Рішення

від 21.10.2015 по справі 918/1050/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р. Справа № 918/1050/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - Банк) до товариства з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Плюс" (далі - ОСОБА_1) про стягнення заборгованості в сумі 3 449 494 грн. 29 коп.,

за участі представників:

позивача: ОСОБА_2 за дов. від 30 вересня 2015 року № 13-11-26110,

відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2015 року Банк звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 11 грудня 2013 року між ним та ОСОБА_1 був укладений договір оренди, за умовами якого позивач передав відповідачу у строкове платне користування рухоме майно згідно зазначеного у даному договорі переліку. Оскільки ОСОБА_1 взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по сплаті орендної плати у період з січня 2014 року по листопад 2014 року не виконало, заборгувавши Банку 2 135 483 грн. 87 коп., позивач, посилаючись на статті 525, 526, 549, 550, 610, 625, 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, що утворилася у вищезазначений період, а також 1 239 316 грн. 13 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 74 694 грн. 29 коп., нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 7 вересня 2015 року порушено провадження у справі № 918/1050/15 та призначено її до розгляду на 17 вересня 2015 року.

Ухвалою суду від 17 вересня 2015 року розгляд справи відкладено на 7 жовтня 2015 року.

Ухвалою суду від 7 жовтня 2015 року розгляд справи відкладено на 21 жовтня 2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 21 жовтня 2015 року підтримав вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку свого повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33003, місто Рівне, вулиця Гагаріна, будинок 39. Факт отримання ОСОБА_1 вищезазначених судових документів підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с. 54, 62, 92).

Отже, за змістом вищезазначеної норми ОСОБА_1 завчасно та належним чином було повідомлене про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих Банком документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2013 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір оренди, за умовами якого останньому в тимчасове платне користування було передано рухоме майно згідно зазначеного у даному договорі переліку (а.с. 7-19).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

За пунктом 1.2 вищенаведеної угоди право користування майном переходить до орендаря після підписання акту прийому-передачі майна.

Судом встановлено, що на виконання вищезазначеного положення цього правочину 11 грудня 2013 року уповноваженими представниками Банку та ОСОБА_1 був підписаний та скріплений печатками цих юридичних осіб відповідний акт прийому-передачі спірного майна в оренду (а.с. 20-30).

За умовами пункту 3.1 договору за користування майном орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 200 000 грн. 00 коп. (з ПДВ).

Плата за користування майном нараховується з дати підписання акта прийому-передачі майна (пункт 3.2 зазначеної угоди).

За змістом пункту 3.3 цього правочину орендна плата, передбачена пунктом 3.1 даного договору, сплачується щомісячно до 15-го числа наступного місяця в безготівковому порядку на підставі виставленого орендодавцем рахунку.

Відповідно до пункту 8.4 договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30 листопада 2016 року, а в частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання .

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищезазначеного договору позивачем протягом грудня 2013 року - жовтня 2014 року було виставлено відповідачу рахунки за користування спірним рухомим майном (а.с. 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 97).

Слід також зазначити, що у матеріалах даної справи наявні копії підписаних між сторонами актів прийому-передачі наданих послуг, які підтверджують факт надання позивачем ОСОБА_1 відповідних послуг з оренди спірного рухомого майна (а.с. 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором оренди від 11 грудня 2013 року також свідчить відсутність з боку ОСОБА_1 претензій та повідомлень про порушення орендодавцем умов даної угоди.

У той же час судом встановлено, що 31 жовтня 2014 року між Банком та ОСОБА_1 була підписана угода про розірвання договору оренди від 11 грудня 2013 року, за умовами якої сторони дійшли згоди та визнали за необхідне припинити взаємні договірні відносини за договором оренди від 11 грудня 2013 року з дати підписання договору про його розірвання (а.с. 31).

Однак всупереч положень договору оренди від 11 грудня 2013 року відповідач взятий на себе обов'язок по сплаті орендної плати за користування передбаченим цим правочином рухомим майном у період з грудня 2013 року по жовтень 2014 року не виконав, у зв'язку з чим у останнього перед Банком утворилася заборгованість у розмірі 2 135 483 грн. 87 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором оренди від 11 грудня 2013 року, яка складає 2 135 483 грн. 87 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і ОСОБА_1 на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Банку до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також на підставі статті 625 ЦК України Банк просив суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 74 694 грн. 29 коп., нарахованих у період з 16 січня 2014 року по 18 серпня 2015 року, з яких: 345 грн. 21 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 16 січня 2014 року по 15 лютого 2014 року на суму основного боргу в розмірі 135 483 грн. 87 коп., 772 грн. 07 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 16 лютого 2014 року по 15 березня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 335 483 грн. 87 коп., 1 364 грн. 38 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 16 березня 2014 року по 15 квітня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 535 483 грн. 87 коп., 1 813 грн. 52 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 16 квітня 2014 року по 15 травня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 735 483 грн. 87 коп., 2 383 грн. 56 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 16 травня 2014 року по 15 червня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 935 483 грн. 87 коп., 2 799 грн. 82 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 16 червня 2014 року по 15 липня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 1 135 483 грн. 87 коп., 3 402 грн. 74 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 16 липня 2014 року по 15 серпня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 1 335 483 грн. 87 коп., 3 912 грн. 33 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 16 серпня 2014 року по 15 вересня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 1 535 483 грн. 87 коп., 4 279 грн. 28 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 16 вересня 2014 року по 15 жовтня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 1 735 483 грн. 87 коп., 2 545 грн. 29 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 16 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 1 935 483 грн. 87 коп., 51 076 грн. 09 коп. - три проценти річних, нараховані у період з 1 листопада 2014 року по 18 серпня 2015 року на суму основного боргу в розмірі 2 135 483 грн. 87 коп. Крім того, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 1 239 316 грн. 13 коп. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми основного боргу з лютого 2014 року по липень 2014 року.

У той же час при дослідженні матеріалів справи судом було встановлено, що при обчисленні заявлених до стягнення з ОСОБА_1 компенсаційних виплат, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним внесенням відповідачем орендної плати за жовтень 2014 року, позивачем були допущені помилки.

Так, зі змісту наданого Банком розрахунку заявлених до стягнення з відповідача трьох процентів річних вбачається, що останній просив суд стягнути з ОСОБА_1, зокрема, 51 076 грн. 09 коп. трьох процентів річних, нарахованих у період з 1 листопада 2014 року по 18 серпня 2015 року у зв'язку з несвоєчасним внесенням відповідачем орендної плати за жовтень 2014 року.

За умовами договору оренди від 11 грудня 2013 року орендна плата сплачується щомісячно до 15-го числа наступного місяця в безготівковому порядку. Зі змісту положень даного договору вбачається, що ОСОБА_1 зобов'язалося сплачувати орендну плату за кожен місяць, протягом якого воно користувалося спірним рухомим майном.

Як вже було зазначено, 31 жовтня 2014 року між Банком та ОСОБА_1 була підписана угода про розірвання договору оренди від 11 грудня 2013 року, за умовами якої сторони дійшли згоди та визнали за необхідне припинити взаємні договірні відносини за договором оренди від 11 грудня 2013 року з дати підписання договору про його розірвання.

Відповідно до частини 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Проте обов'язок ОСОБА_1 по сплаті орендної плати за користування передбаченим договором оренди рухомим майном, зокрема, у жовтні 2014 року, виник до моменту розірвання цієї угоди, оскільки відповідач протягом даного місяця користувався зазначеним майном. Відтак, за умовами укладеного між сторонами договору оренди у ОСОБА_1 виник обов'язок по сплаті орендної плати за жовтень 2014 року, строк виконання якого був встановлений сторонами до 15-го числа наступного місяця.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У той же час ні договором оренди від 11 грудня 2013 року, ні чинним законодавством України не передбачено обов'язку орендаря по достроковому погашенню наявної у нього заборгованості у разі розірвання договору.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою сумою трьох процентів річних, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 у зв'язку з несвоєчасною сплатою останнім орендної плати за користування спірним майном протягом жовтня 2014 року, є 48 618 грн. 82 коп., нараховані у період з 15 листопада 2014 року (перший день прострочення даного платежу, встановлений пунктом 3.3 договору оренди від 11 грудня 2013 року) по 18 серпня 2015 року (кінцева дата нарахування, зазначена Банком у його розрахунку) на суму основного боргу в розмірі 200 000 грн. 00 коп.

Крім того, судом встановлено, що при здійсненні Банком обрахунку заявленої до стягнення з ОСОБА_1 суми інфляційних втрат, позивачем були допущені арифметичні помилки.

Так, у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендної плати за користування спірним майном протягом вересня-жовтня 2014 року позивачем у період з листопада 2014 року по липень 2015 року включно було нараховано 185 200 грн. 00 коп. інфляційних втрат. Проте при здійсненні такого обрахунку Банком було помилково зазначено, що середній індекс інфляції за вказаний період складає 1,463, замість вірного 1,462.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою сумою інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 у зв'язку з несвоєчасною сплатою останнім орендної плати за користування спірним майном протягом вересня-жовтня 2014 року, є 184 800 грн. 00 коп., нараховані у період з листопада 2014 року по липень 2015 року на суму основного боргу в розмірі 400 000 грн. 00 коп., що складає вартість орендної плати за вересень і жовтень 2014 року.

Слід зазначити, що в решті наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення з відповідача сум компенсаційних виплат відповідає вимогам договору і закону, а також є арифметично вірним.

Враховуючи викладене, у задоволенні вимог Банку про стягнення з ОСОБА_1 400 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 2 457 грн. 27 коп. трьох процентів річних слід відмовити.

За таких обставин даний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Плюс" (33003, місто Рівне, вулиця Гагаріна, будинок 39, ідентифікаційний код: 38610723) на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, місто Київ, вулиця Артема, будинок 15, ідентифікаційний код: 20025456) 2 135 483 (два мільйони сто тридцять п'ять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 87 коп. основного боргу, три проценти річних у розмірі 72 237 (сімдесят дві тисячі двісті тридцять сім) грн. 02 коп., а також 1 238 916 (один мільйон двісті тридцять вісім тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн. 13 коп. інфляційних втрат.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Плюс" (33003, місто Рівне, вулиця Гагаріна, будинок 39, ідентифікаційний код: 38610723) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 68 932 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн. 71 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26 жовтня 2015 року

Суддя Є.В. Павленко