cpg1251
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2015 року Справа № 910/25059/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Іванової Л.Б. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбо" на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 03.02.2015 Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 у справі№ 910/25059/14 Господарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будбо" простягнення 127365,58 грн за участю представників:
позивача: Нелюбов О.Р., дов. від 20.07.2015;
відповідача: повідомлений, але не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/25059/14 (суддя Головатюк Л.Д.) позов задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді - Жук Г.А., Суховий В.Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/25059/14 залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, ТОВ "Будбо" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відповідачем, в порядку ст. 121 1 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ПАТ "Європейський газовий банк" (Банк) та ТОВ "Будбо" (Позичальник) 16.12.2010 укладений кредитний договір № 22, за умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 120000,00 грн на строк з 16.12.2010 по 10.12.2012 зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 23,5% річних.
Сплата процентів здійснюється з 1 по 5 число місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит у відповідності до п. 1.3 договору, в день дострокового погашення заборгованості або в день дострокового розірвання договору (п. 1.4.4 договору).
З метою забезпечення зобов'язань за договором укладається договір застави майнових прав на депозит (внесок) Богун Тетяни Григорівни в сумі 120000,00 грн, розміщений в Банку (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 3.2.6 договору, Банк має право відмовитися від надання кредиту частково або в повному обсязі, а також достроково вимагати погашення заборгованості Позичальником за договором, включаючи нараховані проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції, зокрема, у випадку невиконання Позичальником умов договору.
Між сторонами були укладені договори про внесення змін до кредитного договору від 10.12.2012 та від 11.12.2013, згідно яких продовжено термін повернення кредиту до 16.12.2014.
В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №22, між ПАТ "Європейський газовий банк" та Богун Т.Г. 16.12.2010 укладені договори банківського рахунку №4823, банківського вкладу №145220 та застави майнових прав №22/1.
Разом з тим, Постановою Правління Національного банку України від 16.07.2014 №424 ПАТ "Європейський газовий банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.07.2014 №57 в ПАТ "Європейський газовий банк" з 17.07.2014 по 17.10.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та рішенням від 13.10.2014 №111 продовжено строк її дії на один місяць - до 17.11.2014 включно.
Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 17.11.2014 №725 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.11.2014 №121 "Про початок ліквідації ПАТ "Європейський газовий банк" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію".
ПАТ "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб листом від 26.08.2014 звернулось до ТОВ "Будбо" з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором № 22, проте відповідач відмовився сплатити кошти і листами від 02.07.2014 №02/07-1 та від 02.09.2014 №02/09-1 запропонував позивачу погасити заборгованість за кредитним договором за рахунок коштів, які знаходяться на депозитному рахунку.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, ГК України, Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та врахувавши всі матеріали справи в сукупності дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
При цьому, суди відхилили посилання відповідача на наявність підстав для застосування до даних правовідносин ст. 606 ЦК України, оскільки поєднання боржника і кредитора за кредитним договором № 22 в одній особі в розумінні зазначеної норми права не відбулось, а відтак не відбулось і припинення спірних зобов'язань з цієї підстави.
Також, суди звернули увагу, що спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими законодавчими актами під час тимчасової адміністрації та ліквідації банків та в питаннях регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).
Статтею 606 ЦК України передбачено припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
З аналізу зазначеної норми у системному взаємозв'язку з положеннями ст. 509, 512 ЦК України вбачається, що поєднання боржника і кредитора в одній особі відбувається тоді, коли з певних передбачених законом підстав внаслідок заміни кредитора до однієї зі сторін у правовідношенні, яка є боржником, переходять правомочності іншої сторони у правовідношенні, яка є кредитором, у зв'язку з чим одна зі сторін стає одночасно і боржником, і кредитором у одному й тому самому зобов'язанні, а друга сторона перестає бути учасником цього зобов'язання.
Водночас правове регулювання ст. 606 ЦК України не охоплює випадки, коли у сторін є зустрічні вимоги одна до одної, тобто кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим. Зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав (не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги), є окремою підставою для припинення зобов'язань відповідно до ст. 601 ЦК України.
При цьому, необхідно враховувати, що згідно зі ст. 602 ЦК України у випадках, встановлених договором або законом, зарахування зустрічних вимог не допускається. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог поєднанням боржника і кредитора в одній особі, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.
З встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вбачається, що спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, в яких ТОВ "Будбо" є боржником, а ПАТ "Європейський газовий банк" є кредитором. Відповідачем не доведені обставини переходу прав кредитора у зазначеному зобов'язанні до ТОВ "Будбо" чи до іншої особи з певних, передбачених законом підстав.
Також, відповідачем, під час розгляду справи, не доведено обставини припинення спірних у справі зобов'язань з інших, передбачених законом підстав, зокрема, у зв'язку з зарахуванням певних зустрічних однорідних вимог, здійсненим до запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Європейський газовий банк".
З огляду на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій, перевіривши правильність розрахунків позивача щодо розміру заборгованості та пені, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.
При цьому, апеляційний господарський суд обґрунтовано не піддав дослідженню обставини, пов'язані з укладеним 09.02.2015 між Богун Т.Г. та відповідачем договору відступлення права вимоги № 21, оскільки зазначений договір укладений вже після прийняття рішення по суті спору судом першої інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки господарських судів відносно задоволення позовних вимог в повному обсязі, зроблені з дотриманням вимог ст.4 3 , 4 7 , 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).
Колегія суддів касаційної інстанції не може взяти до уваги посилання скаржника на судову практику у справі № 910/15858/14 Господарського суду міста Києва, оскільки в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 6-43цс15 викладено однозначну позицію щодо застосування ст. 606 ЦК України в системному аналізі положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до ст. 111 28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Що стосується посилання на постанову у справі № 3-112гс11 Верховного Суду України від 24.10.2011, то колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що предметом розгляду спору у даній справі є стягнення кредитної заборгованості особою, на яку поширюється дія Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що є пріоритетним для відносин, в яких мова йде про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Судова колегія Вищого господарського суду України зазначає, що інші доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 111 5 , 111 7 ГПК України.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбо" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 та Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/25059/14 - без змін.
Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА
Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА
Т.П. КОЗИР
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 21.10.2015 |
Оприлюднено | 27.10.2015 |
Номер документу | 52742878 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Гольцова Л.A.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні