Постанова

від 21.10.2015 по справі 910/12250/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р. Справа№ 910/12250/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Гарник Л.Л.

Пантелієнка В.О.

при секретарі судового засідання Чміль Я.Є.

за участю представників:

від позивача: Кучак Ю.Ф. (свід. Від 18.02.2013 № 149);

від відповідача 1: не з'явились;

від третьої особи 1: не з'явились;

від третьої особи 2: не з'явились;

від ТОВ "Поляріс Компані" (апелянт): Матросов О.О. (дов. від 20.10.2015).

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент-Консалтинг-Київ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляріс Компані"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.15

у справі №910/12250/14 (головуючий суддя Васильченко Т.В., судді: Марченко О.В., Нечай О.В.)

за позовом Приватного підприємства "Розмарин"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент-Консалтинг-Київ"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрим Експедишн"

2) Фізична особа-підприємець ОСОБА_4

про розірвання договору та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.03.2015 (колегія суддів у складі: Васильченко Т.В. - головуючий, Марченко О.В., Нечай О.В.) позов задоволено частково. Розірвано договір оренди № 1 від 01.12.2012, укладений між ТОВ "Менеджмент-Консалтинг-Київ" та ПП "Розмарин". Стягнуто з ТОВ "Менеджмент-Консалтинг-Київ" на користь ПП "Розмарин" 17 516,12 грн. основного боргу та 2777,84 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Поляріс Компані" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 по справі №910/12250/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Менеджмент-Консалтинг-Київ" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 по справі №910/12250/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних скарг апелянти посилаються на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 (колегія суддів у складі: Тищенко О.В. - головуючий, Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.) рішення господарського суду м. Києва від 16.03.2015 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду від 01.09.2015 у даній справі касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства "Розмарин" арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 по справі № 910/12250/14 скасовано; справу №910/12250/14 направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 у справі №910/12250/14 прийнято до розгляду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент-Консалтинг-Київ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляріс Компані" на рішення господарського суду м. Києва від 16.03.2015 у даній справі та призначено розгляд вказаних апеляційних скарг на 30.09.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 у справі №910/12250/14 об'єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент-Консалтинг-Київ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляріс Компані" на рішення господарського суду м. Києва від 16.03.2015 у справі № 910/12250/14 в одне апеляційне провадження.

30.09.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому він просить суд відмовити у задоволенні апеляційних скарг, а оскаржуване рішення залишити без змін.

У судовому засіданні 30.09.2015 судовою колегією оголошено перерву до 21.10.2015, у відповідності до ст. 77 ГПК України.

21.10.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляріс Компані" надійшли додаткові пояснення по справі.

21.10.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляріс Компані", оскільки в даному випадку не існує правового зв'язку між скаржником та сторонами у справі.

В судове засідання 21.10.2015 представники відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору не з'явились. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи приписи ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності представників учасників судового процесу, що не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляріс Компані" підлягає задоволенню в повному обсязі, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент-Консалтинг-Київ" підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (п. 2 ст. 193 ГК України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Дострокове припинення дії договору в односторонньому порядку не допускається, за винятком випадків, передбачених ст. 783 ЦК України. Цей перелік випадків є вичерпаним. Інші обставини, що не передбачені ст. 783 ЦК України в будь-якому випадку не можуть мати наслідком дострокове припинення чи розірвання договору за ініціативою орендодавця. Орендар має право вимагати дострокового розірвання договору у випадках, передбачених Цивільним кодексом України (п. 11.2 договору, в редакції додаткової угоди №1 від 14.12.2012 до договору оренди).

У червні 2014 року позивач - Приватне підприємство (ПП) "Розмарин" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Менеджмент-Консалтинг-Київ" про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості. Позов обґрунтовано тим, що відповідачем не виконуються зобов'язання по сплаті орендної плати, що є істотним порушенням договору оренди від 01.12.2010 № 1 та слугує підставою для розірвання вказаного договору, та стягнення наявної заборгованості та неустойки.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2012 між ПП "Розмарин" (орендодавець) та ТОВ "Менеджмент-Консалтинг-Київ" (орендар) укладено договір оренди №1, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати в оренду, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове платне користування, згідно умов договору, приміщення площею 323 кв.м., яке розташовано на 1 поверсі та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, буд. 27, цільове призначення приміщення: магазин (п.п. 1.1, 1.2 договору).

У відповідності до п. 2.1 договору, орендар вступає в користування приміщенням у день підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення, який підписується протягом трьох календарних днів з моменту підписання цього договору.

Майно, що є предметом договору оренди, передане позивачем відповідачеві за відповідним актом приймання-передачі приміщення в оренду від 01.12.2012, який підписаний обома сторонами без заперечень.

В п. 3.1 договору сторони обумовили, що орендар сплачує орендодавцю щомісячну орендну плату, яка нараховується з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення та становить 1000,00 грн.

Згідно з п. 3.2 договору, в редакції протоколу розбіжностей № 1 від 01.12.2012, після підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення орендна плата в розмірі 1000,00 грн. за період з 01.12.2012 по 31.12.2012 підлягає сплаті орендарем орендодавцю не пізніше, ніж за 2 календарні місяці до закінчення строку дії цього договору.

Наступні платежі сплачуються авансом щомісячно, не пізніше 5 числа поточного (розрахункового) місяця, в розмірі передбаченому п. 3.1 цього договору. При цьому, всі орендні платежі по даному договору в будь-якому випадку повинні бути сплачені орендарем орендодавцю не пізніше ніж за 1 календарний місяць до закінчення строку дії договору, тобто до 01.10.2015 (п. 3.2.2 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 14.12.2012).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 11.1 договору оренди встановлено, що договір діє, починаючи з 01.12.2012 та закінчується 01.11.2015.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.03.2015 (колегія суддів у складі: Васильченко Т.В. - головуючий, Марченко О.В., Нечай О.В.) позов задоволено частково. Розірвано договір оренди № 1 від 01.12.2012, укладений між ТОВ "Менеджмент-Консалтинг-Київ" та ПП "Розмарин". Стягнуто з ТОВ "Менеджмент-Консалтинг-Київ" на користь ПП "Розмарин" 17516,12 грн. основного боргу та 2777,84 грн. судового збору.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з факту істотного порушення відповідачем умов договору оренди №1 від 01.12.2012 в частині внесення орендних платежів та наявності підстав для його розірвання. А тому задовольнив позовні вимоги щодо стягнення боргу з орендної плати за період з 01.12.2010 по 19.05.2014 в сумі 17516,12 грн. В задоволенні позову про стягнення 3000 грн. неустойки відмовив з огляду на положення п. 9.8 договору та ст. 653 ЦК України.

Судова колегія апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи дійшла висновку, що строк виконання таких зобов'язань (у відповідності до п. 3.2.2 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 14.12.2012) на час прийняття оскаржуваного судового рішення ще не настав, а отже місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимоги в частині стягнення 16516,12 грн. заборгованості. А оскільки істотного порушення договору оренди в діях відповідача виявлено не було, суд апеляційної інстанції вважає, що також відсутні підстави для розірвання договору оренди.

У відповідності до ст. 111-12 ГПК України (щодо вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції від 01.09.2015 у даній справі), судовою колегією оглянуто у судовому засіданні 30.09.2015 оригінали наступних документів: договору оренди від 01.12.2012 №1, укладеного між ПП "Розмарин" (орендодавець) та ТОВ "Менеджмент-Консалтинг-Київ" (орендар), протоколу розбіжностей № 1 від 01.12.2012 та додаткової угоди від 14.12.2012 № 1 до договору оренди від 01.12.2012 №1.

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційні скарги стосовно відсутності у відповідача вказаних вище документів вважаються необґрунтованими та безпідставними.

Разом з тим, судова колегія дослідила подану до суду апеляційної інстанції заяву позивача про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляріс Компані", яка обґрунтована тим, що в даному випадку не існує правового зв'язку між скаржником та сторонами у справі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що з апеляційними скаргами на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 крім відповідача - ТОВ "Менеджмент-Консалтинг-Київ", звернулося ще й ТОВ "ПолярісКомпані" - особа, яке не брало участі у даній справі в суді першої інстанції, однак судовою колегією встановлено, що оскаржуване рішення стосується його прав та обов'язків. На підтвердження цього ТОВ "ПолярісКомпані" долучило до апеляційної скарги копію угоди про припинення зобов'язання передачею відступного (права вимоги) від 10.01.2013, укладеної між ТОВ "ПолярісКомпані" (кредитор) та ТОВ "Менеджмент-Консалтинг-Київ" (боржник). За вказаним договором сторони зазначили про те, що боржник (позивач) замість виконання зобов'язань за Договором доручення від 20.12.2007 № 07/12-20, передає кредитору (ТОВ "ПолярісКомпані") як відступне право вимоги щодо сплати орендної плати за Договором оренди від 01.12.2012 №1, усіма змінами і додатками до нього (п. 4.1. угоди про припинення зобов'язання передачею відступного (права вимоги) від 10.01.2013). Відповідно до п. 1.1 Угоди сторони, керуючись статтями 516, 600, 651, 653 і 654 ЦК України, домовилися про укладення Угоди про відступне у рамках договору доручення № 07/12-20 від 20.12.2007, укладеного між Кредитором і ЗАТ "Розмарин", правонаступником якого є Боржник. Згідно п. 2.1 Угоди сторони домовилися про припинення зобов'язань боржника зі сплати 35 000,00 грн., що випливають з договору доручення № 07/12-20 від 20.12.2007, укладеного між кредитором та боржником унаслідок надання боржником замість виконання частини цих зобов'язань відступного відповідно до умов цієї Угоди. Відповідно до п. 3.1 Угоди відступне в частині 35 000,00 грн. покриває вимоги кредитора до боржника, що випливають з договору доручення.

Разом з тим, у судовому засіданні апеляційної інстанції представником ТОВ "ПолярісКомпані" було додано до матеріалів справи Договір Доручення від 20.12.2007 № 07/12-20, укладений між ТОВ "ПолярісКомпані" та ЗАТ "Розмарин" (правонаступником якого став ПП "Розмарин"). Відповідно до п. 3.2. вказаного договору винагорода повіреного ТОВ "ПолярісКомпані" сплачується йому шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок після підписання сторонами акту виконаних робіт. До матеріалів справи було долучено копію вказаного акту виконаних робіт, який підписаний сторонами 26.12.2012.

Оригінали вказаної угоди про припинення зобов'язання передачею відступного (права вимоги) від 10.01.2013, договору Доручення від 20.12.2007 № 07/12-20 та акту виконаних робіт від 26.12.2012 оглянуто судом апеляційної інстанції у судовому засіданні 21.10.2015, про що зазначено у протоколі.

Проте, позивач у своїй заяві зазначає про те, що ухвалою господарського суду м. Києва від 23.12.2011 порушено провадження у справі № 50/318-б-46/536-2012 про банкрутство ПП "Розмарин"; ухвалою господарського суду м. Києва від 24.07.2012 у справі № 50/318-б-46/536-2012 затверджено реєстр вимог кредиторів. Подаючи вказані докази, позивач зазначає, що ТОВ "ПолярісКомпані" з грошовими вимогами до ПП "Розмарин" за договором Доручення від 20.12.2007 № 07/12-20 не зверталося, а тому відповідно до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошові вимоги ТОВ "ПолярісКомпані" за договором Доручення від 20.12.2007 № 07/12-20 до ПП "Розмарин" вважаються погашеними.

Враховуючи вищевикладене, позивач зазначає про те, що вказаний позов ніяким чином не порушує права та обов'язки ТОВ "ПолярісКомпані", а тому апеляційне провадження за його апеляційною скаргою слід припинити.

Проте, судова колегія не погоджується із вказаними доводами позивача, з огляду на наступне.

По-перше, ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Даний правочин недійсним не визнавався, що не спростували представники сторін у судових засіданнях.

По-друге, вимога до ПП "Розмарин" у ТОВ "ПолярісКомпані" не є конкурсною вимогою в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», так як право вимоги за договором Доручення від 20.12.2007 № 07/12-20 виникло вже після порушення справи про банкрутство ПП "Розмарин", а саме з моменту підписання акту виконаних робіт від 26.12.2012.

Судова колегія, дослідивши вищевказані документи, заслухавши доводи присутніх у судовому засіданні 21.10.2015 сторін, дійшла висновку, що заяву позивача про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляріс Компані" слід відхилити за необґрунтованістю, а апеляційна скарга ТОВ "ПолярісКомпані" подана особою, права та обов'язки якої порушені при винесенні оскаржуваного рішення.

Приймаючи нові додаткові докази, а саме угоду про припинення зобов'язання передачею відступного (права вимоги) від 10.01.2013, договір Доручення від 20.12.2007 № 07/12-20, акт виконаних робіт від 26.12.2012, судова колегія врахувала норми ч. 1 ст. 101 ГПК України.

З апеляційної скарги вбачається, що 30.03.2015 в ході вивчення судових рішень, розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ТОВ "ПолярісКомпані" стало відомо про наявність оскаржуваного рішення, до цього апелянт взагалі не знав про даний спір між сторонами спору, у зв'язку з чим останній не мав змоги звернутися до суду першої інстанції зі своїми вимогами та подати до суду відповідні документи. Вказане було зазначено апелянтом і у судових засіданнях суду апеляційної інстанції, та не було спростовано сторонами у справі. Разом з тим, в матеріалах справи до винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, суду не подавались будь-які докази, які б могли свідчити про те, що ПП "Розмарин" свого часу відступив ТОВ "ПолярісКомпані" право вимоги по договору оренди від 01.12.2012 № 1. Позивачем зазначено було у судовому засіданні апеляційної інстанції про те, що йому не було відомо про угоду про припинення зобов'язання передачею відступного (права вимоги) від 10.01.2013, оскільки останньому від попереднього керівника ПП "Розмарин" до цього часу не передавались відповідні документи під час справи про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що дані твердження апелянта ТОВ "ПолярісКомпані" стосовно поважності причин неможливості подання доказів до суду першої інстанції, які не залежали від нього, є обґрунтованими та доведеними, а тому відповідні докази приймаються до уваги судовою колегією із дотриманням ч. 1 ст. 101 ГПК України..

Колегія суддів вважає ґрунтовними доводи ТОВ "ПолярісКомпані", викладені в апеляційній скарзі, з приводу відсутності у позивача права на звернення до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості по рентним платежам за договором оренди від 01.12.2012, з огляду на наступні обставини.

Підстави заміни кредитора у зобов'язанні визначені приписами статті 512 Цивільного кодексу України, зокрема, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги (цесія) є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора - цедента, новому кредиторові - цесіонарію, і відбувається шляхом укладення договору між цими суб'єктами, на підставі якого до цесіонарія переходить право вимагати від боржника вчинити певні дії.

Об'єктом цесії є майнові права, що належать кредиторові як стороні зобов'язання.

Заміна кредитора може здійснюватись на різних стадіях існування зобов'язання, коли сторони ще не виконали зобов'язання або коли хоча б одна з них частково виконала зобов'язання.

Відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором за те, що вимога, котру він передає є дійсною визначена статтею 519 Цивільного кодексу України.

Так, у разі коли боржник не виконує свого зобов'язання перед новим кредитором, відповідальність за це несе сам боржник, первісний кредитор за дії боржника не відповідає, окрім випадків, коли він поручився за нього перед новим кредитором.

За приписами статті 514 Цивільного кодексу України, що має диспозитивний характер, до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом. У договорі про відступлення права вимоги сторони вправі самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора.

Таким чином у зв'язку з укладенням договору про уступку права вимоги ТОВ "ПолярісКомпані" набуло право вимоги до ТОВ "Менеджмент-Консалтинг-Київ" щодо виконання зобов'язань за договором оренди від 01.12.2012 № 1 по сплаті орендних платежів, а отже ПП "Розмарин" було позбавлено прав на звернення до господарського суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 20 516,12 грн. (основний борг + неустойка), що являється додатковою підставою для суду для відмови у позові в повному обсязі.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ТОВ "ПолярісКомпані" підлягає повному задоволенню, рішення господарського суду м. Києва від 16.03.2015 у справі № 910/12250/14 скасуванню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача та часткового задоволення апеляційної скарги ТОВ "ПолярісКомпані", відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір за розгляд апеляційних скарг покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статями 4-1, 33, 34, 43, 99, 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент-Консалтинг-Київ" задовольнити частково.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПолярісКомпані" задовольнити повністю.

3. Рішення господарського суду м. Києва від 16.03.2015 у справі № 910/12250/14 скасувати.

5. Прийняти нове рішення, яким:

У задоволенні позову відмовити.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Розмарин" (02096, м. Київ, Харківське шосе, 4, ідентифікаційний код 25397777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент-Консалтинг-Київ" (03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 3, ідентифікаційний код 38081285) судові витрати у розмірі 1525,00 грн. (одна тисяча п'ятсот двадцять п'ять гривень 00 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

6. Стягнути з Приватного підприємства "Розмарин" (02096, м. Київ, Харківське шосе, 4, ідентифікаційний код 25397777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПолярісКомпані" (02002, м. Київ, вул. Каховська, 64, ідентифікаційний код 33638042) судові витрати у розмірі 1016,66 грн. (одна тисяча шістнадцять гривень 66 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

7. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 910/12250/14 повернути до господарському суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписаний 23.10.2015.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Л.Л. Гарник

В.О. Пантелієнко