Рішення

від 26.10.2015 по справі 502/964/15-ц

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/964/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі

головуючого судді Тюміна О.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Нанєвої А.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кілія цивільну справу за позо-вом ОСОБА_2

до Приватного туристичного підприємства «Одесавізиттур» (ЕДРПОУ 31237364)

про стягнення моральної шкоди , зобов'язання звільнити з роботи за ч.3 ст. 38 КЗпП Украї-ни з 01 березня 2015 року, стягнення вихідної допомоги в розмірі тримісячного заробітку , -

В С ТА Н О В И В

06 травня 2015 року позивач звернувся до Кілійського районного суду Одесь-кої області із зазначеним позовом. 26 жовтня 2015 року, в судовому засіданні, представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності, уточнив позовні вимоги , та оста-точно просить стягнути з відповідача :

- моральну шкоду в сумі 5000 грн., заподіяну порушенням права на своєчасне отримання заробітної плати,

- зобов'язати відповідача звільнити позивача з роботи за ч.3 ст.38 КЗпП Украї-ни за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником підприємства законодавства про працю з дня звернення із заявою про звільнення - з 01 березня 2015 року;

- відповідно до ст. 44 КЗпП України стягнути з відповідача вихідну допомогу в розмірі тримісячної заробітної плати.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що вимогу про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати позивач виключає в зв'язку з тим, що відповідач розрахувався з ним по заробітній платі. В частині інших вимог представник підтримує вимоги, та пояснює, що 01.07.2014 року позивач був прийнятий на роботу до Приватно-го туристичного підприємства «Одесавізиттур» на посаду наглядача. З листопада 2013 року відповідач перестав сплачувати заробітну плату. На початку 2015 року позивач вирішив звільнитися. В квітні 2015 року він зустрівся з директором підприємства і написав заяву про звільнення , але директор відмовився звільнити його. В зв'язку з порушенням прав по-зивач звернувся з цим позовом до суду , після чого директор виплатив йому заборгова-ність по заробітній платі , а також видав йому трудову книжку без запису про звільнення.

Відповідач про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, в судове засідання не прибув , заяви про розгляд справи за його відсутності не надав. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані у справі дока-зи та розглянувши справу в межах позовних вимог , суд вважає позов необґрунтованим та таким , що не підлягає задоволенню.

Згідно ч.1, ч.3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на заса-дах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Ко-дексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин , що обґрунтовують вимоги і запере-чення сторін , та інших обставин , які мають значення для вирішення справи. Ці обставини встановлюються на підставі пояснень сторін , третіх осіб, їхніх представників , допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів , речових доказів , зокрема звуко - і відео-записів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Дослідженими в судовому засіданні встановлено наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Згідно запису в трудовій книжці позивача № 7 від 01.07.2004 року , він при-йнятий на роботу на посаду наглядача на базу відпочинку Приватного туристичного під-приємства «Одесавізиттур» на підставі наказу від 01.07.2004 року. (а.с. 6)

Таким чином, судом встановлено, що сторони знаходяться в трудових право-відносинах , в яких позивач працює в Приватному підприємстві «Одесавізиттур». Трудові відносини на час розгляду справи не припинені.

Позивач стверджує , що відповідач припинив виплачувати заробітну плату з листопада місяця 2013 року що спростовується індивідуальними відомостями про застра-ховану особу пенсійного Фонду України , згідно яких позивачу виплачувалась заробітна плата в липні - грудні 2013 року, а також з січня до серпня 2014 року. (а.с. 19-21)

Доказів наявності заборгованості відповідача з виплати позивачу заробітної плати , її розміру, часу погашення , суду не надано , тобто не встановлено порушення відповідачем законних прав позивача , які призвели до моральних страждань , втрати нор-мальних життєвих зв'язків та вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто встановлена відсутність підстав стягнення моральної шкоди передбачених ст. 237-1 КЗпП України,

Згідно ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудо-ву діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичній особі понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Мі-ністрів України.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважена ним особа зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки , зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підпри-ємствах , в установах і організаціях , затвердженої наказом Міністерства праці України, Мі-ністерства юстиції України , Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу , але не пізніше тижневого строку , а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу.

Згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк ро-зірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним ор-ган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 36 КЗпП України розірвання трудового договору на під-ставі ст. 38, 39 КЗпП України є розірванням трудового договору з ініціативи працівника, що передбачає подання працівником відповідної заяви, яка є підставою для видання наказу про розірвання трудового договору.

Суду не надано доказів того , що позивач звертався до відповідача із заявою про розірвання трудового договору , зокрема з підстав ч.3 ст. 38 КЗпП України в зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, в зв'язку із чим позовна вимога про зобов'язання відповідача звільнити позивача з роботи з 01.03.2015 року не підлягає задоволенню.

Позовна вимога про стягнення на користь позивача вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України є похідною від позовної вимоги про зобов'язання звільнити по-зивача за ч.3 ст. 38 КЗпП України , в зв'язку з чим також не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_2 до Приватного туристичного підприємства «Одесавізиттур» (ЕДРПОУ 31237364) про стягнення моральної шкоди , зо-бов'язання звільнити з роботи за ч.3 ст. 38 КЗпП України з 01 березня 2015 року, стягнення вихідної допомоги в розмірі тримісячного заробітку, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив , за письмовою заявою відповідача поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Кілійського районного суду О. Г. Тюмін