Рішення

від 13.10.2015 по справі 910/23233/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015Справа №910/23233/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Український професійний Банк" до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостач 2010"

та до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріко-Буд"

про: стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 79 844 757,46 грн.

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін:

від позивача Бондаренко М.Г. (представник за довіреністю);

від відповідача-1 не з'явились;

від відповідача-2 не з'явились.

В судовому засіданні 13 жовтня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Український професійний Банк", 02 вересня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 01-10/4112 від 28.08.2015 року до відповідача-1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостач 2010" та відповідача-2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріко-Буд", про стягнення заборгованості в сумі 79 844 757,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 602 від 05.01.2012, внаслідок неналежного виконання зобов'язань за якими у відповідача-1 наявна заборгованість в загальному розмірі 79 844 757,46 грн. Для забезпечення виконання договору про відкриття траншевої кредитної лінії, 05.01.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Український професійний Банк", Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопостач 2010" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріко-Буд" було укладено Договір поруки № 602-1, за змістом якого поручитель бере на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати перед банком як солідарний боржник за кредитним договором.

Ухвалою суду від 04.09.2015 року (суддя О.С. Комарова) порушено провадження у справі № 910/23233/15, призначено розгляд справи на 29.09.2015 року.

Через відділ діловодства суду 29.09.2015 року від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, оформлені супровідним листом № 01-10/5111 від 29.09.2015 року, які долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 29.09.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору, а також заявив клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів.

Представники відповідачів в судове засідання 29.09.2015 року не з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено до 13.10.2015 року.

В судове засідання 13.10.2015 року представник позивача з'явився, дав усні пояснення по суті спору та підтримав позовні вимоги в повному обсязі, а також надав заяву, якою підтвердив наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі зазначеному в позовній заяві. Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, вимог ухвали не виконали, про час та місце були повідомлені належним чином, правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопостач" (далі - Позичальник) було укладено договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 602 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, по тексту - Договір або кредитний договір) відповідно до п.п. 1.1. якого банк зобов'язується відкрити позичальнику траншеву відкличну кредитну лінію в межах суми 12 000 000,00 грн. терміном до 30.12.2014 року на поповнення обігових коштів.

Умовами п. 3.1 Кредитного договору передбачено, що банк зобов'язаний відкривати позичкові рахунки для кожного кредиту в межах відкритої кредитної лінії в національній валюті, номери яких зазначені в Додаткових договорах, та перераховувати на поточний рахунок позичальника № 2600627668 у ПАТ "УПБ" код банк 300205, ідентифікаційний код 37319143, грошові кошти в меж їх вказаної у п. 1.1 цього договору суми на умовах, визначених Додатковими договорами.

Відповідно до положень пунктів 1.4., 3.1. Кредитного договору підставою для надання кредитів за цим договором є додаткові договори, що укладаються за взаємною згодою сторін після надання банку письмової заявки позичальника, в якій вказується сума кредиту, конкретна ціль кредитування. Подальше перерахування грошових коштів банком проводиться при наявності вільних коштів протягом 3 банківських днів після підписання сторонами кожного додаткового договору до цього Договору.

За приписами п. 4.1. Договору позичальник зобов'язався повернути одержані кредитні ресурси в строк у відповідності до умов, викладених у відповідних додаткових договорах, які є невід'ємними частинами договору про відкриття кредитної лінії, та сплатити нараховані проценти шляхом перерахування грошових коштів на позичкові рахунки та рахунки нарахованих процентів відповідно до строків, встановлених Додатковими договорами.

Умовами п. 5.9. Договору передбачено, що у разі порушення позичальником умов договору, несвоєчасного повернення отриманих кредитів та сплати процентів за їх використання, Банк має право достроково стягнути надані кредити, проценти за їх використання, можливі штрафні санкції, в т.ч. і шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення.

В подальшому сторонами вносились зміни до Кредитного договору, зокрема: додатковим договором від 28.02.2013 року розмір кредитної лінії було збільшено до 73 000 000,00 грн. терміном до 30.12.2014 року, а надалі зменшено до 72 880 000,00 грн та встановлено процентну ставку за користування кредитними ресурсами у розмірі 16,5% річних.

Пунктом 1.1 Договору з урахуванням змін від 16.03.2015 року встановлено, що остаточне погашення кредиту в сумі 72 865 000,00 грн. здійснюється не пізніше 12.06.2015 року.

За час дії Кредитного договору Позичальник неодноразово звертався до банку із заявами про надання кредитних коштів (траншів) в межах траншевої кредитної лінії, що підтверджуються меморіальними ордерами, наявними в матеріалах справи.

На підставі меморіальних ордерів Банком, на виконання умов п. 3.1. Кредитного договору, надаватися позичальникові кредитні кошти.

Однак в порушення умов спірного договору відповідач не здійснив своєчасне погашення заборгованості по кредиту, а також не сплатив Банку проценти за користування кредитними коштами та не сплатив пеню.

Крім того, судом встановлено, що для забезпечення виконання договору про відкриття траншевої кредитної лінії, 05.01.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Український професійний Банк" (надалі - позивач, кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопостач 2010" (надалі - відповідач-1, позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріко-Буд" (надалі - відповідач-2, поручитель) було укладено Договір поруки № 602-1 (надалі - договір поруки), за змістом п.п. 1.1., 1.2 якого поручитель бере на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати перед банком як солідарний боржник за кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки, у разі повного або часткового невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором в передбачені строки, банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок поручителя.

Умовами п 3.1 договору поруки, цей договір набуває чинності з 05 січня 2012 року та діє до повного виконання позичальником та/або поручителем зобов'язань за вищевказаним кредитним договором.

Оцінивши в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Приписами статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Вимогами статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до вимог ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Положеннями ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вже було судом встановлено, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 602 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 16.03.2015 року) банк зобов'язався відкрити позичальнику траншеву відкличну кредитну лінію, що поновлюється, в межах суми 72 880 000,00 грн. терміном до 12.06.2015 року. Пунктом 1.1 Договору встановлено, що остаточне погашення ліміту кредитування в сумі 72 865 000,00 грн. здійснюється не пізніше 12.06.2015 року.

Меморіальними ордерами, наявними в матеріалах справи, підтверджено, що банком було надано відповідачу-1 грошові кошти в розмірі 72 870 000,00 грн. Крім того, в якості забезпечення виконання зобов'язання відповідачем-1 за кредитним договором, між позивачем та відповідачами було укладено договір поруки № 602-1 від 05.01.2012 року, відповідно до умов якого відповідачі зобов'язалися солідарно відповідати в повному обсязі перед позивачем за виконання всіх зобов'язань відповідача-1 за кредитним договором.

Однак, відповідачі, в порушення умов кредитного договору, договору поруки та ст. ст. 526, 530, 553, 554, 1049, 1054 Цивільного кодексу України суму кредиту в розмірі 72 870 000,00 грн. не повернули, і доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору не надали.

З огляду на викладене, Господарський суд міста Києва вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідачів, як солідарних боржників, частини основного боргу за кредитним договором у розмірі 72 865 000,00 грн., а також заборгованості по строкових процентах в сумі 2 174 121,37 грн., заборгованості по прострочених процентах в розмірі 4 348 281,16 грн.

Також, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 452 354,93 грн.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З аналізу ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України випливає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 8.1. договору кредитної лінії встановлено, що за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом позичальник на вимогу банку сплачує банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості за процентами на рахунок банку № 639769433. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно процентів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості, і до дати повного її погашення. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами згідно умовами цього договору та додаткових договорів до нього

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача про стягнення солідарно з відповідачів пені за несвоєчасне повернення процентів в сумі 452 354,93 грн. є правильним.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідачі не скористалися наданими їм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явились у судові засідання, про дату і місце проведення яких були повідомлені належним чином, жодного доказу на спростування доводів позивача щодо невиконання ними зобов'язань за договором або відсутності правових підстав для їх виконання суду не надали.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд звертає увагу на наступне.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у розмірі 73 080,00 підлягають стягненню з відповідачів 1 та 2 в рівних частинах в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостач 2010" (код ЄДРЮОФОП 37319143, адреса: 01010, м. Київ, ВУЛИЦЯ ІВАНА МАЗЕПИ, будинок 10), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріко-Буд" (код ЄДРЮОФОП 37035971, адреса: 01010, м. Київ, ВУЛИЦЯ ІВАНА МАЗЕПИ, будинок 10), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Український професійний Банк" (код ЄДРЮОФОП 19019775, адреса: 02660, м. Київ, ВУЛ. МАРИНИ РАСКОВОЇ, будинок 15), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, заборгованість по простроченій частині кредиту - 72 870 000,00 грн. (сімдесят два мільйони вісімсот сімдесят тисяч гривень), заборгованість по строкових процентах - 2 174 121,37 грн. (два мільйони сто сімдесят чотири тисячі сто двадцять одна гривня 37 копійок), заборгованість по прострочених процентах - 4 348 281,16 грн. (чотири мільйони триста сорок вісім тисяч двісті вісімдесят одна гривня 16 копійок), заборгованість по пені - 452 354,93 грн. (чотириста п'ятдесят дві тисячі триста п'ятдесят чотири гривні 93 копійки). Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостач 2010" (код ЄДРЮОФОП 37319143, адреса: 01010, м. Київ, ВУЛИЦЯ ІВАНА МАЗЕПИ, будинок 10), в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36 540,00 грн. (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок гривень). Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріко-Буд" (код ЄДРЮОФОП 37035971, адреса: 01010, м. Київ, ВУЛИЦЯ ІВАНА МАЗЕПИ, будинок 10) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36 540,00 грн. (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок гривень). Видати наказ.

5. Копію даного рішення направити відповідачам у справі № 910/23233/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 20.10.2015 року.

Суддя О.С. Комарова