Ухвала

від 21.10.2015 по справі 155/670/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 155/670/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Шумський А.А. Провадження № 22-ц/773/1488/15 Категорія: 2 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Данилюк В.А.,

суддів Киці С.І., Подолюка В.А.,

при секретарі Вергуну Т.С.

з участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування приналежної речі за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 19 серпня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 19 серпня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування приналежної речі відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В даному судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній підстав, просять рішення суду скасувати, відповідач ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечила.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку сторонами не було вирішено питання щодо переходу права власності на земельну ділянку та не визначено даних щодо розміру земельної ділянки та її кадастрового номеру, а дана земельна ділянка не є приналежною річчю вказаного будинку.

Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 09 червня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1. Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Павлюк І.І..

На момент укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, земельна ділянка площею 0,60 га. належала матері відповідача ОСОБА_5, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла. Спадщину після її смерті прийняла дочка ОСОБА_3 і їй державним нотаріусом Горохівської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. У склад спадщини входила спірна земельна ділянка площею 0,60 га., яка розташована на території с. Старостав Холонівської сільської ради Горохівського району. На підставі зазначеного свідоцтва відповідачу було надано витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі нерухомого майна.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно, товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника. Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти.

Відповідно до п. п. 18, 18-1, 18-2 Постанови Пленуму ВС України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді земельних справ» до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно ст. 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Разом з тим встановлено, що власником земельної ділянки на момент укладення договору купівлі-продажу була не сторона договору ОСОБА_3, а інша особа, і під час посвідчення договору купівлі - продажу сторонами не було вирішено питання щодо переходу права власності на землю та не визначено даних щодо розміру земельної ділянки та її кадастрового номеру. Судом встановлено, що позивач відмовилася проводити експертизу щодо визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування будинковолодіння.

Дані обставини встановлені рішенням апеляційного суду Волинської області від 17 січня 2012року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Холонівської сільської ради Горохівського району про визнання права власності на земельну ділянку, яке набрало законної сили і залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за таких обставин не можна вважати земельну ділянку, яка є предметом спору, приналежною річчю будинковолодіння, яке було придбане позивачем ОСОБА_1, а тому вимоги ст. 662 ЦК України не можуть бути застосовані до даних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження судом першої інстанції і не спростовують висновків суду,

Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 19 серпня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: