Рішення

від 27.10.2015 по справі 917/1749/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2015 Справа № 917/1749/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цембудресурс", вул. Чапаєва, буд. 7-Б, м. Київ, 01030

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-евро-бетон", вул. Свердлова, буд 9, м.Кременчук, Полтавська обл., 39600

про стягнення 111 256,33 грн .

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: Гриценко І.І., довіреність № б/н від 01.01.2015 р..

27.10.2015 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Цембудресурс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-евро-бетон" 111 256,33 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 01.07.2014 р. Договору купівлі-продажу № 037, з яких : 98 681,00 грн. основний борг та 12 575,33 грн. пеня.

Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, надав суду :

- письмові пояснення (заперечення) на відзив на позовну заяву вх. № 15637 від 27.10.2015 р., в яких, зокрема, зазначає, що ним було належним чином виконані зобов'язання по укладеному між сторонами 01.07.2014р. Договору купівлі-продажу № 037 щодо поставки відповідачу товару, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, позивач просить суд розглянути справу за відсутності його представників за наявними у ній матеріалами;

- клопотання вх. № 15641 від 27.10.2015 р. про витребування у відповідача в порядку ст. 38 ГПК України декларацію з податку на додану вартість за період з липня-грудень 2014 р..

Суд відхиляє дане клопотання за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Відповідач проти позову заперечує частково за мотивами відзиву на позов № 01-14/64 від 02.10.2015 р. (вх. № 14430 від 02.10.2015 р.). При цьому останній вказує про те, що відповідачем в рамках укладеного між сторонами 01.07.2014р. Договору купівлі-продажу № 037 був отриманий від позивача товар лише за видатковою накладною № 718 від 03.07.2014 р.. Представником відповідача у судовому засіданні дані заперечення підтримано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив:

01.07.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цембудресурс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-евро-бетон" (покупець) було укладено Договору купівлі-продажу № 037 (а.с. 19-20, далі - Договір).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне:

- Продавець, зобов'язується передати у власність (повне володіння, користування та розпорядження Покупця цемент, у подальшому Товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити й вартість в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 Договору);

- якість товару, що постачається за цим Договором, має відповідати Державним стандартам, технічним умовам, та підтверджуватись сертифікатами якості, супроводжуючими документами Товар, що видаються заводом - виробником. Кількість Товару, найменування та інші дані про Товар, на кожну замовлену партію, визначаються письмовими заявками Покупця на відвантаження Товару. Загальна кількість Товару, визначається підставі видаткових накладних на Товар (п. 2.1 та п. 2.2 Договору);

- ціна на кожну замовлену Покупцем партію Товару, що продається за цим Договором, вказана в Рахунках - фактурах Продавця і включає в себе ПДВ (п. 3.1 Договору);

- покупець зобов'язується виконати 100 % передплату Товару, шляхом банківського переведення коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок Продавця. Можлива відстрочка оплати за умови укладення Сторонами письмової угоди (додатку) (п. 4.1 та 4.2 Договору);

- датою відвантаження товару вважається дата вказана на товарно-транспортній накладній (п. 5.3 Договору);

- право власності на товар, що продається за цим Договором, переходить від Продавця до Покупця з дати відвантаження товару на адресу Покупця (п. 6.2 Договору);

- порушення строку розрахунку Покупцем чи строку поставки Продавцем передбаченого у Договорі, тягне за собою сплату винною стороною, на користь потерпілої сторони, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період за який сплачується пеня), за кожен день прострочення виконання зобов'язання, від неоплаченої (несвоєчасно оплаченої) суми, чи від суми непоставленого Товару (п. 7.2 Договору);

- договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 р., але в будь-якому випадку до повного розрахунку (п. 7.2 Договору).

На виконання умов Договору у період з 03.07.2014 р. по 07.07.2014 р. позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 158 681,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних № 718 від 03.07.2014 р. на суму 66 725,20 грн., № 719 від 04.07.2014 р. на суму 57 287,80 грн. та № 720 від 07.07.2014 року на суму 34 668,00 грн. (а.с. 21, а.с 23 та а.с. 25). Дані первинні документи підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін.

В дотримання умов Договору позивачем було пред'явлено відповідачу рахунки № 226 від 03.07.2014 р., № 245 від 04.07.2014 р. та № 246 від 07.07.2014 р. на оплату отриманого ним товару на загальну суму 158 681,00 грн. (копії наявна у матеріалах справи, а.с. 58-60).

За даними позивача відповідачем на виконання умов Договору, було проведено лише часткову оплату отриманого ним від позивача товару у розмірі 60 000,00 грн.. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку позивача (а.с. 27-28).

З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару позивач звернувся до відповідача з претензією № б/н від 09.01.2015 р. (а.с. 30-31), у якій вимагав терміново сплатити 98 681,00 грн. заборгованості за отриманий товар та пеню. За даними позивача на момент пред'явлення позову до суду в порушення умов Договору відповідач вартість отриманого товару не оплатив, на претензію не відреагував, заборгованість останнього складає 98 681,00 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 111 256,33 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 01.07.2014р. Договору купівлі-продажу № 037, з яких : 98 681,00 грн. основний борг та 12 575,33 грн. пеня.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України).

За приписами ст. 692, ст. 693 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В свою чергу, ст. 538 Цивільного Кодексу України визначає, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором : поставив відповідачеві товар за видатковими накладними № 718 від 03.07.2014 р. на суму 66 725,20 грн., № 719 від 04.07.2014 р. на суму 57 287,80 грн. та № 720 від 07.07.2014 р. на суму 34 668,00 грн.. Дані первинні документи підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін та є підставою для проведення розрахунків.

В свою чергу, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив не повну вартість товару (оплачено частину вартості отриманого товару за накладною № 718 від 03.07.2014 р. в розмірі 60 000,00 грн.). Факт отримання товару від позивача за вказаними видатковими накладеними відповідач не спростував.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 98 681,00 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачами не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 07.10.2014 р. № 3-125гс14 у справі № 904/4451/13.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

У п. 7.2 Договору сторони узгодили, зокрема, що у разі прострочення оплати товару покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 12 575,33 грн. пені за період з 03.07.2014 р. по 04.01.2015 р., суд прийшов до висновку, що позивачем в порушення приписів ст. 692 Цивільного кодексу України день поставки включено як початок обрахування періоду прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого товару, а також не враховано приписи п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" про те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Проте, вказані недоліки не вплинули на заявлений розмір пені, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3"). При цьому судом враховано п. 1.12 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання відповідача в обґрунтування часткового заперечення проти позову на фактичне не отримання товару за видатковими накладними № 719 від 04.07.2014 р. та № 720 від 07.07.2014 р. матеріалами справи не доведено : усі видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін, вірність підписів та відбитків печаток відповідачем під сумнів не ставиться, відсутність інших товаро-супроводжувальних документів не є відкладальною умовою для проведення розрахунків за отриманий товар та не спростовує наявність вказаних належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів.

Крім того, відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Приймання товару за якістю та комплектністю, у відповідності до приписів пункту 5.6 Договору має здійснюватися згідно з Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів споживання по кількості та якості № П-6 та № П-7.

Відповідно до п. 12 Інструкції № П-6 та п. 14 Інструкції № П-7 відсутність супровідних документів або деяких з них не зупиняють приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість й комплектність чи фактичну наявність продукції, що надійшла, а в акті зазначається, які документи відсутні.

Обов'язок доведення передання товару без відповідних документів покладається на відповідача.

Таким чином, суд не приймає до уваги вказані твердження відповідача, оскільки останній в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надав суду доказів того, що під час приймання товару за договором поставки відповідач мав зауваження до позивача щодо відсутності вищезазначених документів, як і не надав доказів складання відповідних актів.

За приписами ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, вищезазначені первинні документи складені з дотриманням приписів Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є підставою для проведення розрахунків за ними.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 98 681,00 грн. основного боргу та 12 575,33 грн. пені підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Як вже зазначалось у вступній частині даного рішення, позивачем заявлено клопотання вх. №15641 від 27.10.2015 р. про витребування у відповідача в порядку ст. 38 ГПК України декларації з податку на додану вартість за період з липня по грудень 2014 р..

Дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки вищевказаний документ не є належним доказом у даній справі, позивачем в порушення приписів ст. 38 ГПК України не доведено, які саме обставини цей доказ має підтвердити. Крім того, дане клопотання заявлено позивачем в останній день встановленого ст. 69 ГПК України строку розгляду спору з урахуванням частини 3 даної норми.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати при поданні позову з оплати судового збору в сумі покладаються на відповідача.

Стосовно стягнення на користь позивача судових витрат на оплату правової допомоги у сумі 7 200,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України). В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 2 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статті 4 цього Закону. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" (в редакції, чинній на час винесення рішення) оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 6.3 постанови від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями), витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар - є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Судом встановлено, що 08.06.2015 р. між позивачем та адвокатським бюро "Приймак та партнери" укладено угоду про надання правової допомоги. Пунктом 1.1. договору про надання правової допомоги сторони погодили, що для надання правової допомоги клієнту бюро призначає адвоката Приймака О.Ю., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4676, та Камінську Д.В., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4345. Факт надання позивачу правової допомоги адвокатським бюро "Приймак та партнери" підтверджується актом виконаних робіт від 15.09.2015 р.. Факт понесення позивачу витрат за послуги адвоката шляхом сплати адвокатському бюро "Приймак та партнери" підтверджується платіжними дорученнями № 1153 від 25.06.2015 р. на суму 6 000,00 грн. та № 1357 від 06.08.2015 р. суму 1 200,00 грн..

На підставі аналізу обсягу необхідних та фактичних зусиль для вирішення спору сторін у даній справі, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, якість підготовки позовних матеріалів, ціну позову, тривалість розгляду справи, мотиви прийняття даного рішення та приписи ст. 33 Правил адвокатської етики суд дійшов висновку, що витрати позивача на оплату послуг адвоката в сумі 7 200,00 грн. по даній справі є неспіврозмірними об'єму отриманих юридичних послуг та підлягають відшкодуванню останньому за рахунок відповідача в сумі 2 000,00 грн..

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-евро-бетон" (вул. Свердлова, буд 9, м.Кременчук, Полтавська обл., 39600), ідентифікаційний код юридичної особи 37895904, п/р 26009000462001 в Полт. ГРУ ПАК КБ "Приватбанк", м. Полтава, МФО 331401 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цембудресурс" (вул. Чапаєва, буд. 7-Б, м. Київ, 01030), ідентифікаційний код юридичної особи 32348997, п/р 26004052732918 в Печерській філії ПАТ КБ "Приватбанк", м. Київ, МФО 300711 - 98 681,00 грн. основного боргу, 12 575,33 грн. пені, 2 225,14 грн. витрат по сплаті судового збору та 2 000,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складене 28.10.2015 р..

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.