Постанова

від 12.10.2015 по справі 911/3264/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2015 р. Справа№ 911/3264/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Ткаченка Б.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -Літвінов Є.В.,

від відповідача 1-не з'явились,

від відповідача 2-не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрник» №116 від 11.09.2015

на рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2015

у справі №911/3264/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

до 1- Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрник», м. Київ

2- товариства з обмеженою відповідальністю «Євромаркетинг», м. Бровари про стягнення 98037грн.81коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.08.2015 (суддя Бабкіна В.М.) задоволено позовні вимоги ТОВ «Хімагромаркетинг» та стягнуто солідарно з СТОВ «Аграрник» та ТОВ «Євромаркетинг» 35808грн. 77 коп. пені, 62229грн. 04 коп. відсотків річних, донарахованих позивачем за несвоєчасну оплату товару поставленого відповідно до договору поставки №АП-11-0018 від 18.03.2014, та по 980грн. 38коп. судового збору з кожного з відповідачів. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач 1 вчасно не виконав зобов'язання з оплати отриманого товару за вказаним договором.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт зазначив, що судом першої інстанції не здійснено дослідження первинних документів (договору, видаткових накладних). Крім того, апелянт вважає, що суд мав підстави для зменшення розміру неустойки, оскільки такий перевищує розмір збитків позивача. Також, скаржник вказує на те, що судом не було задоволено його клопотання про відкладення розгляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Представники відповідачів 1, 2 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належними чином (в справі наявні повідомлення про вручення поштового відправлення).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка представників відповідачів 1, 2 не перешкоджає розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для її повного розгляду.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

18.03.2014 р. між ТОВ "Хімагромаркетинг" (продавець) та СТОВ "Аграрник" (покупець) було укладено договір поставки № АП-11-0018 за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти й оплатити наступні засоби захисту рослин: герсотил - 8кг на суму 4059,04 грн., фітолікар - 440 л на суму 77123,20 грн., тотал - 400 л на суму 25420,00 грн. Також, сторонами договору було укладено ряд додаткових договорів, якими узгоджувався додатковий перелік засобів захисту рослин.

Відповідно до п. 2.1 договору відповідач 1 зобов'язався сплатити позивачу вартість товару, зазначену в п. 1.2 даного договору, в наступні строки: 21320,45грн. не пізніше 20.03.2014 р., 10660,22 грн. не пізніше 20.07.2014 р. та 74621,57 грн. не пізніше 20.10.2014.

Згідно з п. 5.2 договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 5 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Згідно з п. 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1 договору, вважається, що продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий або майбутній) та відсотків річних.

Відповідно до п. 7.6 договору сторони досягли згоди щодо зміни строків позовної давності та встановлюють її тривалістю у п'ять років, що стосується виконання зобов'язань по сплаті основного боргу та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань.

На виконання умов договору поставки № АП-11-0018 від 18.03.2014 р. позивач згідно видаткових накладних № АП-11-0027 від 20.03.2014 р. на суму 77123,20 грн., №АП-11-0045 від 02.04.2014 р. на суму 25420,00 грн., № АП-11-0072 від 08.04.2014 р. на суму 63800,00 грн., № АП-11-0177 від 14.05.2014 р. на суму 2606,98 грн. та № АП-11-0179 від 14.05.2014 р. на суму 48300,00 грн. поставив відповідачу 1 товар на загальну суму 217250,18 грн., а відповідач 1, на підставі довіреностей № 15 від 02.04.2014 р., № 18 від 08.04.2014 р. та № 25 від 14.05.2014 р., вказаний товар отримав.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач 1 за вищезазначений поставлений товар розрахувався частково на суму 87250,18грн., у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 130000,00 грн.

Крім того, 27.06.2014 р. між ТОВ "Хімагромаркетинг" та ТОВ "Евромаркетинг" було укладено договір поруки № ПР-11-0018, за умовами якого відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання обов'язків СТОВ "Аграрник" за договором поставки № АП-11-0018 від 18.03.2014 р.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки у разі порушення відповідачем 1 основного договору та/або зобов'язання, відповідач 1 та відповідач 2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Згідно з п. 1.3 договору поруки відповідач 2 відповідає перед позивачем за виконання зобов'язання відповідачем 1 в повному обсязі. Відповідач 2 відповідає в тому ж обсязі, що й відповідач 1, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, курсові втрати, витрати позивача тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Київської області від 20.04.2015 р. у справі № 911/361/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 р., частково задоволено позов ТОВ "Хімагромаркетинг" та стягнуто солідарно з відповідачів 130000,00 грн. основного боргу, 1045,09 грн. пені, 16936,20 грн. процентів річних, 3258,75 грн. штрафу, 18770,07 грн. курсової різниці, 4174,89 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Відповідно до ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішеннями суду у справі № 911/361/15 встановлено факт настання терміну оплати за договором, наявність підстав застосування штрафних санкцій, розмір пені, а також факт прострочення відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між сторонами договором поставки №АП-11-0018 від 18.03.2014.

Як встановлено судом, у справі № 911/361/15 з відповідачів на користь позивача було стягнуто, серед іншого, пеню та відсотки річних, нараховані за період по 26.01.2015р.

Враховуючи те, що СТОВ "Аграрник" не розраховувалось з продавцем вчасно, в передбачені договором поставки АП-11-0018 від 18.03.2014 р. строки, позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 донарахованих сум пені за період з 27.01.2015 по 27.07.2015 в розмірі 35808грн.77коп., на підставі п.п. 5.2, 5.3 договору, та 96% річних за період з 27.01.2015 по 27.07.2015 в розмірі 62229грн.04коп. на підставі 5.5 договору. Заначені суми нараховано позивачем на несплачену суму заборгованості в розмірі 130000грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про солідарне стягнення з відповідачів 96% річних в сумі 62229грн.04коп., що нараховані позивачем на суму основного боргу за період з 27.01.2015 р. до 27.07.2015 р., на підставі 5.5 договору поставки, яким сторони змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

Також, апеляційний господарський суд погоджується з стягненням нарахованої позивачем суми пені в розмірі 35808грн.77коп. за період з 27.01.2015 р. до 27.07.2015 р., на підставі пунктів 5.2, 5.3 договору, якими сторони передбачили більш тривалий строк для нарахування пені за порушення виконання договірних зобов'язань, ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України.

За викладених обставин та враховуючи те, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, доказів здійснення розрахунку раніше кінцевої дати нарахування позивачем заявлених до стягнення сум не надав, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідачів вищезазначених сум пені та 96% річних.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача в поданій апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, оскільки що судом першої інстанції в повній мірі здійснено дослідження первинних документів (договору, видаткових накладних), як у даній справі, так і у справі №911/361/15.

Щодо посилань відповідача 1 про те, що суд мав підстави для зменшення розміру неустойки, апеляційний господарський суд зазначає наступне. Пунктом 3 статті 83 ГПК передбачено право (а не обов'язок) господарського суду у прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню. При цьому відповідач 1 не навів обставин винятковості даного випадку необхідних для зменшення неустойки (штрафу, пені) та не звертався до суду з відповідним клопотанням.

Що стосується заперечень апеляційної скарги про те, що судом не було задоволено клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи, то апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що представник відповідача 1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для її розгляду по суті, в апеляційного господарського суду відсутні підстави для скасування правомірного рішення суду з підстав незадоволення клопотання представника відповідача 1 про відкладення розгляду справи.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 25.08.2015 у справі №911/3264/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрник» - без задоволення.

2. Справу № 911/3264/15 повернути господарському суду Київської області.

Головуючий суддя О.Ф. Синиця

Судді В.О. Зеленін

Б.О. Ткаченко