Рішення

від 15.10.2015 по справі 914/2074/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015р. Справа№ 914/2074/15

За позовом: до відповідача1: до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Яблуневий ДарВ» , м.Городок Львівської області Товариства з обмеженою відповідальністю В«Танк ТрансВ» , м.Городок Львівської області Публічного акціонерного товариства В«Дельта БанкВ» , м.Київ за участю третьої особи-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ за участю третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Публічне акціонерне товариствоВ«Державний ощадний БанкВ» , м. Київ за участю третьї особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 ОСОБА_1, м. Київ за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю В«ІнвесткомВ» , м. Київ про:визнання припиненою застави та зобов'язання до вчинення дій.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Петрашко М.М.

Суддя Сухович Ю.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2- представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача 1: ОСОБА_3 - представник ( довіреність в матеріалах справи);

від відповідача 2 :ОСОБА_4 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від третьої особи -1 : не з»явився;

від третьої особи-2 : не з»явився

від третьої особи-3 : ОСОБА_5 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від третьої особи-4 : ОСОБА_5 - представник (довіреність в матеріалах справи.

Права та обов'язки, передбачені ст. ст.20, 22 ГПК України суд роз'яснив представникам сторін, третіх осіб. Заяви в порядку ст..20 ГПК України до суду не надходили.

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар», м.Городок Львівської області, до відповідача-1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс», м.Городок Львівської області, до відповідача-2, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м.Київ , про визнання припиненою застави (право застави) згідно Договору застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S2 від 17 червня 2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», як заставодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар», як Застводавцем; зобов»язання ТзОВ «Танк Транс» вчинити дії, спрямовані на звільнення предмету застави від обтяження, зокрема у п»ятиденний строк з моменту припинення застави (права застави) згідно договору застави №ВКЛ-2005880/11/S2 від 17 червня 2014 року, звернутися до ПАТ «Дельта Банк» з письмовою вимогою про подачу реєстратору заяви про припинення застави (права застави) згідно Договору застави №ВКЛ-2005880/11/ S2 від 17 червня 2014 року і виключення застави (права застави) з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (№14411104 від 18.06.2014 року); припинення обтяження і вилучення (виключення) з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис №14411104 від 18.06.2014 року стосовно об»єкта обтяження: майнові права, а саме: усі майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку (знак для товарів і послуг) «ГАЛІЦІЯ» (Galicia), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» (Заставодавцю) на підставі Свідоцтва на знак для товарів і послуг №156362 виданого Державною службою інтелектуальної власності України 25.05.2012 року. Загальна заставна вартість Пердмету застави за погодженням Сторін становить 49 537 000,00 грн (сорок дев»ять мільйонів п»ятсот тридцять сім тисяч гривень).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.06.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.07.2015р. Ухвалою суду від 08.07.2015 року задоволено клопотання відповідача-2 (вх.№28363/15 від 07.07.15р.) про здійснення фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів, а саме програмно-апаратного комплексу «Оберіг»; відмовлено в задоволенні клопотання відповідача -2 ( вх.№28362/15 від 07.07.2015р. ) про виключення ТзОВ «Танк Транс» з числа відповідачів по справі і залучення його до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору та про передачу справи за підсудністю; відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-2 (вх.№2884/15 від 07.07.15р. ) про залучення до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача прокурора м.Львів ОСОБА_6 ;задоволено клопотання відповідача -2 (вх.№2882/15 від 07.07.15р. ) про залучення до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (м.Київ); відмовлено у задоволенні клопотання відповідача -2 (вх.№28361/15 від 07.07.15р. ) про призначення колегіального розгляду справи; відкладено розгляд справи на 17.07.2015 року.

З підстав, зазначених в ухвалі від 17.07.2015 року суд відкладав розгляд справи на 21.08.2015 року.

Ухвалою від 21.08.2015 року допущено ПАТ «Державний ощадний банк» (м.Київ) до участі у справі у якості третьої особи-2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 та відкладено розгляд справи на 07.09.2015 року. Крім того, ухвалою від 21.08.2015 року призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. У зв»язку із призначенням колегіального розгляду справи, проведено автоматичне визначення складу колегії суддів. Згідно Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 21.08.2015 року у справі №914/2074/15, сформовано наступний склад колегії суддів для розгляду справи : головуючий суддя Кітаєва С.Б., суддя Мороз Н.В., суддя Сухович Ю.О. Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.09.2015 року замінено суддю Мороз Н.В. ( підстава - рішення зборів суддів), сформовано склад колегії суддів : головуючий суддя Кітаєва С.Б,, суддя Петрашко М.М., суддя Сухович Ю.О.

З підстав, зазначених в ухвалі від 07.09.2015 року, розгляд справи відкладався на 24.09.2015 року. Ухвалою від 24.09.2015 року допущено до участі у справі як третю особу-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 ОСОБА_1 ( м.Київ) та в статусі третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестком» ( м.Київ) , розгляд справи відкладено на 15.10.2015 року.

В судовому засіданні 15.10.2015 року, яке відбулось за участю представників позивача, відповідачів 1 і 2, третіх осіб 2 і 3, відхилено клопотання третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2, ПАТ «Державний ощадний Банк України», висловлене у телеграмі (вх.№44036/15 від 15.10.15р. ) про відкладення розгляду справи. Третій особі -2 з моменту допуску її до участі у справі надано достатньо часу для подання доказів. Представники Третьої особи-2 не одноразово знайомились з матеріалами справи; у справі є в наявності довіреності, видані Третьою особою-2 представникам на представництво інтересів Третьої особи-2 у даній справі і ці довіреності не відкликані станом на даний час. Крім того, Третьою особою-2 не обґрунтовано причин в силу яких представники вказаної особи, довіреності на яких видані ПАТ «Державний ощадний Банк України» і які є у матеріалах справи, не можуть взяти участі у судовому засіданні.

В судовому засіданні розглянуто клопотання ПАТ «Державний ощадний банк України» про витребування доказів (вх.№40776/15 від 23.09.15р. ) та оглянуто надані ТОВ «Яблуневий Дар» документи, зазначені у п.1 зазначеного клопотання.

Документи, які поступали до справи від учасників судового процесу з моменту порушення провадження у справі і станом на 15.10.2015 року, в порядку їх надходження зареєстровані в автоматизованій системі документообігу господарського суду Львівської області, долучені та приєднані судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримував позовні вимоги, викладені у позовній заяві, наданих суду поясненнях. Просить позов задоволити.

Відповідачем-1 позовні вимоги підтримано з підстав, викладених у відзиві на позов, запереченні проти доводів ПАТ «Дельта Банк», наданих суду поясненнях.

Відповідачем-2 позовні вимоги заперечено з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву , наданих суду поясненнях.

Третьою особою-1 пояснення по справі не надано, явку представника в судові засідання не забезпечено, хоча наявними у справі документами підтверджується належне та своєчасне повідомлення третьої особи про дату, час і місце проведення судових засідань.

Третьою особою-2 пояснення по справі не надано (ухвалою від 21.08.2015р. ПАТ «Державний ощадний банк України» допущено до участі у справі в статусі третьої особи-2 на стороні відповідача-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору; представники третьої особи -2 знайомились з матеріалами справи 27.08.15р. та 09.09.2015р), явку представника в судове засідання 15.10.15р. не забезпечено, хоча наявними у справі документами підтверджується належне та своєчасне повідомлення третьої особи про дату, час і місце проведення судових засідань та скерування третій особі-2 позивачем копій позовних матеріалів.

Треті особи 3 і 4 явку повноважного представника в судове засідання 15.10.2015р. забезпечили. З підстав, зазначених у наданих поясненнях (вх.№44104/15 і №44105/15 від 15.10.15р. ) вважають, що відступлення прав вимоги і у подальшому зарахування зустрічних однорідних вимог відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, а зважаючи на те, що зобов»язання ТОВ «Танк Транс» , як позичальника, за Договором кредитної лінії, є припиненим перед ПАТ «Дельта Банк» , як кредитором, припиненою вважається і застава відповідно до укладеного між ПАТ «Дельта Банк» (заставодержатель) та ТОВ «Яблуневий Дар» (заставодавець) Договору застави майнових прав №ВКЛ-20058801/11/S2 від 17.06.2014 року.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін та третіх осіб, судом встановлено.

29 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» (Позичальник) було укладено договір кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11.

Згідно п.п. 1.1.1 п.1.1. ст.1 Кредитного договору передбачено, що «надання Кредиту» буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а у сукупності - «Транші», на умовах, визначених у цьому Договорі, в межах відновлювальної кредитної лініїї з максимальним лімітом заборгованості 206 000 000,00 гривень (двісті шість мільйонів гривень 00 копійок) зі сплатою за користування Кредитом 15% (п»ятнадцять процентів) річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше 29 листопада 2014 року.

31 липня 2014 року між сторонами укладено Додатковий договір №1 до Договору кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29 травня 2014 року у якому виклали п.2.7 статті 2 «Порядок надання кредиту та сплати процентів» в новій редакції; 12 вересня 2014 року укладено Додатковий договір №2, у якому доповнено п.1.3 статті 1 «Предмет Договору» підпунктом 1.3.3 та викладено його у відповідній редакції; 31 грудня 2014 року укладено Додатковий договір №3 у якому викладено п.1.1.1 п.1.1 статті 1 «Предмет договору» в наступній редакції : «надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а у сукупності «Транші», на умовах, визначених цим Договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лісітом заборгованості 206 000 000, 00 грн. (двісті шість мільйонів гривень 00 копійок) зі сплатою плати за користування Кредитом у розмірі 15% (п»ятнадцять процентів) річних, в порядку визначеному цим договором та кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше 01 липня 2015 року, за умови виконання позичальником умов пп.3.3.12.7, 3.3.12.8 Договору».

За умови виконання позичальником умов пп.3.3.12.7 Договору та невиконання позичальником умов пп.3.3.12.8 Договору, кінцевим терміном погашення заборгованості буде не пізніше 02 березня 2015 року.

За умови невиконання позичальником умов пп.3.3.12.7 Договору, кінцевим терміном погашення заборгованості буде - не пізніше 20 січня 2015 року».

Сторони також домовились викласти п.2.1 та п.2.7 статті 2 «Порядок надання кредиту та сплати процентів, комісій» Договору у відповідній редакції; доповнили п.п.3.3.13 п.3.3 статті 3 «Права та обов»язки сторін» Договору підпунктами 3.3.13.7, 3.3.13.8 та виклали їх у відповідній редакції та інше.

17 червня 2014 року між ТОВ «Яблуневий Дар» (Заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (Заставодержатель) в якості забезпечення виконання ТОВ «Танк Транс» зобов»язань перед АТ «Дельта Банк» згідно договору кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 року було укладено договір застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S2.

В якості забезпечення виконання зобов»язань, позивачем було передано в заставу банку усі майнові права інтелектуальноі власності на торговельну марку (знак для товарів і послуг) «ГАЛІЦІЯ» (Galicia), що належить заставодавцю на підставі Свідоцтва на знак для товарів і послуг №156362 виданого Державною службою інтелектуальної власності України 25.05.2012 року.

На підставі вищевказаного договору застави до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис №14411104 від 18.06.2014 року стосовно об»єкта обтяження: майнові права, а саме: усі майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку (знак для товарі і послуг) «ГАЛІЦІЯ» (Galicia), що належить заставодавцю на підставі Свідоцтва на знак для товарів і послуг №156362 виданого Державною службою інтелектуальної власності Україні 25.05.2012 року.

Згідно п.п.1.8. договору застави, за взаємною згодою сторін договору загальна заставна вартість Предмету застави становить 49537000,00грн (сорок дев»ять мільйонів п»ятсот тридцять сім тисяч гривень).

Як вбачається з матеріалів справи, 06 березня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» лист, яким Відповідач 1 повідомив Позивача про припинення зобов»язань ТОВ «Танк Транс» перед ПАТ «Дельта Банк» згідно Договору кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 року щодо сплати основної суми боргу та нарахованих процентів шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Отримавши вищезгаданий лист, позивач звернувся до відповідача 1 про необхідність направлення обтяжувачу - Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк», письмової вимоги про подачу реєстратору заяви про припинення застави згідно договору застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S2 і виключення її з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (лист вих..№28/04-01 від 28.04.2015 року в матеріалах справи).

Однак, у відповідь на лист позивача вих..№28/04-01 від 28.04.2015 року відповідач - 1 відмовився звертатися з письмовою вимогою до відповідача 2 (ПАТ «Дельта Банк»), про що свідчить відповідь відповідача 1 вих.№05/05-01 від 05.05.2015 року.

Як вбачається, позивач, враховуючи лист відповідача - 1 від 06.03.2015 року про припинення зобов»язань ТОВ «Яблуневий Дар» перед ПАТ «Дельта Банк» згідно Договору кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 року, самостійно звернувся до відповідача 2 (ПАТ «Дельта Банк») з листом від 20.03.2015 року про звільнення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна предмета застави згідно договору застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S2 від 17 червня 2014 року.

Відповідач 2 відповіддю вих.№2/39-17/746 від 07 квітня 2015 року «Щодо заяви про припинення застави та звільнення предмету застави» проінформував позивача, що Банк не визнав припинення зобов»язань ТОВ «Танк Транс» перед ПАТ «Дельта Банк» за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 року, тому застава згідно договору застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S2 від 17 червня 2014 року залишається діючою.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України (далі ЦК) зобов»язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Позивач переконаний, що в такому випадку, саме відповідач 1 ТОВ «Танк Транс» повинен був звертатися з письмовою вимогою до відповідача 2 (ПАТ «Дельта Банк») про подачу реєстратору заяви про припинення застави (права застави) згідно Договору застави майнових прав і виключення застави (права застави) з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (запис №144411104 від 18.06.2014 року), а тому звернувся до суду із вимогами, які заявлені у позовній заяві.

Судом встановлено, що 06 лютого 2015 року ПАТ «Дельта Банк» направив на адресу ТОВ «Танк Транс» претензію на суму 203461956,03 грн (двісіті три мільйони чотириста шістдесят одна тисяча дев»ятсот п»ятдесят шість гривень 03 копійки), з яких: сума заборгованості за кредитом - 193 864 169,96 грн; сума заборгованості за нарахованими процентами - 2 868 127,44 грн; сума заборгованості за простроченими процентами до 31 дня - 6 729 658,63 грн.

У вказаній претензії заначено, що у разі несплати ТОВ «Танк Транс» заборгованості у визначеному в цій претензії розмірі у тридцятиденний строк, Кредитор розпочне процедуру стягнення на предмети застави згідно Договору застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S1 від 29.05.2014 року, Договору застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S2 від 17 червня 2014 року, Договору застави майнових прав № ВКЛ-2005880/11/S3 від 12 вересня 2014 року шляхом звернення до суду з позовною вимогою про звернення стягнення на майно, що є предметом договорів застави.

Судом встановлено, що 11 лютого 2015 року між ТОВ «Танк Транс» як Новим Кредитором та ОСОБА_1 як Первісним Кредитором, укладено Договір відступлення права вимоги за Договорами банківського рахунку.

Відповідно до наведеного Договору відступлення права вимоги за Договорами банківського рахунку Первісний Кредитор (ОСОБА_1С.) відступає Новому Кредитору (ТОВ «Танк Транс») Права вимоги до Боржника (ПАТ «Дельта Банк») за Договорами рахунку, зокрема, право вимагати виплати залишку на рахунку, відкритому за Договором №18 банківсього рахунку від 13 грудня 2012 року у євро в розмірі 286246,63 євро.

18 лютого 2015 року на виконання умов Договору відступлення прав вимоги за Договорами банківського рахунку від 11 лютого 2015 року ТОВ «Танк Транс», як Новий Кредитор, підготував і відправив Боржнику - ПАТ «Дельта Банк» - повідомлення про заміну кредитора у зобов»язанні (опис вкладення у цінний лист і поштова квитанція №8150000536130 від 18 лютого 2015 року додані до матеріалів справи).

Крім того, 11 лютого 2015 року між ТОВ «Танк Транс» як Новим Кредитором, та Тов «Інвестком», як Первісним Кредитором, укладено Договір відступлення прав вимоги за Договором банківського рахунку.

Відповідно до наведеного Договору відступлення прав вимоги за Договором банківського рахунку, Первісний Кредитор (ТОВ «Інвестком») відступає Новому Кредитору (ТОВ «Танк Транс») права вимоги до Боржника (ПАТ «Дельта Банк») за Договором рахунку, зокрема право вимагати виплати частини залишку на рахунку, відкритому за Договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04 вересня 2009 року у розмірі 13 039 335,34 доларів США.

18 лютого 2015 року на виконання умов Договору відступлення прав вимоги за Договором банківського рахунку від 11 лютого 2015 року ТОВ «Танк Транс», як Новий Кредитор, підготував і відправив Боржнику - ПАТ «Дельта Банк» - повідомлення про заміну кредитора у зобов»язанні (опис вкладення у цінний лист і поштова квитанція №8150000536130 від 18 лютого 2015 року додані до матеріалів справи).

Цього ж таки 18 лютого 2015 року ТОВ «Танк Транс» оформив на ім»я ПАТ «Дельта Банк» заяву про припинення зобов»язання зарахуванням зустрічних вимог, у якій, покликаючись на вищезазначені Договори відступлення прав вимоги за Договорами банківських рахунків, вказав про:

- припинення зобов»язань в повному обсязі щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» на користь Публічного товариства «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 року у розмірі 193 864 169,96 грн (сто дев»яносто три мільйони вісімсот шістдесят дев»ять гривень 96 копійок) та

- припинення зобов»язань щодо сплати Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» заборгованості за наступними договорами:

- договором №18 банківського рахунку від 13 грудня 2012 року, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на суму 286 246,63 євро (двісті вісімдесят шість тисяч двісті сорок шість євро 63 євроцентів), що за офіційним курсом Національного банку України станом на 12 лютого 2015 року складає еквівалент 8 128 593,93 гривень;

- договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04 вересня 2009 року, укладеним між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестком» в частині вимог на суму 7400 076,71 доларів США (сім мільйонів чотириста тисяч сімдесят шість доларів США 71 центів),що за офіційним курсом Національного банку України станом на 12 лютого 2015 року складає еквівалент 185 735 576,03 гривень, внаслідок зарахування заначених зустрічних однорідних вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що 18 лютого 2015 року ТОВ «Танк Транс» відправив на ім»я ПАТ «Дельта Банк» згадану заяву (копії опису вкладення у цінний лист і поштова квитанція №8150000536149 від 18.02.2015 року долучені до матеріалів справи).

Як встановлено, зарахування процентів, нарахованих на основну суму заборгованості в розмірі 193 864 169,96 грн. згідно Договору кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29 травня 2014 року, відбулося на підставі наступних документів.

03 серпня 2014 року між ТОВ «Танк Транс», як Новим Кредитором, та ОСОБА_8, як Первісним Кредитором, укладено Договір відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу.

Відповідно до наведеного Договору відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу, Первісний Кредитор (ОСОБА_8Ю.) відступає Новому Кредитору (ТОВ «Танк Транс») право вимагати від Боржника (ПАТ «Дельта Банк») виплати частини вкладу за Договором №10004006546754 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий з любов»ю on-line» у доларах США від 27 березня 2014 року у розмірі 134 539,85 доларів США (Сто тридцять чотири тисячі п»ятсот тридцять дев»ять доларів США 85 центів).

20 лютого 2015 року на виконання умов Договору відступлення прав

вимоги за Договором банківського вкладу рахунку від 03 серпня 2014 року ТОВ «Танк Транс», як Новий Кредитор, і ОСОБА_8, як Первісний Кредитор, підготували і відправили Боржнику - ПАТ «Дельта Банк» - повідомлення про заміну кредитора у зобов»язанні, підписане обома сторонами.

Цього ж таки 20 лютого 2015 року ТОВ «Танк Транс», як Новий Кредитор, підготував на ім»я ПАТ «Дельта Банк» заяву про дострокове відкликання частині вкладу за Договором №10004006546754 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий з любов»ю on-line» у доларах США від 27 березня 2014 року у розмірі 134 539,85 доларів США (Сто тридцять чотири тисячі п»ятсот тридцять дев»ять доларів США 85 центів) шляхом перерахування згаданої суми у 3-денний строк на банківський рахунок ТОВ «Танк Транс». Вказана заява разом з повідомленням про заміну кредитора у зобов»язанні від 20.02.2015 року надіслані ПАТ «Дельта Банк» 20.02.2015 року, про що свідчить опис вкладення у цінний лист і поштова квитанція від 20.02.2015 року.

27 лютого 2015 року ТОВ «Танк Транс» оформив на ім»я ПАТ «Дельта Банк» заяву про припинення зобов»язання зарахуванням зустрічних вимог, у якій, покликаючись на Договір відступлення прав вимоги за Договором банківського вкладу від 03 серпня 2014 року, вказав про:

- припинення зобов»язань щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» на користь Публічного товариства «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 року у розмірі 3 335 458,92 грн. (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату цієї заяви, складає еквівалент 120 139,92 доларів США), та

- припинення зобов»язань щодо сплати Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» заборгованості за Договором №10004006546754 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий з любов»ю on-line» у доларах США від 27 березня 2014 року на загальну суму 120 139,92 доларів США (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату цієї заяви, складає еквівалент 3 335 458,92 грн), внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

27 лютого 2015 року ТОВ «Танк Транс» відправив на ім»я ПАТ «Дельта Банк» згадану заяву, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 27.02.2015 року і поштовою квитанцією від 27.02.2015 року.

03 серпня 2014 року між ТОВ «Танк Транс», як Новим Кредитором, та ОСОБА_9, як Первісним Кредитором, укладено Договір відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу.

Відповідно до наведеного Договору відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу, Первісний Кредитор (ОСОБА_9В.) відступає Новому Кредитору (ТОВ «Танк Транс») право вимагати від Боржника (ПАТ «Дельта Банк») виплати частини вкладу за Договором №003-09508-06514 банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» у доларах США від 06 травня 2014 року у розмірі 441 523,22 долари США (Чотириста сорок одна тисяча п»ятсот двадцять три долари США 22 центи).

20 лютого 2015 року на виконання умов Договору відступлення прав вимоги за Договором банківського вкладу рахунку від 03 серпня 2014 року ТОВ «Танк Транс», як Новий Кредитор, і ОСОБА_9, як Первісний Кредитор, підготували і відправили Боржнику - ПАТ «Дельта Банк» - повідомлення про заміну кредитора у зобов»язанні, підписане обома сторонами.

Цього ж таки 20 лютого 2015 року ТОВ «Танк Транс» як Новий Кредитор, підготував на ім»я ПАТ «Дельта Банк» заяву про дострокове відкликання частини вкладу за Договором №003-09508-06514 банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» у доларах США від 06 травня 2014 року у розмірі 441 523,22 долари США (Чотириста сорок одна тисяча п»ятсот двадцять три долари США 22 центи) шляхом перерахування згаданої суми у 3-денний строк на банківський рахунок ТОВ «Танк Транс». Вказана заява разом з повідомленням про заміну кредитора у зобов»язанні від 20.02.2015 року надіслані ПАТ «Дельта Банк» 20.02.2015 року, про що свідчить опис вкладення у цінний лист і поштова квитанція від 20.02.2015 року.

27 лютого 2015 року ТОВ «Танк Транс» оформив на ім»я ПАТ «Дельта Банк» заяву про припинення зобов»язання зарахуванням зустрічних вимог, у якій, покликаючись на Договір відступлення прав вимоги за Договором банківського вкладу від 03 серпня 2014 року, вказав про:

- припинення зобов»язань щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» на корсить Публічного товариства «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 року у розмірі 5 574 332,94 грн (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату цієї заяви, складає еквівалент 200 781,93 доларів США), та

- припинення зобов»язань щодо сплати Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» заборгованості за Договором №003-09508-06514 банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» у доларах США від 06 травня 2014 року на 5 574 332,94 грн., внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

Заява ТОВ «Танк Транс» про припинення зобов»язання зарахуванням зустрічних вимог від 27.02.2015 року надіслана ПАТ «Дельта Банк» 27.02.2015 року, про що свідчить опис вкладення у цінний лист і поштова квитанція від 27.02.2015 року.

Крім вищезазначених зарахованих сум процентів, відбулося ще одне зарахування нарахованих ПАТ «Дельта Банк» процентів у розмірі 289 643,18 грн. на підставі заяви про припинення зобов»язання зарахуванням зустрічних вимог від 24.02.2015року.

У вказаній заяві ТОВ «Танк Транс» зазначило, що є кредитором ОСОБА_7 за грошовими зобов»язаннями на загальну суму 289 643,18 (двісті вісімдесят дев»ять тисяч шістсот сорок три гривні 18 копійок) гривень за наступними договорами (далі - «Договори рахунку»):

- договір №01/25469-16690 від 01.04.2013 року банківського рахунку, укладений між ОСОБА_7 та ТзОВ «Яблуневий Дар» на суму 253 656,76 гривень;

- договір №13/25469-6975 від 20.01.2011 банківського рахунку, укладений між ОСОБА_7 та ТзОВ «Яблуневий Дар» на суму 35 986,42 гривень.

Права вимоги за Договорами рахунку були передані Товариству на підставі Договору відступлення прав вимоги від 23 лютого 2015 року, укладеного між Товариством та ТзОВ «Яблуневий Дар».

Про вказане відступлення прав вимоги Банк був повідомлений 24 лютого 2015 року (копія заяви про припинення зобов»язання зарахуванням зустрічних вимог у матеріалах справи).

У Заяві на підставі вищенаведеного ТзОВ «Танк Транс» заявило про:

- часткове припинення зобов»язань щодо сплати ТзОВ «Танк Транс» на користь ПАТ «Дельта Банк» суми заборгованості за процентами за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29 травня 2014 року у розмірі 289 643,18 грн., та

- припинення зобов»язань щодо сплати Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» заборгованості за наступними договорами :

- договір №01/25469-16690 від 01.04.2013 року банківського рахунку, укладеного між ОСОБА_7 та ТзОВ «Яблуневий Дар» на суму 253 656,76 грн.

- договір №13/25469-6975 від 20.01.2011 банківського рахунку, укладеного між ОСОБА_7 та ТзОВ «Яблуневий Дар» на суму 35 986,42 грн. внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

В якості доказу надіслання вказаної заяви на адресу ПАТ «Дельта Банк» до справи подано засвідчену копію опису вкладення у цінний лист від 24.02.2015 року і поштової квитанції від 24.02.2015 року №8150000536190.

Крім того, 24 лютого 2015 року на виконання умов Договору відступлення прав вимоги від 23 лютого 2015 року, укладеного між ТзОВ «Танк Транс» та ТзОВ «Яблуневий Дар», ТОВ «Танк Транс», як Новий кредитор, і ТзОВ «Яблуневий Дар», як Первісний кредитор, підготували і надіслали боржнику - ПАТ «Дельта Банк», повідомлення про заміну кредитора у зобов»язанні (опис вкладення і поштова квитанція №8150000536203 від 24 лютого 2015 р. додані до справи).

Судом також встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015р. №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015р. №51 «Про запровадження тимчасової адміністьрац2ії у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» , згідно з яким з 03.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, місцезнаходження:вул..Щорса,36-Б, м.Київ, 01133.

Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено строком на три місяці з 03.03.2015р. по 02.06.2015р. включно.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов»язанням є правовідношщення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов»язання, а саме : зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Коденксу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України, зобов»язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов»язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 598 ЦК України).

Згідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Юридичним наслідком належного виконання зобов»язання відповідно до статей 598,599 ЦК України є припинення зобов»язання.

Таким чином з моменту виконання боржником зобов»язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов»язків сторін, що складають зміст конкретного зобов»язального правовідношення.

Відповідно до частини першої статті 593 ЦК України з припиненням основного зобов»язання, забезпеченого заставою, припиняється і право застави.

Наведена позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду України , викладеною, зокрема у постанові від 4 лютого 2015 року у справі №6-243 цс14.

Приписами частини 3 статті 203 Господарського кодексу України (далі ГК) регламентовано: «Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони».

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов»язань.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін. За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов»язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватись господарському суду.

Щодо доводів представника ПАТ «Дельта Банк», викладених у відзиві на позовну заяву від 03.08.2015 року, суд зазначає наступне.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву стверджує, що тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено з 03.03.2015 року по 02.09.2015 року включно. Представник у відзиві покликається на п.4 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно якого під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Однак, заяви про припинення зобов»язань зарахуванням зустрічних вимог ТОВ «Танк Транс» надіслано на адресу ПАТ «Дельта Банк» 18 лютого 2015 року і 27 лютого 2015 року, тобто до запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк».

Відтак, покликання відповідача 2 на норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не заслуговують на увагу суду.

Наведена позиція суду узгоджується з практикою ВГСУ у постанові від 04 березня 2015 року у справі №910/11117/14, у якій касаційна інстанція, зокрема, вказує: «При цьому, необхідно надати увагу тому факту, що у ПАТ «Банк Форум» запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 14.03.2014 року по 13.06.2014 року згідно рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.03.2014 року №14 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації», тоді як повідомлення третьої особи про відступлення відповідачу права вимоги №01/1 та заява відповідача №047/4-03/14 про припинення зобов»язання зарахуванням №3/13-03 оформлені 13.03.2014 року, тобто до введення тимчасової адміністрації.

ПАТ «Дельта Банк» у відзиві на позов заявляє про не грошовий характер взаємовідносин між ПАТ «Дельта Банк» з одного боку і ОСОБА_9, ОСОБА_8, ТОВ «Інвестком» та ОСОБА_1 з другого боку, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 02.09.2014 року у справі №3-80гс14.

Однак, суд враховує, що постанова ВСУ від 02.09.2014 року у справі №3-80гс14 стосується Договору банківського рахунка (стаття 1066 ЦК України), а правовідносини між ОСОБА_7 і ОСОБА_9, а також між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 регламентовані Договором банківського вкладу (стаття 1058 ЦК України).

Крім того, до матеріалів справи ТОВ «Танк Транс» долучено відповідну судову практику Вищого господарського суду України і Верховного Суду України у даній категорії справ, яка спростовує твердження ПАТ «Дельта Банк» про не грошовий характер як договору банківського рахунка, так і договору банківського вкладу.

Так, у постанові ВГСУ від 03 березня 2015 року у справі №923/1116/14 зазначено:

«Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що позивач має зобов'язання по Договорам, а саме згідно з Генеральним договором банківського вкладного (депозитного рахунку) № 25 від 30.12.2013 року, згідно Договору банківського рахунку № 1-53800/243803 від 07.12.2012 року станом на 11.03.2014 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Ст. 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем надані докази (повідомлення про припинення зобов'язання зарахуванням від 11.03.2014 року, повідомлення про дострокове розірвання договорів банківського вкладу від 26.02.2014 року), які містять печатку банку та номер вхідної кореспонденції.

Факт повідомлення про дострокове розірвання договорів банківських вкладів від 26.02.2014 року та заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог вказує на повне дострокове погашення відповідача перед позивачем 11.03.2014 року заборгованості по поверненню кредитних коштів та заборгованості за нарахованими процентами, по Кредитному договору у розмірі 2 203 544,57 Євро. Нарахування подальших платежів за Кредитним договором після 11.03.2014 року є безпідставним.

Таким чином, судом апеляційної інстанції правомірно вказано на те, що твердження позивача про відсутність зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями спростовуються наявними у справі доказами та не відповідають фактичним обставинам справи.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що господарським судом першої інстанції не надано належної оцінки всім зазначеним вище обставинам, що призвело до прийняття невірного рішення та правомірно скасував його.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують».

У постанові ВГСУ від 04 березня 2015 року у справі №910/11117/14 вказано: «Якщо буде встановлено, що внаслідок зустрічного зарахування вимог за кредитним договором та договором банківського вкладу ( в період строку розміщення на депозитному рахунку грошових коштів з 14.03.2013 року по 13.03.2014 року), зобов»язання відповідача перед позивачем за кредитним договором в сумі 414 718,38 доларів США та сплати процентів є припиненими, то зазначену суму слід враховувати при визначенні наявності (або відсутності) залишку заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором від 06.03.2013 року №1-0007/13/11-КL».

Як зазначено у постанові ВГСУ від 18 березня 2015 року у справі №910/15419/14:

« 11.03.2014 року відповідач повідомив Банк про припинення зобов'язань по Кредитному договору у розмірі 75 560 958,90 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог: згідно з Генеральним договором банківського вкладного (депозитного рахунку) №138 від 17.02.2014 у розмірі 19 966 027,40 грн.; згідно Договору банківського рахунку №1-4300/252540 у розмірі 22 408 508,79 грн.; згідно Договору відступлення права вимоги укладеного між Відповідачем та ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" від 11.03.2014 у розмірі 33 186 422,71 грн.

Судом апеляційної інстанції відхилені, твердження позивача про те, що жодної заяви та повідомлення 26.02.2014, 05.03.2014., 11.03.2014 на адресу ПАТ "Банк Форум" ні від відповідача, ні від ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" не надходило, оскільки докази надані відповідачем (повідомлення відступлення права вимоги від 11.03.2014, повідомлення про дострокове погашення заборгованості від 05.03.2014, повідомлення про припинення зобов'язання зарахуванням від 11.03.2014, повідомлення про дострокове розірвання договорів банківського вкладу від 26.02.2014) містить печатку банку та номер вхідної кореспонденції.

З огляду на встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини».

Вищий господарський суд України в постанові від 26 серпня 2015 року у справі №910/15858/14 та постанові від 23 квітня 2015 року у справі №910/18154/14 озвучив наступну правову позицію: «Отже, фізична або юридична особа, яка внесла кошти на депозит в установі банку, є кредитором банку з майновими вимогами щодо одержання відсотків або іншого доходу, обумовленого договором банківського вкладу, за користування банком грошовими коштами вкладника, а також повернення суми вкладу після закінчення строку дії договору банківського вкладу (депозиту) або на першу вимогу вкладника».

У постанові ВГСУ від 23 квітня 2015 року у справі №910/21437/14 суд касаційної інстанції згадує крім договору банківського вкладу (депозиту) ще й договір банківського рахунку (поточний рахунок): «Отже, фізична або юридична особа, яка внесла кошти на свій поточний рахунок та/або на депозитний рахунок в установі банку, є кредитором банку з майновими вимогами щодо повернення своїх грошових коштів з поточного рахунку, повернення суми вкладу після закінчення строку дії договору банківського вкладу (депозиту) або на першу вимогу вкладника, одержання відсотків або іншого доходу, обумовленого договором банківського вкладу, за користування банком грошовими коштами вкладника.

Відповідно до укладеного між сторонами у справі кредитного договору позивач є боржником ПАТ "Банк Форум", а останній є кредитором ПАТ "Коопзовнішторг". Натомість, відповідно до укладених між сторонами у справі договору банківського рахунку №3-24000/225006 від 05.07.2012 та договору банківського вкладу (депозиту) "Депозитна лінія №1" від 25.01.2013 позивач є кредитором ПАТ "Банк Форум", а останній - боржником ПАТ "Коопзовнішторг».

У постанові ВГСУ від 29 квітня 2015 року у справі №910/5560/14 вказано таке: Отже, зобов'язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського рахунка, мають майново-грошовий характер, відтак, у цьому випадку позивач є кредитором за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами, а відтак, неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що полягає у висновку судів про те, що позивач не є кредитором відповідача, є невірним, та призвів до прийняття неправомірного судового рішення в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити переказ грошових коштів, за наданими позивачем платіжними дорученнями в період запровадження у банку тимчасової адміністрації».

Вищий господарський суд України в постанові від 13 травня 2015 року у справі №926/1203/14 чітко обумовив: «Отже, зобов'язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського рахунка № 78742 від 13.10.2012, мають майново-грошовий характер, відтак, у цьому випадку відповідач є кредитором за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі № 910/9232/14, від 01.04.2015 у справі № 910/5560/14, від 01.04.2015 у справі № 910/9231/14)».

У постанові Верховного Суду України від 25.03.2015 року у справі №910/9232/14 вказано: «Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки на підставі положень ЦК України, Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і «Про банки і банківську діяльність» судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зроблено висновок про те, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Таким чином, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач - боржником і оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити переказ грошових коштів за договором банківського рахунку від 18 лютого 2013 року, у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, виконання зазначеної операції банком обмежувалося положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції чинній на час виникнення спору».

Обґрунтовуючи свої висновки посиланням на те, що у відносинах із договору банківського рахунку клієнт не є грошовим кредитором банку, Вищий господарський суд України не взяв до уваги, що таке визначення поняття кредитора встановлено ст..1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія якого, згідно з прикінцевими положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюється на банки, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин».

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України й у постановах від 01.04.2015 року у справі №910/5560/14 та від 01.04.2015 року у справі №910/9231/14.

У той же час, стаття 111- 28 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що «Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Стосовно ненадання ОСОБА_7 від ТОВ «Танк Транс» доказів переходу права вимоги від ОСОБА_9, ОСОБА_8, ТОВ «Інвестком» та ОСОБА_1 до ТОВ «Танк Транс».

ПАТ «Дельта Банк» у відзиві на позовну заяву зазначив, що ТОВ «Танк Транс» не надав ПАТ «Дельта Банк» договорів відступлення прав вимоги ОСОБА_9, ОСОБА_8, ТОВ «Інвестком» та ОСОБА_1 з однієї сторони та ТОВ «Танк Транс» - з іншої, та доданих до них документів.

У даному аспекті, враховуючи надсилання з боку ТОВ «Танк Транс» на адресу ПАТ «Дельта Банк» заяви про припинення зобов»язання зарахуванням зустрічних вимог, слід зазначити, що у постанові ВГСУ від 04 березня 2015 року у справі №910/11117/14, у постанові ВГСУ від 18 березня 2015 року у справі №910/15419/14 вказано: «При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов»язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог, в момент направлення такої заяви іншій стороні у зобов»язанні».

Тобто, чинним законодавством не вимагається від нового кредитора надсилати боржнику будь-які інші документи, крім заяви про припинення зобов»язання зарахуванням зустрічних вимог.

У статті 518 ЦК України обумовлено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Отже, з наведеного слідує, що навіть якщо припустити, що якихось документів ПАТ «Дельта Банк» не вистарчало для зарахування зустрічних однорідних вимог, Банк має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного Кредитора на момент пред»явленню йому вимоги новим кредитором.

Як вже вказано, відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України (далі ЦК) зобов»язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання ких не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Приписами частини 3 статті 203 Господарського кодексу України (далі ГК) регламентовано: «Господарське зобов»язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони».

На підтвердження настання строку виконання ПАТ «Дельта Банк» Договору банківського рахунку №26/21746-168 від 04 вересня 2009 року з ТОВ «Інвестком» суд зазначає наступне.

У листі вих.№01-17/02-2015 від 17 лютого 2015 року на адресу ПАТ «Дельта Банк» ТОВ «Інвестком» вказав: « 12 лютого 2015 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестком» (надалі - Товариство) за допомогою системи «Клієнт-Банк» Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (надалі Банк) виставлене платіжне доручення в іноземній валюті на суму 21 166 180,57 доларів США (двадцять один мільйон сто шістдесят шість тисяч сто вісімдесят доларів США 57 центів) з метою перерахування з рахунку Товариства №26006011360001 в ПАТ «Альфа Банк».

Станом на 17 лютого 2015 року зазначене платіжне доручення ОСОБА_7 не виконано.

Направляємо на виконання платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 17 лютого 2015 року на суму 20161 485,34 доларів США (двадцять мільйонів сто шістдесят одна тисяча чотириста вісімдесят п»ять доларів США 34 центів)».

Відтак, 18 лютого 2015 року на виконання умов Договору відступлення прав вимоги за Договором банківського рахунку від 11 лютого 2015 року ТОВ «Танк Транс», як новий Кредитор, підготував і направив Боржнику - ПАТ «Дельта Банк» - повідомлення про заміну кредитора у зобов»язанні, а також 18 лютого 2015 року ТОВ «Танк Транс» відправив на ім»я ПАТ «Дельта Банк» заяву про припинення зобов»язання зарахуванням зустрічних вимог.

Крім того, щодо зарахування нарахованих ПАТ «Дельта Банк» процентів у розмірі 289 643,18 (двісті вісімдесят дев»ять тисяч шістсот сорок три гривні 18 копійок) гривень на підставі заяви про припинення зобов»язання зарахуванням зустрічних вимог від 24.02.2015 року, то до справи відповідачем -1 подано належним чином засвідчену копію повідомлення з системи «Клієнт Банк» про виставлення платіжних доручень ТОВ «Танк Транс» №7 від 23.02.2015 року, №8 від 23.02.2015 року, №9 від 24.02.2015 року, №43 від 23.02.2015 року, №45 від 24.02.2015 року, які так і залишились невиконаними з боку ОСОБА_7.

Водночас, згідно ч.8.1. ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» Банк зобов»язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документу клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу, банк зобов»язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

ОСОБА_7 та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнта.

У запереченнях на позов ПАТ «Дельта Банк» зазначає, що вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог не можуть бути зустрічними, оскільки відповідно до Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» вкладник не може здійснювати відступлення третім особам права вимоги за договором банківського вкладу без згоди банку, а тому, договір про відступлення права вимоги є недійсним.

Проте, суд не може погодитися з такими доводами Відповідача-2, враховуючи наступне: банк покликається на Правила банківського обслуговування фізичних осіб, розміщені на інформаційних стендах банку і офіційному сайті банку: www.deltabank.com.ua . На думку відповідача-2, перш ніж укладати договір відступлення прав вимоги ОСОБА_9, ОСОБА_8 мали отримати згоду ПАТ «Дельта Банк» в порядку статті 516 ЦК України.

Водночас згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов»язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов»язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого огбов»язку первісному кредиторові є належним виконанням. Однак, у договорі, укладеного з ОСОБА_9 та договорі, укладеним з ОСОБА_8Ю, відсутній обов»язок вкладника отримувати згоду на відступлення прав вимоги будь-якій третій особі. Не передбачений такий обов»язок і нормами ЦК України. Правила банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», розміщені на інформаційних стендах банку та в мережі інтернет не підписувались вкладниками і не доводились до їх відома під розписку. Зазначений висновок підтверджується правовою позицієї Верховного Суду України, зокрема, у справі №6-16цс15 від 11.03.2015 року.

Крім того, слід зазначити, що такі договори судом недійсними не визнавались, а тому вони підлягають врахуванню судом на засадах презумпції дійсності правочину.

Не заслуговує на увагу і посилання ПАТ «Дельта Банк» на окремий, не майновий характер відносин банку і власника банківського вкладу, а саме, що договір банківсього вкладу не передбачає переходу права власності на кошти до банку, а передбачає лише залучення коштів в управлінні, банк надає лише розрахунково-касові послуги, які споживаються клієнтом в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст..901 ЦК України), а тому не можуть бути предметом зарахування згідно ст..601 ЦК України. Однак, зобов»язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського рахунку, мають майново-грошовий характер, відтак у цьому випадку відповідач-1 (ТОВ «Танк Транс») є кредитором за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами. Аналогічної позиції дотримується також Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 25.03.2015р №910/9232/14, постанові від 01.04.2015р у справі №910/5560/14, постанові від 01.04.2015 р. у справі №910/9231/14, а також Виший господарський суд України, зокрема, у постанові від 03.03.2015р. у справі №923/1116/14, постанові від 04.03.2015р у справі №910/11117/14, постанові від 18.03.2015р у справі №910/15419/14, постанові від 23.04.2015 р. у справі №910/21437/14, постанові від 29.04.2015р. у справі №910/5560/14, постанові від 13.05.2015р. у справі №926/1203/14. У постанові Вищого господарського суду України від 26.03.2015 р. у справі №910/15858/14 та постанові від 29.04.2015р. у справі №910/18154/14 висловлена правова позиція про те, що особа, яка внесла кошти на депозит депозиту банку, є кредитором банку з майновими вимогами щодо одержання відсотків або іншого доходу, обумовленого договором банківського вкладу, за користування юанком грошовими коштами вкладника, а також повернення суми вкладу після закінчення строку дії договору банківського вкладу або на першу вимогу вкладника. Аналогічна позиція висловлена і у постановах Вищого господарського суду України від 13.05.2015 р. у справі №926/1203/14, від 29.04.2015 р. у справі №910/5560/14, постанові Верховного Суду України від 25.03.2015 р. у справі №910/9232/14.

Щодо посилань ПАТ «Дельта Банк» на те, що сума заборгованості за кредитним договором ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 року є більшою, ніж заявлена ТзОВ «Танк Транс» сума зарахування, а відтак відсутні підстави для припинення застави, слід вказати таке. Як доказ, що підтверджує заборгованість ТзОВ «Танк Транс», до матеріалів справи ПАТ «Дельта Банк» надано розрахунок заборгованості за договором кредиту ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 року станом на серпень 2015 року, про те, у даній справі наявність заборгованості слід доводити станом на час надіслання заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог. Як вбачається з розрахунку заборгованості по нарахованих відсотках, банк нарахував відсотки включно до 14.08.2015р. за таких обставин, банк взагалі не врахував у своєму розрахунку зарахування зустрічних однорідних вимог від 18 лютого 2015 року на суму 193 864 169,96 грнаналогічно і по розрахунку пені за несвоєчасне повернення кредиту, яка нарахована ПАТ «Дельта Банк» включно до 22.07.2015 р. Відтак, банк взагалі не врахував в своєму розрахунку зарахування зустрічних однорідних вимог від 18 лютого 2015 р. на суму 193 864 169, 96 грн.

Щодо розрахунку 3% річних від суми простроченого кредиту, то слід зазначити наступне: період нарахування 3% річних - з 21.01.2015 р до 22.07.2015р. Однак, за цей же період банк нарахував заборгованість за кредитом за ставками договору кредитної лінії ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 року: 15% і 25% відповідно. Разом з тим, частина 2 статті 625 ЦК України регламентує, що боржник який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, ПАТ «Дельта Банк» за один і той же розрахунковий період здійснив подвійне нарахування процентів і за ставками договору кредитної лінії в розмірі 15% і 25% відповідно, та 3% річних згідно статті 625 ЦК України. Крім того, банк не врахував у своєму розрахунку зарахування зустрічних однорідних вимог від 18 лютого 2015 року на суму 193 864 169,96 грн.

Щодо розрахунку заборгованості пені за несвоєчасне повернення процентів і 3% річних від суми прострочених процентів, то як вбачається ПАТ «Дельта Банк» нарахував пеню за несвоєчасне повернення кредиту і 3% річних від суми прострочених процентів включно до 13.08.2015 року, тобто не врахував у своєму розрахунку зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.02.2015 року на суму 193 864 169,96 грн. крім того, мають місце суттєві розбіжності в датах і сумах нарахованої пені за несвоєчасне повернення процентів і 3% річних від суми прострочених процентів.

Що стосується розрахунку штрафу за договором кредиту, то у ньому ПАТ «Дельта Банк» не ідентифікував, не конкретизував, не навів конкретних фактів періоду порушення ТОВ «Танк Транс» умов договору кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 року.

За вищенаведених обставин розрахунок, який поданий відповідачем 2 судом до уваги не приймається. Суд ще раз констатує про те, щор в даній справі наявність заборгованості слід доводити станом на час надіслання заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Юридичним наслідком зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до статей 598, 601 ЦК України, є припинення зобов'язання.

Таким чином з моменту зарахування зустрічних однорідних вимог, припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст.574 ЦК України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

В силу приписів ст. 576 ЦК України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернуто стягнення.

Згідно п.3, 4 ст. 577 ЦК України, застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно абзацу першого статті 20 Закону України Про заставу, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

В той же час, в силу вимог пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України, ст.28 Закону України «Про заставу», п.3.2 договору застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S2 від 17 червня 2014 року, право застави припиняється у разі припинення зобовязання, забезпеченого заставою.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується, що як тіло кредиту, так і відсотки, нараховані на тіло кредиту, є повністю погашеними ТОВ «Танк Транс» шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а відтак вважається припиненим і додаткове (акцесорне) зобов'язання за договором застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S2 від 17 червня 2014 року.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом про визнання застави припиненою на підставі частини першої статті 593 ЦК України, у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, позивач посилався на невизнання банком зазначеного факту.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

Згідно з положенням частини першої статті 593 ЦК України припинення права застави у разі припинення зобовязання, забезпеченого заставою, презюмується.

Таким чином, звернення особи до суду з позовом про визнання застави такою, що припинена, на підставі частини першої статті 593 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12 - 15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права заставодавця, передбаченого частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов'язання, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п. 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.02.2015р. у справі №6-243 цс14.

Згідно статті 42 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади.

До Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до Державного реєстру, є відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Держатель Державного реєстру наділяє відповідних суб'єктів повноваженнями реєстраторів Державного реєстру, які надаватимуть послуги щодо внесення записів до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень, звернення стягнення на предмет обтяження та надання витягів з Державного реєстру, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 5 статті 43 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження.

Враховуючи вищенаведене, позовна вимога в частині припинення обтяження та вилучення внесеного до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 18.06.2014р. за № 14411104, стосовно обєкта обтяження, є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Розглянувши позовну вимогу позивача до відповідача-1, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за завдані збитки.

З огляду на викладене, позивачем не доведено порушення його прав відповідачем-1 враховуючи ту обставину, що позивач не був позбавлений права самостійно звернутися до відповідача-2 з вимогою подати до реєстратора заяву про припинення застави та виключення з Державного реєстру відповідний запис. Разом з тим, позивач не навів правового обґрунтування, на підставі чого у відповідача-1 виник такий обовязок, враховуючи, що у спірних правовідносинах відповідач-1 є позичальником, а не власником і заставодавцем переданого в заставу майна.

Відтак, суд вважає вказану вимогу позивача необґрунтованою і безпідставною, а тому відмовляє в її задоволенні.

Згідно ст.4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В порядку ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Спір стосовно задоволених вимог виник з вини відповідача-2 по справі, відтак судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача-2.

З огляду на те, що спір стосовно заявленої вимоги до відповідача-1 виник з вини позивача по справі, судові витрати по розгляду справи в цій частині відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати припиненою заставу (право застави) згідно Договору

застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S2 від 17 червня 2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» як заставодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» як Застводавцем.

3. Припинити обтяження і вилучити (виключити) з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис №14411104 від 18.06.2014 року стосовно об»єкта обтяження: майнові права, а саме: усі майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку (знак для товарів і послуг) «ГАЛІЦІЯ» (Galicia), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» (Заставодавцю) на підставі Свідоцтва на знак для товарів і послуг №156362 виданого Державною службою інтелектуальної власності України 25.05.2012 року. Загальна заставна вартість Пердмету застави за погодженням Сторін становить 49 537 000,00 грн (сорок дев»ять мільйонів п»ятсот тридцять сім тисяч гривень).

4. Стягнути з Публічного Акціонерного товариства «Дельта Банк» (м.Київ, вул..Щорса, 36-Б, ідентифікаційни номер 34047020) на користь Українскьо-німецького спільного підприємства «Агро-Поділля» (м.Городок, вул..авіаційна, 119/28, ідентифікаційний код 14300622) 2436,00 грн. судового збору.

5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст..ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення, із врахуванням вихідних днів 17.10.2015 і 18.10.2015 складено 22.10.2015р.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Петрашко М.М.

Суддя Сухович Ю.О.