Ухвала

від 13.10.2015 по справі 804/16283/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2015 рокусправа № 804/16283/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у справі № 804/16283/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Інвест" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА :

03.10.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Інвест" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №00020222203 від 30.05.2014р., видане Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 479743,5 (чотириста сімдесят дев'ять тисяч сімсот сорок три) грн. 50 коп., в тому числі 319829 (триста дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 00 коп. за основним платежем та 159914 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 50 коп. штрафних санкцій, застосованих за порушення п.198.1, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Інвест" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2014р. за № 0002022203 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" №00020222203 від 30.05.2014р., видане Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 479743,5 (чотириста сімдесят дев'ять тисяч сімсот сорок три) грн. 50 коп., в тому числі 319829 (триста дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 00 коп. за основним платежем та 159914 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 50 коп. штрафних санкцій, застосованих за порушення п.198.1, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України.

Не погодившись з вищевказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, мотивуючи тим, що судом першої інстанції під час винесення судового рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, та просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська від 25.04.2014р. № 295, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 ПК України уповноваженою особою Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Мед-Сервіс Інвест" щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ "Відродження-Дніпро" (код ЄДРПОУ 38199048) за січень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.05.2014р. за № 1014/04-65-22-03/32176376, у якому зазначено про порушення позивачем положень п.198.1, п. 198.2, п.198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 319829,00 гривень у січні 2014 року.

За результатами перевірки відповідачем на підставі акту перевірки від 20.05.2014р. за № 1014/04-65-22-03/32176376 прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.05.2014р. за № 0002022203, яким за порушення п.198.1, п. 198.2, п.198.6 ст. 198 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 319829,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 159914,50 гривень.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач його оскаржив у судовому порядку.

Вирішуючи спір у справі та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00020222203 від 30.05.2014р. прийняте не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з способів передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

На підтвердження включення сум коштів до складу валових витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Мед-Сервіс Інвест" (покупець) та ТОВ "Відродження-Дніпро" (постачальник) було укладено договір поставки від 22.04.2013р. за № 44, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки товару у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Факт укладення правочинів і його виконання обома сторонами підтверджується первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів, а саме: товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, податкові накладні, специфікації, рахунки на оплату.

Вказані вище документи були складені сторонами у відповідності вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Посилаючись п. 2.4, 2.5, 2.15, 2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» за № 88 від 24.05.1995р. та досліджуючи первинні документи, суд першої інстанції правильно та обґрунтовано дійшов висновку, вищезазначені первинні документи позивача та контрагента відповідають вимогам чинного законодавства, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суд першої інстанції, що податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

На підставі викладеного, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не довела належними засобами доказування, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Відродження-Дніпро" здійснені без мети настання реальних наслідків.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 12.12.2014 року у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

Керуючись ст. п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський