Рішення

від 27.08.2015 по справі 755/8288/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/8288/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого - судді В.П. Гончарука

при секретарі І.В. Красновій

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення боргу з відповідача інфляційні витрати в розмірі 1 066 913 гривень 38 коп. та 3 % річних в сумі 112 191 грн. 78 коп. поклавши на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 654 грн., посилаючись на те, що позивач передав відповідачу на підставі договору позики грошову суму в розмірі 3 000 000 грн., яку відповідач зобов»язався повернути. Грошові кошти відповідач не повернув, у зв»язку із чим позивач звернувся до суду із позов про стягнення боргу. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11.12.2012 року було стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1, 3 000 000 грн. боргу. Кошти відповідач в повному обсязі станом на день звернення не сплатив, що і змусило позивача звернутись із позовом до суду. .

Представник позивача в судове засідання не з»явився, але надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, час та дату слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ч.1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів що у даному випадку вбачається за доцільне.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11.12.2014 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу судом було вирішено стягнути з останнього на користь позивача суму 3 000 000 грн., до складу якої входить сума коштів позичені ОСОБА_2 за договором позики, укладеному між сторонами 10.09.2013 р.

Ст. 61 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, виходячи з чого наявність грошового зобов»язання між сторонами в за наведених умов повторному доказуванню не підлягає.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що протягом часу вказане грошове зобов»язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 не виконувалось, виходячи з чого за заявлений позивачем строк, тобто з 10 січня 2014 р. по 09 квітня 2015 р. сума інфляційних витрат з розрахунку позивача що містяться в матеріалах справи складає 1 066 913 грн. 38 коп. та 3 % річних в сумі 112 191 грн. 78 коп.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а також боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В матеріалах справи не містяться докази звернення стороною позивача до органів виконавчої служби з приводу примусового виконання заочного рішення Дніпровського районного суду м .Києва від 11.12.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики. З чого вбачається що відповідачу не надався строк на добровільне виконання рішення суду.

Як вбачається із вимог ст.. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України, Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст..3 ЦПК України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст.. 10 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.. 11 ЦПК України Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов не обґрунтований та такий що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 625,1046,1047,1048,1049,1050 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 58,84, 88, 208, 209, 212-215,217, 218, 224-226, 227-228 Цивільного процесуального кодексу України, ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя