Рішення

від 20.10.2015 по справі 922/3098/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р.Справа № 922/3098/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєву А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Панавтос", м. Суми до 1-го відповідача: Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА", м. Київ , 2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА", м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні другого відповідача - Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні другого відповідача - ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 279578,84 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність № 09/06/15 від 09.06.2015 року

першого відповідача - не з'явився

другого відповідача - не з'явився

3-тя особа (ПАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод") - не з'явився

3-я особа (ОСОБА_1М.) - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Панавтос", м. Суми (позивач) 21.05.2015 р. звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до: 1-го відповідача: Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА", м. Київ, 2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА", м. Харків, в якій просить суд стягнути з 1-го відповідача: Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" страхове відшкодування за шкоду, завдану за наслідками дорожньо - транспортної пригоди у розмірі 50000,00 грн., пеню в розмірі 7142,46 грн., 3 % річних в розмірі 1023,29 грн. та індекс інфляції в розмірі 16515,60 грн., всього - 74681,35 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн., стягнути з 2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА" матеріальну шкоду завдану за наслідками дорожньо - транспортної пригоди в розмірі 184160,51 грн., 3 % річних в розмірі 847,64 грн. та індекс інфляції в розмірі 19889,34 грн., всього - 204897,49 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 4097,95 грн. Також, в позовній заяві позивач клопоче про витребування доказів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 липня 2015 року клопотання другого відповідача про призначення у справі експертизи (вх. № 28171) по справі № 922/3098/15 задоволено та призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. ОСОБА_3, провадження у справі 922/3098/15 зупинено та надіслано матеріали справи № 922/3098/15 до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_3 для підготовки висновку.

01.10.2015 року до господарського суду Харківської області від Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. ОСОБА_3 повернулись матеріали господарської справи № 922/3098/15 разом з повідомленням про неможливість надання висновку експерта № 7716. Також, суд повідомлено, що оплата за експертизу № 7716 на рахунок ХНДІСЕ ім. Засл. проф. ОСОБА_3 не надійшла.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 жовтня 2015 року провадження у справі № 922/3098/15 поновлено та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 20.10.2015 р. о 15:00год

20.10.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від другого відповідача надійшло клопотання про виклик до судового засідання (вх. № 42394), обґрунтоване ст.ст. 30, 31 ГПК України, в кому другий відповідач просить суд викликати в судове засідання ФОП ОСОБА_4, адреса: 40034, Україна , м. Суми, вул. Сироватська, 9, для дачі пояснень, яким чином визначалась вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1, та як вираховувалась первинна вартість постраждалого автомобіля (до аварії).

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовні заяві та наполягав на їх задоволенні.

Перший відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив про розгляд даної справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Другий відповідач в призначене судове засідання з'явився, проти заявлених позовних вимог заперечив повністю, проте підтримав подане раніше клопотання про виклик до судового засідання (вх. № 42394), яке просить суд задовольнити.

Треті особи в призначене судове засідання не з'явились, причини неявки суду не відомі.

Розглянувши клопотання другого відповідача про виклик до судового засідання (вх. № 42394), обґрунтоване ст.ст. 30, 31 ГПК України, дослідивши подані учасниками судового процесу доказами, заслухавши пояснення представників позивача та другого відповідача, суд зазначає про наступне.

Відповідно до приписів ст. 30 ГПК України, участь у процесі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів

В судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.

У відповідності до приписів ст. 31 ГПК України, в судовому процесі може брати участь судовий експерт. Права, обов'язки та відповідальність судового експерта визначаються цим Кодексом та Законом України "Про судову експертизу". Судовий експерт зобов'язаний за ухвалою господарського суду з'явитись на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань. Висновок робиться у письмовій формі.

Поміж тим, в клопотанні другого відповідача про виклик до судового засідання (вх. № 42394) ФОП ОСОБА_4 відсутнє належне обґрунтування необхідності такого виклику. Так, у поданому клопотанні вказано про те, що методика розрахунку вартості матеріального збитку, яку використав ФОП ОСОБА_4 у 2-го відповідача не викликає довіри, на підставі чого, останній вважає, що ФОП ОСОБА_4 для визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля "Renault Premium 420 DSI" д.н. ВМ 3583АН неправильно вираховував первину вартість автомобіля (до аварії з урахуванням пробігу автомобіля).

Господарський суд з наявних у справі матеріалів не встановив необхідності викликати ФОП ОСОБА_4 в судове засідання, так як з наявних документів вбачається що встановити пробіг автомобілю після аварії не вбачається можливим у зв'язку з пошкодженням одометру.

На підставі викладеного, клопотання другого відповідача про виклик в судове засідання ФОП ОСОБА_4 (вх. № 42394) задоволенню не підлягає.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу другого відповідача на приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

За висновками суду, матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників першого відповідача та третіх осіб не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, у зв'язку з чим, господарська справа № 922/3098/15 розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали господарської справи, заслухавши пояснення представників позивача та другого відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

16.10.2013 року на автошляху Київ - Харків - Довжанський на Старосалтівському перехресті 507км+370м, сталася дорожньо-транспортна пригода. Зіткнулися вантажний автомобіль "Renault Premium 420 DSI" д.н. ВМ 3583АН, під керуванням водія ОСОБА_5 та вантажний автомобіль НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1, в результаті водій а/м " Renault Premium 420 DSI " д.н. ВМ 3583АН постраждав та був доставлений до Харківської обласної клінічної лікарні.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Панавтос" є власником автомобілю "Renault Premium 420 DSI" д.н. ВМ 3583АН з 05.09.2007 року, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. За кермом автомобілю ТОВ "Панавтос" перебував водій ОСОБА_5, який був працівником цього ж товариства.

На момент вчинення ДТП транспортний засіб марки МАЗ-630305, д.н. НОМЕР_3 належав - Публічному акціонерному товариству "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" та перебував у момент скоєння ДТП у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета", що підтверджується Договором оренди транспортних засобів від 07.02.2012 № 680120581 (т.с. І а.с. 44-46).

Так, ОСОБА_1 під час ДТП був водієм та перебував у трудових відносинах з ТОВ "Мета", керував автомобілем НОМЕР_4. Вищезазначене підтверджується матеріалами кримінальної справи (ЄРДР № 12013220430005081) за обвинуваченням до ОСОБА_1 (ч.2 ст. 286 КК України) та вироком Харківського районного суду Харківської області від 21 травня 2014 року по справі №635/2481/14-к, відповідно до яких, дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1, який відповідно до висновку авто технічної експертизи грубо порушив Правила дорожнього руху України, а саме п. 16.11.

Відповідно до наявного в матеріалах справи вироку Харківського районного суду Харківської області від 21 травня 2014 року по справі № 635/2481/14-к (який не оскаржено та який набрав законної сили 21.06.2014) винним в ДТП визнано водія вантажного автомобілю НОМЕР_5 - ОСОБА_1 (т.с. І а.с. 28), цивільно-правова відповідальність якого зареєстрована в ПРАТ "УАСК АСКА" згідно полісу АВ 4377828 від 15.03.2013 року. У полісі визначено страхувальника - ПАТ "ІНТЕРПАЙП НТЗ" (м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, б. 21, код 05393116) (т.с. І а.с. 32).

В результаті ДТП автомобілю "Renault Premium 420 DSI" д.н. ВМ 3583АН, власником якого є ТОВ "Панавтос" була заподіяна значна шкода. Згідно висновку оцінювача-сксперта ОСОБА_4, який замовлявся Позивачем на вимогу ПРАТ "УАСК АСКА" для отримання страхового відшкодування, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля " Renault Premium 420 DSI " д.н. ВМ 3583АН, внаслідок його пошкодження у ДТП, дорівнювала його ринковій вартості на 28.11.2013 р. та складала - 120 850,00 грн.

Позивачем в позовній заяві та під час розгляду справи зазначено, що оригінал висновку оцінювача-експерта від 28.11.2013 р. направлявся ПРАТ "УАСК АСКА", а тому відсутній у Позивача, лише наявна його копія.

Під час розгляду справи представником ПРАТ "УАСК АСКА" було надано суду для огляду в судовому засіданні оригінал висновку оцінювача-експерта від 28.11.2013 р.

Позивач в позовній заяві та під час розгляду справи оголошував, що на даний час транспортний засіб Позивача є фізично знищеним, оскільки витрати на його відновлювальний ремонт перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У зв'язку з необґрунтованим затягуванням Відповідачами по справі виплати страхового відшкодування та матеріальної шкоди, завданої за наслідками дорожньо - транспортної пригоди, ТОВ "Панавтос" було замовлено повторну оцінку вартості матеріального збитку на момент подачі позову та існуючого курсу долара США. Відповідно до висновку оцінювача-експерта ОСОБА_4, вартість матеріального збитку з урахуванням огляду транспортного засобу експертом 28.11.2013р., завданого власнику автомобіля "Renault Premium 420 DSIВ» д.н. ВМ 3583АН, внаслідок його пошкодження у ДТП, дорівнює його ринковій вартості та складає: 234160,51 грн.

Оригінал звіту про визначення вартості та матеріального збитку складений експертом 22.04.2015 р.

Враховуючи вищенаведене, позивачем наголошено, що на момент скоєння ДТП автомобіль НОМЕР_2 було застраховано у Приватному акціонерному товаристві "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (далі ПРАТ "УАСК АСКА"), що підтверджується копією полісу АВ 4377828 від 15.03.2013 р. Відповідно до вищезазначеного полісу цивільно-правова відповідальність власника або законного володільцями транспортного засобу (МАЗ-630305, д.н. НОМЕР_3) була оформлена ПАТ "ІНТЕРПАЙП НТЗ", що також підтверджується витягом із сайту МТСБУ щодо полісу АВ № 4377828.

Згідно з вищезазначеним полісом розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих було встановлено у розмірі 50000,00 грн., сума франшизи - 0 гривень. Строк дії полісу з 13.03.2013 р. по 15.03.2014 р. (тобто на момент ДТП - 16.10.2013 він діяв).

Позивачем в позовній заяві та під час розгляду справи наголошено, що представником ТОВ "Мета" позивачу було повідомлено в телефонному режимі про своєчасне повідомлення страховика ПРАТ "УАСК АСКА" в порядку визначеному законом про настання страхового випадку. Представником страхової компанії був проведений огляд належного позивачу автомобіля "Renault Premium 420 DSI" д.н. ВМ 3583АН.

Позивач в свою чергу після виписки з лікарні свого водія 06.06.2014 року та закінчення розгляду кримінального провадження щодо обставин ДТП (після ухвалення вироку Харківського районного суду Харківської області), звернувся до регіонального представництва ПРАТ "УАСК АСКА" у м. Сумах з заявою про страхове відшкодування та вимогою щодо відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженому транспортному засобу. До заяви було додано оригінал звіту про визначення вартості матеріального збитку та подані всі інші документи необхідні для виплати страхового відшкодування (відповідно до п. 35.2 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), в тому числі вирок Харківського районного суду Харківської області, щодо порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, ОСОБА_1 від 21.05.2014. Регіональним представництвом ПРАТ "УАСК АСКА" у м. Сумах було надано справі про страхове відшкодування - № 6551 (№ полісу 4377828).

Представник регіонального представництва ПРАТ "УАСК АСКА" у м. Сумах повідомив, що виплата страхового відшкодування відбудеться після набрання вироку Харківського районного суду Харківської області законної сили.

Так, позивачем наголошено, що останній, отримавши з Харківського районного суду Харківської області завірену копію вироку від 21.05.2014 року, із відміткою про набрання рішенням законної сили, позивач 02.12.2014р. вдруге звернувся до регіонального представництва ПРАТ "УАСК АСКА" у м. Сумах з заявою про надання письмової відповіді на заяву про виплату страхового відшкодування з доданням завіреної копії вироку суду від 21.05.2014 р. з зазначенням дати набрання його законної сили, проте відповіді позивач так і не отримав.

13.01.2015 року позивач звернувся до центрального представництва ПРАТ "УАСК АСКА" в м. Києві (в зв'язку з переміщенням центрального офісу ПРАТ "УАСК АСКА" з із зони проведення АТО м. Донецька до м. Києва) повторно з усім пакетом документів для отримання страхового відшкодування визначеним законодавством, а саме: фіскальний чек № 2274 та опис вкладень у цінний лист Ф107 від 13.01.2015 р. про відправлення ПРАТ "УАСК АСКА" заяви потерпілого про страхове відшкодування.

13.01.2015 року позивач звернувся до Моторно (транспортного) страхового бюро України зі скаргою на дії ПРАТ "УАСК АСКА" щодо виконання зобов'язання за договором страхування з доданням усього пакету документів направлених страховій компанії для отримання страхового відшкодування (копія заяви додається). 30.03.2015 було отримано відповідь від МТСБУ, повідомлялось, що ПРАТ "УАСК АСКА"' листом від 17.02.2015 р. за вих. №0514 у відповідь на запит МТСБУ повідомило, що для прийняття рішення по даній справі необхідно опрацювати всі матеріали по даній справі, які знаходяться у м. Донецьк, що тимчасово унеможливлює переміщення документів до м. Києва. Водночас ПРАТ "УАСК АСКА" у листі зазначило, що вини зобов'язується вжити всіх можливих заходів щодо переміщення документів із зони проведення АТО до м. Києва та надати до МТСБУ відповідні документи за направленою вимогою невідкладно після здійснення такого переміщення.

Позивач наголошує, що ПРАТ "УАСК АСКА" посилаючись на те, що документи страхової справи знаходяться у м. Донецьк, зловживає законним правом позивача на отримання страхового відшкодування, оскільки пакет документів щодо страхового відшкодування позивачу ніколи не направлялися у м. Донецьк, всі оригінали знаходились в регіональному представництві ПРАТ "УАСК АСКА" у м. Сумах та повторно направлялись до центрального представництва ПРАТ "УАСК АСКА" в м. Києві, а в центральний офіс регіональним представництвом направлялись лише скановані копії цих документів. Страхове відшкодування позивачу на момент звернення з позовом до суду не сплачено.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються, згідно приписів ч. 1 ст.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих, якими, згідно п. 1.3 ст. 1 цього Закону, є треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу, при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Частиною 1 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності), згідно ст. 980 ЦК України.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

В силу частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - не письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується з статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, якими визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Абзацом 1 ст. 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абз. 16 ст. 9 Закону України "Про страхування").

Згідно з п. 22.1, 22.2 ст. 22 ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.

Зі змісту статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що після повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, страховик зобов'язується самостійно розпочати розслідування страхового випадку, зокрема, направлення запитів про відомості, пов'язанні з страховим випадком до правоохоронних органів, закладів охорони здоров'я та інших установ.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої пп. "а" п. 41.1 ст. 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до п. 36.1. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Тобто, виходячи зі змісту цих норм, можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку. Подібна позиція відображена в роз'ясненнях Верховного суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування", викладених в листі від 19.07.2011 р.

Крім того, згідно з п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Пунктом 36.5. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування 06.06.2014 р. Крім того, позивачем надано першому відповідачу всі необхідні для виплати страхового відшкодування документи, а відтак з урахуванням вимог ст. 36 вказаного Закону відповідач зобов'язаний був здійснити страхове відшкодування до 05.09.2014. Однак, станом на день розгляду справи страхове відшкодування відповідачем не виплачено.

Позивачем заявлена до стягнення з першого відповідача пеня внаслідок несвоєчасної виплати страхового відшкодування по страховому випадку за період з 06.09.2014 р. по 05.03.2015 р. (181 день), яка склала 7142,46 грн., розрахунок здійснений позивачем у відношенні суми збитку в розмірі 50000,00 грн. (ліміт страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих відповідно до страхового полісу), розрахунок пені здійснений позивачем з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.

У відповідності до вимог ст. 979 ЦК встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові грошову суму (страхову виплату). Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, позовна вимога щодо відшкодування першим відповідачем страхового відшкодування у розмірі 50000,00 грн. обґрунтована та законна.

Крім того, з урахуванням прострочення сплати страхового відшкодування, позовна вимога щодо стягнення з 1-го відповідача на користь позивача пені у сумі 7142,46 та 16515,60 грн. інфляційних збитків за період з 06.09.2014 р. по 31.03.2015 р. та 3% річних в розмірі 1 023,29 грн. за період прострочення виплати з 06.09.2014 р. по 12.05.2015 р. є правомірними та обґрунтованими, а вказані суми підлягають стягненню з 1-го відповідача на користь позивача.

Щодо заявленої до стягнення з 2-го відповідача 184160,51 грн. матеріальної шкоди, завданої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, суд зазначає про наступне.

Як вже зазначалось вище, на момент скоєння ДТП транспортний засіб марки МАЗ-630305, д.н. НОМЕР_3 належав - ПАТ "ІНТЕРПАЙП НТЗ" та перебував у момент скоєння ДТП у користуванні ТОВ "Мета", що підтверджується Договором оренди транспортних засобів від 07.02.2012 № 680120581.

Відповідно до укладеного Договору оренди транспортних засобів від 07.02.2012 № 680120581, ПАТ "ІНТЕРПАЙП НТЗ" (орендодавець) надав ТОВ "Мета" (орендарю) в платне користування транспортні засоби з 07.02.2012 р. по 31.12.2016 р. (т.с. І а.с. 44-46).

Відповідно до п. 7.2 договору орендар (ТОВ "Мета") зобов'язувався за власний рахунок усувати наслідки аварій і пошкоджень транспортних засобів; відшкодувати шкоду, заподіяну іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу.

Водій автомобілю НОМЕР_2 ОСОБА_1 під час ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ "Мета". Вищезазначене підтверджується матеріалами кримінальної справи (ЄРДР № 12013220430005081) за обвинуваченням до ОСОБА_1 та вироком Харківського районного суду Харківської області від 21 травня 2014 року по справі № 635/2481/14-к, а саме у вступній частині вироку зазначено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працював водієм в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Мета".

Відповідно до вироку Харківського районного суду Харківської області від 21 травня 2014 року по справі № 635/2481/14-к, винним в ДТП визнано водія вантажного автомобілю НОМЕР_5 - ОСОБА_1.

Згідно з ст. 35 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Внаслідок вказаної пригоди автомобілю позивача була завдана шкода у розмірі 234160,51 гри., що підтверджується висновком оцінювача - експерта (т.с. І а.с. 50-59).

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи зі змісту ст.1194 ЦК України додаткова (субсидіарна) відповідальність страхувальника перед потерпілим наступає лише тоді, коли фактичний розмір завданої страхувальником шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а за загальним правилом, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п.22.1 сг.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Вартість матеріального збитку, завданого ТОВ "Панавтос" автомобіля "Renault Premium 420 DSIВ» д.н. ВМ 3583АН, внаслідок його пошкодження у ДТП, дорівнює його ринкової вартості та складає на 20.04.2015 - 234160,51 гри., яка перевищує ліміт відповідальності страховика (першого відповідача) у 50 000,00 грн., визначений договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме відповідно до полісу від 15.03.2013 (поліс АВ 4377828), а тому , позовна вимога про стягнення з другого відповідача відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 184160,51 грн. правомірні та обґрунтовані.

Положення ст. 1166 ЦК України закріплюють, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Відповідно до ст. 53 Закону України "Про дорожній рух", "Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України".

Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з п. 5 ст. 1187 та ст. 1188 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого; шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Виходячи з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, мас наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно з п. 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідальність юридичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійно, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Відповідно до вказівок п.п. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на те, що водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Мета", а також враховуючи перебування у користуванні (оренді) ТОВ "Мета" автомобіля НОМЕР_4 на час скоєння ДТП. позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Мета" на користь позивача завданої внаслідок ДТП шкоди в розмірі184 160,51 грн. є законними та обґрунтованими, оскільки саме другий відповідач є особою, яка на час скоєння ДТП володіла транспортним засобом на відповідній правовій підставі (ст.1187 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що 04.03.2015 р. ТОВ "Мета" була відправлена претензія з вимогою відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок ДТП з додатками документів (т.с. І а.с. 47-49) відповідно до ст. 925 ЦК, ст. 315 ГКУ. Вищевказану претензію ТОВ "Мета" отримано 18.03.2015 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте вказана Претензія залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до вимог статті 193 ГКУ суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У даному випадку відшкодування позивачу матеріальної шкоди завданої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди має здійснюватися в грошовому виразі, оскільки позивач обрав грошовий спосіб відшкодування шкоди. При цьому, грошове зобов'язання у такому випадку не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Положення ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, застосовуються в разі порушення як договірних так і позадоговірних грошових зобов'язань, в тому числі і до зобов'язань відшкодування матеріальної шкоди, незалежно від підстав їх виникнення, визначених статтею 11 Цивільного кодексу України.

А тому заявлені до стягнення з другого відповідача у відповідності до вимог ст. 625 ЦКУ 3% річних за період з 18.03.2015 року по 31.03.2015 року у сумі 847,64 грн. та втрати від інфляції за період з 18.03.2015 року по 12.05.2015 року у сумі 19 889,34 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за майновий характер спору, в даному разі покладаються на відповідачів, з вини яких виник даний спір, який доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5, код ЄДРПОУ: 13490997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Панавтос" (40030, м. Суми, вул. Пролетарська, 31, код ЄДРПОУ: 35068188) - страхове відшкодування за шкоду завдану за наслідками дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 50000,00 грн., 7142,46 грн. пені; 1023,29 грн. 3 % річних; 16515,60 грн. інфляційних втрат; 1827,00 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета" (61030, м. Харків, вул. Біологічна, б. 7, код ЄДРПОУ: 14060626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Панавтос" (40030, м. Суми, вул. Пролетарська, 31, код ЄДРПОУ: 35068188) - матеріальну шкоду завдану за наслідками дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 184160,51 грн., 847,64 грн.; 19 889,34 грн. інфляційних витрат; 4097,95 грн. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 26.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_6