Постанова

від 21.10.2015 по справі 923/1048/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р.Справа № 923/1048/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів : Савицького Я.Ф., Ліпчанської Н.В.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю №9 від 02.09.2015

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю від 05.01.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу в режимі відеоконференції Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳті-ПлюсВ»

на рішення господарського суду Херсонської області від 26 серпня 2015 року

у справі №923/1048/15

за позовом Публічного акціонерного товариства В«ОСОБА_3 КредитВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳті-ПлюсВ»

про стягнення 619040,31 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ В«ОСОБА_3 КредитВ» звернувся до місцевого господарського суду про стягнення з ТО «ѳті-ПлюсВ» 619040,31 грн., з яких: 326321,22 грн. заборгованість за кредитом; 6707,67 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом; 307,02 грн. пеня за несвоєчасність сплати процентів; 92831,47 грн. пеня за несвоєчасність повернення кредиту; 17,10 грн. 3 % річних від простроченої суми процентів; 7824,89 грн. 3 % річних від простроченої суми кредиту; 399,34 грн. втрат від інфляції за час прострочення по сплаті процентів; 156631,60 грн. втрат від інфляції за час прострочення по кредиту; 4000 грн. штраф за прострочення кредиту та 24000 грн. штраф за прострочення процентів.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26 серпня 2015 року у справі №923/1048/15 (суддя Немченко Л.М.) позов ПАТ В«ОСОБА_3 КредитВ» задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 326321,22 грн. заборгованості за кредитом; 6707,67 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом; 307,02 грн. пені за несвоєчасність сплати процентів; 92831,47 грн. пені за несвоєчасність повернення кредиту; 17,10 грн. 3 % річних від простроченої суми процентів; 7824,89 грн. 3 % річних від простроченої суми кредиту; 399,34 грн. втрат від інфляції за час прострочення по сплаті процентів; 156631,60 грн. втрат від інфляції за час прострочення по кредиту; 1000 грн. штрафу за прострочення кредиту, 1000 грн. штраф за прострочення процентів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТО «ѳті-ПлюсВ» неналежно виконувало свої грошові зобов'язання за укладеним з Банком кредитним договором, при цьому, при винесенні судового рішення місцевим господарським судом зменшено розмір штрафу присудженого до стягнення.

Не погодившись з ухваленим рішенням господарського суду першої інстанції, відповідач (ТО «ѳті-ПлюсВ» ) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині стягнення з відповідача штрафу за прострочення кредиту та прострочення процентів. При цьому відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права і не повним з'ясуванням обставин справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ТО «ѳті-ПлюсВ» , просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників позивача та відповідача, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Матеріали справи свідчать про те, що 13.11.2013 року між ПАТ В«ОСОБА_3 КредитВ» (позивач, кредитор) та ТО «ѳті-ПлюсВ» (відповідач, позичальник) було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-205ю/2013/2-1 (надалі - договір), з подальшими відповідними змінами та доповненнями, відповідно до якого кредитор зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти (надалі - кредит) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, окремими частинами (траншами) в межах максимального ліміту заборгованості до 400 000,00 грн. , із встановленою платою за користування кредитом у розмірі 23,0 % проценти річних з переглядом процентної ставки кожні три місяці протягом дії цього Договору, та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться у додатку № 1 до цього Договору, з кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за Кредитним договором до 12.11.2014 року або достроково у випадках, передбачених Кредитним договором

Відповідно до п. 2.5 договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті Кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за Кредитом в повній сумі.

Згідно з п. 2.6. Кредитного договору, сплата процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті Кредиту щомісячно до 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, на рахунок в Банку, а також в день повернення заборгованості за Кредитом в повній сумі.

За п. 4.2. Кредитного договору, у разі прострочення Позичальником строків сплати процентів та комісій, визначених цим Договором та Тарифами, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених пп. 1.1.1, 2.4., 2.13.3., 3.2.4., 4.4., 5.4. цього Договору Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 1 (один) процент, в національній валюті від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим Договором.

Пунктом 4.3. Кредитного договору визначено, що у разі порушення Позичальником вимог, п.п 3.3.2.-3.3.15. цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 1 (один) процент від суми максимального ліміту Кредиту, визначеного п. 1.1.1 цього договору, за кожний випадок.

Пунктами 3.3.5, 3.3.6 договору встановлено, що позичальник зобов'язаний: сплачувати кредитору проценти та комісії , передбачені п.1.1.1 цього договору, в порядку, визначеному п.п.2.6, 2.8, 2.9, 2.13 цього договору та тарифами; повернути кредитору в повному обсязі транші кредиту в строки, визначені п.п.1.1.1, 2.4 цього договору.

Відповідно до п.4.4. Кредитного договору, у разі невиконання Позичальником зобов'язань визначених п.3.3.2.-3.3.6., 3.3.8., 3.3.11., 3.3.12. цього Договору, порушення Позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобов'язань за Кредитом, умов договорів, визначених п.1.3. цього Договору, протягом більше ніж 30 (тридцяти) днів Позичальник зобов'язаний на письмову вимогу Банку не пізніше ніж через 10 днів погасити Кредит, сплатити проценти за фактичний час використання Кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції.

Матеріали справи свідчать, що Банком виконано умови Кредитного договору, а саме відповідно до п. 2.1. Кредитного договору перераховано відповідачу кредитні кошти на його поточний рахунок в розмірі 399956,71 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку та не спростовується сторонами.

Як стверджує позивач, та не спростовує відповідач, відповідачем прийняті за договором зобов'язання виконувались не в повному обсязі, у визначені договором строки тіло та проценти за кредитним договором не погашені, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість з повернення кредитних коштів у розмірі 326321,22 грн.

31.10.2014 року позивач направив відповідачу вимогу щодо погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 55).

Вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Вищенаведене стало підставою для звернення ПАТ В«ОСОБА_3 КредитВ» до місцевого господарського суду з відповідною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Чинним законодавством України визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч.2 ст.345 ГК України). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Цивільним законодавством України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України).

Дослідивши матеріали та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає доведеним те, що ТО «ѳті-ПлюсВ» неналежно виконувало свої грошові зобов'язання за укладеним з Банком кредитним договором, загальна неповернена сума котрого становить 326321,22 грн., а тому позовні вимоги в даній частині стягнення неповерненого кредиту є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, апеляційний господарський суд зауважує, що скаржник в повному обсязі погоджується з відповідним рішенням місцевого господарського суду щодо стягнення 326321,22 грн. заборгованості за кредитним договором.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 307,02 грн. пені за несвоєчасне сплати процентів та 92831,47 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Так, господарським законодавством України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони (ч. 2 ст. 193 ГК України). Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

У відповідності з господарським законодавством України штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою ОСОБА_3 банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України). Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч.1 ст.231 ГК України).

Законом України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки ОСОБА_3 банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.ст.1,3 Закону).

Дослідивши надані позивачем розрахунки пені, приймаючи до уваги матеріали та обставини справи, вимоги чинного законодавства та умови спірного договору, враховуючи позицію відповідача, викладену в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 307,02 грн. пені за несвоєчасне сплати процентів та 92831,47 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 6707,67 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 6707,67 грн. заборгованості за відсотками, оскільки вказані вимоги є обґрунтованими, правомірними та підтверджуються матеріалами справи.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 17,10 грн. 3 % річних від простроченої суми процентів, 7824,89 грн. 3 % річних від простроченої суми кредиту, 399,34 грн. втрат від інфляції за час прострочення по сплаті процентів, 156631,60 грн. втрат від інфляції за час прострочення по кредиту, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши надані позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% річних, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вказані розрахунки складені методично вірно та відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 17,10 грн. 3 % річних від простроченої суми процентів, 7824,89 грн. 3 % річних від простроченої суми кредиту, 399,34 грн. втрат від інфляції за час прострочення по сплаті процентів, 156631,60 грн. втрат від інфляції за час прострочення по кредиту.

Щодо позовних вимог стосовно стягнення 4000 грн. штрафу за прострочення кредиту та 24000 грн. штрафу за прострочення процентів, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Пунктом 4.3. Кредитного договору визначено, що у разі порушення Позичальником вимог, п.п 3.3.2.-3.3.15. цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 1 (один) процент від суми максимального ліміту Кредиту, визначеного п. 1.1.1 цього договору, за кожний випадок.

Пунктами 3.3.5, 3.3.6 договору встановлено, що позичальник зобов'язаний: сплачувати кредитору проценти та комісії , передбачені п.1.1.1 цього договору, в порядку, визначеному п.п.2.6, 2.8, 2.9, 2.13 цього договору та тарифами; повернути кредитору в повному обсязі транші кредиту в строки, визначені п.п.1.1.1, 2.4 цього договору.

Як вже було зазначено вище, відповідачем було порушено умови договору щодо повернення кредиту та процентів, а отже позивач правомірно звернувся до господарського суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення штрафу за п.4.3 спірного договору.

Водночас, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру суми штрафу присудженого до стягнення на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України до 1000 грн. штрафу за прострочення кредиту та 1000 грн. штрафу за прострочення процентів.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету спору та не спростовують вищенаведених висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳті-ПлюсВ» - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Херсонської області від 26 серпня 2015 року у справі №923/1048/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳті-ПлюсВ» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6