Рішення

від 19.10.2015 по справі 910/22380/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2015Справа №910/22380/15

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс» Простягнення 613 326,34 грн. Суддя Спичак О.М .

Представники сторін:

від позивача: Кучкова Ю.В. - дов. № 91/2014/12/26-11 від 26.12.2014 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс» про стягнення 644 575,78 грн.

Ухвалою суду від 31.08.2015 року було порушено провадження по справі № 910/22380/15 та, з урахуванням ухвали суду від 01.10.2015 року, призначено справу до розгляду на 02.10.2015 року.

Представник позивача 01.10.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 02.10.2015 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 02.10.2015 року не з'явився, вимоги ухвали пор порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи до 19.10.2015 р.

У судовому засіданні 19.10.2015 р. представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог відповідно до якої просив суд стягнути основний борг за спожиту активну електричну енергію за період з 01.10.2012 р. по 01.08.2015 р. у розмірі 336 549,59 грн., пеню у розмірі 84 516,59 грн., 3 % річних у розмірі 14 460,65 грн. та 177 799,51 грн. інфляційної складової боргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд розцінює подане клопотання як заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим нова ціна позову становить 613 326,33 грн.

Представник відповідача у судове засідання 19.10.2015 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною компанією «Київенерго» (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловик-плюс» (споживач) був укладений договір № 321604 від 29.08.2003 р. на постачання електричної енергії, відповідно до пункту 1 якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно п. 1 додатку 2 до договору № 321604 від 29.08.2003 р. розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 21 числа попереднього до того ж числа розрахункового місяця.

Пунктом 2.1. додатку 2 до договору № 321604 від 29.08.2003 р. передбачено, що споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Пунктом 2.2. даного додатку встановлено, що оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. Споживач протягом 30 календарних з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією. При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду,

Позивач у своїй позовній заяві стверджував, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором № 321604 від 29.08.2003 р.., в свою чергу відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.10.2012 р. до 01.08.2010 р. у нього виникла заборгованість за використану електричну енергію у розмірі 367 799,04 грн., що підтверджується актом за використану активну/реактивну електричну енергію.

Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача 336 549,59 грн. основного боргу за спожиту активну енергію, 177 799,51 грн. інфляційної складової боргу, 14 460,65 грн. трьох відсотків річних та 84 516,59 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 321604 від 29.08.2003 р. про постачання електричної енергії.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості за період з 01.10.2012 р. до 01.08.2015 р. у розмірі 336 549,59 грн. за електричну енергію відповідач не виконав, незважаючи на те, що строк виконання цих зобов'язань настав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 336 549,59 грн. за електричну енергію, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс» суми основного боргу у розмірі 336 549,59 грн. за електричну енергію визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача 177 799,51 грн. інфляційної складової боргу та 14 460,65 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 321604 від 29.08.2003 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору та порядку розрахунків, вартості спожитої електричної енергії, здійснених проплат та прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю у розмірі 14 460,65 грн. та 177 799,51 грн. відповідно.

Позивач за прострочення строків сплати за надані послуги, керуючись пунктом 4.2.1 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 84 516,59 грн. пені.

Стосовно позовної вимоги про стягнення 84 516,59 грн. пені, то відповідно до статі 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.2.1. додаткової угоди від 11.07.2014 р. до договору № 321604 від 29.08.2003 р. про постачання електричної енергії передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів спожитої електричної енергії нараховується пеня в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, нарахування пені за договорами про аукціонний продаж поставки обладнання не може виходити за межі 6 місяців з моменту коли виникло прострочення з оплати наданих послуг з проведення аукціону.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, враховуючи обмеження строку нарахування пені 6 місяцями в межах періоду заявленого позивачем, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 59 035,28 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс» (місцезнаходження: 03028, м. Київ, вул. Малокитаївська, 7-А, код ЄДРПОУ 32374917) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, Печерський р-н, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305) 336 549 (триста тридцять шість тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн. 59 коп. основного боргу, 177 799 (сто сімдесят сім тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 51 коп. - інфляційних втрат, 14 460 (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят) грн. 65 коп. - 3% річних, 59 035 (п'ятдесят дев'ять тисяч тридцять п'ять) грн. 28 коп. пені та 11 756 (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 90 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

26.10.2015 року

Суддя Спичак О.М.