Постанова

від 20.10.2015 по справі 825/2353/15-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року м.Чернігів Справа № 825/2353/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Антипця С.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробнича фірма В«КранспецсервісВ» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В:

до Чернігівського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробнича фірма В«КранспецсервісВ» (далі-позивач, ТОВ В«НВФ В«КранспецсервісВ» ) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі -ДПІ у м. Чернігові), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове - повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 22.01.2015, яким ТОВ В«НВФ В«КранспецсервісВ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 9630,00 грн., що складається з 6420,00 грн. за основним платежем та 3210,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем в період з 27.11.2014 по 03.12.2014 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ В«НВФ В«КранспецсервісВ» з питань декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Буделітгруп» за серпень 2014 року. За результатами перевірки був складений Акт № 2799/22/33336275 від 03.12.2014 на підставі якого ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення №0000412200 від 22.01.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 9630,00 грн., за основним платежем 6420,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3210,00 грн. Позивач вважає протиправними та необґрунтованими висновки викладені в акті перевірки, а податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки ПДВ входить до складу договірних сум, сплачених за послуги, при наявності належно оформлених первинних документів, виданих йому контрагентом ТОВ В«БуделітгрупВ» . Щодо пояснень директора ТОВ «ЛВП Сталь», на які посилається відповідач в акті перевірки, то останні спростовуються його ж письмовими поясненнями, що викладені в листі від 19.08.2014 № 59.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав. В наданих суду письмових поясненнях звернув увагу на те, що в акті приймання-передачі виконаних робіт № ОУ-0829/04 від 29.08.2014 за договором від 23.05.2014 № 17 міститься вся інформація про знайдених клієнтів, надання якої необхідна для подальшого укладення угод про виконання робіт. Щодо ненадання звіту про результати отриманих послуг та їх вплив на майновий стан підприємства, що підтверджує доцільність отримання послуг від ТОВ В«БуделітгрупВ» по залученню клієнтів, то вважає, що з договору №17 від 23.05.2014 та інших первинних документів, оформлених на підставі здйснених позивачем правочинів, можна зробити чіткий висновок про економічну доцільність та обгрунтованість укладення з ТОВ В«БуделітгрупВ» зазначеного договору, оскільки в результаті виконання позивачем укладених угод зі знайденими ТОВ В«БуделітгрупВ» підприємствами - позивачем отримано значний прибуток.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. У наданих суду письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.199-203) посилався на те, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ В«НВФ В«КранспецсервісВ» із ТОВ В«БуделітгрупВ» за серпень 2014 року. При складанні первинних документів не дотримано вимоги с.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1,2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , п.2 В«ПоложенняВ» про документальне забезпечення записів у бухгалтерському облікуВ» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України, від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704. Крім того, акт прийому-передачі виконаних робіт не відповідє вимогам законодавства, оскільки в ньому не конкретизовано, які саме роботи було виконано (зміст і обсяг господарської операції), не зазначено їхньої вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операці), не надано звіт про результати отриманих послуг та їх вплив на майновий стан підприємства, що підтверджує доцільність отримання послуг від ТОВ «Буделітгруп» по залученню клієнтів. Таким чином, ДПІ у м. Чернігові правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.01.2015.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд встановив наступне.

27.11.2014 ДПІ у м. Чернігові видано наказ № 3428 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ В«НВФ В«КранспецсервісВ» , на підставі якого у останнього в період з 27.11.2014 по 03.12.2014 перевірено декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій з ТОВ В«БуделітгрупВ» за серпень 2014 року(а.с.207).

Результати перевірки знайшли своє відображення в Акті. (а.с.37-49). Відповідно до висновку Акта № 2799/22/33336275 від 03.12.2014 перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму ПДВ 6420,00 грн. у т.ч. за серпень 2014 року на суму ПДВ 6420,00 грн.(а.с.49).

На підставі акту ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення №0000412200 від 22.01.2015, яким ТОВ В«НВФ В«КранспецсервісВ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 9630,00 грн., що складається з 6420,00 грн. за основним платежем та 3210,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 23).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 22.01.2015 позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням № 1113/10/25-01-10-04-15 від 23.04.2015 Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області області та рішенням ДФС України № 12559/6/99-99-10-01-01-15 від 17.06.2015 оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеними законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

При цьому, за змістом вищенаведених норм господарська операція, за результатами якої оформляється податкова накладна, має фактично відбутися та повинна підтверджуватися належними первинними документами.

Таким чином, суд з метою надання правової оцінки оскаржуваному рішенню повинен оцінити обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником (позивачем у справі) були сформовані дані податкового обліку.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Нормами ч. 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З метою встановлення господарської мети досліджуваних операцій суд встановив, що основними видами господарської діяльності позивача є: 71.20 - технічні випробування та дослідження; 45.20 - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.38 - оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками; 46.73 - оптова торгівля деревиною будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (а.с.28).

При дослідженні отриманих первинних документів судом встановлено, що між ТОВ В«НВФ В«КранспецсервісВ» (Замовник) та ТОВ В«БуделітгрупВ» (Виконавець) укладено договір від 23.05.2015 № 17 на пошук та залученням клієнтів, відповідно до п.1.1 якого Виконавець за винагороду здійснює дії з пошуку для Замовника потенційного клієнта, який намірений придбати у Замовника послуги (а.с. 81-82).

Відповідно до пп.2.2.1 п.2.2 договору від 23.05.2015 №17 Замовник зобов'язаний оплатити Виконавцю винагороду у розмірі та на умовах цього Договору.

На виконання вказаного договору та підтвердження господарської операції, позивачем надано суду копію договору № 17 від 23.05.2014, копії звітів про виконання договору з пошуку та залучення клієнтів, копії актів приймання -передачі виконаних робіт за вказаним договором, копії податкових накладних, копії платіжних доручень за послуги по пошуку та залучення клієнтів, виписок з банків, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, копії рахунка-фактури (а.с.81-198).

Так, акти приймання-передачі виконаних робіт за договором від 23.05.2015 №17 є підтвердженням факту на пошук та залученням клієнтів. В зазначених актах міститься узагальнююча інформація про: кількість клієнтів, який знайшов Виконавець; найменування клієнтів; адреса та телефони, для зв'язку; дані про відповідальну уповноважену особу клієнта; предмет договору (послуги, в яких зацікавлений клієнт); ціна, яку згоден заплатити клієнт. Отже, вказані акти мають всі необхідні реквізити, встановлені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» .

Щодо тверджень відповідача про невідповідність акта прийому-передачі виконаних робіт вимогам чинного законодавства, оскільки в ньому не конкретизовано, які саме роботи було виконано (зміст і обсяг господарської операції), не зазначено їхньої вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операці), не надано звіт про результати отриманих послуг та їх вплив на майновий стан підприємства, що підтверджує доцільність отримання послуг від ТОВ «Буделітгруп» по залученню клієнтів, суд вважає їх необгрунтованими, з огляду на те, що відповідачем не зазначено, згідно якого нормативно-правового акту такі вимоги до оформлення актів приймання-передачі виконаних робіт є обов'язковими.

Натомість згідно вимог ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» і п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. №88, первинний документ має містити обов'язкові реквізити. Отже, лише за відсутності обов'язкових реквізитів документ втратить статус первинного.

Із цього випливає, що надані на перевірку акти приймання-передачі виконаних робіт є первинними документами, які складенні у відповідності до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують факт здійснення господарських операцій з отримання послуг від ТОВ «Буделітгруп» по залученню клиєнтів.

Звіти про виконання договору від 23.05.2015 №17 підтверджують факт отримання Замовником ТОВ В«НВФ В«КранспецсервісВ» від Виконавця ТОВ В«БуделітгрупВ» інформації щодо клієнта, який має намір укласти з Замовником договір про надання послуг та здійснити операцію.

Акти здачі-прийняття наданих послуг підтверджують факт надання ТОВ В«НВФ В«КранспецсервісВ» послуг клієнтам, які знайдені Виконавцем за договором від 23.05.2014 № 17. Інформація щодо обсягу наданих послуг та їх вартість міститься у вищевказаних актах здачі-приймання наданих послуг.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем на перевірку звіту про результати отриманих послуг та їх вплив на майновий стан підприємства, що підтверджує доцільність отримання послуг від ТОВ В«БуделітгрупВ» по залученню та пошуку клієнтів, то такі судом оцінюються критично, оскільки умовами договору від 23.05.2015 №17 не передбачено обов'язковості складання сторонами за договором звітів, якими б підтверджувався фактичний обсяг отриманих послуг та доцільність їх отримання.

Стосовно посилань відповідача на пояснення директора ТОВ В«ЛВП СтальВ» про те, що підприємство самостійно займалося пошуком фірми для здійснення перевірки та технічного обслуговування кранів, до інших фірм воно не зверталось, а підприємство ТОВ В«БуделітгрупВ» йому не відоме, суд до уваги не бере, оскільки з листа ТОВ В«ЛВП СтальВ» вих. № 59 від 19.08.2015 на запит позивача про надання інформації № 28 від 18.08.2015 вбачається, що директор вибачається за непорозуміння та поснення, надані податковому органу під час перевірки (а.с.104-105), що спростовує інформацію, викладену в акті перевірки № 2799/22/33336275 від 03.12.2014.

Надані суду податкові накладні, платіжні доручення, виписки банку, рахунки-фактури підтверджують факт здійснення розрахунків ТОВ В«НВФ В«КранспецсервісВ» за надані послуги відповідно до укладеного договору.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що всі наслідки проведених операцій ТОВ В«НВФ В«КранспецсервісВ» були відображені в бухгалтерському та податковому обліку відповідно до чинного законодавства, взаєморозрахунки проведені в повному обсязі, а тому твердження відповідача про відсутність фактичного здійснення господарської операції є необґрунтованими та протиправними.

Щодо інформації з бази даних АІС В«Податковий блокВ» відповідно до якої не встановлено фактичне місцезнаходження ТОВ В«БуделітгрупВ» , а також анульовано свідоцтво даного платника податків на додану вартість від 01.05.2014 № 200167969, суд вважає за необхідне зазначити таке.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту. Відтак, позивач не може нести відповідальність за діяльність своїх контрагентів.

Водночас позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі ненарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, може свідчити про порушення права особи мирно володіти своїм майном, закріпленого у Першому Протоколі від 20.03.1952 року до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, яка є частиною національного законодавства.

Зокрема, стаття 1 названого Протоколу так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: В«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного праваВ» .

Свою правову позицію з цього приводу неодноразово висловлював Європейський суд з прав людини. Зокрема в рішенні від 09.01.2007 року (справа В«Інтерсплав проти УкраїниВ» ) ним було констатовано, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

В силу положень ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Такий висновок було повторно підтверджено у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 року у справі В«Бізнес СепортСентре проти БолгаріїВ» , відповідно до якого у разі виявлення податковим органом невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

Аналогічно у рішенні від 22.01.2009 року (справа В«БУЛВЕСВ» АД проти БолгаріїВ» ) Європейський суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків, тобто добросовісний платник податків немає зазнавати негативних наслідків через порушення допущені його контрагентом.

Таким чином, оспорювані висновки податкового органу про порушення позивачем норм п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді, так як спростовуються дослідженими судом доказами наслідком чого є визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 22.01.2015.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, було сплачено судовий збір у сумі 182,70 грн. (а.с.3), який необхідно стягнути на його користь.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробнича фірма В«КранспецсервісВ» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове - повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 22.01.2015, яким Товариству з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробнича фірма В«КранспецсервісВ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 9630,00 грн., що складається з 6420,00 грн. за основним платежем та 3210,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробнича фірма В«КранспецсервісВ» (код ЄДРПОУ 33336275) судові витрати в розмірі 182,70 грн., згідно платіжного доручення № 300 від 27.07.2015.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя І.І. Соломко