Ухвала

від 12.10.2015 по справі 820/7045/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 р.Справа № 820/7045/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представника позивача - Сичова А.Ю.,

представника відповідача - Іхненко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2015р. по справі № 820/7045/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕЛІЯ"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

09.07.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТЕЛІЯ" (далі по тексту - ТОВ "АСТЕЛІЯ", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 000082203 від 03.04.2015 р. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 52423,75 грн., у тому числі 41939,00 грн. - за основним платежем, 10484,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000212203 від 05.06.2015 року про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 209696,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2015 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕЛІЯ" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000082203 від 03.04.2015 р., про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 52423,75 грн., у тому числі: 41939,00 грн. - за основним платежем, 10484,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000212203 від 05.06.2015 р., про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 209696,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 року допущено заміну відповідача на правонаступника - Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача, ТОВ ""АСТЕЛІЯ", посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТЕЛІЯ" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 06.07.2011 р., код - 37765705. (т. 1 а.с.15).

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТЕЛІЯ" перебуває на обліку як платник податків в Основ'янській ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

На підставі наказу від 05.03.2015 р. № 297 Основ'янською ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області 16.03.2015 р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕЛІЯ" (код ЄДРПОУ - 37765705) щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість з питань взаємовідносин з ТОВ "ФАРБАПРОМПОСТАЧ" (код ЄДРПОУ 39052462) за період з серпня 2014 р., за результатами якої складено акт №1036/20-38-22-02-08/37765705 від 19.03.2015 р. (т.1 а.с.24-35).

За висновками акту перевірки №1036/20-38-22-02-08/37765705 від 19.03.2015 р. контролюючим органом встановлено порушення ТОВ "АСТЕЛІЯ":

1) п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, 201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), внаслідок чого підприємство зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання ТМЦ у ТОВ "ФАРБАПРОМПОСТАЧ" (код 39052462) в розмірі 41939,2 грн., у т.ч. за період серпень 2014 року у сумі 41939 грн.;

2) п.138.2, п.138.6, п.138.8ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), внаслідок чого підприємством завищено витрати по придбанню товару у ТОВ "ФАРБАПРОМПОСТАЧ" на суму 209696 грн. у декларації з податку на прибуток за 2014 рік.

На підставі акту перевірки №1036/20-38-22-02-08/37765705 від 19.03.2015 р. Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.04.2015 р.:

- № 0000072203, яким ТОВ "АСТЕЛІЯ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 47181,25 грн., з яких 37745 грн. - основний платіж, 9436,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (т. 1 а.с.49);

- №0000082203, яким ТОВ "АСТЕЛІЯ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 52423,75 грн., з яких 41939 грн. - основний платіж, 10484,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (т. 1 а.с.50).

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями рішеннями, позивач скористався правом адміністративного оскарження та 09.04.2015 р. до Головного управління Міндоходів у Харківській області подав скаргу. (т.1 а.с.51-56).

За результатами розгляду скарги від 09.04.2015 р. №09-04/15 (т.1 а.с. 51-56) Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області прийняло рішення від 03.06.2015 р. №1202/10/20-40-10-04-14 (т.1 а.с.58-62), яким скасовано податкове повідомлення-рішення №0000072203 від 03.04.2015 р. щодо збільшення ТОВ "АСТЕЛІЯ" грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 47181,25 грн. та в цій частині задоволено скаргу ТОВ "АСТЕЛІЯ" від 09.04.2015 р. №09-04/15; залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 03.04.2015 р. №000082203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 52 423,75 грн., а скаргу ТОВ "АСТЕЛІЯ" від 09.04.2015 року №09-04/15 без задоволення; зобов'язано направити платнику податкове повідомлення - рішення про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток за 2014 рік на суму 209 696 грн. (Т.1 а.с. 57, 58-62).

З урахуванням рішення ГУ ДФС України в Харківській області, Основ'янською ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 05.06.2015 р. №0000212203, яким ТОВ "АСТЕЛІЯ" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 209696 грн. (т.1 а.с.75).

За результатами розгляду повторної скарги від 10.06.2015 р. №10/06-15 (т. 1 а.с. 63-69) Державна фіскальна служба України рішенням від 26.06.2015 р. №13376/6/99-99-10-01-01-15 залишила без змін податкове повідомлення - рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 03.04.2015 р. №0000082203 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення. (т.1 а.с. -71-74)

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями № 000082203 від 03.04.2015 р. та № 0000212203 від 05.06.2015 р. позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов договірних відносин, тому судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень слугував висновок контролюючого органу про помилки в заповненні товарно-транспортних накладних. Крім того, контролюючий орган посилається на отриманий від ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області акт від 05.12.2014 р. №5694/20-30-22-03/39052462 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Фарбапромпостач" (код 39052462) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Сільвер Буд" (код 39133028) за серпень 2014 р.", згідно якого контролюючим органом зроблено висновок про відсутність реального вчинення господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, що не дозволяє формувати дані податкового обліку учасникам відповідної операції.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За змістом п.200.3. ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З матеріалів справи убачається, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ "ФАРБАПРОМПОСТАЧ" (код ЄДРПОУ 39052462).

Так, на підставі договору поставки №30-01 від 03.04.2014 року, постачальник (ТОВ "ФАРБАПРОМПОСТАЧ") зобов'язується поставити та передати у власність покупця (ТОВ "Астелія") товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах вказаного договору. Найменування товару - товари виробничого призначення. Асортимент і кількість товару вказується в рахунках-фактурах, специфікаціях або накладних, що є невід'ємною частиною договору. (т.1 а.с.131-133).

На виконання цього правочину ТОВ "ФАРБАПРОМПОСТАЧ" виписано видаткові накладні, а саме: №РН-0000064 від 14.08.2014 р. на суму 6007,20 грн. (у т,ч. ПДВ 1001,20 грн.), №РН-0000066 від 18.08.2014 р. на суму 65904,00 грн. (у т.ч. ПДВ 10984,00 грн.), №РН-0000068 від 19.08.2014 р. на суму 65904,00 грн. (у т.ч. ПДВ 10984,00 грн.), №РН-0000069 від 20.08.2014 р. на суму 208500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 34750,00 грн.), №РН-0000070 від 20.08.2014 р. на суму 113820,00 грн. (у т.ч. ПДВ 18970,00 грн.), №РН-0000071 від 21.08.2014 р. на суму 208500,00 грн. (к т.ч. ПДВ 34750,00 грн.), №РН-0000075 від 26.08.2014 р. на суму 86916,00 грн. (у т.ч. ПДВ 14486,00 грн.), №РН-0000079 від 28.08.2014 р. на суму 123600,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20600,00 грн.); податкові накладні, зокрема, № 1 від 06.08.2014р. на суму 69967,00 грн. (у т.ч. ПДВ 11661,17 грн.); №2 від 11.08.2014 р. на суму 250000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 41666,67 грн.); №3 від 12.08.2014 р. на суму 250000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 41666,67 грн.); №5 від 14.08.2014 р. на суму 6007,20 грн. (у т.ч. ПДВ 1001,20 грн.); №7 від 18.08.2014 р. на суму 243992,80 грн. (у т.ч. ПДВ 40665,47 грн.); №15 від 28.08.2014 р. на суму 100000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.); №17 від 28.08.2014 р. на суму 123600,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20600,00 грн.); №16 від 29.08.2014 грн. на суму 135000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 22500,00 грн.); №18 від 29.08.2014 р. на суму 200000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.); (т.1 а.с.157-165).

В якості доказу на підтвердження факту оплати товару позивачем надано копії платіжних доручень: № 397 від 05.08.2014р. на суму 250000,00 грн.; №400 від 11.08.2014 р. на суму 250000,00 грн.; №405 від 12.08.2014 р. на суму 250000,00 грн.; №415 від 15.08.2014 р. на суму 250000,00 грн.; №431 від 28.08.2014 р. на суму 100000,00 грн.; №432 від 29.08.2014 р. на суму 200000,00 грн.; №433 від 29.08.2014 р. на суму 135000,00 грн. (т.1 а.с.166-172).

Транспортування товару здійснювалось силами постачальника - ТОВ "ФАРБАПРОМПОСТАЧ", у зв'язку з чим останнім оформлено товарно - транспортні накладні №0000000056 від 14.08.2014 р., №0000000058 від 18.08.2014 р., №0000000060 від 19.08.2014 р., №0000000061 від 20.08.2014 р., №0000000062 від 20.08.2014 р., №00000000063 від 21.08.2014 р., №0000000066 від 26.08.2014 р., №0000000070 від 28.08.2014 р.

З боку позивача товар отримувався працівником підприємства позивача на підставі довіреності ААА 385875/126.

Статтею 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Судовим розглядом встановлено, що основними видами господарської діяльності ТОВ "АСТЕЛІЯ" є виробництво і оброблення скляних виробів, у тому числі технічних, вироблення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг. ТОВ "АСТЕЛІЯ" спеціалізується на декоруванні скляної тари для напоїв та продуктів харчування.

Придбаний у ТОВ "ФАРБАПРОМПОСТАЧ" товар позивачем використовувався для виконання робіт з декорування пляшок скляних ТМ "Хортиця" для ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" на виконання договору підряду №18/12-01 від 18.12.2012 р. Так, декорування пляшок здійснювалось з використанням придбаної у ТОВ ""ФАРБАПРОМПОСТАЧ" технологічної оснастки та хімічної продукції, зокрема штуцеру стійки, кембріку, термохрому тощо.

Колегія суддів зазначає, що вищевказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.

Укладений між позивачем та його контрагентом договір є чинним та не визнаний в установленому порядку недійсним. Придбання товарів (робіт, послуг) по вищезазначеному договору з контрагентом безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності позивача, що направлена на отримання доходу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з врахуванням порядку відображення в податковому обліку суб'єкта підприємницької діяльності з податку на прибуток підприємств витрат на придбання товарів для використання у власній господарській діяльності, підтверджується правомірність віднесення витрат на придбання товарів по взаємовідносинам з ТОВ "ФАРБАПРОМПОСТАЧ" за перевіряємий період, на підставі первинних документів, зокрема, договорів, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень тощо.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Податкові накладні, які виписані контрагентом позивача, не мають недоліків, які згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (із змінами та доповненнями), спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Згідно зі ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

У постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 р. у справі № 21-47а10 за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

На підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, не встановлено будь-яких порушень позивачем при обчисленні та формуванні податкового кредиту по господарським взаємовідносинам між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що контролюючим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом та підтверджували висновки акту перевірки №1036/20-38-22-02-08/37765705 від 19.03.2015 р.

Що стосується зауважень контролюючого органу щодо форми та змісту ТТН, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом пункту 11.4. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), обов'язок по виписуванню товаро- транспортної накладної у відповідній кількості екземплярів покладається на замовника перевезень або вантажовідправника.

За умовами п. 3-2. договору поставки, укладеного позивачем з ТОВ "ФАРБАПРОМПОСТАЧ", обов'язок щодо організації та оплати транспортування товару до складу покупця було покладено на постачальника.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, ТОВ "ФАРБАПРОМПОСТАЧ", як постачальник товару та вантажовідправник, що здійснював відвантаження товарів, оформлювало товарно-транспортні накладні, а ТОВ "АСТЕЛІЯ" за результатами приймання товару лише ставило відмітку на екземплярах, належних постачальникові, про приймання товару.

Колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їx оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи, що перевезення придбаного у ТОВ "ФАРБАПРОМПОСТАЧ" товару здійснювалось силами цього підприємства, ТТН, надані до перевірки, повністю відображали інформацію, необхідну для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їx переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, відтак за юридичною природою вказані ТТН мають силу первинних документів, та, у сукупності з іншими первинними документами, підтверджують реальність здійснених ТОВ "АСТЕЛІЯ" з ТОВ "ФАРБАПРОМПОСТАЧ" господарських операцій.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі про відсутність факту реального вчинення господарських операцій через висновки акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 05.12.2014 р. №5694/20-30-22-03/39052462 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ФАРБАПРОМПОСТАЧ" (код 39052462) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Сільвер Буд" (код 39133028) за серпень 2014 р." (т.2 а.с.70-77) колегія суддів зазначає наступне.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

Щодо доводів апелянта про неможливість фактичного виконання умов договору через відсутність у ТОВ "ФАРБАПРОМПОСТАЧ" кваліфікованого персоналу, незначного штату працюючих осіб, наявність в штаті тільки керівних посад, відсутність транспортних засобів тощо колегія суддів зазначає наступне.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні або/та суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Отже, предмет доказування у справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідачем не надано будь - яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям з ТОВ "ФАРБАПРОМПОСТАЧ".

Висновок контролюючого органу про те, що відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, а також не надання сертифікатів якості , свідчить про відсутність у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є помилковим з огляду на те, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, доводи податкового органу на неможливість фактичного виконання умов договору через відсутність у ТОВ "ФАРБАПРОМПОСТАЧ" необхідних трудових ресурсів, є необґрунтованими, оскільки спростовані дослідженими під час розгляду справи первинними доказами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту за серпень 2014 р. за господарськими операціями з ТОВ "ФАРБАПРОМПОСТАЧ".

Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання за основним платежем, тому відсутні підстави для застосування відносно позивача штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкових повідомлень-рішень Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000082203 від 03.04.2015 р. та №0000212203 від 05.06.2015 р..

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2015 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2015р. по справі № 820/7045/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В. Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 16.10.2015 р.