Рішення

від 21.10.2015 по справі 291/488/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №291/488/15-ц Головуючий у 1-й інст. Нейло В. М.

Категорія 23 Доповідач Шевчук А. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Шевчук А.М.,

суддів: Заполовського В.Й., Талько О.Б.,

з участю секретаря судового засідання: Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» до ОСОБА_1 про стягнення коштів

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг»

на заочне рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 14 липня 2015 року,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» (далі - ТОВ «Украгроінвест Холдинг») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 Просило стягнути з відповідача 2 755,91 грн. переплаченої орендної плати, з підстав, передбачених ст.1212 ЦК України. В обґрунтування позову посилалося на те, що 01 січня 2006 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого товариство зобов'язалося сплачувати орендну плату в розмірі 627,59 грн., а 25 грудня 2006 року - укладено додаткову угоду, в якій сторонами встановлено орендну плату в розмірі 1 486,62 грн. (до видачі - 1 263,63 грн.), що складає 3% від нормативно-грошової оцінки, переданої в оренду, земельної ділянки. Таким чином, відповідач отримала в якості орендної плати грошову суму, що перевищує розмір орендної плати, встановлений договором, на 2 755,91 грн., оскільки товариство помилково вважало своїм обов'язком здійснювати виплату орендної плати в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки вартості земельної ділянки.

Заочним рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 14 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Украгроінвест Холдинг» подало апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Вважає, що заочне рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, посилається на те, що відповідач правомірно отримувала орендну плату, визначену договором, але неправомірно отримувала грошові кошти, що перевищують розмір орендної плати, які і підлягають стягненню. Суд безпідставно послався на ст. 1215 ЦК України, як на підставу звільнення від повернення безпідставно набутих коштів. Відповідно до ст.ст.21,23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата встановлюється виключно договором за згодою сторін.

Сторони не з'явилися у судове засідання. У матеріалах справи є відомості про вручення їм судових повісток (рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення приєднані до матеріалів справи). На час проведення судового засідання від сторін не надходило клопотань про відкладення розгляду справи, а тому колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову з підстав, передбачених ст.1215 ЦК України, суд першої інстанції виходив із того, що рахункова помилка з боку позивача, а також недобросовісність з боку відповідача відсутні.

Колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.

Із матеріалів справи вбачається, що 25 грудня 2009 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» (орендар) укладений договір оренди землі, за умовами якого відповідач надала, а позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,23 га, яка знаходиться на території Топорівської сільської ради (а.с.4-5).

На копії договору є помітка, що він зареєстрований, про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 25 грудня 2009 року.

Орендована земельна ділянка належить на праві власності відповідачу згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого 20 липня 2002 року (акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 25 грудня 2009 року, а.с.6).

За умовами договору оренди землі: нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 49 554,03 грн. та договір укладено на десять років.

Пунктом 9 договору оренди землі врегульовано, що орендна плата вноситься орендарем у формі і розмірі не менше 3% від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, що становить 1 486,62 грн.

Орендна плата вноситься до 30 грудня кожного року (п.11 договору оренди земельної ділянки).

У матеріалах справи відсутні докази визнання договору або його окремих частин недійсними у порядку, встановленому законом.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд уповноважений розглядати цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.11 ЦПК України).

За змістом позовних вимог, фактично позивач просить стягнути з відповідача кошти у сумі 2 755,91 грн., які переплачені за оренду земельної ділянки, посилаючись, як на підставу позову, зокрема, на ст.1212 ЦК України.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовується також до вимог про:

1)повернення виконаного за недійсним правочином;

2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3)повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом ст.ст.10,11,60,212 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (принцип змагальності цивільного судочинства). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Чинним законодавством обов'язок доведення факту безпідставного отримання відповідачем 2 755, 91 грн. покладається на позивача.

Однак, із ксерокопій відомостей про виплату грошей вбачається, що кошти виплачувалися за оренду зем-них паїв 2011, за пай 2012 рік та за пай 2013 рік, а не за оренду земельної ділянки, яка є об'єктом оренди, що не є тотожними поняттями (а.с.7-21).

Таким чином, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, а тому в задоволенні позову необхідно було відмовити за безпідставністю.

Окрім того, суд першої інстанції самостійно змінив підставу позову.

З огляду на викладене вище, відповідно до ст.309 ЦПК України, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалює нове рішення, яким відмовляє позивачу у задоволенні позову, але з інших вище вказаних правових підстав.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» задовольнити частково.

Заочне рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 14 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення коштів з інших правових підстав.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: