Рішення

від 19.10.2015 по справі 914/2604/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2015р. Справа№ 914/2604/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТКФ В«Схід-постачВ» , м. Харків

до відповідача: Приватного акціонерного товариства В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» , м. Львів

про стягнення 626509,15 грн.

Суддя Н. Мороз

При секретарі М. Потикевич

Представники:

Від позивача: н/з

Від відповідача: ОСОБА_1

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю В«ТКФ В«Схід-постачВ» , м. Харків до Приватного акціонерного товариства В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» , м. Львів про стягнення 626509, 15 грн.

Ухвалою господарського суду від 03.08.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.08.2015р.

Для об'єктивного та всестороннього вирішення спору, 13.08.2015р. та 27.08.2015р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 29.09.2015р. для всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору було відкладено розгляд справи на 12.10.2015р. та продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

12.10.2015р. в судовому засіданні оголошувалась перерва, про що представники сторін були ознайомлені під розписку.

В судове засідання 19.10.2015р. представник позивача не з'явився. В попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, позов просив задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив усно, в задоволенні позовних вимог просить відмовити. Вимоги ухвал суду від 13.08.2015р., 27.08.2015р. та 29.09.2015р. не виконав, відзиву на позов не подав. В судових засіданнях представник відповідача стверджував, що підпис на довіреностях на одержання товару типової форми №М-2 не відповідає підпису голови правління ПАТ В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» , а тому є підстави вважати, що відповідач не уповноважував на отримання товару жодних осіб, а відтак не приймав товару, на який вказує позивач. Крім того, представник відповідача посилається на лист про надання інформації Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові МГУ ДФС від 18.09.2015р. №2566/7/28-06-42-0020/321, в якому зазначено що ТзОВ В«ТКФ В«Схід-постачВ» за адресою реєстрації не знаходиться, договорів оренди приміщення зазначеного в документах не укладав, згідно пояснень посадових осіб, підприємство зареєстроване за винагороду. Також, представник відповідача заявив, що позивачем невірно нараховано інфляційні втрати, оскільки не враховано дефляцію, однак контррозрахунку проведених позивачем нарахувань до суду не подав.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовВ»язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобовВ»язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовВ»язку. Однією з підстав виникнення зобовВ»язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

15.03.2012р. між Приватним акціонерним товариством «Львівський локомотиворемонтний завод» в особі Голови Правління ОСОБА_2, що діяв на підставі статуту (відповідач, за договором - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТКФ «Схід-постач» в особі директора ОСОБА_3, який діяв на підставі статуту (позивач, за договором - постачальник) було укладено договір поставки № ВЗК-120/12.

Відповідно до умов п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується у 2012 році поставити замовникові товари, зазначені в специфікації № 1, а замовник - прийняти і оплатити такі товари. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: гальмівне обладнання електровозне. Кількість товарів: згідно специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.п.1.2, 12.1. договору).

У відповідності до п. 5.1. договору, строк (термін) поставки (передачі) товарів не більше 20 календарних днів з дня направлення заявки.

Згідно п. 6.1.1. договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки проводяться в безготівковій формі на розрахунок постачальника протягом 60 календарних днів після поставки продукції.

Додатковою угодою №1 від 18.12.2012р., укладеною між Приватним акціонерним товариством «Львівський локомотиворемонтний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТКФ «Схід-постач» внесено зміни до п. 10.1. договору поставки №ВЗК-120/12 від 15.03.2012р., відповідно до яких договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.03.2013р.

На виконання взятих на себе зобов'язань, позивач поставив відповідачу товар на суму 429495,60 грн., що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними: № 3 від 13.04.2012р. на суму 5808, 00 грн.; № 4 від 25.09.2012р. на суму 179011, 20 грн.; № 3 від 25.01.2013р. на суму 14865, 60 грн.; № 4 від 28.01.2013р. на суму 14551, 20 грн., №1 від 18.02.2013р. на суму 2493, 60 грн.; № 3 від 26.02.2013р. на суму 95635, 20 грн.; №1 від 04.03.2013р. на суму 4260,00 грн.; № 2 від 06.03.2013р. на суму 9000, 00 грн., № 4 від 12.03.2013р. на суму 22843, 20 грн.; № 5 від 12.03.2013р. на суму 9000,00 грн.; № 6 від 19.03.2013р. на суму 41815, 20 грн., № 7 від 19.03.2013р. на суму 1278, 00 грн., № 13 від 26.03.2013р. на суму 28934, 40 грн., скріплені печатками та підписані представниками позивача та відповідача, повноваження останніх підтверджуються довіреностями на отримання товару типової форми №М-2 (в матеріалах справи).

Як зазначив позивач в додаткових письмових поясненнях, які надійшли до господарського суду 08.10.2015р. вх. №43018/15, відповідач здійснив часткові оплати за поставку товару за видатковою накладною №4 від 25.09.2012р. на загальну суму 88120, 20 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (в матеріалах справи).

У зв'язку з частковим виконанням своїх зобов'язань за договором, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, внаслідок чого, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за поставлений товар в розмірі 341375,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами підписано та завірено печатками акти звірки взаємних розрахунків №2 від 01.07.2012р., №3 від 01.10.2012р., №4 від 31.10.2012р., №6 від 31.03.2013р. та №12 від 31.10.2013р. які включають всі накладні що є предметом даного спору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв'язку з невиконанням своїх зобовязань за договором по оплаті за поставлений товар, підтверджена матеріалами справи та становить 341375,40 грн. Доказів зворотнього суду не надано.

Представник відповідача, усно заперечуючи проти позову, стверджував що товару не отримував, посилаючись на те що підпис на довіреностях на одержання товару типової форми №М-2 не відповідає підпису голови правління ПАТ В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» , однак, такі твердження судом до уваги не приймаються, оскільки такі посилання є виключно припущеннями відповідача та не підтверджені документально. Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що на довіреностях на одержання товару типової форми №М-2 крім підписів керівника підприємства та головного бухгалтера, стоїть печатка ПАТ В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» .

Суд додатково звертає увагу відповідача на здійснені ним часткові оплати за поставлений товар по видатковій накладній №4 від 25.09.2012р., що підтверджується виписками по рахунку позивача (в матеріалах справи).

Посилання представника відповідача на те, що ТзОВ В«ТКФ В«Схід-постачВ» було зареєстроване за винагороду, судом до уваги не приймається, оскільки, як вбачається з долученого позивачем до матеріалів справи листа про надання інформації ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, ТзОВ В«ТКФ В«Схід-постачВ» надавало декларації з ПДВ за період з березня 2012року по серпень 2015 року до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області своєчасно та в повному обсязі.

Згідно з ч. 2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способам захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Згідно абз.3 ч.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця».

На підставі вищенаведеного, позивачем за неналежне виконання зобов'язання правомірно нараховано відповідачу 261100,58 грн. інфляційних втрат та 24033, 17 грн. - 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.10.2015р. усно заперечив проти проведених позивачем нарахувань інфляційних втрат, посилаючись на те, що позивачем при здійсненні розрахунку інфляції не враховано дефляцію. Суд звертає увагу, що в судовому засіданні 12.10.2015р. оголошувалась перерва для надання можливості відповідачу здійснити контррозрахунок інфляції, проте такого останнім до суду подано не було.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 625, 692 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 4 3 , 32, 33, 38, 49, 82, 84, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» , м. Львів, вул. Залізнична, б. 1 А (код ЄДРПОУ 00740599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТКФ В«Схід-постачВ» , м. Харків, вул. Сумська, б. 39, офіс 131 (код ЄДРПОУ 37298087) - 341375, 40 грн. - основного боргу, 261100, 58 грн. інфляційних втрат, 24033, 17 грн. - 3% річних та 12530, 19 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 22.10.2015р.

Суддя Мороз Н.В.