Постанова

від 29.09.2020 по справі 910/23233/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2020 р. Справа№ 910/23233/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токарева А.Г.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 29.09.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 (повний текст ухвали складено 15.07.2020) у справі № 910/23233/15 (суддя Бойко Р.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

про заміну сторони правонаступником та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостач 2010", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріко-Буд"

про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 79 844 757,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі №910/23233/15 позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостач 2010" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріко-Буд" на користь Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" заборгованість по простроченій частині кредиту - 72 870 000,00 грн., заборгованість по строкових процентах - 2 174 121,37 грн., заборгованість по прострочених процентах - 4 348 281,16 грн., заборгованість по пені - 452 354,93 грн.

02.11.2015 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" 15.06.2020 подано до суду заяву про заміну сторони (стягувача) правонаступником та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, у відповідності до якої заявник просив: замінити стягувача - Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"; поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" строк для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 у справі №910/23233/15 до виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/23233/15 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про заміну сторони (стягувача) правонаступником та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання задоволено частково.

Здійснено заміну сторони (стягувача) у наказі Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 №910/23233/15 - Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" його процесуальним правонаступником Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста". В поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 №910/23233/15 до виконання відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/23233/15 в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та поновити строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

03.08.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Дикунська С. Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/23233/15 та призначено до розгляду на 02.09.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/23233/15 на 16.09.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 повідомлено сторін, що відповідно до Наказу в.о. Голови Північного апеляційного господарського суду №509-в від 15.09.2020 головуючий суддя Шаптала Є.Ю. 16.09.2020 перебував у відпустці, у зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про призначення до розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/23233/15 на 29.09.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3316/20 від 22.09.2020, у зв`язку з тим, що суддя Дикунська С. Я. перебуватиме у відпустці з 28.09.2020 по 02.10.2020, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Яковлєв М. Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/23233/15 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В., Яковлєв М. Л. та зазначено, що розгляд справи відбудеться 29.09.2020.

В судовому засіданні 29.09.2020 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

В судове засідання 29.09.2020 решта сторін своїх представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, які не з`явились в судове засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про заміну сторони (стягувача) правонаступником, місцевий господарський суд виходив з наступного.

Як вбачається з доданих до заяви документів, що 27.04.2020, за наслідками проведення електронного аукціону №UA-EA-2020-03-19-000019-b з продажу пулу активів Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк", що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, частина з яких знаходяться в заставі Національного банку України (лот №GL16N717120), між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" було укладено Договір №81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрований за №618 (далі - "Договір №81"), предметом якого, зокрема, виступили права вимоги за договором про відкриття траншевої кредитної лінії №602 від 05.01.2012, укладеним між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Енергопостач 2010".

У відповідності до змісту п. 2 Договору №81 новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору та передбачених основними договорами, право вимагати сплати неустойок, пені, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, нікчемності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ.

У додатку №1 до цього договору, вказано розмір заборгованості за основними договорами, права вимоги за якими переходять до нового кредитора, Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

Відповідно до п. 4 Договору №81 за відступлення прав вимоги за основним договорами, відповідно до цього договору, а також за продаж майнових прав за договором №81/1 від 27.04.2020 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави, та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 2 496 405,57 грн. Ціна договору сплачена новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Згідно з п. 1 Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, оформленого додатком №1 до Договору №81, сторонами визначено, що до нового кредитора перейшло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостач 2010" за договором про відкриття траншевої кредитної лінії №602 від 05.01.2012, заборгованість останнього за яким станом на 27.04.2020 по сплаті тіла кредиту становила 72 870 000,00 грн., а відсотках - 118 699 180,92 грн., що разом становить 191 569 180,92 грн.

Крім того, 27.04.2020 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" було укладено договір №81/1 від 27.04.2020 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави, та договорами іпотеки суб`єктів господарювання (далі - "Договір №81/1"), за умовами якого банк передав у власність новому кредитору майнові права в т.ч. за договором поруки №602-1 від 05.01.2012, укладеним з ТОВ "Ріко-Буд", відповідно до умов якого останнє поручилося за виконання ТОВ "Енергопостач 2010" своїх зобов`язань перед банком згідно договору про відкриття траншевої кредитної лінії №602 від 05.01.2012, що підтверджується п. 2 Реєстру договорів, майнові права за якими відступаються, та боржників за такими договорами, оформленого додатком №1 до Договору №81/1.

Враховуючи викладене, вбачається, що станом на сьогоднішній день права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостач 2010" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріко-Буд" щодо отримання на підставі договору про відкриття траншевої кредитної лінії №602 від 05.01.2012 та договору поруки №602-1 від 05.01.2012 коштів в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 72 870 000,00 грн., по строковим процентам у розмірі 2 174 121,37 грн., по простроченим процентам у розмірі 4 348 281,16 грн. та по сплаті пені у розмірі 452 354,93 грн., які були предметом стягнення в межах даної справи, набуто Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на підставі Договорів №81 та №81/1, а ознак нікчемності останніх не встановлено.

У відповідності до приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Враховуючи зміст наведеної норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні (відповідно до статей 512 і 520 Цивільного кодексу України).

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №922/4519/14.

Згідно з ч. 1 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з метою виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі №910/23233/15, яке набрало законної сили 31.10.2015, було видано відповідний наказ, що в свою чергу був пред`явлений до виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Проте, постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 02.12.2016 ВП№49680072 старшим державним виконавцем Пироговською-Харітоновою Я.О. було повернуто без виконання наказ Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 №910/23233/15 з підстав відсутності у боржника майна та коштів, необхідних для його виконання.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив про відсутність підстав вважати, що рішення суду у даній справі є виконаним.

Як визначено ч. 5 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов до висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції про те, що в даному випадку відбулась заміна Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" як кредитора у зобов`язаннях із Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопостач 2010" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріко-Буд", які виникли на підставі договору про відкриття траншевої кредитної лінії №602 від 05.01.2012 та договору поруки №602-1 від 05.01.2012, що були предметом вирішення даної справи, і на даний час стороною спірного зобов`язання є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", у зв`язку з чим правомірно задовольнив заяву про заміну сторони (стягувача) правонаступником шляхом заміни стягувача у наказі Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 №910/23233/15.

Відмовляючи в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання місцевий господарський суд виходив з наступного.

У відповідності до змісту ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням у даній справі) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно з ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (в редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням у даній справі) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки:

посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для:

виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;

виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Керуючись наведеними положеннями, 02.11.2015, з метою забезпечення права позивача (стягувача) на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі №910/23233/15, яке набрало законної сили 31.10.2015, судом було видано відповідний наказ із встановленням строку пред`явлення його до виконання до 31.10.2016.

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, у зв`язку з чим втратив чинність Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Як встановлено ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Таким чином, в силу наведених норм Закону строк пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 №910/23233/15 було продовжено до трьох років, тобто, до 31.10.2018.

Разом з тим, як свідчать матеріали поданої заяви вказаний наказ вже пред`являвся до виконання, однак постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговською-Харітоновою Я.О. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 02.12.2016 ВП№49680072 був повернутий без виконання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII.

Згідно з п. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

У відповідності до змісту ч.ч. 4, 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Беручи до уваги вищевикладені положення, враховуючи повернення наказу Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 №910/23233/15 з підстави, визначеної п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, вбачається, що строк пред`явлення його до виконання в силу приписів ст. 12 вказаного Закону було фактично продовжено до 02.12.2019.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутності в матеріалах справи та поданої заяви доказів виникнення в подальшому обставин, з якими положення законодавства України передбачають перевивання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому, на момент звернення з заявою до суду першої інстанції, строк для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 №910/23233/15 до виконання є таким, що пропущений.

Як встановлено ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Разом з тим, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Тобто, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Таким чином, поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення певних дій.

Заявник, як на підставу поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 №910/23233/15 до виконання фактично вказується на те, що ПАТ "Український професійний банк" перебувало в процедурі ліквідації, а на момент набуття ТОВ "ФК "Івестохіллс Веста" відповідних прав вимоги такий строк вже було пропущено.

Разом з тим, за системним аналізом ст.ст. 52, 334 Господарського процесуального кодексу України, ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, ст. 514 Цивільного кодексу України сам лише факт зміни стягувача за наслідками заміни кредитора у відповідному зобов`язанні не може бути правовою підставою для поновлення чи продовження строку для пред`явлення наказу до виконання.

Крім того, в абз. 4 п. 2 Договору №81 було визначено, що новий кредитор ознайомлений з характером прав вимоги, що відчужуються за цим договором, з існуванням вимог третіх осіб, що виникають з нікчемних договорів та можуть бути пред`явлені або пред`являлися раніше до боржників. Новий кредитор обізнаний з усіма обставинами та документами, якими підтверджені вимоги банка до боржників, усвідомлює та приймає усі ризики, пов`язані з укладенням цього договору, що зумовлені у тому числі вимогами третіх осіб за нікчемними правочинами. Новий кредитор також обізнаний про існування арештів та обтяжень, вчинених на користь третіх осіб щодо нерухомого майна, яке виступає забезпеченням виконання зобов`язань за основними договорами, відповідно до цього договору. Новий кредитор обізнаний з наявністю судових спорів, у тому числі щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов`язується після укладення даного договору вжити усі передбачені процесуальним законодавством України заходи щодо заміни банку, як сторони судового процесу.

Отже, з підписанням Договору №81 ТОВ "ФК "Івестохіллс Веста" підтвердило свою обізнаність з усіма обставинами перебігу правовідносин, права вимоги в рамках яких ним було придбано (тобто, в т.ч. з наявністю та перебігом пов`язаних судових спорів).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що саме такі аспекти як закінчення строків позовної давності та/або строків на пред`явлення виконавчих документів до виконання були чинником продажу пулу активів банку - майнових вимог до боржників/позичальників, щодо повернення коштів у загальному розмірі близько 7 млрд.грн. всього за 2,5 млн.грн., тобто, за 0,04% від їх номіналу.

Вказане дає підстави для висновку про те, що ТОВ "ФК "Івестохіллс Веста" свідомо було придбано права вимоги до відповідачів, підтверджені рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі №910/23233/15, за наявності факту спливу строку для пред`явлення виданого на його виконання наказу від 02.11.2015.

Отже, заявник в повній мірі усвідомлював ризики придбання спірних активів з дисконтом у розмірі 99,96%, які в межах даної справи полягали у неможливості примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі №910/23233/15.

Таким чином, місцевий господарський суд зробив вірний висновок, що заміна в даному випадку кредитора у спірних зобов`язаннях не може вважатися поважною причиною пропуску строку для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 №910/23233/15 до виконання в розумінні приписів ст. 329 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо посилань скаржника в апеляційній скарзі на перебування первісного кредитора (банку) в процедурі ліквідації, за відсутності реальних доказів існування істотних труднощів для пред`явлення ним наказу Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 №910/23233/15 до виконання в межах встановлених строків, саме по собі не може свідчити про існування поважних причин пропуску такого строку.

Проте, жодних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для пред`явлення ПАТ "Український професійний банк" наказу Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 №910/23233/15 до виконання, в т.ч. у період з 15.05.2019 по 02.12.2019, матеріали справи та матеріали поданої заяви не містять, що виключає можливість для висновку про існування поважності причин пропуску такого строку, право оперування якими могло б бути набуто заявником за наслідками придбання спірних прав вимоги та створювало правові підстави для його відновлення згідно приписів ст. 329 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 №910/23233/15 до виконання.

Щодо посилань скаржника на те, що відмова стягувачу в поновленні пропущеного процесуального строку фактично позбавляє його права на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, що суперечить основоположному принципу обов`язковості виконання остаточного судового рішення, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Виходячи з принципу обов`язковості виконання остаточних судових рішень законодавцем передбачена можливість поновлення пропущеного строку для пред`явлення відповідного наказу до виконання, підставою для чого є наявність поважних причин пропуску.

Проте, такі поважні причини пропуску не є абстрактними, а пов`язані саме з обставинами, в силу яких стягувач був позбавлений у передбачений строк реалізувати власне волевиявлення, тобто звернутися до виконавчої служби з наказом. Вказані причини є об`єктивними обставинами і не залежать від дій стягувача, а навпаки - обмежують здійснення ним дій щодо виконання рішення суду.

У даному випадку заявником не доведено існування реальних факторів обмеження прав стягувача за наказом Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 №910/23233/15 на пред`явлення його до виконання у визначені Законом строки, а тому вести мову про порушення принципу обов`язковості виконання остаточних судових рішень з огляду на відмову за таких обставин в поновленні пропущеного строку для пред`явлення наведеного наказу до виконання неможливо.

Апеляційний господарський суд враховує, що Європейським судом з прав людини неодноразово наголошувалося на тому, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони, яка поважає верховенство права, дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Разом з тим, забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання як елементів права на судовий захист здійснюється виключно через призму дотримання таких принципів як верховенство права, забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, законності.

Європейський Суд з прав людини зазначає у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Станьо проти Бельгії" від 07.07.2009 суд вказав, що встановлені законом строки позовної давності переслідували законну мету забезпечення правової визначеності, оскільки вони захищали потенційних відповідачів від прострочених вимог і означали, що суди звільняються від необхідності винесення рішень, заснованих на доказах, які з часом набули властивість невизначеності або неповноти.

Аналогічно до наведеного тлумачення Європейським судом з прав людини поняття позовної давності слід констатувати, що і встановлений законодавцем строк пред`явлення виконавчого документа (наказу) до виконання має на меті забезпечення правової визначеності у відносинах стягувача з боржником, оскільки він захищає останнього від прострочених вимог стягувача.

Наведене в повній мірі відповідає закріпленим в Конституції України гарантіям захисту прав і свобод кожного, основоположним елементом яких є рівність всіх перед законом, що було б ілюзорними якби передбачало захист виключно прав стягувача, які випливають з остаточності судового рішення та обов`язковості його виконання, в порушення прав боржника.

Таким чином, встановлення законодавцем строку пред`явлення наказу до виконання має на меті забезпечення певного балансу конституційних гарантій захисту прав як стягувача (прав на виконання остаточного судового рішення за умови дотримання визначеної процедури та строків), так і боржника (правової визначеності в тому, що його особисті майнові права можуть бути законно порушені шляхом виконання судового рішення виключно через призму дотримання встановленої законодавцем процедури у визначені строки).

Таким чином, втручання в наведений баланс конституційних гарантій може бути виправданим виключно у визначених законодавством випадках, що в розрізі даного питання могло бути б здійснено виключно за наслідками встановлення існування реальних фактів обмеження прав стягувача за наказом Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 №910/23233/15 на пред`явлення його до виконання у визначені Законом строки, проте, скаржником не доведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено їх існування, що нівелює можливість захисту прав стягувача у визначеному приписами ст. 329 Господарського процесуального кодексу України порядку на шкоду правам боржника.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про заміну сторони (стягувача) правонаступником та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання шляхом заміни стягувача у наказі Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 №910/23233/15 з відмовою у поновленні пропущеного строку для пред`явлення його до виконання.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/23233/15 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, а підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/23233/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/23233/15 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.10.2020.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв