Постанова

від 26.10.2015 по справі 921/838/15-г/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2015 р. Справа № 921/838/15-г/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

ОСОБА_1,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» за № 92/07-961 від 02.10.2015 р. (вх. № 01-05/4672/15 від 19.10.2015 р.),

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24 вересня 2015 року

за заявою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», м. Київ,

про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропарк», а саме: склад двоповерховий, літ. «Б», площею 565,00 кв. м., за адресою: вул. Млинарська, 14, м. Чортків, Тернопільської області та лабораторія-побутово-виробничий корпус, літ. «Д», площею 107,3 кв. м., за адресою: вул. Млинарська, 14, м. Чортків, Тернопільської області;

у справі № 921/838/15-г/16 (суддя Хома С.О.),

порушеній за позовом

Позивача: Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», м. Київ,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропарк», смт. Гусятин Тернопільської області,

Про: стягнення заборгованості за Кредитним договором № 14-419-КЛ від 09 серпня 2007 року в сумі 416602,50 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ 2112,6666 грн. за 100 доларів США станом на 03 серпня 2015 року становить 8801394,37 грн. та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 жовтня 2015 року, справу № 921/838/15-г/16 Господарського суду Тернопільської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Розпорядженням в. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 р. внесено зміни у склад судової колегії по справі № 921/838/15-г/16 Господарського суду Тернопільської області, замість суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В. (перебування у відпустці) введено суддів: Давид Л.Л. та Кузь В.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 року прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», за № 92/07-961 від 02.10.2015 р. (вх. № 01-05/4672/15 від 19.10.2015 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 26.10.2015 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

В судове засідання, 26.10.2015 р., представник апелянта/позивача не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області по справі № 921/838/15-г/16 від 24 вересня 2015 року та прийняти нове рішення, яким накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ТзОВ «Агропарк», код ЄДРПОУ 25346107, а саме: склад двоповерховий, літ. «Б», площею 565,00 кв. м., за адресою: вул. Млинарська, 14, м. Чортків, Тернопільської області та лабораторія-побутово-виробничий корпус, літ. «Д», площею 107,3 кв. м., за адресою: вул. Млинарська, 14, м. Чортків, Тернопільської області.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу № 70/15 від 12.10.2015 р. (вх. № 01-04/6563/15 від 19.10.2015 р.), просить залишити ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2015 р. у справі № 921/838/15-г/16 без змін, апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Хрещатик» - без задоволення, відшкодування судових витрат покласти на позивача (скаржника).

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною другою статті 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 р. прийнято апеляційну скаргу ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» (вх. № 01-05/4672/15 від 19.10.2015 р.) до провадження та розгляд справи призначено на 26.10.2015 р., про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

В судове засідання, яке відбулось 26.10.2015 р., представники сторін не прибули.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 р. (п. 4 резолютивної частини ухвали) зобов'язано відповідача подати довідку з ЄДРПОУ та докази надсилання відзиву на апеляційну скаргу на адресу апелянта/позивача, оскільки у відзиві на апеляційну скаргу № 70/15 від 12.10.2015 р. (вх. № 01-04/6563/15 від 19.10.2015 р.) докази надсилання відзиву були відсутні, однак вимог ухвали суду відповідачем виконано не було.

Відповідно до частини 2 статті 22 ГПК України, сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Однак, апелянт/позивач своїми процесуальними правами передбаченими вищезазначеною статтею не скористався та не ознайомився із поданим відповідачем відзивом на апеляційну скаргу.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 921/838/15-г/16 та прийшла до висновку, розглядати справу без участі представників сторін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи подані відповідно до частини третьої ст. 106 ГПК України (матеріали оскарження ухвали Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2015 р. по справі № 921/838/15-г/16 за апеляційною скаргою ПАТ «КБ «Хрещатик» та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24 вересня 2015 р. у справі № 921/838/15-г/16 (суддя Хома С.О.) в задоволенні заяви ПАТ «КБ «Хрещатик» № 92/07-846 від 07.09.2015 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропарк», код ЄДРПОУ 25346107, а саме: - склад двоповерховий, літ. «Б», площею 565,00 кв. м., за адресою вул. Млинарська. 14, м. Чотків Тернопільської області; - лабораторія-побутово-виробничий корпус, літ. «Д», площею 107,3 кв. м., за адресою вул. Млинарська, 14, м. Чортків, Тернопільської області відмовлено (пункт 1-ий резолютивної частини ухвали) (матеріали оскарження, а. с. 86-92).

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 24.09.2015 р. у даній справі, Апелянт/позивач (Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області по справі № 921/838/15-г/16 від 24 вересня 2015 року та прийняти нове рішення, яким накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ТзОВ «Агропарк», код ЄДРПОУ 25346107, а саме: склад двоповерховий, літ. «Б», площею 565,00 кв. м., за адресою: вул. Млинарська, 14, м. Чортків, Тернопільської області та лабораторія-побутово-виробничий корпус, літ. «Д», площею 107,3 кв. м., за адресою: вул. Млинарська, 14, м. Чортків Тернопільської області.

Апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставинам справи та при винесенні оскаржуваної ухвали суду було допущено порушення норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що підлягає скасуванню.

Вважає, що місцевим господарським судом відмовляючи у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову помилково було встановлено ті обставини, що між сторонами у справі було укладено іпотечні договори, відсутність доказів, які б давали підстави вважати, що права заявника порушені або існує загроза порушення таких прав, а вжиті господарським судом заходи запобігатимуть такому правопорушенню та відсутність доказів щодо наявності фактичних обставин, з яким пов'язується застосування обраного позивачем виду забезпечення позову, однак з таким висновком місцевого суду апелянт не погоджується, оскільки вважає, що судом не було враховано той факт, що у відповідача відсутні кошти на будь яких рахунках, окрім майна яке йому належить на праві власності, про що зазначено у постанові Вищого господарського суду України у справі № 17/Б-1228, що в свою чергу може утруднити або взагалі унеможливити виконання судового рішення.

Також апелянт звертає увагу апеляційної інстанції на те, що відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, яке доведено в процедурі розпорядження майном у справі № 17/Б-1228 про банкрутство ТзОВ «Агропарк» та не бажає повертати борг ПАТ «КБ «Хрещатик», що підтверджується запереченням відповідача за вих. № 56/15 від 14 липня 2015 року на претензію позивача. Окрім того, апелянт стверджує, що відповідач не веде господарської діяльності, не сплачує податки, звільнив всіх працівників та перебуває в незадовільному фінансовому становищі, тому висновки місцевого господарського суду про те що, 26 травня 2015 року ухвалою Господарського суду Тернопільської області у справі № 17/Б-1228 припинено провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Агропарк», а відтак відповідач не визнаний банкрутом, що підтверджує його задовільний стан, вважає помилковими.

Також апелянт в своїй апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що при вирішенні заяви про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову, при цьому скаржник покликається на постанови Вищого господарського суду України у справі № 30/322-06-9805 від 21.12.2006 р. та 2/282 від 25.01.2006 р.).

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів оскарження, ухвалою Господарського суду Львівської області від 18 серпня 2015 року порушено провадження по справі та прийнято позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропарк» про стягнення заборгованості по Кредитному договору № 14-419-КЛ від 09 серпня 2007 року в сумі 416602,50 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ 2112,6666 грн. за 100 доларів США станом на 03 серпня 2015 року становить 8801394,37 грн. та стягнення судових витрат (матеріали оскарження, а. с. 1-2) та розгляд справи призначено на 07.09.2015 р.

В процесі розгляду справи № 921/838/15-г/16 судом першої інстанції, позивачем було подано заяву про забезпечення позову № 92/07-846 від 07.09.2015 р. (вх. № 19260 від 07.09.2015 р.).

За наслідками розгляду зазначеної заяви, місцевим господарським судом у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено з підстав зазначених в ухвалі місцевого суду від 24.09.2015 р. (матеріали оскарження, а. с. 86-92).

З оскаржуваної ухвали місцевого суду вбачається, що відмовляючи позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевим судом встановлено, що заявник не довів наявності зв'язку між обраним заходом забезпечення позову - накладенням арешту на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропарк», а також, що заявником не подано достатньо доказів, які б давали підстави вважати, що права заявника порушені або існує реальна загроза порушення таких прав, а вжиті господарським судом заходи запобігатимуть такому правопорушенню, крім того, місцевий суд встановив, що між заявником та боржником укладено іпотечні договори.

З приводу наведеного колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів оскарження та встановлено місцевим судом, 09.08.2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Хрещатик», у подальшому іменується «Банк», з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропарк», з другої сторони, було укладено Кредитний договір № 14-419-КЛ (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору якого, «Банк» надає «Позичальнику» в порядку, передбаченому цим Договором, кредит у формі відновлювальної лінії з лімітом 148500 дол. США, терміном повернення 06 серпня 2008 року.

В забезпечення виконання Кредитного договору № 14-419-КЛ від 09.08.2007 року, 22.08.2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Хрещатик», що іменується в подальшому «Іпотекодержатель» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арман», як «Іпотекодавцем», було укладено Іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу ОСОБА_2 і зареєстрований в реєстрі за № 5120 та накладено заборону відчуження - до повного припинення цього договору (зареєстровано в реєстрі за №5121/169) (матеріали оскарження, а. с. 12-17).

Згідно п. 1.1 Іпотечного договору, цей договір забезпечує вимоги «Іпотекодержателя», що випливають з Кредитного договору № 14-419-КЛ від 09.08.2007 року (надалі «Кредитний договір»), що укладений між «Іпотекодержателем» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропарк» (надалі - Боржник), відносно якого «Іпотекодавець», згідно ст.ст. 1, 11 Закону України «Про іпотеку» виступає як майновий поручитель, за умовами якого Боржник зобов'язується перед «Іпотекодержателем» повернути наданий йому кредит в розмірі USD 148500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на момент підписання кредитного договору 505 за 100 доларів США становить 749925 грн. не пізніше 06 серпня 2008 року, сплатити проценти за його використання в розмірі 12,5% річних, сплатити пеню за прострочення повернення кредиту та процентів за користування кредитом, що передбачені Кредитним договором, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який нараховується пеня; здійснити інші можливі платежі, передбачені Кредитним договором (а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору), відшкодувати витрати, здійснені «Іпотекодержателем» стосовно повернення кредитів, отриманих «Боржником» за Кредитним договором.

Відповідно до п. 1.2 Іпотечного договору, предмет іпотеки: нерухоме майно - нежитлова будівля, а саме будівля млина № 2 (два), цегляна загальною площею 2189,10 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Чортків Тернопільської області, вул. Млинарська, 14 (чотирнадцять). Предмет іпотеки належить «Іпотекодавцю» на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Чортківською міською радою 21 грудня 2004 року, право власності на яке зареєстровано Чортківським обласним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації 22 грудня 2004 року в реєстровій книзі № 2 за реєстровим № 249 та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 9219381.

Пунктом 1.3 Іпотечного договору визначено, що ринкова вартість Предмету іпотеки, визначена експертним шляхом, становить 1539510 грн. Звіт про експертну оцінку станом на 20 липня 2007 року надано суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 2861/04, виданий Фондом державного майна України 11 листопада 2004 року). Заставна вартість Предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 1500000 грн.

В п. 1.4 Іпотечного договору зазначається, що заставна вартість Предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 1500000 грн.

Згідно п.п. 3.1.4 п. 3.1 Іпотечного договору, «Іпотекодержатель» має право: у випадку невиконання «Іпотекодавцем» зобов'язань за цим договором та/або Боржником зобов'язань за Кредитним договором звернути стягнення на Предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 5 цього договору та за рахунок вирученої від реалізації Предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією Предмета іпотеки

Так, відповідно до п. 5.2 Іпотечного договору, «Іпотекодержатель» набуває права звернути стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за Кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Кредитним договором строк суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 03.09.2009 року приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3269, згідно якого звернуто стягнення на нерухоме майно - нежитлову будівлю, а саме будівлю млина № 2 (два), цегляну, загальною площею 2189,10 кв. м. що знаходиться за адресою: м. Чортків, Тернопільської області, вул. Млинарська, 14, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Арман», код ЄДРПОУ 32715251, що знаходиться в смт. Гусятин, Гусятинського району, Тернопільської області, вул. Пушкіна, 11.

Зазначене нерухоме майно - нежитлова будівля на підставі Іпотечного договору, посвідченого Приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу ОСОБА_2 22 серпня 2007 року за реєстровим № 5120, передане в іпотеку Відкритому акціонерному товариству «Комерційний банк «Хрещатик», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А, від імені якого діяла Тернопільська філія ВАТ КБ «Хрещатик», м. Тернопіль, вул. І. Франка, 23, в забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропарк», смт. Гусятин, Гусятинського району, Тернопільської області, вул. Пушкіна, 11, перед Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» згідно Кредитного договору №14-419-КЛ від 09 серпня 2007 року, строк платежу за яким настав шостого серпня 2008 року.

З вищенаведеного вбачається, що позивач скористався своїм правом, наданим йому п.5.4. Іпотечного договору, а саме звернув стягнення на предмет іпотеки у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Крім того, 08.09.2009 року Відділом Державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 14723966 щодо примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса ОСОБА_2, виданого 03.09.2009 року.

Разом з тим, як встановлено місцевим судом, з 08.09.2009 року виконавче провадження по даний час не закінчено.

Слід зазначити, як вбачається з Іпотечного договору від 22.08.2007 року за № 5121/169, ринкова вартість Предмету іпотеки, визначена експертним шляхом, становить 1539510 грн., заставна вартість Предмету іпотеки становила 1500000 грн., в той час як грошове зобов'язання відповідача за Кредитним договором № 14-419-КЛ від 09.08.2007 року складало 148500 доларів США, що станом на час укладення Кредитного договору було еквівалентно 741012 грн. 77 коп., а, відтак, вартість переданого в іпотеку майна в забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Кредитним договором значно перевищувала суму наданого відповідачу кредиту.

Крім того, в матеріалах оскарження міститься ухвала Господарського суду Тернопільської області від 26.05.2015 року по справі №17/Б-1228 про банкрутство саме: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропарк», а не Товариства з обмеженою відповідальністю «Арман», майно якого є предметом іпотеки згідно вищевказаного Іпотечного договору (матеріали оскарження, а. с. 18-22).

Лише твердженння апелянта/позивача, що ТзОВ «Агропарк» перебуває у скрутному матеріальному становищі, що доведено в процедурі розпорядження майном у справі № 17/Б-1228 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропарк» не є належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, оскільки спростовуються ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.05.2015 року у справі № 17/Б-1228, якою провадження у справі № 17/Б-1228 - припинено. Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Тернопільської області від 22.02.2010 р. про порушення провадження у справі про банкрутство (матеріали оскарження, а. с. 18-22). Ухвала про припинення провадження у справі № 17/Б-1228 станом на 26.10.2015 р. - не оскаржена, такі докази в матеріалах справи відсутні, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропарк» не визнано банкрутом в судовому порядку (банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури).

Разом з тим, позивачем не підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування обраного позивачем виду забезпечення позову (вчинення відповідачем дій по реалізації майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків тощо). Лише 15 вересня 2015 року було знято заборону відчуження майна (адреса: м. Чортків, вул. Млинарська,14) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропарк», яке перебувало в іпотеці, згідно Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу ОСОБА_2 28 січня 2005 року за реєстровим № 319, про що свідчать листи № 402/02-32 від 18.09.2015 року, №403/02-32 від 18.09.2015 року, № 404/02-32 від 18.08.2015 року, № 405/02-32 від 18.09.2015 року приватного нотаріуса на адресу Тернопільського регіонального відділення ПАТ КБ «Хрещатик», копії яких знаходяться в матеріалах справи, тобто, скаржником не доведено належними доказами, що відповідач намагався реалізувати в будь-який спосіб своє майно, та/або вчиняв такі дії.

Також не заслуговують на увагу суду твердження апелянта/позивача на те, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення, що не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову (п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову; забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Частиною 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Наведене стосується і вимоги щодо забезпечення позову.

У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні положення викладені у підпункті 1.1 пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову».

Як визначається в п. 3 зазначеної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову; про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо); cаме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається; оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Враховуючи вищенаведене в сукупності колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що заявник не довів наявності зв'язку між обраним заходом забезпечення позову - накладенням арешту на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропарк», а саме: склад двоповерховий, літ. «Б», площею 565,00 кв. м. за адресою вул. Млинарська, 14, м. Чортків, Тернопільської області та лабораторія-побутово-виробничий корпус, літ. «Д», площею 107,3 кв., м. за адресою, вул. Млинарська, 14, м. Чортків, Тернопільської області, і предметом позову (в даному випадку - стягнення заборгованості за Кредитним договором), крім того, апелянтом не подано достатньо доказів, які б давали підстави вважати, що права заявника порушені або існує реальна загроза порушення таких прав, а вжиті господарським судом заходи запобігатимуть такому правопорушенню.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів. При цьому суд повинен врахувати наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, доказами, які наведені на їх підтвердження, й положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2015 р. про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову по справі № 921/838/15-г/16 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» без задоволення.

Судовий збір за перегляд ухвали місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24 вересня 2015 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 921/838/15-г/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд ухвали місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали оскарження повернути в Господарський суд Тернопільської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Кузь В.Л.

26.10.2015 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 26.10.2015 р.