Рішення

від 15.10.2015 по справі 910/19732/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19732/15 15.10.15 р.

За позовом Фонду державного майна України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКОРТ-ВІНН'С"

про стягнення 126 352,50 грн. та розірвання договору.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Склярук Ю.В. за довіреністю № 285 від 24.07.2015 р.;

від відповідача: Мазур О.В. за довіреністю № б/н від 01.09.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фонд державного майна України звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКОРТ-ВІНН'С" про стягнення 39 583,67 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.09.2015 р.

26.08.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи по справі.

У судовому засіданні 03.09.2015 р. представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 03.09.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів та відкладено розгляд справи на 23.09.2015 р.

22.09.2015 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву.

23.09.2015 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшли пояснення по справі та заява про затвердження мирової угоди, разом з проектом такої угоди, підписаним з боку відповідача.

Ухвалою від 23.09.2015 р. розгляд справи відкладено на 05.10.2015 р.

29.09.2015 р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог та зміну предмета позову, у якій позивач просить стягнути з відповідача 126 352,50 грн. та розірвати договір оренди.

05.10.20105 р. від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 05.10.2015 р. оголошувалась перерва до 15.10.2015 р.

15.10.2015 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву.

Представник позивача у судовому засіданні 15.09.2015 р. підтримала позовні вимоги у повному обсязі та подала клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 90 427,91 грн., проти задоволенні решти позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 15.10.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

31.03.2015 р. між Фондом державного майна України (надалі - позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСКОРТ-ВІНН'С" (надалі - відповідач, Орендар) укладено Договір оренди № 125 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 992,7 кв. м, (реєстровий номер 00032945.3.АААДКЕ203), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А (далі - Майно), обліковується на балансі Фонду державного Майна України, код ЄДРПОУ 00032945 (далі - Балансоутримувач) та належить до сфери управління Фонду державного майна України. Вартість Майна визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.09.2014 становить за незалежною оцінкою 3 063 700 грн. ( три мільйони шістдесят три тисячі сімсот гривень) без ПДВ. Майно передається в оренду з метою розміщення станції технічного обслуговування.

Пунктами 3.1. - 3.7. Договору визначено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - лютий 2015 року - 59 579,03 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2015 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди - лютий 2015 року на індекс інфляції за березень 2015 року з врахуванням фактичної кількості діб оренди у березні 2015 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майка України. У разі користування Майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку та Бюджетним кодексом України, чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

31.03.2015 р. Орендар передав, а Орендодавець прийняв орендоване приміщення за Актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за Договором щодо сплати орендних платежів належним чином та у встановлені строки не виконував, у зв'язку з чим допустив заборгованість перед позивачем за період з 31.03.2015 р. по 10.09.2015 р. у розмірі 114 460,38 грн., яка станом на час розгляду справи залишається несплаченою.

Відповідач проти позову заперечує з підстав того, що він неодноразово звертався до позивача із листами про надання реквізитів для сплати орендних платежів, проте, у зв'язку з ненаданням останнім реквізитів, відповідач був позбавлений можливості сплачувати орендні платежі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд не приймає до уваги такі доводи відповідача, оскільки у справі наявні докази часткової сплати орендних платежів за Договором.

При цьому, судом встановлено, що 25.08.2015 р. відповідачем сплачено 24 032,47 грн. орендної плати за Договором № 125 від 31.03.2015 р., за платіжним дорученням № 33 від 24.08.2015 р.; проте, вказана оплата позивачем не врахована при розрахунку позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що доведеним являється факт наявності заборгованості відповідача зі сплати орендних платежів у розмірі 90 427,91 грн.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданих розрахунків позивач просить також стягнути з відповідача 11 892,12 грн. пені.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про його правильність та арифметичну вірність в частині суми пені, нарахованої у період з 23.06.2015 р. по 15.08.2015 р. у загальному розмірі 5 307,60 грн.

Проте, у зв'язку з неврахуванням позивачем сплати відповідачем орендної плати у розмірі 24 032,47 грн. 25.08.2015 р., судом виконано власний розрахунок пені у період з 16.08.2015 р. по 10.09.2015 р.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 114460,38 16.08.2015 - 25.08.2015 10 30,0000 % 0,164 % 1881,54 90427,91 26.08.2015 - 27.08.2015 2 30,0000 % 0,164 % 297,30 90427,91 28.08.2015 - 10.09.2015 14 27,0000 % 0,148 % 1872,97 Всього: 4051,81

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 9 359,41 грн.

Розглянувши вимоги позивача про розірвання укладеного Договору оренди, суд зазначає наступне.

Приписами ст. 651 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави для зміни чи розірвання договору. За вимогою однієї із сторін договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду при істотному порушенні умов договору іншою стороною.

Поняття дефініції істотного порушення сформульовано в статті 651 Цивільного Кодексу України, а саме: істотним визнається порушення договору однією із сторін, яке спричинить іншій стороні такі збитки, що вона у значній мірі втратить те, на що могла розраховувати при укладанні договору.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця відмовитись від договору найму, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Також, порядок та підстави для розірвання договору оренди об'єкту, що є державною власністю, визначені в Законі України "Про оренду державного та комунального майна". Згідно з вимогами ч. 3 ст. 26 цього Закону договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до пункту 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Стаття 188 Господарського кодексу України визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема в п. 2 зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (п. 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Разом з тим, з наданих суду доказів сплати відповідачем орендної плати за Договором (платіжних доручень) вбачається, що відповідач хоч і не в повному обсязі, проте систематично сплачував орендні платежі на виконання своїх зобов'язань за Договором; внаслідок чого не підтверджується факт нездійснення оплати грошових коштів по орендній платі за Договором протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу, що свідчить про відсутність підстав для розірвання Договору з підстав, викладених позивачем.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 90 427,91 грн. заборгованості та 9 359,41 грн. пені обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити з підстав їх недоведеності та невідповідності фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКОРТ-ВІНН'С" (04205, м. Київ, вул. М. Тимошенка, 21, н/п № 3; код ЄДРПОУ 30218927) 90 427 (дев'яносто тисяч чотириста двадцять сім) грн. 91 коп. заборгованості та 9 359 (дев'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 41 коп. пені.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКОРТ-ВІНН'С" (04205, м. Київ, вул. М. Тимошенка, 21, н/п № 3; код ЄДРПОУ 30218927) в доход Державного бюджету України (одержувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, р/р 31215206783001) 1 995 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 75 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 20.10.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна