Рішення

від 22.10.2015 по справі 920/1352/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.10.2015 Справа № 920/1352/15

За позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю В«НадіяВ» в особі філії В«КонотопськаВ» СТОВ В«НадіяВ» , м. Бахмач, Бахмацький район, Чернігівська область;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Буринський МолокозаводВ» , м. Буринь, Буринський район, Сумська область;

про стягнення 284323 грн 92 коп;

Суддя В.Л.Котельницька

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 13.08.2015);

Від відповідача: не прибув;

За участю секретаря судового засідання - Н.М. Мітіної

Суть спору: позивач подав позовну заяву в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за невиконання грошового зобов'язання по оплаті товару за договором поставки № 29/15/П від 22.05.2015 у сумі 263 429 грн 00 коп, пеню у розмірі 18 194 грн 83 коп, 3% річних у розмірі 1 504 грн 75 коп та суму збитків, завданих інфляцією у розмірі 1 195 грн 34 коп, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку із частковою сплатою відповідачем суми боргу та з огляду на те, що до моменту судового засідання пеня, сума 3% річних та збитки завдані інфляцією збільшилися. У зв'язку з вищевикладеним позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за невиконання грошового зобов'язання по оплаті товару за договором поставки №29/15/П від 22.05.2015 у сумі 248 429 грн 00 коп, пеню у розмірі 25 983 грн 16 коп, 3% річних у розмірі 2 135 грн 58 коп та суму збитків, завданих інфляцією у розмірі 1 195 грн 34 коп, а всього 278 743 грн 08 коп.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву в обґрунтування своєї позиції не подав, у судове засідання повноважного представника не направив, хоча, відповідно до поштових відправлень, відповідач ухвали суду про порушення та відкладення розгляду справи отримував, тому суд вважає відповідача таким, що повідомлений про час та місце розгляду справи.

У дане судове засідання представником позивача були подані докази направлення відповідачу копії заяви про зменшення позовних вимог з додатками.

Суд вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22.05.2015 між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки молока № 29/15/П, відповідно до умов якого позивач зобов'язується регулярно передавати у власність відповідача сільськогосподарську продукцію (молоко коров'яче), що відповідає вимогам ДСТУ № 3662-97, а відповідач зобов'язується приймати та оплачувати товар.

Відповідно до п 4.3 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється щотижнево. Остаточний розрахунок за поставлений товар протягом місяця здійснюється не пізніше першого числа місяця наступного за звітним , загальна ж сума договору складає суму вартості усіх поставлених партій товару за період договору.

П. 4.4 договору визначено, що прийому не підлягає товар (молоко), в якому виявлено вміст антибіотиків та інгібіторів. При поставці такого молока відповідач має право відмовитися від нього.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, за період його дії позивачем здійснено поставку 31 партії товару, на загальну кількість літрів 134 399, загальна вартість товару складає 573 429 грн 00 коп., що підтверджується товарно - транспортними накладними за період з 03.06.2015 по 30.06.2015 - для підтвердження фактичного відвантаження товару постачальником, а також прийомними квитанціями № 00000000019 від 30.06.2015 та № 00000000023 від 0.07.2015 - для підтвердження фактичного отримання товару відповідачем.

Позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 573 429 грн 00 коп, що підтверджується зазначеними прийомними квитанціями, копії яких додано до матеріалів справи.

За поставлений відповідно до умов договору товар відповідач здійснив оплати: 17.06.2015 на суму 100 000 грн 00 коп. 01.07.2015 на суму 100 000 грн 00 коп, 09.07.2015 на суму 50 000 грн, 15.07.2015 на суму 50 000 грн 00 коп, 12.08.2015 на суму 10 000 грн 00 коп, підтвердженням чого слугують банківські виписки, копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становила 263 429 грн 00 коп.

03.07.2015 позивач надіслав відповідачу лист - вимогу № 03/07-15 з пропозицією у десятиденний строк з моменту отримання листа перерахувати на рахунок позивача заборгованість за договором поставки молока № 29/11/П від 22.05.2015 та повідомлення про розірвання вказаного договору.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не повністю оплатив поставлений товар, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 263 429 грн 00 коп.

01.10.2015 позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку із частковою сплатою відповідачем суми, у зв'язку з чим сума боргу позивача перед відповідачем становить 248 429 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої обов'язки за договором належним чином та у повному обсязі не виконує.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак, суд зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного договору та положень діючого законодавства не оплатив поставлений йому товар у встановлений строк.

Беручи до уваги, що відповідно до вимог чинного законодавства сторони зобов'язані виконувати належним чином взяті на себе договірні зобов'язання, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 248 429 грн 00 коп правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем були порушені права позивача через неналежне виконання зобов'язання.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 25 983 грн 16 коп пені, 2 135 грн 58 коп 3% річних, 1 195 грн 34 коп інфляційних збитків.

Згідно зі ст.ст.193, 198 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4 договору поставки від 01.07.2013 сторони погодили, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1% відповідно від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати товару.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

З урахуванням наведеного, судом був здійснений перерахунок заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, на підставі якого суд робить висновок про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 25 983 грн 16 коп пені, 2 135 грн 58 коп 3% річних та 1 195 грн 34 коп інфляційних збитків.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 5687 грн 00 коп за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буринський Молокозавод» (41700, м. Буринь, вул. Конотопське шосе, буд. 1; код ЄДРПОУ 39580318) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю В«НадіяВ» в особі філії «Конотопська» Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» (41627, с. Попівка, Конотопський район, вул. Фрунзе, буд. 15; код ЄДРПОУ 38224409) 248 429 грн 00 коп боргу, 25 983 грн 16 коп пені, 2 135 грн 58 коп 3% річних, 1 195 грн 34 коп інфляційних збитків та 5 687 грн 00 коп витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.10.2015.

Суддя В.Л.Котельницька