом від 05.03.2015 позивач надав відповідачу сертифікат кінцевого споживача.

11.03.2015 ТОВ „ОМЗ-Україна (Група Уралмаш-Іжора) звернулося до Державної служби експертного контролю України про надання міжнародного імпортного сертифікату.

У відповідь на звернення Державна служба експертного контролю України рекомендувала зареєструвати зміни до креслення.

24.03.2015 відповідач звертався до відповідача про перенесення терміну поставки та гарантував добровільну сплату штрафу.

27.03.2015 відповідач просив погодити позивача внесення змін в специфікацію та в технічні вимоги в частині назви продукції у зв'язку з різними назвами продукції в конструкторсько-креслярської документації заводу-виробника та специфікації на поставку товару.

02.04.2015 відповідач просив погодити позивача внесення змін в специфікацію та в технічні вимоги у зв'язку з виявленням розбіжностей в частині назви та номеру креслення продукції, що поставляється.

30.04.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією № 011-9/3883 про сплату штрафних санкцій за не поставку продукції за договором.

06.05.2015 відповідач повторно звернувся до позивача про прискорення внесення змін в специфікацію.

Додатковою угодою від 14.04.2015 № 1 до договору, яку за твердження відповідача останній отримав 18.05.2015 внесено зміни до договору в частині предмету поставки, специфікації та технічних умов.

Державна служба експортного контролю України повідомила, що термін поставки товару згідно умов договору № 2014/12093 від 03.12.2014 закінчено 30.06.2015 та в отриманні дозволу було відмовлено.

30.07.2015 відповідач звернувся до позивача з листом № 231 в якому повідомлялось, що поставка продукції по договору № 2014/12-03 відбудеться у вересні 2015 року.

07.09.2015 року позивач листом № 258 просив розірвати договір на поставку № 2014/12093 від 03.12.2014 у зв'язку з недоцільністю подальшого виконання договору та відзначити відсутність вини позивача в неможливості виконати поставку продукції по договору.

Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Як встановлено ст. 217 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Статтею 44 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Отже, зміна вимог щодо оформлення документів на поставку продукції є комерційним ризиком постачальника, а тому не може бути підставою для невиконання зобов'язань по договору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надавав відповідачу всі необхідні документи для виконання договору поставки продукції.

Проте, відповідач у порушення умов договору не поставив продукцію у строк встановлений в договорі чим порушив його умови.

Інших підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків поставки продукції останнім не було надано.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Загальними умовами виконання зобов'язань, виходячи зі змісті ст. 526 Цивільного кодексу України є обов'язковість його виконання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що за порушення строків поставки продукції постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленої продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку протсрочки поставки продукції понад 30 діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції.

Зважаючи на те, що не здійснення поставки товару відповідачем в обумовлені договором строки є односторонньою відмовою відповідача від виконання ним його зобов'язання у правовідносинах з позивачем, заявлені Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу „Рівненська атомна електрична станція" являються правомірними, законними і обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству та п. 7.2 договору, а тому задовольняються судом повністю відповідно до проведеного позивачем розрахунку пені і штрафу, що перевірений судом та приймається як правильний і належний.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЗ-Трейд" (01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 4-Б, код 38464309) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі в особі відокремленого підрозділу „Рівненська атомна електрична станція" (34400, м. Кузнєцовск, Рівненська область, код 05425046) 122880 (сто двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн 00 коп. пені, 67200 (шістдесят сім тисяч двісті) грн. 00 коп. штрафу та 3801 (три тисячі вісімсот одна) грн 60 коп. судових витрат.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 23.10.2015.

Суддя Я.А. Карабань