Постанова

від 13.10.2015 по справі 909/685/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р. Справа № 909/685/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С. М.

суддів: Бонк Т. Б.

ОСОБА_1

при секретарі Фіна Н.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 (довіреність № 15/15-01 від 16.01.2015);

від відповідача - не з'явився;

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_3 міської ради, вул. Грушевського 21, м. Івано-Франківськ, 76018,

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2015 року,

суддя Гриняк Б. П., у справі № 909/685/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатліс», вул. Сагайдачного 48-в, м. Івано-Франківськ, 76000,

до відповідача ОСОБА_3 міської ради, вул. Грушевського 21, м. Івано-Франківськ, 76018,

про визнання договору оренди земельної ділянки таким, що припинив свою дію,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2015 у справі № 909/685/15 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатліс» (далі ТОВ «Карпатліс») до ОСОБА_3 міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки таким, що припинив свою дію - задоволено.

Визнано договір оренди земельної ділянки № 209 від 30.04.2010, загальною площею 0,4026 га, кадастровий номер № 2610100000080040096, укладений між ТОВ «Карпатліс» та ОСОБА_3 міською радою таким, що припинив свою дію з 29.12.2013.

Рішення мотивоване тим, що позивач відмовився від поновлення договору оренди земельної ділянки № 209 від 30.04.2010 та фактично не користується спірною земельною ділянкою з 26.01.2015 - моменту реалізації в межах виконавчого провадження відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Івано-Франківській області всього нерухомого майна ТОВ «Карпатліс», що знаходиться на земельній ділянці, яку орендує ТОВ «Карпатліс» згідно договору оренди № 209 від 30.04.2010. Переможцем торгів та новим власником реалізованого майна став ОСОБА_4 Таким чином, з моменту переходу до ОСОБА_4 права власності на об'єкти нерухомого майна, які належали орендарю ТОВ «Карпатліс» - відбулось припинення дії спірного договору оренди земельної ділянки № 209 від 30.04.2010.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 міська рада просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2015 року в справі № 909/685/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Карпатліс» у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що в силу п. 20 договору оренди земельної ділянки № 209 від 30.04.2010, ст. 785 ЦК України та ст. 34 Закону України «Про оренду землі» орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах визначених договором. Проте, ні з моменту закінчення строку дії договору (29.12.2013), ні з моменту реалізації відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Івано-Франківській області всього нерухомого майна ТОВ «Карпатліс», що знаходиться на спірній земельній ділянці (26.01.2015) позивачем спірну земельну ділянку ОСОБА_3 міській раді не повернуто. Відтак, обов'язок орендаря повернути спірну земельну ділянку не виконано, а тому відсутні правові підстави для визнання договору оренди земельної ділянки таким, що припинив свою дію.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2015 року в справі № 909/685/15 без змін.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Карпатліс» зазначає, що внаслідок реалізації відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Івано-Франківській області всього нерухомого майна ТОВ «Карпатліс», що знаходиться на орендованій земельній ділянці громадянину ОСОБА_4, позивач фактично не користується спірною земельною так як реалізовані будівлі та споруди займають понад 80 % спірної земельної ділянки. Окрім того, договір оренди земельної ділянки № 209 від 30.04.2010 припинив свою дію ще 29.12.2013, а ТОВ «Карпатліс» відмовилось від поновлення вказаного договору. Відтак відбулось відчуження спірної земельної ділянки поза волею ТОВ «Карпатліс» шляхом реалізації будівель та споруд розміщених на ній.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2015 року в справі № 909/685/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Карпатліс» у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2015 року в справі № 909/685/15 без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача, відповідач після відкладення розгляду справи не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про час і місце слухання справи, а тому його неявку суд розцінює як без поважних причин і вважає за можливе вирішити спір за наявних в справі доказів про права і обов'язки сторін.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача в судовому засіданні, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2015 року в справі № 909/685/15 слід частково скасувати, а апеляційну скаргу задоволити частково, проте з інших правових підстав, ніж в ній викладені.

Судами встановлено, що на виконання рішення сесії ОСОБА_3 міської ради № 33 від 23.02.2010 між ОСОБА_3 міською радою та ТОВ «Карпатліс» укладено договір оренди земельної ділянки № 209 від 30.04.2010 (а.с. 10-11) загальною площею 0,4026 га, кадастровий номер № 2610100000080040096, яка знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Г. Сагайдачного 48-з (п. 1). Вказаний договір зареєстрований у ОСОБА_3 філії центру ДЗК при Держкомземі України, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2010 за № 041029400382.

На орендованій земельній ділянці розташоване нерухоме майно ТзОВ "Карпатліс", що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04.08.2009 р., серія САС №447797.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 42).

За змістом ст. 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до п. 8 договору оренди земельної ділянки № 209 від 30.04.2010 (а.с. 10-11) договір укладено строком на три роки. Отже, строк дії даного договору закінчився 29.12.201З року.

Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 36 договору оренди земельної ділянки № 209 від 30.04.2010 визначено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що орендарем не виконані умови договору оренди в частині повернення об'єкту оренди, проте предметом спору є вимоги орендаря про припинення договору оренди. Відповідачем зустрічних вимог про повернення земельної ділянки не заявлялося, а тому апеляційним судом і не аналізується.

Аналогічно і не з'ясовуються обставини пов'язані з оплатою та розміром оплати за фактичне користування об'єктом оренди.

Відповідно до п. 8 договору оренди земельної ділянки № 209 від 30.04.2010 (а.с. 10-11) після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Отже, враховуючи той факт, що 29.12.2013 закінчився строк дії договору оренди № 209 від 30.04.2010, орендар в листі від 12.03.2014 вих. № 14/3/1 (а.с. 58) заперечив у поновленні договору оренди землі та не вчинив дій на укладення додаткової угоди про поновлення цього ж договору, то такий договір не може вважатися поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У листі управління земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради рекомендується ТОВ "Карпатліс" звернутися (через Центр надання адміністративних послуг) за дозволом на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки; виготовити технічну документацію з присвоєнням 2 кадастрових номерів окремим ділянкам під майном ТОВ "Карпатліс" та громадянина ОСОБА_4; звернутися з клопотанням про завтердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок; здійснити державну реєстрацію договорів оренди.

Вказаний лист не береться судом до уваги, так як датований та надісланий після припинення договору оренди земельної ділянки № 209 від 30.04.2010 та відмови позивача поновити вказаний договір, а відтак не має правового значення.

Оскільки апеляційним судом встановлені обставини відсутності волевиявлення позивача на поновлення цього договору оренди, а тому наступні дії, що пов'язані із відчуженням нерухомого майна, що належало позивачу відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 361 від 21.07.2009 серія САС № 447797 (а.с. 18), що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Г. Сагайдачного 48-з, тобто на орендованій земельній ділянці іншій особі (ОСОБА_4.) станом на 26.01.2015 не мають правового значення.

Підставами припинення договірних відносин щодо оренди землі є чітко визначені в ст. 31 Закону України «Про оренду землі», за змістом якої, договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його укладено.

Застосування п. 39 договору оренди земельної ділянки № 209 від 30.04.2010, за яким перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці, до другої особи є підставою для розірвання договору та укладення договору оренди з новим власником будинків та споруд мало б місце тоді, коли б цей договір не припинив свою дію в зв'язку із закінчення строку, на який його укладено, тобто в разі поновлення договору, що в даному випадку апеляційним судом не встановлено.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд, враховуючи відсутність факту поновлення договору оренди земельної ділянки № 209 від 30.04.2010, прийшов до висновку, що вказаний договір слід вважати таким, що припинив свою дію з 29.12.2013.

З цих підстав місцевим господарським судом неправильно визначено момент припинення договірних правовідносин, а тому рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2015 в цій частині підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 міської ради - частковому задоволенню. В решті рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства.

Як встановлено ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги та частковим скасуванням рішення суду першої інстанції відбувається новий розподіл судових витрат.

Враховуючи часткове скасування рішення місцевого господарського суду з відповідача на користь позивача слід стягнути 609,00 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції. Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, з позивача на корить відповідача слід стягнути 304,50 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, згідно арифметичних розрахунків з відповідача на користь позивача слід стягнути 304,50 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 міської ради задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2015 в справі № 909/685/15 - частково скасувати.

3. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатліс» до ОСОБА_3 міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки таким, що припинив свою дію з 26.01.2015 - задоволити частково.

4. Визнати договір оренди земельної ділянки № 209 від 30.04.2010 загальною площею 0,4026 га, кадастровий номер № 2610100000080040096, укладений між ТОВ «Карпатліс» та ОСОБА_3 міською радою таким, що припинив свою дію з 29.12.2013.

5. В решті рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2015 року в справі № 909/685/15 - залишити без змін.

6. Стягнути з ОСОБА_3 міської ради (вул. Грушевського 21, м. Івано-Франківськ, ЄДРПОУ 033644700) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатліс» (вул. Сагайдачного 48в, м. Івано-Франківськ, ЄДРПОУ 00275820) 304,50 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

7. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

ОСОБА_5 Бойко

Судді Т. Б. Бонк

ОСОБА_1