Рішення

від 19.10.2015 по справі 2-4125/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф. СуддівКорчевного Г.В., Слободянюк С.В. при секретаріАбдуллаєвій Е.Б. за участю: представників відповідача Грищенко С.М., Грищенко О.М.

представника третьої особи НочкаІ.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу виконуючого обов'язки керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттехнологія» Дяченка СергіяВікторовича на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_9 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттехнологія», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Капітал-Груп» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності та за позовом третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Капітал-Груп» до ОСОБА_9, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттехнологія» про звернення стягнення на предмет застави та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2010 року позов ОСОБА_9 задоволено частково, позов третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Капітал-Груп» задоволено. /а.с. 75-77/

№ справи 2-4125/09 № апеляційного провадження:22-ц/796/12893/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Оксюта Т.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф. Не погоджуючись з вказаним рішенням, виконуючий обов'язки керівника ТОВ «Інвесттехнологія» Дяченко С.В. подав апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема не враховано, що на момент розгляду справи було розпочато процедуру банкрутства ТОВ «Інвесттехнологія», ліквідатора банкрута залучено не було, у зв'язку з чим відбулось незаконне відчуження майнових активів товариства, а суд першої інстанції був зобов'язаний зупинити провадження у відповідності до п. 4 ст. 201 ЦПК України до розгляду справи про банкрутство. Також зазначив, що судом першої інстанції було прийнято рішення про визнання права власності на нерухоме майно, яке не було зареєстрованого у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим об'єктом предмету договору купівлі-продажу спірного майна могли були лише майнові права. Крім того, наголошував, що спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 01.06.2009 р. є недійсним, як такий що укладений з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України, договір застави майнових прав від 01.06.2009 р., укладений між ОСОБА_9 і ТОВ «Альфа-Капітал-Груп», та договір поруки між ТОВ «Альфа-Капітал-Груп» та ТОВ «Інвесттехнологія», які до того ж не посвідчені нотаріально, є недійсними у відповідності до ч. 2 ст. 548 ЦК України. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник ТОВ «Техбудмеханіка-Промисловий демонтаж» Грищенко О.М. подав заяву про приєднання до апеляційної скарги, зазначивши, що після ліквідації ТОВ «Інвесттехнологія» товариство є основним конкурсним кредитором з найбільшою сумою визнаних господарським судом м. Києва кредиторських вимог, у зв'язку з чим підтримує вимоги заявлені в апеляційній скарзі та приєднується до апеляційної скарги як особа, права якої порушені оскаржуваним рішенням.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 та ТОВ «Альфа-Капітал-Груп», на підставі наступного.

Судом встановлено, що 01.06.2009 р. між ОСОБА_9 та ТОВ «Інвесттехнологія» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким ТОВ «Інвесттехнологія» продало, а ОСОБА_9 купив групу нежитлових приміщень АДРЕСА_1 загальною площею 278,9 кв. м. Відповідно до п. 2.1. вартість нерухомого майна складає 1199800,00 грн. з ПДВ.

Згідно технічного паспорту від 08.04.2010 року, площа нежилих приміщень № 537 становить 321,7 кв.м.

Судом встановлено, що зазначена група нежитлових приміщень, загальною площею 321,7 кв. м., належала ТОВ «Інвесттехнологія» на підставі договору №42/44-8-9-ЛКЗ на пайову участь у фінансуванні нежитлового будівництва в житловому будинку на АДРЕСА_1, в Солом'янському районі м. Києва від 10.06.2004 року як інвестору, що повністю виконав свої зобов'язання.

01.06.2009 р. між ТОВ «Інвесттехнологія» та ТОВ «Альфа-Капітал-Груп» було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель ТОВ «Альфа-Капітал-Груп» - зобов'язується в повному обсязі відповідати перед ТОВ «Інвесттехнологія» за виконання ОСОБА_9 зобов'язань, що виникли з договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.06.2009 р. При цьому сторони домовились, що розрахунок буде здійснено шляхом видачі векселя на суму, що дорівнює повній вартості нерухомого майна за договором купівлі-продажу.

01.06.2009 р. між ОСОБА_9 та ТОВ «Альфа-Капітал-Груп» було укладено договір застави майнових прав, за умовами якого ОСОБА_9 передав, а ТОВ «Альфа-Капітал-Груп» прийняло у заставу майнові права на спірну групу нежитлових приміщень.

15.06.2009 р. ТОВ «Альфа-Капітал-груп» було видано ТОВ «Інвесттехнологія» простий вексель серії АА 1328049 на суму 1199800 грн. із строком за пред'явленням вимоги.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався положеннями ч. 2 ст. 220 ЦК України про те, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним, у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що між ОСОБА_9 та ТОВ «Інвесттехнологія» при укладанні договору купівлі-продажу нежитлових приміщень було досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, про що свідчать, зокрема підписи позивача та повноважної особи відповідача. Позивачем також було здійснено фактичні дії, направлені на часткове виконання договору, тому, договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 01.06.2009р. слід визнати дійсним.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що всупереч положенням договору застави жодних дій, направлених на відшкодування ТОВ «Альфа-Капітал-Груп» витрат, понесених останнім, в зв'язку із виконанням ним зобов'язань, забезпечених заставою, ОСОБА_9 не вчинив. Отже, суд першої інстанції, керуючись ст. 589 ЦК України, про те, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, прийшов до висновку, що у ТОВ «Альфа-Капітал-Груп» виникло право звернути стягнення на предмет застави, в тому числі на підставі рішення суду, у зв'язку з чим постановив звернути стягнення на предмет застави та визнав право власності.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Статтею 657 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Однак, при розгляді справи суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув та не врахував, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень в силу ст. 657 ЦК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, тому не міг бути визнаний судом дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України

Крім того, визнаючи дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 01.06.2009 р. між ОСОБА_9 та ТОВ «Інвесттехнологія», суд першої інстанції встановив, що сторони погодили всі істотні умови договору, однак, також не врахував, що ТОВ «Інвесттехнологія» належали лише майнові права на спірні нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва, які були набуті на підставі договору №42/44-8-9-ЛКЗ від 10.06.2004 р. про пайову участь у фінансуванні нежитлового будівництва, отже право власності на них не було зареєстровано у встановленому законодавством порядку, тому предметом договору купівлі-продажу могли бути лише майнові права.

Крім того, слід також зазначити, що судом першої інстанції не було враховано, що однією з умов визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину, чого у справі встановлено не було.

Таким чином, визнаючи договір дійсним, суд першої інстанції діяв в порушення норм ч. 1 ст. 210 ЦК України та ч. 3 ст. 640 ЦК України в редакції, що діяла на момент винесення рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим кодексом.

Таким чином, ОСОБА_9 не міг передати у заставу ТОВ «Альфа-Капітал-Груп» майнові права на спірну групу приміщень, визначені п. 3.1 договору застави від 01.06.2009 р. / а.с. 41/, які йому не належали.

Крім того, звертаючи стягнення на спірні нежитлові приміщення, як на предмет застави та визнаючи право власності на них за ТОВ «Альфа-Капітал-Груп», судом першої інстанції було прийнято рішення за відсутності ТОВ «Інвесттехнологія», та не враховано, що відносно товариства ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.02.2010 року порушено провадження у справі про банкрутство, а постановою Господарського суду м. Києва від 02.03.2010 р. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року N 2344-XII, в редакції на день постановлення рішення, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури, а відповідно до ч. 2 ст. 26 вказаного Закону усі види активів банкрута, які належать йому на права власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Таким чином, спірні нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва, належали ТОВ «Інвесттехнологія» на підставі договору №42/44-8-9-ЛКЗ від 10.06.2004 р. і повинні були входити до ліквідаційної маси.

Також слід зазначити, що визнаючи право власності за ТОВ «Альфа-Капітал-Груп», суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до п. 3.1 договору застави, у заставу були передані майнові права на групу нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва.

Що стосується доводів заперечень про пропуск строку на апеляційне оскарження, вказане не приймається до уваги колегією суддів, оскільки дане питання було вирішено при відкритті провадження за апеляційною скаргою. Посилання на застосування у даних відносинах строку позовної давності відповідно до ст. 256 ЦК України, в даному випадку є невірним, оскільки такі строки застосовуються пред'явником позовних вимог, суб'єктами такого звернення в даному випадку виступають позивач та третя особа, що звернулись з позовом, а не відповідач.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_9 та ТОВ «Альфа-Капітал-Груп» залишенню без задоволення.

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, стягненню на користь апелянта підлягає судовий збір у рівних частках з ОСОБА_9 та ТОВ «Альфа-Капітал-Груп».

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу виконуючого обов'язки керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттехнологія» Дяченка Сергія Вікторовича на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2010 року та заяву ТОВ «Техбудмеханіка-Промисловий демонтаж» про приєднання до апеляційної скарги - задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2010 року -скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Капітал-Груп» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_9 /ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою АДРЕСА_2/ на користь арбітражного керуючого виконуючого обов'язки керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттехнологія» Дяченка Сергія Вікторовича /адреса м. Київ, вул. Ніжинська, 10, код ЄДРПОУ 32069241/ судовий збір у розмірі 1035, 30 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Капітал-Груп» /код ЄДРПОУ 36509981, р/р 26009004868001, МФО 335946, адреса вул. Солом'янська, 39, м. Київ/ на користь арбітражного керуючого виконуючого обов'язки керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттехнологія» Дяченка Сергія Вікторовича /адреса м. Київ, вул. Ніжинська, 10, код ЄДРПОУ 32069241/ судовий збір у розмірі 1035, 30 гривень.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: