Постанова

від 08.10.2015 по справі 810/4138/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року (14:40 год.) м. Київ №810/4138/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Макаренко К.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 31.08.2015;

від відповідача: не з'явився

Суть спору : до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліра» (далі - позивач) з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 28.04.2015 року №0001852202, №0001872202, №0001862202, №0001842202.

Позовні вимоги мотивовані необґрунтованістю висновків акту перевірки від 09.04.2015 року №682/22-02/30419494 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Ліра», код за ЄДРПОУ 30419494 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014», які за своєю природою є такими, що порушують чинне податкове законодавство, а прийняті на підставі них податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Позивач зазначає, що наявність порушень обґрунтовується відповідачем лише фактом отримання пояснень посадової особи, відсутністю контрагентів позивача за своїм місцезнаходженнями та актами про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, що нібито вказує на нікчемність правочинів, здійснених позивачем.

Позивач стверджує, що придбав товари у контрагентів ТОВ «Торговий дім «Баро», ТОВ «Пандія», ПП «Олімп», ТОВ «Ентер Агро» та ТОВ «Трансхімпостачання» правомірно, тому підстав для визнання укладених договорів нікчемними немає, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, товарно-транспортними накладними, податковими і видатковими накладними, розрахунковими (платіжними) документами, а отримані товари були використані в господарській діяльності позивача.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що на момент проведення перевірки, в контрагентів позивача основні засоби для здійснення господарських операцій були відсутні, та вбачається, що фінансово-господарська діяльність останніх здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності, а оформлені та підписані документи не можуть бути підставою для формування податкового обліку при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність господарської операції.

Крім того відповідач зазначає, що позивач надав в підтвердження господарських операції видаткові, податкові накладні та договори, які в свою чергу тільки фіксують господарську операцію. В той же час, позивачем не надано жодного документа, який прийнято складати в сучасному обороті в момент здійснення тієї чи іншої господарської операції.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання 08.10.2015 не забезпечив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Суд зазначає, що 08.10.2015 року до суду засобами телефонного зв'язку (факсом) надійшло клопотання про перенесення або зупинення провадження у справі у зв'язку з необхідністю надання часу для виконання ухвали суду.

Приймаючи до уваги, що відповідачем до матеріалів справи долучені заперечення проти позову та надані всі витребувані судом документи, суд вважає, що клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліра» (ідентифікаційний номер юридичної особи - 30419494, місцезнаходження юридичної особи - 08628, Київська область, Васильківський район, село Безп'ятне, вулиця Васильківська, будинок 76) зареєстроване Васильківською районною державною адміністрацією Київської області 22.09.1999 в якості юридичної особи, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №080566 (т.2, а.с.159), запис про юридичну особу внесено 06.09.2004 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.08.2015 (т.2, а.с.173-175).

Позивач взятий на податковий облік 24.09.1999, станом на момент проведення перевірки перебував на податковому обліку в Васильківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області за №1577, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків №5863 від 21.02.2008 (т.2, а.с.162).

Відповідно до свідоцтва №13656553 серії НВ №250475 про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 28.09.1999 (т.2, а.с.162).

В період з 20.03.2015 по 02.04.2015 Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі направлень від 20.03.2015 №80, 81, 82, 85, виданих Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальність «Ліра» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

Результати перевірки оформлені актом перевірки від 09.04.2015 року №682/22-02/30419494 (далі - акт перевірки) (т.1, а.с.18-44).

У висновках акту перевірки відповідачем встановлені порушення ТОВ «Ліра»:

- пп. 138.1.1 п.138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 960150,00 грн., в тому числі за 2014 рік;

- п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 743930,00 грн., в тому числі за березень 2014 року в суму 372684, 00 грн., за червень 2014 року в сумі 114507,00 грн., за вересень 2014 року в сумі 179924,00 грн. та жовтень 2014 року в сумі 76815,00 грн.

- п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 145180,00 грн., у тому числі за жовтень 2013 року в сумі 145180,00 грн.

Висновки акту перевірки від 09.04.2015 року №682/22-02/30419494 покладено Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень:

- №0001852202 від 28.04.2015 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 145180,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 72590,00 грн. (т.1, а.с.14);

- №0001872202 від 28.04.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2014 року у розмірі 228108,00 грн. (т.1, а.с.15);

- №0001862202 від 28.04.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1115895,00 грн., з яких 743930,00 грн. за основним платежем та 371965,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1, а.с.16);

- №0001842202 від 28.04.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 654544,00 грн., з яких 436363,00 грн. за основним платежем, та 218181,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог судом встановлено, що ТОВ «Ліра» мало господарські відносини з контрагентами ТОВ «Торговий дім «Баро», ТОВ «Пандія», ПП «Олімп», ТОВ «Ентер Агро», ТОВ «Трансхімпостачання».

Між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Баро» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №071113 від 07.11.2013 (т.1, а.с.45).

Відповідно до пункту 1 даного договору постачальник зобов'язувалося поставити покупцю обрізний пиломатеріал, а також допоміжне обладнання та запасні частини до лісопильного обладнання, а покупець здійснити своєчасну оплату згідно даного договору та рахунків постачальника.

Продукція вивозиться автомобільним транспортом постачальника (п.4 Договору).

На виконання вимог договору №071113 від 07.11.2013 ТОВ «Торговий дім «Баро» було продано товар на загальну суму 2236106 грн. , у тому числі ПДВ - 372684,30 грн. , що підтверджується наступними видатковими накладними №РН-0103751 від 01.03.2014 (т.1, а.с.46), №РН-0103752 від 01.03.2014 (т.1, а.с.48), №РН-0303751 від 03.03.2014 (т.1, а.с.50), №РН-0303752 від 03.03.2014 (т.1, а.с.52), №РН-0403751 від 04.03.2014 (т.1, а.с.54), №РН-0503751 від 05.03.2014 (т.1, а.с.56), №РН-0503752 від 05.03.2014 (т.1, а.с.58), №РН-0603751 від 06.03.2014 (т.1, а.с.60), №РН-0603752 від 06.03.2014 (т.1, а.с.62), №РН-0703751 від 07.03.2014 (т.1, а.с.64), №РН-0703752 від 07.03.2014 (т.1, а.с.66), №РН-0803751 від 08.03.2014 (т.1, а.с.68), №РН-1003751 від 10.03.2014 (т.1, а.с.70), №РН-1003752 від 10.03.2014 (т.1, а.с.72), №РН-1103751 від 11.03.2014 (т.1, а.с.74), №РН-1103752 від 11.03.2014 (т.1, а.с.76), №РН-1203751 від 12.03.2014 (т.1, а.с.78), №РН-1203752 від 12.03.2014 (т.1, а.с.80), №РН-1303751 від 13.03.2014 (т.1, а.с.82), №РН-1303752 від 13.03.2014 (т.1, а.с.84), №РН-1403751 від 14.03.2014 (т.1, а.с.86), №РН-1403752 від 14.03.2014 (т.1, а.с.88), №РН-1503751 від 15.03.2014 (т.1, а.с.90), №РН-1503752 від 15.03.2014 (т.1, а.с.92), №РН-1703751 від 17.03.2014 (т.1, а.с.94), №РН-1703752 від 17.03.2014 (т.1, а.с.96), №РН-1803751 від 18.03.2014 (т.1, а.с.98), №РН-1803752 від 18.03.2014 (т.1, а.с.100), №РН-1903751 від 19.03.2014 (т.1, а.с.102), №РН-1903752 від 19.03.2014 (т.1, а.с.104), №РН-2003751 від 20.03.2014 (т.1, а.с.106), №РН-2003752 від 20.03.2014 (т.1, а.с.108), №РН-2103751 від 21.03.2014 (т.1, а.с.110), №РН-2103752 від 21.03.2014 (т.1, а.с.112), №РН-2203751 від 22.03.2014 (т.1, а.с.114), №РН-2203752 від 22.03.2014 (т.1, а.с.116), №РН-2403751 від 24.03.2014 (т.1, а.с.118), №РН-2503751 від 25.03.2014 (т.1, а.с.120), №РН-2603751 від 26.03.2014 (т.1, а.с.122) та №РН-2703751 від 27.03.2014 (т.1, а.с.124).

Отриманий товар позивачем був оплачений у повному обсязі, що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача (т.2, а.с.199-206, 208-209).

За фактом настання першої з подій (отримання товару покупцем) та на підтвердження розрахунків на загальну суму 2236106,00 грн. і сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями у розмірі 372684,30 грн. позивач отримав від ТОВ «Торговий дім «Баро» наступні податкові накладні №2 від 01.03.2014 (т.1, а.с.47), №3 від 01.03.2014 (т.1, а.с.49), №4 від 03.03.2014 (т.1, а.с.51), №5 від 03.03.2014 (т.1, а.с.53), №7 від 04.03.2014 (т.1, а.с.55), №8 від 05.03.2014 (т.1, а.с.57), №9 від 05.03.2014 (т.1, а.с.59), №10 від 06.03.2014 (т.1, а.с.61), №11 від 06.03.2014 (т.1, а.с.63), №13 від 07.03.2014 (т.1, а.с.65), №26 від 07.03.2014 (т.1, а.с.67), №27 від 08.03.2014 (т.1, а.с.69), №29 від 10.03.2014 (т.1, а.с.71), №30 від 10.03.2014 (т.1, а.с.73), №31 від 11.03.2014 (т.1, а.с.75), №32 від 11.03.2014 (т.1, а.с.77), №33 від 12.03.2014 (т.1, а.с.79), №34 від 12.03.2014 (т.1, а.с.81), №35 від 13.03.2014 (т.1, а.с.83), №36 від 13.03.2014 (т.1, а.с.85), №37 від 14.03.2014 (т.1, а.с.87), №38 від 14.03.2014 (т.1, а.с.89), №39 від 15.03.2014 (т.1, а.с.91), №40 від 15.03.2014 (т.1, а.с.93), №41 від 17.03.2014 (т.1, а.с.95), №42 від 17.03.2014 (т.1, а.с.97), №43 від 18.03.2014 (т.1, а.с.99), №44 від 18.03.2014 (т.1, а.с.101), №45 від 19.03.2014 (т.1, а.с.103), №46 від 19.03.2014 (т.1, а.с.105), №47 від 20.03.2014 (т.1, а.с.107), №48 від 20.03.2014 (т.1, а.с.109), №49 від 21.03.2014 (т.1, а.с.111), №50 від 21.03.2014 (т.1, а.с.113), №51 від 22.03.2014 (т.1, а.с.115), №52 від 22.03.2014 (т.1, а.с.117), №53 від 24.03.2014 (т.1, а.с.119), №54 від 25.03.2014 (т.1, а.с.121), №55 від 26.03.2014 (т.1, а.с.123), №56 від 27.03.2014 (т.1, а.с.125).

Отримання позивачем вказаних податкових накладних від ТОВ «ТД «Баро» підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за квітень, травень 2014 року (т.3, а.с.32-35,т.4, а.с.59-70).

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 372684,30 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за квітень та травень 2014 року, про що свідчать додатки 5 до податкових декларацій з ПДВ за вказані звітні періоди та реєстри отриманих податкових накладних, долучені до матеріалів справи.

Доставка придбаного товару відповідно до умов договору №071113 від 07.11.2013 здійснювалась транспортом ТОВ «ТД «Баро», а саме автомобілем DAF, державний номер НОМЕР_1. На підтвердження факту доставки товарів позивачем надано товарно-транспортні накладні, надані ТОВ «ТД «Баро» після доставки кожної партії товару (т.3, а.с.97-161).

Товари, отримані позивачем від ТОВ «ТД «Баро» були оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку №631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку №631 за березень 2014 року (т.3, а.с.219).

Між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пандія» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №020614 від 02.06.2014 (т.1, а.с.126).

Відповідно до пункту 1 даного договору постачальник зобов'язувалося поставити покупцю обрізний пиломатеріал, а також допоміжне обладнання та запасні частини до лісопильного обладнання, а покупець здійснити своєчасну оплату, згідно даного договору та рахунків постачальника.

Продукція вивозиться автомобільним транспортом постачальника (п.4 Договору).

На виконання вимог договору №020614 від 02.06.2014 ТОВ «Пандія» було продано товар на загальну суму 687044,00 грн. , у тому числі ПДВ - 114507,30 грн. , що підтверджується наступними видатковими накладними №РН-0410675 від 04.06.2014 (т.1, а.с.127), №РН-0060675 від 06.06.2014 (т.1, а.с.129), №РН-0050675 від 05.06.2014 (т.1, а.с.131), №РН-0070675 від 07.06.2014 (т.1, а.с.133), №РН-0090675 від 09.06.2014 (т.1, а.с.135), №РН-0100675 від 10.06.2014 (т.1, а.с.137), №РН-0110614 від 11.06.2014 (т.1, а.с.139), №РН-0120675 від 12.06.2014 (т.1, а.с.141), №РН-0130675 від 13.06.2014 (т.1, а.с.143), №РН-0140675 від 14.06.2014 (т.1, а.с.145), №РН-0030675 від 03.06.2014 (т.1, а.с.147), №РН-0040675 від 04.06.2014 (т.1, а.с.150) та №РН-0020675 від 06.06.2014 (т.1, а.с.151).

Отриманий товар позивачем був оплачений у повному обсязі, що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача (т.2, а.с.211-213).

За фактом настання першої з подій (отримання товару покупцем) та на підтвердження розрахунків на загальну суму 687044,00 грн. і сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями у розмірі 114507,30 грн., позивач отримав від ТОВ «Пандія» наступні податкові накладні №48 від 04.06.2014 (т.1, а.с.128), №77 від 06.06.2014 (т.1, а.с.130), №63 від 05.06.2014 (т.1, а.с.132), №91 від 07.06.2014 (т.1, а.с.134), №123 від 09.06.2014 (т.1, а.с.136), №136 від 10.06.2014 (т.1, а.с.138), №151 від 11.06.2014 (т.1, а.с.140), №166 від 12.06.2014 (т.1, а.с.142), №176 від 13.06.2014 (т.1, а.с.144), №191 від 14.06.2014 (т.1, а.с.146), №32 від 03.06.2014 (т.1, а.с.148), №47 від 04.06.2014 (т.1, а.с.145), №18 від 02.06.2014 (т.1, а.с.152).

Отримання позивачем вказаних податкових накладних від ТОВ «Пандія» підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за липень 2014 року (т.3, а.с.41-43).

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 114507,30 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту липень 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період (т.3, а.с.39-40).

Доставка придбаного товару відповідно до умов договору №020614 від 02.06.2014 здійснювалась транспортом ТОВ «Пандія», а саме автомобілем DAF, державний номер №АХ5759СА. На підтвердження факту доставки товарів позивачем надано товарно-транспортні накладні, надані ТОВ «Пандія» після доставки кожної партії товару (т.3, а.с.78-96).

Товари, отримані позивачем від ТОВ «Пандія» були оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку №631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку №631 за червень 2014 року (т.3, а.с.215).

Між позивачем (покупець) та Приватним підприємством «Олімп» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №010914 від 01.09.2014 (т.1, а.с.126).

Відповідно до пункту 1 даного договору постачальник зобов'язувалося поставити покупцю обрізний пиломатеріал, а також допоміжне обладнання та запасні частини до лісопильного обладнання, а покупець здійснити своєчасну оплату, згідно даного договору та рахунків постачальника.

Продукція вивозиться автомобільним транспортом постачальника (п.4 Договору).

На виконання вимог договору №010914 від 01.09.2014 ПП «Олімп» було продано товар на загальну суму 1079546,00 грн. , у тому числі ПДВ - 179924,30 грн. , що підтверджується наступними видатковими накладними №РН-0901/03 від 01.09.2014 (т.1, а.с.154), №РН-0903/01 від 03.09.2014 (т.1, а.с.156), №РН-0902/01 від 02.09.2014 (т.1, а.с.158), №РН-0903/02 від 03.09.2014 (т.1, а.с.160), №РН-0904/01 від 04.09.2014 (т.1, а.с.162), №РН-0905/01 від 05.09.2014 (т.1, а.с.164), №РН-0908/01 від 08.09.2014 (т.1, а.с.166), №РН-0909/03 від 09.09.2014 (т.1, а.с.168), №РН-0910/07 від 10.09.2014 (т.1, а.с.170), №РН-0910/08 від 10.09.2014 (т.1, а.с.172), №РН-0912/03 від 12.09.2014 (т.1, а.с.174), №РН-0912/07 від 15.09.2014 (т.1, а.с.176), №РН-0916/07 від 16.09.2014 (т.1, а.с.178), №РН-0917/04 від 17.09.2014 (т.1, а.с.180), №РН-0918/03 від 18.09.2014 (т.1, а.с.182), №РН-0919/03 від 19.09.2014 (т.1, а.с.184), №РН-0922/03 від 22.09.2014 (т.1, а.с.186), №РН-0923/04 від 23.09.2014 (т.1, а.с.188) та №РН-0924/03 від 24.09.2014 (т.1, а.с.190).

Отриманий товар позивачем був оплачений у повному обсязі, що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача (т.2, а.с.207).

За фактом настання першої з подій (отримання товару покупцем) та на підтвердження розрахунків на загальну суму 1079546,00 грн. і сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями у розмірі 179924,30 грн., позивач отримав від ПП «Олімп» наступні податкові накладні №153 від 01.09.2014 (т.1, а.с.155 - зворотній бік), №155 від 03.09.2014 (т.1, а.с.157), №154 від 02.09.2014 (т.1, а.с.159), №156 від 03.09.2014 (т.1, а.с.161), №157 від 04.09.2014 (т.1, а.с.163), №158 від 05.09.2014 (т.1, а.с.165), №159 від 08.09.2014 (т.1, а.с.167), №160 від 09.09.2014 (т.1, а.с.169), №161 від 10.09.2014 (т.1, а.с.171), №162 від 10.09.2014 (т.1, а.с.173), №163 від 12.09.2014 (т.1, а.с.175), №164 від 15.09.2014 (т.1, а.с.177), №165 від 16.09.2014 (т.1, а.с.179), №166 від 19.09.2014 (т.1, а.с.181), №167 від 18.09.2014 (т.1, а.с.183), №168 від 19.09.2014 (т.1, а.с.185), №169 від 22.09.2014 (т.1, а.с.187), №170 від 23.09.2014 (т.1, а.с.189), №171 від 24.09.2014 (т.1, а.с.191).

Отримання позивачем вказаних податкових накладних від ПП «Олімп» підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2014 року (т.3, а.с.41-43).

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 179924,30 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту липень 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період (т.3, а.с.39-40).

Доставка придбаного товару відповідно до умов договору №010914 від 01.09.2014 здійснювалась транспортом ПП «Олімп», а саме автомобілем РЕНО, державний номер НОМЕР_2. На підтвердження факту доставки товарів позивачем надано товарно-транспортні накладні, надані ПП «Олімп» після доставки кожної партії товару (т.3, а.с.192-210).

Товари, отримані позивачем від ПП «Олімп» були оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку №631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку №631 за вересень 2014 року (т.3, а.с.223).

Між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ентер Агро» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №011014 від 01.10.2014 (т.1, а.с.192).

Відповідно до пункту 1 даного договору постачальник зобов'язувалося поставити покупцю обрізний пиломатеріал, а також допоміжне обладнання та запасні частини до лісопильного обладнання, а покупець здійснити своєчасну оплату, згідно даного договору та рахунків постачальника.

Продукція вивозиться автомобільним транспортом постачальника (п.4 Договору).

На виконання вимог договору №011014 від 01.10.2014 ТОВ «Ентер Агро» продано товар на загальну суму 1829540,00 грн. , у тому числі ПДВ - 304923,30 грн. , що підтверджується наступними видатковими накладними №110/237 від 01.10.2014 (т.1, а.с.193), №310/159 від 03.10.2014 (т.1, а.с.195), №210/162 від 02.10.2014 (т.1, а.с.197), №410/11 від 04.10.2014 (т.1, а.с.199), №610/206 від 06.10.2014 (т.1, а.с.201), №710/135 від 07.10.2014 (т.1, а.с.203), №810/119 від 08.10.2014 (т.1, а.с.205), №910/164 від 09.10.2014 (т.2, а.с.1), №1010/131 від 10.10.2014 (т.2, а.с.3), №1110/23 від 11.10.2014 (т.2, а.с.5), №1310/136 від 13.10.2014 (т.2, а.с.7), №1410/171 від 14.10.2014 (т.2, а.с.9), №1510/117 від 15.10.2014 (т.2, а.с.11), №1610/124 від 16.10.2014 (т.2, а.с.13), №1710/87 від 17.10.2014 (т.2, а.с.15), №1810/13 від 18.10.2014 (т.2, а.с.17), №2010/114 від 20.10.2014 (т.2, а.с.19), №2110/82 від 21.10.2014 (т.2, а.с.21), №2210/110 від 22.10.2014 (т.2, а.с.23), №2310/87 від 23.10.2014 (т.2, а.с.25), №2310/88 від 23.10.2014 (т.2, а.с.27), №2410/114 від 24.10.2014 (т.2, а.с.29), №2410/114 від 24.10.2014 (т.2, а.с.31), №2510/7 від 25.10.2014 (т.2, а.с.33), №2710/153 від 27.10.2014 (т.2, а.с.35), №2510/6 від 25.10.2014 (т.2, а.с.37), №2710/152 від 27.10.2014 (т.2, а.с.39), №2810/160 від 28.10.2014 (т.2, а.с.41), №2810/159 від 28.10.2014 (т.2, а.с.43), №2910/185 від 29.10.2014 (т.2, а.с.45), №2810/158 від 28.10.2014 (т.2, а.с.47).

Отриманий товар позивачем був оплачений у повному обсязі, що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача (т.2, а.с.214-217).

За фактом настання першої з подій (отримання товару покупцем) та на підтвердження розрахунків на загальну суму 1829540,00 грн. і сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями у розмірі 304923,30 грн., позивач отримав від ТОВ «Ентер Агро» наступні податкові накладні №243 від 01.10.2014 (т.1, а.с.194), №245 від 03.10.2014 (т.1, а.с.196), №244 від 02.10.2014 (т.1, а.с.198), №246 від 04.10.2014 (т.1, а.с.200), №247 від 06.10.2014 (т.1, а.с.202), №248 від 07.10.2014 (т.1, а.с.204), №249 від 08.10.2014 (т.1, а.с.206), №250 від 09.10.2014 (т.2, а.с.2), №251 від 10.10.2014 (т.2, а.с.4), №257 від 11.10.2014 (т.2, а.с.6), №258 від 13.10.2014 (т.2, а.с.8), №259 від 14.10.2014 (т.2, а.с.10), №260 від 15.10.2014 (т.2, а.с.12), №262 від 16.10.2014 (т.2, а.с.14), №264 від 17.10.2014 (т.2, а.с.16), №265 від 18.10.2014 (т.2, а.с.18), №266 від 20.10.2014 (т.2, а.с.20), №267 від 21.10.2014 (т.2, а.с.22), №268 від 22.10.2014 (т.2, а.с.24), №270 від 23.10.2014 (т.2, а.с.26), №269 від 23.10.2014 (т.2, а.с.28), №271 від 24.10.2014 (т.2, а.с.30), №272 від 24.10.2014 (т.2, а.с.32), №273 від 25.10.2014 (т.2, а.с.34), №275 від 27.10.2014 (т.2, а.с.36), №274 від 25.10.2014 (т.2, а.с.38), №276 від 27.10.2014 (т.2, а.с.40), №277 від 28.10.2014 (т.2, а.с.42), №278 від 28.10.2014 (т.2, а.с.44), №279 від 29.10.2014 (т.2, а.с.46), №263 від 28.10.2014 (т.2, а.с.48).

Отримання позивачем вказаних податкових накладних від ТОВ «Ентер Агро» підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року (т.3, а.с.59-62).

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 304923,30 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту жовтень 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період (т.3, а.с.58).

Доставка придбаного товару відповідно до умов договору №011014 від 01.10.2014 здійснювалась транспортом ТОВ «Ентер Агро», а саме автомобілем MAN, державний номер №ВХ1762АО. На підтвердження факту доставки товарів позивачем надано товарно-транспортні накладні, надані ТОВ «Ентер Агро» після доставки кожної партії товару (т.3, а.с.163-191).

Товари, отримані позивачем від ТОВ «Ентер Агро» були оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку №631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку №631 за жовтень 2014 року (т.3, а.с.227).

Між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансхімпостачання» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №100913 від 10.09.2013 (т.2, а.с.176).

Відповідно до пункту 1 даного договору постачальник зобов'язувалося поставити покупцю обрізний пиломатеріал, а також допоміжне обладнання та запасні частини до лісопильного обладнання, а покупець здійснити своєчасну оплату, згідно даного договору та рахунків постачальника.

Продукція вивозиться автомобільним транспортом постачальника (п.4 Договору).

На виконання вимог договору №100913 від 10.09.2013 ТОВ «Трансхімпостачання» продано товар на загальну суму 871080,00 грн. , у тому числі ПДВ - 145180,00 грн. , що підтверджується наступними видатковими накладними №РН-3009753 від 30.09.2013 №РН-3009754 від 30.09.2013, №РН-2909752 від 29.09.2014 та № РН-2909751 від 29.09.2013 (т.2, а.с.49-52).

Отриманий товар позивачем був оплачений у повному обсязі, що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача (т.2, а.с.205-206).

За фактом настання першої з подій (отримання товару покупцем) та на підтвердження розрахунків на загальну суму 871080,00 грн. і сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями у розмірі 145180,00 грн., позивач отримав від ТОВ «Трансхімпостачання» наступні податкові накладні: №9 від 30.09.2013, №10 від 30.09.2013, №8 від 29.09.2013, №7 від 29.09.2013 (т.2, а.с.49-52 - зворотній бік аркушів).

Отримання позивачем вказаних податкових накладних від ТОВ «Трансхімпостачання» підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2013 року (т.3, а.с.67-71).

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 145180,00 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту вересень 2013 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період (т.3, а.с.66).

Доставка придбаного товару відповідно до умов договору №011014 від 01.10.2014 здійснювалась транспортом ТОВ «Трансхімпостачання», а саме автомобілем MAN, державний номер №ВХ1762АО. На підтвердження факту доставки товарів позивачем надано товарно-транспортні накладні, надані ТОВ «Трансхімпостачання» після доставки кожної партії товару (т.3, а.с.163-191).

Товари, отримані позивачем від ТОВ «Трансхімпостачання» були оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку №631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку №631 за жовтень 2014 року (т.3, а.с.227).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Торговий дім «Баро», ТОВ «Пандія», ПП «Олімп», ТОВ «Ентер Агро» та ТОВ «Трансхімпостачання» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентами, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.

Судом встановлено, що фактично податковий орган дійшов до висновку про заниження позивачем сум податку на додану вартість на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ «Торговий дім «Баро», ТОВ «Пандія», ПП «Олімп», ТОВ «Ентер Агро» та ТОВ «Трансхімпостачання», непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами та доповненнями господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в ОСОБА_2 адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, суд зазначає, що у розглядуваній справі наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про відсутність господарських операцій був зроблений на підставі неповного аналізу податкової звітності позивача та не враховано первинних документів, що були подані на вимогу податкового органу.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок витрат та податкового кредиту.

З адміністративного позову та письмових пояснень позивача, наданих в ході розгляду справи слідує, що придбаний у ТОВ «Торговий дім «Баро», ТОВ «Пандія», ПП «Олімп», ТОВ «Ентер Агро» та ТОВ «Трансхімпостачання» товар позивачем був використаний у господарській діяльності позивача, а саме для виготовлення кінцевої продукції та подальшої реалізації останньої контрагентам позивача - ТОВ «Нова Лінія» та ТОВ «Епіцентр К».

Перевіряючи зазначені обставини та досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з ТОВ «Торговий дім «Баро», ТОВ «Пандія», ПП «Олімп», ТОВ «Ентер Агро» та ТОВ «Трансхімпостачання», судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.08.2015 основним видом економічної діяльності позивача є: 16.10 лісопильне та стругальне виробництво (т.2, а.с.173-175).

Позивачем до матеріалів справи долучені копії документів, що підтверджують право власності позивача на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Безп'ятне, вулиця Васильківська, будинок 76, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 10,7 кв.м.; комплекс, що складається зі складу готової продукції, 2А загальною площею 1068,4 кв.м. та складу готової продукції 3А загальною площею 233,3 кв.м.; нежитлову будівлю, адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 327,9 кв.м.; нежитлову будівлю, склад №1, загальною площею 197,9 кв.м.; нежитлову будівлю сушильня №1, загальною площею 213,2 кв.м.; нежитлову будівлю, сушильня №2, загальною площею 114,7 кв.м.; нежитлову будівлю, сушильня №3, загальною площею 290,8 кв.м.; комплекс, що складається з сушки, 4 А, площею 233,3 кв.м., сушки, 5 А, площею 389,5 кв.м.; комплексу, що складається з столярного цеху, 1А, площею 957,9 кв.м., столярного цеху, 2А, площею 428,7 кв.м. та огорожі; нежитлову будівлю, сушильня № 6, площею 150,1 кв.м.; нежитлову будівлю, заточний склад, площею 60,2 кв.м. (т.2, а.с.177-198).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що зберігання, обрізка, сушка, видалення сучків та виготовлення кінцевої продукції здійснювалось позивачем на власних складських та виробничих потужностях, які знаходяться на балансі підприємства, а саме: столярні цехи №1, №2; приміщення-сушильні №1, №2, № 3, № 4, № 5, №6; приміщення-склад та склад №1; заточний склад; склад готової продукції №2, №3.

Крім того представником позивача до матеріалів справи долучені фототаблиці вказаних об'єктів нерухомого майна, що були зроблені 07.10.2015 (т.4, а.с.19-25).

Вищенаведені роботи здійснювались працівниками позивача, які офіційно працевлаштовані на ТОВ «Ліра», що підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (за формою 1-ДФ) за 3-й квартал 2013 року, 1-й - 4-й квартали 2014 року та штатним розписом Товариства (т.3, а.с.249-250, т.4, а.с.1-15) та штатні розписи Товариства (т.4, а.с.16-18).

На підтвердження факту використання товарів, отриманих від ТОВ «Торговий дім «Баро», ТОВ «Пандія», ПП «Олімп», ТОВ «Ентер Агро» та ТОВ «Трансхімпостачання» для виготовлення кінцевої продукції та її реалізації в подальшому контрагентам ТОВ «Епіцентр К», ПрАТ, «Нова Лінія», ТОВ «БудМайстер», ТОВ «Торговий дім «Восток-Н», ТОВ «Торгова група МАГ» позивачем до матеріалів справи додано договорів, специфікацій укладених з контрагентами, видаткових накладних, довіреностей на отримання товарів (т.2, а.с.218-25, т.3, а.с.1-12), зокрема :

- договір поставки №1397/80/10 від 01.04.2010, укладений між ТОВ «Епіцентр К» (покупець) та ТОВ «Ліра» (постачальник) (т.3, а.с.13-16) та специфікації до даного договору (т.3, а.с.17-21);

- договір №3008/120612 від 20.06.2012, укладений між ПрАТ «Нова Лінія» (покупець) та ТОВ «Ліра» (постачальник) (т.3., а.с.22-25);

- договір поставки №322 від 11.06.2012, укладений між ТОВ «Ліра» (постачальник) та ТОВ Фабрика дверей «Будмайстер» (покупець) (т.3., а.с.26-27).

З приводу порушень пп. 138.1.1 п.138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 960150,00 грн., в тому числі за 2014 рік суд зазначає таке.

Згідно п.3.1.2 акту перевірки встановлено, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 встановлено їх завищення всього на суму 5334167,00 грн., у тому числі за 2014 рік - в сумі 5334167,00 грн. по взаємовідносинах позивача з наступними контрагентами: ТОВ «Ентер Агро» на суму 1524616,00 грн. без урахування ПДВ, ПП «Олімп» на суму 899621,7 грн. без урахування ПДВ та ТОВ «ТД «Баро» на суму 2909929,00 грн. без урахування ПДВ.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз.2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п. 138.8 ст. 138 ПК України)

В силу положень пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено реальність здійснених господарських операцій між позивачем та ПП «Олімп», ТОВ «Ентер Агро» і ТОВ «Торговий дім «Баро» (за березень 2014 року) та використання отриманих товарів в господарській діяльності позивача для виготовлення власної продукції та реалізації останньої контрагентам, що підтверджується належними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, оформленими згідно з вимогами законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

На підтвердження реальності господарських відносин між ТОВ «ТД «Баро» та позивачем в січні 2014 року та понесених позивачем витрат позивачем надано до суду: видаткові накладні №РН-0130175 від 13.01.2014, РН-0110175 від 11.01.2014, РН-0100175 від 10.01.2014, №РН-0090175 від 09.01.2014, №РН-0080175 від 08.01.2014, №РН-0060175 від 06.01.2014, №РН-0040175 від 04.01.2014, №РН-0301751 від 03.01.2014, №РН-0140175 від 14.01.2014, №РН0150175 від 15.01.2014, РН-0160175 від 16.01.2014Ю №РН-0170175 від 17.01.2014, №РН-0180175 від 18.01.2014, №РН-0200175 від 20.01.2014, №РН-0210175 від 21.01.2014, №РН-0220175 від 22.01.2014, №РН-0230175 від 23.01.2014, №РН-0240175 від 24.01.2014, №РН-0250175 від 25.01.2014, №РН-0270175 від 27.01.2014, №РН-0280175 від 28.01.2014, №РН-0290175 від 29.01.2014, №РН-0030175 від 03.01.2014 (т 4., а.с.26-48) та податкові накладні №12 від 13.01.2014, №10 від 11.01.2014, №9 від 10.01.2014, №8 від 09.01.2014, №6 від 08.01.2014, №5 від 06.01.2014, №4 від 04.01.2014, №3 від 03.01.2014, №13 від 14.01.2014, №14 від 15.01.2014, №15 від 16.01.2014, №16 від 17.01.2014, №117 від 18.01.2014, №18 від 20.01.2014, №19 від 21.01.2014, №20 від 22.01.2014, №21 від 23.01.2014, № 22 від 24.01.2014, №23 від 25.01.2014, №24 від 27.01.2014, №25 від 28.01.2014, №26 від 29.01.2014, №2 від 03.01.2014 (т.4, а.с.26-48); виписки по банківському рахунку позивача за січень 2014 року (т.4, а.с.49-53).

Факт отримання вказаних податкових накладних підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за березень 2014 року (т.4, а.с.76-84).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Баро» у січні 2014 року підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме належним чином оформленими документами бухгалтерського та податкового обліку.

А тому з огляду на вищевикладене, позивачем правомірно включено до складу витрат за 2014 рік витрати на суму 5334167,00 грн. по взаємовідносинах позивача з такими контрагентами, як ТОВ «Ентер Агро» на суму 1524616,00 грн. (без урахування ПДВ), ПП «Олімп» на суму 899621,70 грн. (без урахування ПДВ) та ТОВ «ТД «Баро» на суму 2909929,00 грн. (без урахування ПДВ), а відповідно висновки відповідача про заниження податку на прибуток підприємств на суму 960150,00 грн. за 2014 рік є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Торговий дім «Баро», ТОВ «Пандія», ПП «Олімп», ТОВ «Ентер Агро» та ТОВ «Трансхімпостачання», останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та їх керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Крім того, суд зазначає, що отримання відповідачем актів чи листів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, в яких викладені висновки про вчинення контрагентами платника податків нікчемних правочинів або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк акт перевірки не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини господарської діяльності платника податків.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентами, а також факту суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави.

Так, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами податкової дисципліни у спірних правовідносинах (відсутній аналіз первинних документів), а встановлені порушення податкового законодавства ґрунтуються виключно на припущеннях щодо протиправної діяльності контрагентів позивача.

Таким чином, в основу збільшення позивачу грошових зобов'язань не може бути покладено висновки актів чи листів про неможливість проведення зустрічних звірок його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Також, висновок про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, викладений в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі ч. 2 ст. 162 та ст. 244-2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з ТОВ «Торговий дім «Баро», ТОВ «Пандія», ПП «Олімп», ТОВ «Ентер Агро» та ТОВ «Трансхімпостачання», їх реальність безпосередньо підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що підстави для висновків про завищення позивачем податкового кредиту в період, що перевірявся на загальну суму 743930,00 грн. та завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся на загальну суму 145180,00 грн., відсутні.

З урахуванням цього суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 28.04.2015 року №0001852202, №0001872202, №0001862202, №0001842202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 487,20 грн. згідно платіжного доручення № 1017 від 19.08.2015.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 487,20 грн. підлягають стягненню з Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, відповідно до положень статті 94 КАС України.

Судом 08.10.2015 проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 13.10.2015 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 28.04.2015 №0001852202, №0001872202, №0001862202, №0001842202.

3. Стягнути з Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 38692984, місцезнаходження: 08600, м. Васильків, вул. Декабристів, 45) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра" (ідентифікаційний код 30419494, місцезнаходження: 08628, Київська область, Васильківський район, село Безп'ятне, вулиця Васильківська, будинок 76) 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.