Ухвала

від 22.10.2015 по справі 821/1673/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/1673/15-а

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - ДПІ у м. Херсоні) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000671703 від 16 березня 2015 року в сумі 12 548,02 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з контрагентами позивача є безпідставними, оскільки реалізація укладених договорів супроводжувалась належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують правомірність формування позивачем валових витрат.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправною та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000671703 від 16 березня 2015 року.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, у зв'язку з неявкою сторін, належним чином сповіщених про день, час та місце розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі проведеної ДПІ у м. Херсоні в період з 23 лютого 2015 року по 06 березня 2015 року документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року складений акт № 77/21-03-17-03/НОМЕР_1 від 16 березня 2015 року (далі - Акт перевірки) (а.с.11-31).

У висновках вказаного акта зафіксовані порушення пп.14.1.27 п.14.1.ст.14, пп.164.2.6. п. 164.2 ст. 164, п. 177.2, п. 177.4, ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік в сумі 7066,27грн. та порушення п.2. частини першої ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 -VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» занижено суму єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу за 2014 рік на суму 12548,02 грн.

Податковий орган вважав, що позивачем за період, який перевірявся, вчинено правочини, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та безпідставно включено до складу валових витрат за 2014 рік суми у розмірі 47 108,35 грн.

Таких висновків ДПІ у м. Херсоні дійшла на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, а саме: ТОВ «АСТРАКОМ ГРУП та ТОВ «ЗЕВС-БУД».

На підставі викладеного, податковий орган вважав, що усі операції купівлі-продажу із вказаними контрагентами за травень 2014 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є недійсними по ланцюгу до вигодонабувача.

Контролюючий орган на підставі своїх висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства, 16 березня 2015 року прийняв вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000671703 в сумі 12 548,02 грн. (а.с.10).

Задовольняючи позовні вимоги та відповідно скасовуючи спірну вимогу, суд першої інстанції виходив із того, що між позивачем та його контрагентами відбулись реальні господарські операції, на підтвердження чого надано первинну документацію податкового та бухгалтерського обліку, яка була досліджена податковим органом під час проведення перевірки, її невідповідність або відсутність в акті перевірки не зафіксовані.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Так, суд першої інстанції, аналізуючи правомірність прийняття податковим органом спірної вимоги, виходив з наступного.

Основним видом економічної діяльності позивача є рекламні агентства.

Так, між ФОП ОСОБА_1 та TOB «АСТРАКОМ-ГРУП» був укладений договір №1005 від 10 травня 2014 року, предметом якого було виготовлення та поставка підставок під граніт (а.с.33-34).

На виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи надано рахунок-фактура №1505 від 15 травня 2014 року, видаткова накладна № 244 від 15 травня 2014 року та податкова накладна №244 від 15 травня 2014 року, які відображені у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (а.с.35-37).

Як вказано було судом першої інстанції виготовлені та поставлені ТОВ «Астраком-Груп» підставки в подальшому реалізовані ТОВ «Тека Україна» на підставі усного договору.

Позивач у взаємовідносинах з TOB «Тека Україна» проводив розрахунки на підставі рахунка-фактури №92 від 14 травня 2014 року (а.с.38).

Факт реалізації ФОП ОСОБА_1 підставок під граніт TOB «Тека Україна» підтверджуються наступними первинними документами:

- видатковою накладною № 27 від 16 травня 2014 року (а.с.40);

- податковою накладною №10 від 14 травня 2014 року (а.с.39);

Факт оплати за підставки під граніт підтверджений банківською випискою по рахунку позивача (а.с.44).

Що стосується господарських операцій ФОП ОСОБА_1 із TOB «Зевс-Буд» суд виходив з того, що 15 травня 2014 року між ними був укладений договір №1505, відповідно до умов якого TOB «Зевс-Буд» виготовило та поставило на замовлення позивача товар, а саме, вивіску вул. Воскресенська, 12 В та рекламну продукцію (а.с.45-46).

Виконання умов даного договору підтверджують належним чином складені первинні документи, а саме:

- рахунок-фактура № 2706 від 27 червня 2014 року (а.с.47);

- податкова накладна №818 від 27 червня 2014 року (а.с.48);

- акт здачі-прийняття робіт № 2706 (а.с.49);

Факт оплати за вказаний товар підтверджено банківською випискою по рахунку позивача (а.с.50).

Придбаний позивачем товар був реалізований TOB «Віталюкс» на підставі укладеного договору № 1306/80/06/14 від 13 червня 2014 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавиць приймає на себе зобов'язання по виготовленню рекламно-інформаційної продукції, а саме: «Вивіски «вул. Воскресенська, 12 В» (а.с.51-53). Ескіз вивіски та її параметри визначені у додатку №1 до Договору (а.с.54).

На виконання умов цього договору до матеріалів справи також приєднано рахунок-фактура № 114 від 13 червня 2014 року, податкові накладні та видаткову накладну (а.с.55-58).

Оплата за виконані роботи та поставлений товар підтверджена банківською випискою по рахунку (а.с.59-60).

Поряд з цим, рекламна продукція придбана позивачем у TOB «Зевс-Буд» була також реалізована TOB «Едшот», що підтверджується відповідним договором № 1606 від 24 червня 2014 року (а.с.63-65). Виконання умов даного договору також підтверджено рахунком-фактури № 121, податковими накладними та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 89 (а.с.69-73). Факт сплати за товар підтверджує виписка з банківського рахунку (а.с.74-76).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Питання, які пов'язані з податком на доходи фізичних осіб врегульовано розділом IV Податкового кодексу України.

Відповідно до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України (в редакції на момент , ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу (п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

За змістом наведених правових норм, право на включення до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам з контрагентами, виникає у разі фактичного здійснення та підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

ДПІ у м. Херсоні при проведенні перевірки ФОП ОСОБА_1 не зазначила в акті невідповідність або недійсність первинних документів.

Єдиним доводом апеляційної скарги представника податкового органу є посилання на неправильність висновків суду першої інстанції, оскільки останнім не взято до уваги акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 15 липня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АСТРАКОМ ГРУП щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2014 року» та акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24 липня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЗЕВС-БУД» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 червня 2014 року по 30 червня 2014 року».

Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, враховуючи наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232 затверджено «Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок». Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011року №236 затверджено «Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок».

Згідно з п.п.4.4 п.4 Методичних рекомендацій, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки по суті є актом про неможливість з'ясування реальності та повноти відображення господарських операцій в обліку платника податків, у зв'язку з чим такий акт виключає можливість викладання в ньому висновків щодо змісту господарської діяльності платника податків. До того ж, форма акта про неможливість проведення зустрічної звірки (Додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій) не передбачає графи, в якій би викладалися такі висновки, натомість передбачає конкретизацію податкової інформації, яка стосується господарської діяльності платника податків (додаток 3, графа 15 акта).

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що отримання податковим органом акта про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладено висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. До того ж, акт перевірки контрагента чи акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиційного значення при розгляді справи судом, та не має статусу документа, що достовірно та безумовно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Також, неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не може розцінюватися як свідчення необґрунтованості податкової вигоди платника, адже чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит за результатами зустрічної звірки його постачальника, з повнотою відображенням ним у податковій звітності господарських операцій та зі сплатою ним податкових зобов'язань. У свою чергу, платник податків не зобов'язаний перевіряти дотримання його постачальником податкової дисципліни, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Крім того необхідно зазначити, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки були складені в липні 2014 року, однак, укладання угод та їх виконання відбувалось у травні-червні місяці 2014 року, тобто до складання вказаних актів.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, ДПІ у м. Херсоні, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надало належних доказів щодо правомірності прийнятої вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000671703 від 16 березня 2015 року в сумі 12 548,02 грн.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ФОП ОСОБА_1 підтвердив належними доказами факт здійснення господарських операцій, а тому вказана вимога не може бути визнана законною та підлягає скасуванню.

Виходячи зі змісту апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки наведені обґрунтування позбавлені правового забезпечення відповідними правовими нормами, які відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни чи скасування судового рішення, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно вирішив справу по суті спору.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова