Рішення

від 21.10.2015 по справі 196/1547/14-ц

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/1547/14-ц

№ провадження 2/196/43/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року смт Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої - судді Гудим О.М.

при секретарі - Шевченко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 "Дружба" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 ОСОБА_3 "Дружба" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог вказав, що 18.10.2014 року відбулося засідання правління ОСОБА_2 ОСОБА_3 "Дружба", на якому правлінням СК "Дружба" було прийнято рішення про звільнення його з роботи з 20 жовтня 2014 року згідно п.4 ст. 40 КЗпП України в зв’язку з прогулом без поважних причин.

20.10.2014 року йому було видано трудову книжку, в якій зроблено запис під порядковим номером 9 від 20.10.2014 року: "звільнений з роботи у зв’язку з прогулом без поважних причин п.4 ст. 40 КЗпП України".

Вважає своє звільнення незаконним з наступних підстав. 10.10.2014року голова правління СК "Дружба" ОСОБА_4 безпідставно відсторонив його від виконання службових обов’язків начебто за те, що він перебував в нетверезому стані на робочому місці. На слідуючий день, а саме 11.10.2014 року він прийшов на роботу, але голова кооперативу ОСОБА_4 повідомив йому, що працювати з ним не буде, знову не допустив його до виконання службових обов’язків та вигнав його з бригади. Свідками описаних ним подій були ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Тобто прогулу, за яким його звільнили, не було.

Зазначає, що він є членом ОСОБА_2 ОСОБА_3 "Дружба" і трудові відносини, відповідно до ст. 35 ЗУ "Про сільськогосподарську кооперацію" регулюються законодавством про працю, цим законом, статутом та правилами внутрішнього розпорядку кооперативу. Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про сільськогосподарську кооперацію" сільськогосподарський виробничий кооператив - юридична особа, утворена шляхом об’єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського господарства на засадах обов’язкової трудової участі у процесі виробництва. Ст. 3 цього ж закону передбачає обов’язкову трудову участь членів у діяльності кооперативу.

Звільнивши його з роботи, керівництво кооперативу повинно було б запропонувати йому іншу роботу в СК "Дружба" або прийняти рішення про виключення його з членів кооперативу.

Рішення правління про звільнення його з роботи безпосередньо пов’язане з його членством в кооперативі та повинне прийматись у відповідності з ст. ст. 8-11, 14, 15 ЗУ "Про сільськогосподарську кооперацію", статутом та правилами внутрішнього розпорядку СК "Дружба", а саме на загальних зборах кооперативу.

В протоколі засідання членів правління СК "Дружба" не зазначено загальний склад правління кооперативу, кількість присутніх членів правління, не вказано дату та номер протоколу загальних зборів, якими затверджено кількісний та особовий склад правління СК "Дружба".

Крім цього, неправомірними діями правління СК "Дружба" та його голови йому заподіяно моральної шкоди, оскільки він добросовісно працював в кооперативі майже 14 років, до дисциплінарних стягнень не притягувався, проте голова кооперативу ОСОБА_4 безпідставно та надумано звинуватив його у пияцтві, неодноразово ображав, зробив прогульником, через що вважає постраждала його репутація та гідність.

Прохає:

- визнати протиправним рішення правління ОСОБА_2 ОСОБА_3 "Дружба" згідно протоколу № 6 від 18.10.2014 року про звільнення ОСОБА_1;

- поновити його на посаді тракториста-машиніста ОСОБА_2 ОСОБА_3 "Дружба";

стягнути з відповідача на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з часу звільнення з роботи (з 20.10.2014 року) по день постановлення рішення в розмірі 82204, 08 грн. та на відшкодування спричиненої йому моральної шкоди 5000 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали повністю. ОСОБА_1 крім того, зазначив, що не перебував 10.10.2014 року на робочому місці в нетверезому стані. В той же день ОСОБА_4 в усному порядку відсторонив його від роботи взагалі, повідомивши, що більше в СК "Дружба" ОСОБА_1 працювати не буде. 11.10.2014 року зранку ОСОБА_4, приїхавши до нього додому, коли він збирався вийти на роботу, знову в усному порядку повідомив ОСОБА_1 про те, що він працювати в СК "Дружба" більше не буде та забрав у нього технічний паспорт на комбайн. 13.10.2014 року, 06.00год., коли він (ОСОБА_1) М.В. вийшов на роботу, то ОСОБА_4 знову повідомив, що ОСОБА_1 в СК "Дружба" більше працювати не буде взагалі, не допустивши його до роботи. Після цього, ще спроб приступити до роботи ОСОБА_1 вже неробив. ОСОБА_1 вважає, що свідки в судовому засіданні своїми показами підтримують саме відповідача, оскільки працюють в СК "Дружба" і можливо бояться втратити роботу, а ОСОБА_6 ще є й родичем ОСОБА_4

Представники відповідача - ОСОБА_4 та ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечують проти їх задоволення. Представник відповідача ОСОБА_4 вважає дії правління кооперативу по звільненню ОСОБА_1 з посади тракториста-машиніста за прогул законними.

ОСОБА_9 Григорович та ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснили, що працюють в ОСОБА_2 ОСОБА_3 "Дружба". 10.10.2014 року, на той час коли з ними працював позивач ОСОБА_1, дійсно випили в обідню перерву пляшку горілки і перебували на робочому місці. В той же день голова правління кооперативу ОСОБА_4 відсторонив їх від роботи, але на який період не повідомив. Зі слів ОСОБА_1 ОСОБА_4 відсторонив його від роботи взагалі.

Суд заслухавши сторони та їх представників, свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи зі слідуючого.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що 01.04.2000 року ОСОБА_1 прийнятий в члени ОСОБА_2 ОСОБА_3 "Дружба", прийнятий на роботу на посаду тракториста-машиніста (а.с.20).

Рішенням правління ОСОБА_2 ОСОБА_3 "Дружба" згідно протоколу № 6 від 18.10.2014 року звільнено ОСОБА_1 з роботи 20 жовтня 2014 року за п.4 ст. 40 КЗпП України (прогул без поважних причин)(а.с. 21,22).

В трудовій книжці ОСОБА_1 у записі під № 9 від 20 жовтня 2014 року зазначено: «звільнений з роботи у зв’язку з прогулом без поважних причин п.4 ст. 40 КЗпП України. Протокол № 6 від 18.10.2014 року"(а.с.19,20).

Пунктом 4 ч.1 ст.40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Абзацом 1 п. 24 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_6 України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9 встановлено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Звільняючи позивача із займаної посади на підставі п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, відповідач ОСОБА_2 ОСОБА_3 "Дружба" виходив з того, що 10.10.2014 року ОСОБА_1 перебував на робочому місці (збір врожаю кукурудзи) в нетверезому стані, за що в той день був відсторонений головою правління кооперативу ОСОБА_4 від виконання своїх службових обов’язків, після чого ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 11,13-17 жовтня 2014 року і причина його відсутності, як пояснив ОСОБА_4 невідома, що знайшло своє відображення в актах про відсутність на роботі (а.с.81,83-87).

Проте, вказані акти суд оцінює критично, оскільки сам ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що причина невиходу на роботу ОСОБА_1 була відома, т.я. він сам не допустив останнього до роботи, забравши в ОСОБА_1 навіть технічний паспорт на комбайн.

Згідно п.п. 6.1, 6.2 Статуту ОСОБА_2 виробничого кооперативу "Дружба" трудові відносини членів кооперативу регулюються Законом і Статутом кооператива, а громадян, які працюють за трудовим договором законодавством про працю України; робота в кооперативі виконується переважно особисто працею його членів. В кооперативі допускається прийняття на роботу громадян за трудовим договором (а.с.8).

Відповідно до п.9.3 Статуту член кооперативу зобов’язаний додержувати Статуту і Правил внутрішнього розпорядку кооперативу, виконувати рішення загальних зборів та правління зміцнювати кооперативну власність, не допускати безгосподарності недбайливого ставлення до неї, раціонально використовувати землі, берегти природу, охороняти флору і фауну; відповідати за результати своєї праці, додержувати трудової та виробничої дисципліни ... (а.с.11).

П.9 Статуту передбачено, що за порушення Статуту кооператива і Правил внутрішнього розпорядку на винних осіб, правління кооперативу з урахуванням думки колективу підрозділів накладаються такі стягнення: догана, звільнення з займаної посади (роботи), попередження про виключення з кооперативу ....)(а.с.12). Розпорядження голови кооперативу в усній або письмовій формі у межах його компетенції обов’язкові для всіх членів кооперативу, працівників, залучених трудовим договором(п.13.6 Статуту).

Згідно п.9 Правил внутрішнього трудового розпорядку (додатку 2 до колективного договору на 2013-2014 р.р.) СК "Дружба" відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі появи на роботі в нетверезому стані ... (а.с.63).

Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

У разі появи на роботі в нетверезому стані працівник повинен бути відсторонений від роботи. Такий висновок слід зробити із частини другої ст. 13 Закону "Про охорону праці", що покладає на власника обов'язок здійснювати контроль за виконанням робіт відповідно до вимог охорони праці. За загальним правилом, факт появи в нетверезому стані, який дає підстави для відсторонення працівника від роботи, може бути встановлений не тільки актом медичного обстеження, але й іншими доказами, у тому числі і показаннями свідків, які також можуть стати фактичною підставою для відсторонення працівника.

Відповідачем не надані докази порушень трудової дисципліни позивачем, а саме той факт, що позивач ОСОБА_1 10.10.2014 року перебував на робочому місці в нетверезому стані (акт медичного обстеження, пояснення очевидців, повідомлення до правоохоронніх органів, тощо відсутні).

Пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дані в судовому засіданні, суд оцінює критично, так як вони на даний час продовжують працювати в СК "Дружба", та є зацікавленими.

Пояснення ОСОБА_4 про відсторонення ОСОБА_1 10.10.2014 року від роботи в зв’язку з тим, що останній перебував в нетверезому стані, спростовуються табелем обліку використання робочого часу за жовтень 2014 року(а.с.93), в якому зазначено, що 10.10.2014 року ОСОБА_1 відпрацював 7 год робочого часу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач був незаконно відсторонений від роботи, тому що об’єктивних доказів того, що ОСОБА_1 перебував на робочому місці 10.10.2014 року в нетверезому стані відповідачем не надано, а також відсутні докази, що ОСОБА_1 здійснив прогул без поважних причин, т.я. самим ОСОБА_4М не був допущений до роботи, а тому звільнення позивача за п.4 ст.40 КЗпП України та рішення правління ОСОБА_2 ОСОБА_3 "Дружба" згідно протоколу № 6 від 18.10.2014 року про його звільнення є протиправними.

Згідно ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш, як за один рік.

Згідно п. 32 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_6 України від 6 листопада 1992 року № 9 В« Про практику розгляду судами трудових спорів В» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в звязку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Середньомісячна заробітна плата позивача згідно довідки про доходи № 24 від 26.11.2014 року, виданої ОСОБА_2 виробничим кооперативом "Дружба", становить 6850 грн. 34 коп., середньоденна - 268 грн. 64 коп. (а.с.135). Час вимушеного прогулу - 12 місяців (з 20.10.2014 року(дата звільнення) по 21.10.2015 року( час винесення судового рішення). Таким чином, загальна сума компенсації за вимушений прогул складає 82204 грн. 08 коп. (6850 грн. 34 коп. х 12 = 82204 грн. 08 коп.).

Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 82204 грн. 08 коп.

Суд вважає, що діями відповідача ОСОБА_1 спричинена моральна шкода, яка вбачається в моральних стражданнях в зв’язку з незаконним звільненням з роботи, погіршенням стану здоров’я, зусиллями по організації подальшого життя.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 500 грн.

Згідно ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого ... працівника та присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Оскільки при подачі позову до суду позивач був звільнений від оплати судового збору відповідно до ст. 88 ЦПК України їх слід стягнути з відповідача на користь держави. У відповідності із ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати: судовий збір в розмірі 1796 грн. 44 грн., з них: 822 грн. 04 коп. за вимогу майнового характеру, 974 грн. 40 коп. - за вимоги немайнового характеру.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 88, 208, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 "Дружба" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати рішення правління ОСОБА_2 ОСОБА_3 "Дружба" згідно протоколу № 6 від 18.10.2014 року про звільнення ОСОБА_1 протиправним.

Поновити ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста ОСОБА_2 ОСОБА_3 "Дружба" з 20 жовтня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2 ОСОБА_3 "Дружба" (код 30824879) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.10.2014 року по 20.10.2015 року (день винесення судового рішення) в розмірі 82204 (вісімдесят дві тисячі двісті чотири) грн. 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ОСОБА_3 "Дружба" (код 30824879) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) моральну шкоду в розмірі 500 (п’ятсот) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ОСОБА_3 "Дружба" (код 30824879) на користь держави 1796 грн. 44 грн. судового збору.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста ОСОБА_2 ОСОБА_3 "Дружба" та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць, допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з подачею апеляційної скарги через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду в повному обсязі виготовлено 26 жовтня 2015 року.

Головуюча О.М.ГУДИМ