Рішення

від 21.10.2015 по справі 910/20312/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/20312/15

За позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» доЖитлово-будівельного кооперативу «Буревісник-1» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Житлово-будівельного кооперативу «Харчовик-2» 2. Житлово-будівельного кооперативу «Граніт-1» 3. Публічного акціонерного товариства «Київенерго» простягнення 106 286,15 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Маляр Н.В., Касянчук Л.М. від відповідача:Євдоченко Н.Д., Дреманова Н.А. від третьої особи 1:Кондратенко Л.М. від третьої особи 2:Лукашенко В.І. від третьої особи 3:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - ПАТ «АК «Київводоканал») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом Житлово-будівельного кооперативу «Буревісник-1» (надалі - ЖБК «Буревісник-1») про стягнення 106 286,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за договором на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №04057/4-04 від 25.03.2004 р., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 85 979,17 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 099,35 грн., штрафу у розмірі 4 298,96 грн., інфляційних втрат у розмірі 10 972,36 грн. та 3% річних у розмірі 2 936,31 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2015 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.09.2015 р.

02.09.2015 р. представник відповідача до канцелярії суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що позивачем неправомірно включено до суми заборгованості вартість питної води, що йде на підігрів за кодом №4-51226, а заявлена сума до стягнення за приймання стічних вод не підтверджена належними доказами.

Судове засідання, призначене на 02.09.2015 р., не відбулося та було перенесено на 28.09.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2015 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житлово-будівельний кооператив «Харчовик-2», Житлово-будівельний кооператив «Граніт-1» та Публічне акціонерне товариство «Київенерго», розгляд справи відкладено на 21.10.2015 р.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, вимоги ухвали суду виконали, надали пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечували з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

В судове засідання представники третіх осіб 1 та 2 з'явилися, на виконання вимог ухвали суду надали пояснення по суті спору.

Представник третьої особи 3 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, через канцелярію суду подав пояснення у справі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», після зміни найменування - ПАТ «АК «Київводоканал», (постачальник) та ЖБК «Буревісник-1» (абонент) було укладено договір на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №04057/4-04 (надалі - «Договір»).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що за цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та прийняти від абонента стічні води, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

За змістом п. 2.2.1 Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з п. 2.2.4 Договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до п. 2.2.5 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ вважатиметься безпідставною.

Позивач вказує, що за період з 01.07.2012 р. по 30.06.2014 р. у відповідача виникла заборгованість за надані згідно Договору послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 85 979,17 грн., що підтверджується актами зняття показань з приладу обліку, розшифровками та платіжними вимогами-дорученнями.

Спір виник у справі у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором по оплаті наданих послуги з водопостачання та водовідведення.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю природою є договором надання послуг, за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначає, що розрахунок заборгованості позивача містить не тільки нарахування за спожите холодне водопостачання та водовідведення, а й за постачання води, що йде на підігрів (код №4-51226), яке не регулюється умовами Договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

За змістом ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначався Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу №65 від 01.07.1994 р. (надалі - Правила № 65).

Надалі з 18.10.2008 р. вступили в силу нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. (надалі - Правила № 190). Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно з п. 3.13 Правил № 190 розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Отже, виходячи з положень п. 3.13 Правил №190 виробником комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води є суб'єкт господарювання, на балансі якого знаходиться бойлер.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач не має в повному господарському віданні, оперативному управлінні, користуванні, концесії бойлери, теплові пункти, котельні.

Більш того, із пояснень Публічного акціонерного товариства «Київенерго» вбачається, що індивідуальний тепловий пункт, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Тичини, 20, знаходився у спірний період на балансі такої установи.

Умовами укладеного позивачем та відповідачем договору передбачено постачання позивачем відповідачу питної води, яка споживається відповідачем та обліковується лічильниками у кубічних метрах, та не передбачено оплати відповідачем питної води, яка буде постачатись йому для виготовлення гарячої води з огляду на відсутність на балансі Підприємства бойлерів та котелень.

Відтак суд приходить до висновку, що у відповідача відсутній обов'язок щодо здійснення оплати вартості води, яка йде на підігрів, нарахованої за кодом №4-51226.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 01.02.2012 р. у справі №1/415-26/184, від 30.01.2014 р. у справі №910/12493/13 від 19.02.2015 р. у справі № 27/135.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, у розмірі 53 271,26 грн. необхідно відмовити.

При цьому, пунктом 1.4 Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 р. №37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (надалі - «Правила приймання»), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2 Правил приймання останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Відповідно до п. 1.4 Правил приймання абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

За змістом п. 2.4 Правил приймання підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь позивача.

Матеріалами справи підтверджується існування у відповідача заборгованості за прийняті стічні води у період з 01.07.2012 р. по 30.06.2014 р. у розмірі 40 847,46 грн.

Твердження відповідача про ненадання позивачем належних доказів на підтвердження факту та кількості стічних вод, прийнятих позивачем на виконання умов Договору, судом не приймається до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.1.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водо лічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності з розділом 21 Правил користування.

В матеріалах справи наявні докази на підтвердження факту зняття показань з приладу обліку, складені уповноваженими представниками обох сторін.

Більш того, відповідно до п. 2.2.5 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ вважатиметься безпідставною.

На виконання умов Договору позивачем були направлені до установи банку відповідача платіжні вимоги-доручення про сплату вартості послуг за Договором, до суми якої була включена вартість прийнятих стічних вод.

В той же час, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення дій, передбачених п. 2.2.5 Договору, з метою проведення звіряння кількості та вартості отриманих послуг з приймання стічних вод, що свідчить про погодження ним об'ємів отриманих послуг.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті наданих позивачем за Договором у період з 01.07.2012 р. по 30.06.2014 р. послуг з водопостачання та водовідведення становить 32 707,91 грн. (стоки по коду №4-51226 - переплата по коду №4-1226 у розмірі 8 139,55 грн.), строк виконання грошового зобов'язання по оплаті якої згідно положень ст. 903 Цивільного кодексу України, ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», на момент звернення з позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 32 707,91 грн. за надані згідно Договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Твердження відповідача про відсутність його боргу у зв'язку з наявністю переплати за воду, яка йде на підігрів, суд не приймає до уваги, оскільки зарахування вартості послуг із постачання холодної води для її підігріву в рахунок погашення заборгованості за послуги, передбачені Договором, є порушенням норм процесуального права стосовно меж позовних вимог.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 22.08.2013 р. у справі №5011-22/10286-2012 та від 06.06.2013 р. у справі №5011-26/4471-2012-67/485-2012.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані у період з 01.07.2012 р. по 30.06.2014 р. згідно умов Договору послуги на суму 32 707,91 грн. є правомірними та обґрунтованими.

В іншій частині заявленої до стягнення заборгованості (53 271,26 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 099,35 грн., штрафу у розмірі 4 298,96 грн., інфляційних втрат у розмірі 10 972,36 грн. та 3% річних у розмірі 2 936,31 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання з грудня липня 2012 року по червень 2014 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Крім того, відповідно до п. 4.5 Договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих згідно Договору послуг, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 635,40 грн. (32 707,91 грн.*5%). В іншій частині позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу є безпідставною.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені, інфляційних та 3% річних, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було невірно здійснено розрахунки даних вимог, зокрема, взято в розрахунок вартість води, яка йде на підігрів за абонентським кодом №4-51226.

За таких обставин, господарський суд виконав власний розрахунок, згідно з яким підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пеня у розмірі 966,52 грн., 3% річних у розмірі 1 275,63 грн. та інфляційні у розмірі 4 766,37 грн. відповідно.

В іншій частині штраф, пеня, 3% річних та інфляційні нараховані безпідставно, а відтак в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ЖБК «Буревісник-1» на користь ПАТ «АК «Київводоканал» заборгованості у розмірі 32 707,91 грн., штрафу у розмірі 1 635,40 грн., пені у розмірі 966,52 грн., 3% річних у розмірі 1 275,63 грн. та інфляційних у розмірі 4 766,37 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Буревісник-1» (02153, м. Київ, вул. П. Тичини, 20; ідентифікаційний код 22870016) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційний код 03327664) заборгованість у розмірі 32 707 (тридцять дві тисячі сімсот сім) грн. 91 коп., штраф у розмірі 1 635 (одна тисяча шістсот тридцять п'ять) грн. 40 коп., пеню у розмірі 966 (дев'ятсот шістдесят шість) грн. 52 коп., інфляційні у розмірі 4 766 (чотири тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 1 275 (одна тисяча двісті сімдесят п'ять) грн. 63 коп. та судовий збір у розмірі 827 (вісімсот двадцять сім) грн. 04 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складений 26.10.2015 р.

Суддя В.П. Босий