Постанова

від 24.12.2015 по справі 911/3424/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2015 р. Справа№ 911/3424/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Демченко В.М.- представник;

Від відповідача: ОСОБА_3- представник.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

на рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2015

у справі № 911/3424/15 (суддя Заяць Д.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ексікон"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

про стягнення 25 195,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.10.2015 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ексікон" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 було задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ексікон" 10 077,85грн. 30% річних та 730,77 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду змінити та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 у справі №911/3424/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 поновлено строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.12.2015.

21.12.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні, призначеному на 24.12.2015, учасники судового процесу надали свої пояснення по справі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексіон" (за договором - продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (за договором - дистриб'ютор) укладено дистриб'юторський договір №46.

Згідно пункту 2.2 договору, продавець, поставляє продукцію дистриб'ютору в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у накладних, які свідчать про прийом-передачу продукції та оплату отриманої продукції на умовах, визначених у даному договорі.

Відповідно до пункту 5.2 договору, ціна продукції встановлюється у національній валюті України з урахуванням податку на додану вартість та зазначається у накладній на кожну поставку. Розрахунки за даним договором здійснюються у безготівковій формі в гривнях з відстрочкою платежу згідно додатку №2, який є невід'ємною частиною даного договору.

Додатком №2 до договору передбачено, що відстрочка платежу становить 30 календарних днів з моменту поставки товару.

У випадку прострочення платежу, починаючи з наступного дня, нараховується пеня в розмірі 0,2% в день від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу. Нарахування штрафних санкцій припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано(п. 5.3 договору (в редакції додаткової угоди від 5 січня 2013 року)).

Додатковою угодою від 5 січня 2013 року сторонами погоджено додати до договору пункт 5.8, яким передбачено, що покупець за несвоєчасну оплату товару зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також тридцять процентів річних від простроченої суми.

У відповідності до пункту 6.1 договору, у випадку, коли продавець доставляє дистриб'ютору продукцію своїми силами і засобами, момент переходу права власності на продукцію наступає після передачі продукції на склад дистриб'ютора, про що ставиться відмітка в накладній на продукцію.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наступними видатковими накладними: №347 від 5 лютого 2013 року, №849 від 28 лютого 2013 року, №848 від 28 лютого 2013 року, №847 від 28 лютого 2013 року, №846 від 28 лютого 2013 року, №1218 від 20 березня 2013 року, №1213 від 20 березня 2013 року, №1215 від 20 березня 2013 року, №1978 від 22 квітня 2013 року, №1977 від 22 квітня 2013 року, №1976 від 22 квітня 2013 року, №2385 від 18 травня 2013 року, №2384 від 18 травня 2013 року, №2383 від 18 травня 2013 року, №2785 від 10 червня 2013 року, №2787 від 10 червня 2013 року, №2786 від 10 червня 2013 року, №3068 від 19 червня 2013 року, №3067 від 19 червня 2013 року, №3069 від 19 червня 2013 року, №3741 від 25 липня 2013 року, №3740 від 25 липня 2013 року, №4434 від 21 серпня 2013 року, №4435 від 21 серпня 2013 року, №4445 від 21 серпня 2013 року, №4438 від 21 серпня 2013 року, №5130 від 17 вересня 2013 року, №5133 від 17 вересня 2013 року, №5132 від 17 вересня 2013 року, №5131 від 17 вересня 2013 року, №5504 від 26 вересня 2013 року, №5502 від 26 вересня 2013 року, №5499 від 26 вересня 2013 року, №5959 від 23 жовтня 2013 року, №5958 від 23 жовтня 2013 року, №5957 від 23 жовтня 2013 року, №6769 від 25 листопада 2013 року, №6767 від 25 листопада 2013 року, №6770 від 25 листопада 2013 року, №7230 від 10 грудня 2013 року, №7232 від 10 грудня 2013 року, №7234 від 10 грудня 2013 року, №7434 від 17 грудня 2013 року, №7709 від 24 грудня 2013 року, №7708 від 24 грудня 2013 року, №7710 від 24 грудня 2013 року, №125 від 28 січня 2014 року, №124 від 28 січня 2014 року, №309 від 12 лютого 2014 року, №308 від 12 лютого 2014 року, №622 від 11 березня 2014 року, №621 від 11 березня 2014 року та №626 від 11 березня 2014 року.

Відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений товар, проте, з простроченням платежів.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, мало місце невчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 30 % річних.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В частині 6 статті 232 Господарського кодексу України зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/965-ВР від 22.11.1996, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 7 273,76 грн., нараховану за період з 07.03.2013 по 17.04.2014.

Під час судового розгляду відповідачем було заявлено суду про пропуск позивачем строку позовної давності та про застосування позовної давності у даній справі.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відповідності з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з даним позовом до суду 07.08.2015, що підтверджується відтиском печатки господарського суду Київської області на титульній сторінці позовної заяви.

Таким чином, строк позовної давності у даній справі, стосовно вимог щодо стягнення з відповідача пені, остаточно сплив 17.04.2015.

Враховуючи вище викладене, заявлена до стягнення з відповідача пеня у розмірі 7 273,76 грн. у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі, задоволенню не підлягає про що вірно вказав суд першої інстанції.

Судом також встановлено, що умовами договору №46 та додатковою угодою від 05.01.2013 сторонами не змінено строк позовної давності стосовно вимог щодо стягнення з боржника пені.

Згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати вартості отриманого товару вчасно не виконав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для нарахування на суму боргу 30% річних у розмірі 15 915,80 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 006,07 грн.

З наданого позивачем розрахунку 30%, який знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що останній включив у період прострочених днів дату оплати.

Відповідно до п. 1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період прострочення.

Також, під час здійснення розрахунку 30% річних позивачем не враховано строк виникнення прострочення платежів, оскільки, відповідно до умов договору відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриману продукцію через 30 днів після реального отримання товару від позивача.

Судом встановлено, що позивач здійснив нарахування 30% річних через 30 днів з дат, вказаних у відповідних видаткових накладних, в той час, коли відповідач реально отримував товар не в зазначені у видаткових накладних дні, про що, у відповідності до пункту 6.1 договору, у видаткових накладних здійснено відповідні відмітки.

Судом встановлено, що відповідач отримував товар за наступними видатковими накладними у наступні дні:

- за видатковою накладною №347 від 5 лютого 2013 року товар отримано 7 лютого 2013 року, отже, строк прострочення з 7 березня 2013 року по 12 березня 2013 року;

- за видатковою накладною №849 від 28 лютого 2013 року товар отримано 4 березня 2013 року, отже, строк прострочення з 2 квітня 2013 року по 3 квітня 2013 року;

- за видатковою накладною №848 від 28 лютого 2013 року товар отримано 4 березня 2013 року, отже, строк прострочення з 2 квітня 2013 року по 3 квітня 2013 року;

- за видатковою накладною №847 від 28 лютого 2013 року товар отримано 4 березня 2013 року, отже, строк прострочення з 2 квітня 2013 року по 3 квітня 2013 року;

- за видатковою накладною №846 від 28 лютого 2013 року товар отримано 4 березня 2013 року, отже, строк прострочення з 2 квітня 2013 року по 3 квітня 2013 року;

- за видатковою накладною №1218 від 20 березня 2013 року товар отримано 21 березня 2013 року, отже, строк прострочення з 19 квітня 2013 року по 22 квітня 2013 року;

- за видатковою накладною №1213 від 20 березня 2013 року товар отримано 21 березня 2013 року, отже, строк прострочення з 19 квітня 2013 року по 22 квітня 2013 року;

- за видатковою накладною №1215 від 20 березня 2013 року товар отримано 21 березня 2013 року, отже, строк прострочення з 19 квітня 2013 року по 25 квітня 2013 року;

- за видатковою накладною №1978 від 22 квітня 2013 року товар отримано 23 квітня 2013 року, отже, строк прострочення з 22 травня 2013 року по 22 травня 2013 року;

- за видатковою накладною №1977 від 22 квітня 2013 року товар отримано 23 квітня 2013 року, отже, строк прострочення з 22 травня 2013 року по 22 травня 2013 року;

- за видатковою накладною №1976 від 22 квітня 2013 року товар отримано 23 квітня 2013 року, отже, строк прострочення з 22 травня 2013 року по 22 травня 2013 року;

- за видатковою накладною №2385 від 18 травня 2013 року товар отримано 22 травня 2013 року, отже, строк прострочення з 20 червня 2013 року по 20 червня 2013 року;

- за видатковою накладною №2384 від 18 травня 2013 року товар отримано 22 травня 2013 року, отже, строк прострочення з 20 червня 2013 року по 20 червня 2013 року;

- за видатковою накладною №2383 від 18 травня 2013 року товар отримано 22 травня 2013 року, отже, строк прострочення з 20 червня 2013 року по 20 червня 2013 року;

- за видатковою накладною №2785 від 10 червня 2013 року товар отримано 10 червня 2013 року, отже, строк прострочення з 10 липня 2013 року по 11 липня 2013 року;

- за видатковою накладною №2787 від 10 червня 2013 року товар отримано 10 2013 року, отже, строк прострочення з 10 липня 2013 року по 14 липня 2013 року;

- за видатковою накладною №2786 від 10 червня 2013 року товар отримано 10 червня 2013 року, отже, строк прострочення з 10 липня 2013 року по 14 липня 2013 року;

- за видатковою накладною №3067 від 19 червня 2013 року товар отримано 20 червня 2013 року, отже, строк прострочення з 19 липня 2013 року по 8 серпня 2013 року;

- за видатковою накладною №3741 від 25 липня 2013 року товар отримано 29 липня 2013 року, отже, строк прострочення з 27 серпня 2013 року по 28 серпня 2013 року;

- за видатковою накладною №3740 від 25 липня 2013 року товар отримано 29 липня 2013 року, отже, строк прострочення з 27 серпня 2013 року по 29 серпня 2013 року;

- за видатковою накладною №4434 від 21 серпня 2013 року товар отримано 23 серпня 2013 року, отже, строк прострочення з 21 вересня 2013 року по 23 вересня 2013 року;

- за видатковою накладною №4435 від 21 серпня 2013 року товар отримано 23 серпня 2013 року, отже, строк прострочення з 21 вересня 2013 року по 29 вересня 2013 року;

- за видатковою накладною №4445 від 21 серпня 2013 року товар отримано 23 серпня 2013 року, отже, строк прострочення з 21 вересня 2013 року по 29 вересня 2013 року;

- за видатковою накладною №4438 від 21 серпня 2013 року товар отримано 23 серпня 2013 року, отже, строк прострочення з 21 вересня 2013 року по 1 жовтня 2013 року;

- за видатковою накладною №5130 від 17 вересня 2013 року товар отримано 17 вересня 2013 року, отже, строк прострочення з 17 жовтня 2013 року по 23 жовтня 2013 року;

- за видатковою накладною №5133 від 17 вересня 2013 року товар отримано 17 вересня 2013 року, отже, строк прострочення з 17 жовтня 2013 року по 23 жовтня 2013 року;

- за видатковою накладною №5132 від 17 вересня 2013 року товар отримано 17 вересня 2013 року, отже, строк прострочення з 17 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року;

- за видатковою накладною №5131 від 17 вересня 2013 року товар отримано 17 вересня 2013 року, отже, строк прострочення з 17 жовтня 2013 року по 3 листопада 2013 року;

- за видатковою накладною №5504 від 26 вересня 2013 року товар отримано 2 жовтня 2013 року, отже, строк прострочення з 31 жовтня 2013 року по 5 листопада 2013 року;

- за видатковою накладною №5502 від 26 вересня 2013 року товар отримано 2 жовтня 2013 року, отже, строк прострочення з 31 жовтня 2013 року по 5 листопада 2013 року;

- за видатковою накладною №5499 від 26 вересня 2013 року товар отримано 2 жовтня 2013 року, отже, строк прострочення з 31 жовтня 2013 року по 6 листопада 2013 року;

- за видатковою накладною №5959 від 23 жовтня 2013 року товар отримано 24 жовтня 2013 року, отже, строк прострочення з 22 листопада 2013 року по 25 листопада 2013 року;

- за видатковою накладною №5958 від 23 жовтня 2013 року товар отримано 24 жовтня 2013 року, отже, строк прострочення з 22 листопада 2013 року по 27 листопада 2013 року;

- за видатковою накладною №5957 від 23 жовтня 2013 року товар отримано 24 жовтня 2013 року, отже, строк прострочення з 22 листопада 2013 року по 3 грудня 2013 року;

- за видатковою накладною №6769 від 25 листопада 2013 року товар отримано 27 листопада 2013 року, отже, строк прострочення з 28 грудня 2013 року по 29 грудня 2013 року;

- за видатковою накладною №6767 від 25 листопада 2013 року товар отримано 27 листопада 2013 року, отже, строк прострочення з 28 грудня 2013 року по 29 грудня 2013 року;

- за видатковою накладною №6770 від 25 листопада 2013 року товар отримано 27 листопада 2013 року, отже, строк прострочення з 28 грудня 2013 року по 2 січня 2014 року;

- за видатковою накладною №7230 від 10 грудня 2013 року товар отримано 12 грудня 2013 року, отже, строк прострочення з 10 січня 2014 року по 14 січня 2014 року;

- за видатковою накладною №7232 від 10 грудня 2013 року товар отримано 12 грудня 2013 року, отже, строк прострочення з 10 січня 2014 року по 14 січня 2014 року;

- за видатковою накладною №7234 від 10 грудня 2013 року товар отримано 12 грудня 2013 року, отже, строк прострочення з 10 січня 2014 року по 16 січня 2014 року;

- за видатковою накладною №7434 від 17 грудня 2013 року товар отримано 19 грудня 2013 року, отже, строк прострочення з 17 січня 2014 року по 19 січня 2014 року;

- за видатковою накладною №7709 від 24 грудня 2013 року товар отримано 26 грудня 2013 року, отже, строк прострочення з 24 січня 2014 року по 26 січня 2014 року;

- за видатковою накладною №7708 від 24 грудня 2013 року товар отримано 26 грудня 2013 року, отже, строк прострочення з 24 січня 2014 року по 26 січня 2014 року;

- за видатковою накладною №7710 від 24 грудня 2013 року товар отримано 26 грудня 2013 року, отже, строк прострочення з 24 січня 2014 року по 27 січня 2014 року;

- за видатковою накладною №125 від 28 січня 2014 року товар отримано 28 січня 2014 року, отже, строк прострочення з 27 лютого 2014 року по 2 березня 2014 року;

- за видатковою накладною №124 від 28 січня 2014 року товар отримано 28 січня 2014 року, отже, строк прострочення з 27 лютого 2014 року по 6 березня 2014 року;

- за видатковою накладною №309 від 12 лютого 2014 року товар отримано 12 лютого 2014 року, отже, строк прострочення з 14 березня 2014 року по 16 березня 2014 року;

- за видатковою накладною №308 від 12 лютого 2014 року товар отримано 12 лютого 2014 року, отже, строк прострочення з 14 березня 2014 року по 18 березня 2014 року;

- за видатковою накладною №622 від 11 березня 2014 року товар отримано 13 березня 2014 року, отже, строк прострочення з 11 квітня 2014 року по 15 квітня 2014 року;

- за видатковою накладною №621 від 11 березня 2014 року товар отримано 13 березня 2014 року, отже, строк прострочення з 11 квітня 2014 року по 15 квітня 2014 року;

- за видатковою накладною №626 від 11 березня 2014 року товар отримано 136 березня 2014 року, отже, строк прострочення з 11 квітня 2014 року по 16 квітня 2014 року;

З огляду на зазначені періоди прострочення платежів, колегія суддів погоджується з перерахунком суду першої інстанції щодо 30% річних, за яким, до стягнення з відповідача підлягають 30% річних у розмірі 10 077,85 грн.

Стосовно стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 006,07 грн. то вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року за №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті „Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України „Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлена до стягнення з відповідача сума інфляційних у розмірі 2 006,07 грн. задоволенню не підлягає, оскільки, окремо по кожному періоду виникнення заборгованості, інфляційні позивачем були нараховані за період, менший ніж місяць, таким чином, позов підлягають частковому задоволенню.

Докази, які б спростовували вище встановлені обставини, учасниками не надано.

Заперечення скаржника з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, в апеляційній скарзі та які були надані в судовому засіданні, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому є необґрунтованими.

Підсумовуючи вищенаведене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2015 у справі №911/3424/15 залишити без змін.

Матеріали справи №911/3424/15 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська