Рішення

від 21.10.2015 по справі 911/3424/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р. Справа № 911/3424/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексікон», АРК, м. Севастополь

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська область, м. Біла Церква

про стягнення 25195,63 грн.

секретар судового засідання Шніт О.М.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_2 (довіреність б/н від 6 липня 2013 року);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 7 серпня 2015 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексікон» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 25195,63 грн.

Заявлені позовні вимоги, а саме, стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 7273,76 грн. пені, 2006,07 грн. інфляційних втрат та 15915,80 грн. 30% річних обґрунтовані невчасним виконанням відповідачем умов дистриб'юторського договору №46 від 24 січня 2014 року.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 11 серпня 2015 року та призначено справу до розгляду на 8 вересня 2015 року.

У судовому засіданні 8 вересня 2015 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 21 жовтня 2015 року.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

21 жовтня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексіон» (за договором - продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (за договором - дистриб'ютор) укладено дистриб'юторський договір №46.

Відповідно до пункту 2.2 договору, продавець на умовах, передбачених даним договором, поставляє продукцію дистриб'ютору в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у накладних, які свідчать про прийом-передачу продукції та оплату отриманої продукції на умовах, визначених у даному договорі.

Згідно пункту 5.2 договору, ціна продукції встановлюється у національній валюті України з урахуванням податку на додану вартість та зазначається у накладній на кожну поставку. Розрахунки за даним договором здійснюються у безготівковій формі в гривнях з відстрочкою платежу згідно додатку №2, який є невід'ємною частиною даного договору.

Додатком №2 до договору передбачено, що відстрочка платежу становить 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Пунктом 5.3 договору (в редакції додаткової угоди від 5 січня 2013 року) передбачено, що у випадку прострочення платежу, починаючи з наступного дня, нараховується пеня в розмірі 0,2% в день від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу. Нарахування штрафних санкцій припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Додатковою угодою від 5 січня 2013 року сторонами погоджено додати до договору пункт 5.8, яким передбачено, що покупець за несвоєчасну оплату товару зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також тридцять процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до пункту 6.1 договору, у випадку, коли продавець доставляє дистриб'ютору продукцію своїми силами і засобами, момент переходу права власності на продукцію наступає після передачі продукції на склад дистриб'ютора, про що ставиться відмітка в накладній на продукцію.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наступними видатковими накладними: №347 від 5 лютого 2013 року, №849 від 28 лютого 2013 року, №848 від 28 лютого 2013 року, №847 від 28 лютого 2013 року, №846 від 28 лютого 2013 року, №1218 від 20 березня 2013 року, №1213 від 20 березня 2013 року, №1215 від 20 березня 2013 року, №1978 від 22 квітня 2013 року, №1977 від 22 квітня 2013 року, №1976 від 22 квітня 2013 року, №2385 від 18 травня 2013 року, №2384 від 18 травня 2013 року, №2383 від 18 травня 2013 року, №2785 від 10 червня 2013 року, №2787 від 10 червня 2013 року, №2786 від 10 червня 2013 року, №3068 від 19 червня 2013 року, №3067 від 19 червня 2013 року, №3069 від 19 червня 2013 року, №3741 від 25 липня 2013 року, №3740 від 25 липня 2013 року, №4434 від 21 серпня 2013 року, №4435 від 21 серпня 2013 року, №4445 від 21 серпня 2013 року, №4438 від 21 серпня 2013 року, №5130 від 17 вересня 2013 року, №5133 від 17 вересня 2013 року, №5132 від 17 вересня 2013 року, №5131 від 17 вересня 2013 року, №5504 від 26 вересня 2013 року, №5502 від 26 вересня 2013 року, №5499 від 26 вересня 2013 року, №5959 від 23 жовтня 2013 року, №5958 від 23 жовтня 2013 року, №5957 від 23 жовтня 2013 року, №6769 від 25 листопада 2013 року, №6767 від 25 листопада 2013 року, №6770 від 25 листопада 2013 року, №7230 від 10 грудня 2013 року, №7232 від 10 грудня 2013 року, №7234 від 10 грудня 2013 року, №7434 від 17 грудня 2013 року, №7709 від 24 грудня 2013 року, №7708 від 24 грудня 2013 року, №7710 від 24 грудня 2013 року, №125 від 28 січня 2014 року, №124 від 28 січня 2014 року, №309 від 12 лютого 2014 року, №308 від 12 лютого 2014 року, №622 від 11 березня 2014 року, №621 від 11 березня 2014 року та №626 від 11 березня 2014 року.

Відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений товар, проте, допускав прострочення платежів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, мало місце невчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 30 % річних.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

В даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 7273,76 грн., нараховану за період з 7 березня 2013 року по 17 квітня 2014 року.

Під час судового розгляду відповідачем було заявлено суду про пропуск позивачем строку позовної давності та про застосування позовної давності у даній справі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з даним позовом до суду 7 серпня 2015 року, що підтверджується відтиском печатки господарського суду Київської області на титульній сторінці позовної заяви.

Отже, строк позовної давності у даній справі, стосовно вимог щодо стягнення з відповідача пені, остаточно сплив 17 квітня 2015 року.

Таким чином, заявлена до стягнення з відповідача пеня у розмірі 7273,76 задоволенню не підлягає у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.

Судом встановлено, що умовами договору №46 та додатковою угодою від 5 січня 2013 року сторонами не змінено строк позовної давності стосовно вимог щодо стягнення з боржника пені.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати вартості отриманого товару вчасно не виконував, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування позивачем на суму боргу 30% річних у розмірі 15915,80 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2006,07 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 30%, судом встановлено, що останній включив у період прострочених днів дату оплати.

Як передбачено п. 1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17 грудня 2013 року, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період прострочення.

Крім того, під час здійснення розрахунку 30% річних позивачем не враховано строк виникнення прострочення платежів, оскільки, відповідно до умов договору відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриману продукцію через 30 днів після реального отримання товару від позивача.

Судом встановлено, що позивач здійснив нарахування 30% річних через 30 днів з дат, вказаних у відповідних видаткових накладних, в той час, коли відповідач реально отримував товар не в зазначені у видаткових накладних дні, про що, у відповідності до пункту 6.1 договору, у видаткових накладних здійснено відповідні відмітки.

Судом встановлено, що відповідач отримував товар за наступними видатковими накладними у наступні дні:

- за видатковою накладною №347 від 5 лютого 2013 року товар отримано 7 лютого 2013 року, отже, строк прострочення з 7 березня 2013 року по 12 березня 2013 року;

- за видатковою накладною №849 від 28 лютого 2013 року товар отримано 4 березня 2013 року, отже, строк прострочення з 2 квітня 2013 року по 3 квітня 2013 року;

- за видатковою накладною №848 від 28 лютого 2013 року товар отримано 4 березня 2013 року, отже, строк прострочення з 2 квітня 2013 року по 3 квітня 2013 року;

- за видатковою накладною №847 від 28 лютого 2013 року товар отримано 4 березня 2013 року, отже, строк прострочення з 2 квітня 2013 року по 3 квітня 2013 року;

- за видатковою накладною №846 від 28 лютого 2013 року товар отримано 4 березня 2013 року, отже, строк прострочення з 2 квітня 2013 року по 3 квітня 2013 року;

- за видатковою накладною №1218 від 20 березня 2013 року товар отримано 21 березня 2013 року, отже, строк прострочення з 19 квітня 2013 року по 22 квітня 2013 року;

- за видатковою накладною №1213 від 20 березня 2013 року товар отримано 21 березня 2013 року, отже, строк прострочення з 19 квітня 2013 року по 22 квітня 2013 року;

- за видатковою накладною №1215 від 20 березня 2013 року товар отримано 21 березня 2013 року, отже, строк прострочення з 19 квітня 2013 року по 25 квітня 2013 року;

- за видатковою накладною №1978 від 22 квітня 2013 року товар отримано 23 квітня 2013 року, отже, строк прострочення з 22 травня 2013 року по 22 травня 2013 року;

- за видатковою накладною №1977 від 22 квітня 2013 року товар отримано 23 квітня 2013 року, отже, строк прострочення з 22 травня 2013 року по 22 травня 2013 року;

- за видатковою накладною №1976 від 22 квітня 2013 року товар отримано 23 квітня 2013 року, отже, строк прострочення з 22 травня 2013 року по 22 травня 2013 року;

- за видатковою накладною №2385 від 18 травня 2013 року товар отримано 22 травня 2013 року, отже, строк прострочення з 20 червня 2013 року по 20 червня 2013 року;

- за видатковою накладною №2384 від 18 травня 2013 року товар отримано 22 травня 2013 року, отже, строк прострочення з 20 червня 2013 року по 20 червня 2013 року;

- за видатковою накладною №2383 від 18 травня 2013 року товар отримано 22 травня 2013 року, отже, строк прострочення з 20 червня 2013 року по 20 червня 2013 року;

- за видатковою накладною №2785 від 10 червня 2013 року товар отримано 10 червня 2013 року, отже, строк прострочення з 10 липня 2013 року по 11 липня 2013 року;

- за видатковою накладною №2787 від 10 червня 2013 року товар отримано 10 2013 року, отже, строк прострочення з 10 липня 2013 року по 14 липня 2013 року;

- за видатковою накладною №2786 від 10 червня 2013 року товар отримано 10 червня 2013 року, отже, строк прострочення з 10 липня 2013 року по 14 липня 2013 року;

- за видатковою накладною №3067 від 19 червня 2013 року товар отримано 20 червня 2013 року, отже, строк прострочення з 19 липня 2013 року по 8 серпня 2013 року;

- за видатковою накладною №3741 від 25 липня 2013 року товар отримано 29 липня 2013 року, отже, строк прострочення з 27 серпня 2013 року по 28 серпня 2013 року;

- за видатковою накладною №3740 від 25 липня 2013 року товар отримано 29 липня 2013 року, отже, строк прострочення з 27 серпня 2013 року по 29 серпня 2013 року;

- за видатковою накладною №4434 від 21 серпня 2013 року товар отримано 23 серпня 2013 року, отже, строк прострочення з 21 вересня 2013 року по 23 вересня 2013 року;

- за видатковою накладною №4435 від 21 серпня 2013 року товар отримано 23 серпня 2013 року, отже, строк прострочення з 21 вересня 2013 року по 29 вересня 2013 року;

- за видатковою накладною №4445 від 21 серпня 2013 року товар отримано 23 серпня 2013 року, отже, строк прострочення з 21 вересня 2013 року по 29 вересня 2013 року;

- за видатковою накладною №4438 від 21 серпня 2013 року товар отримано 23 серпня 2013 року, отже, строк прострочення з 21 вересня 2013 року по 1 жовтня 2013 року;

- за видатковою накладною №5130 від 17 вересня 2013 року товар отримано 17 вересня 2013 року, отже, строк прострочення з 17 жовтня 2013 року по 23 жовтня 2013 року;

- за видатковою накладною №5133 від 17 вересня 2013 року товар отримано 17 вересня 2013 року, отже, строк прострочення з 17 жовтня 2013 року по 23 жовтня 2013 року;

- за видатковою накладною №5132 від 17 вересня 2013 року товар отримано 17 вересня 2013 року, отже, строк прострочення з 17 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року;

- за видатковою накладною №5131 від 17 вересня 2013 року товар отримано 17 вересня 2013 року, отже, строк прострочення з 17 жовтня 2013 року по 3 листопада 2013 року;

- за видатковою накладною №5504 від 26 вересня 2013 року товар отримано 2 жовтня 2013 року, отже, строк прострочення з 31 жовтня 2013 року по 5 листопада 2013 року;

- за видатковою накладною №5502 від 26 вересня 2013 року товар отримано 2 жовтня 2013 року, отже, строк прострочення з 31 жовтня 2013 року по 5 листопада 2013 року;

- за видатковою накладною №5499 від 26 вересня 2013 року товар отримано 2 жовтня 2013 року, отже, строк прострочення з 31 жовтня 2013 року по 6 листопада 2013 року;

- за видатковою накладною №5959 від 23 жовтня 2013 року товар отримано 24 жовтня 2013 року, отже, строк прострочення з 22 листопада 2013 року по 25 листопада 2013 року;

- за видатковою накладною №5958 від 23 жовтня 2013 року товар отримано 24 жовтня 2013 року, отже, строк прострочення з 22 листопада 2013 року по 27 листопада 2013 року;

- за видатковою накладною №5957 від 23 жовтня 2013 року товар отримано 24 жовтня 2013 року, отже, строк прострочення з 22 листопада 2013 року по 3 грудня 2013 року;

- за видатковою накладною №6769 від 25 листопада 2013 року товар отримано 27 листопада 2013 року, отже, строк прострочення з 28 грудня 2013 року по 29 грудня 2013 року;

- за видатковою накладною №6767 від 25 листопада 2013 року товар отримано 27 листопада 2013 року, отже, строк прострочення з 28 грудня 2013 року по 29 грудня 2013 року;

- за видатковою накладною №6770 від 25 листопада 2013 року товар отримано 27 листопада 2013 року, отже, строк прострочення з 28 грудня 2013 року по 2 січня 2014 року;

- за видатковою накладною №7230 від 10 грудня 2013 року товар отримано 12 грудня 2013 року, отже, строк прострочення з 10 січня 2014 року по 14 січня 2014 року;

- за видатковою накладною №7232 від 10 грудня 2013 року товар отримано 12 грудня 2013 року, отже, строк прострочення з 10 січня 2014 року по 14 січня 2014 року;

- за видатковою накладною №7234 від 10 грудня 2013 року товар отримано 12 грудня 2013 року, отже, строк прострочення з 10 січня 2014 року по 16 січня 2014 року;

- за видатковою накладною №7434 від 17 грудня 2013 року товар отримано 19 грудня 2013 року, отже, строк прострочення з 17 січня 2014 року по 19 січня 2014 року;

- за видатковою накладною №7709 від 24 грудня 2013 року товар отримано 26 грудня 2013 року, отже, строк прострочення з 24 січня 2014 року по 26 січня 2014 року;

- за видатковою накладною №7708 від 24 грудня 2013 року товар отримано 26 грудня 2013 року, отже, строк прострочення з 24 січня 2014 року по 26 січня 2014 року;

- за видатковою накладною №7710 від 24 грудня 2013 року товар отримано 26 грудня 2013 року, отже, строк прострочення з 24 січня 2014 року по 27 січня 2014 року;

- за видатковою накладною №125 від 28 січня 2014 року товар отримано 28 січня 2014 року, отже, строк прострочення з 27 лютого 2014 року по 2 березня 2014 року;

- за видатковою накладною №124 від 28 січня 2014 року товар отримано 28 січня 2014 року, отже, строк прострочення з 27 лютого 2014 року по 6 березня 2014 року;

- за видатковою накладною №309 від 12 лютого 2014 року товар отримано 12 лютого 2014 року, отже, строк прострочення з 14 березня 2014 року по 16 березня 2014 року;

- за видатковою накладною №308 від 12 лютого 2014 року товар отримано 12 лютого 2014 року, отже, строк прострочення з 14 березня 2014 року по 18 березня 2014 року;

- за видатковою накладною №622 від 11 березня 2014 року товар отримано 13 березня 2014 року, отже, строк прострочення з 11 квітня 2014 року по 15 квітня 2014 року;

- за видатковою накладною №621 від 11 березня 2014 року товар отримано 13 березня 2014 року, отже, строк прострочення з 11 квітня 2014 року по 15 квітня 2014 року;

- за видатковою накладною №626 від 11 березня 2014 року товар отримано 136 березня 2014 року, отже, строк прострочення з 11 квітня 2014 року по 16 квітня 2014 року;

З огляду на зазначені періоди прострочення платежів, судом здійснено власний перерахунок 30% річних, за яким, до стягнення з відповідача підлягають 30% річних у розмірі 10077,85 грн.

Заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2006,07 грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць , а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року за №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць .

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на наведене, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача сума інфляційних у розмірі 2006,07 грн. задоволенню не підлягає, оскільки, окремо по кожному періоду виникнення заборгованості, інфляційні нараховано позивачем за період, менший ніж місяць.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Таращанська, 194, кімната 18, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексікон» (99003, АРК, м. Севастополь,Ленінський район, вул. Києвська/ОСОБА_4, 11/35, код 37313890) - 10077 (десять тисяч сімдесят сім) грн. 85 коп. 30% річних та 730 (сімсот тридцять) грн. 77 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 26 жовтня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць