Рішення

від 23.03.2007 по справі 15/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.07                                                                                 Справа № 15/11.

Суддя  Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом

Малого колективного підприємства «Інтеграл», м. Цюрупинськ Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кристал-2»,                  м. Луганськ

про стягнення 21 562 грн. 03 коп.

За участю представників сторін:

від позивача – не прибув;

від відповідача –не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем первісно за позовною заявою заявлена вимога про стягнення з відповідача збитків у загальній сумі 21 543 грн. 11 коп. та пені у сумі 18 грн. 92 коп. Дані вимоги ґрунтуються на правовідносинах з договору поставки від 07.10.2003р.

Позивач збільшив розмір позовних вимог, про що письмово заявлено суду 22.02.2007р., та просить стягнути суму з урахуванням індексу інфляції  на 30.11.2006 року за 11 місяців, у розмірі 23011 грн. 34 коп. та пеню 18 грн. 92 коп., всього 23030 грн. 26 коп. Збільшення розміру позовних вимог прийнято судом до провадження відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

У дане судове засідання представник позивача не прибув, направивши телеграму про неприбуття, та не заявивши при цьому клопотання про відкладення розгляду справи. У минулих судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвали суду та позовна заява і заява про збільшення розміру позовних вимог направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та поверталися до суду підприємством поштового зв'язку за закінченням строку зберігання з поміткою про те, що за даною адресою підприємства немає. Також, ухвали суду та кореспонденція позивача направлялися за відомою позивачу фактичною адресою підприємства відповідача та не поверталися підприємством поштового зв'язку.

При цьому, слід відзначити, що інформаційним листом вищого господарського суду України від 02.06.2006  N 01-8/1228,  визначено, зокрема наступне. До повноважень  господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб  або  місця  проживання фізичних  осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, примірники повідомлень про вручення рекомендованої   кореспонденції,   повернуті  органами  зв'язку  з позначками  "адресат  вибув",  "адресат  відсутній"  і   т.п.  можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників   судового   процесу   про  вчинення  цим  судом  певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Між відповідачем у справі як продавцем та позивачем у справі як покупцем 07.10.2003р. укладено договір поставки.

За даним договором відповідач зобов'язався поставити позивачу суміш вугілля згідно специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Дійсно найменування товару, що підлягало поставці за вказаним договором визначено сторонами у специфікації №1, що  є додатком до вказаного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору строк відвантаження товару, після 100 % передплати за вагон з залізничним тарифом протягом 3-х днів з моменту отримання грошових коштів.

Позивач перерахував відповідачеві грошові кошти за поставку вугілля по договору у сумі 18 924 грн.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач підтверджує перерахування передплати у вказаній сумі за договором поставки. Відповідач вказані обставини не заперечує, доказів, що спростовували б надані позивачем твердження та докази не надав.

Відповідач зобов'язання з поставки вугілля, марки, визначеної у специфікації за договором не виконав.

Сторонами не доведено належними засобами доказування здійснення поставки за залізничною накладною №50476803 та видатковою накладною від 29.12.2003р. №15 на підставі договору поставки від 07.10.2003р., правовідносини за яким визначені підставами позову.

Так, в жодній із вказаних накладних не вказано, що передача товару здійснена на підставі договору поставки від 07.10.2003р.

Крім того, марка вугілля зазначена в залізничній накладній №50476803 як вугілля кам'яне антрацит марки АС (3-13) не вказана в специфікації №1 за договором поставки від 07.10.2003р., а відтак поставка за накладною здійснена не за договором поставки від 07.10.2003р. на підставі якого заявлено вимоги.

Тому, доводи щодо поставки неякісного вугілля за договором поставки від 07.10.2003р. судом не приймаються в межах даного спору, оскільки не доведено поставку неякісного вугілля згідно накладних саме на підставі договору поставки від 07.10.2003р., який є підставами позову.

Спірні питання щодо поставки товару за вказаними накладними можуть бути вирішені сторонами в окремому позовному провадженні, в якому підставами позову будуть відповідні обставини, що ґрунтуватимуться на вказаних накладних, а не на договорі поставки від 07.10.2003р.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов'язання з поставки вугілля, передбаченого умовами договору поставки від 07.10.2003р. з урахуванням специфікації №1, не виконав у встановлений договором строк. Сплачену позивачем передплату відповідач також не повернув.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР, а також ст. 526 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р. та застосовується до тих прав та обов'язків що виникли та продовжують існувати після набрання законної сили, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства.

У зв'язку з тим, що станом на 01.01.2004р. продовжував існувати обов'язок відповідача за вказаними правовідносинами по сплаті грошових коштів, до наведених правовідносин застосовуються правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що набули чинності з 01.01.2004р., відповідно до п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п.4 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п.2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк,  покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.  Способами захисту цивільних прав та інтересів при цьому можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Одним з правових наслідків порушення зобов'язання встановлених статтею 611 Цивільного кодексу України є відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника  виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який  порушив  зобов'язання,  має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків визнається судом обґрунтованим в частині суми 18 924 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлені вимоги не оспорив, доказів вчасної та у повному обсязі поставки товару за договором поставки від 07.10.2003р. на суму передплати або повернення грошових коштів не надав.

Решта позовних вимог є необґрунтованими виходячи з правовідносин сторін за договором поставки на підставі яких заявлено позов. Зокрема вимоги по стягненню інфляційних нарахувань не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.

У відповідача, як постачальника за договором, існувало зобов'язання з поставки товару, а не грошове зобов'язання за прострочення виконання якого передбачена можливість нарахування щомісячного індексу інфляції.

Таким чином, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 18 924 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у складі: 189 грн. 24 коп. державного мита, а також 96 грн. 96 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кристал-2», м. Луганськ, вул. Совєтская, б. 94, к. 265, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ21800070, на користь Малого колективного підприємства «Інтеграл», м. Цюрупинськ Херсонської області, вул. Гвардійська, б. 30, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 24945047, збитки  у сумі 18 924 грн. 00 коп.; витрати зі сплати державного мита у сумі 189 грн. 24 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  96 грн. 96 коп.. Наказ видати позивачу.

3.          У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

Є.Ю.Пономаренко