Постанова

від 15.10.2015 по справі 802/3488/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 жовтня 2015 р. Справа № 802/3488/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Мельника Віктора Сергійовича,

представників позивача: Миколюка Д.У., Луговського А.С.,

представника відповідача: Загороднього Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромпереробка"

до: Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправною відмову застосувати податковий компроміс

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромпереробка" (далі - ТОВ "Агропромпереробка", позивач) з адміністративним позовом до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Гайсинська ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ТОВ "Агропромпереробка" 06.04.2015 звернулось до відповідача із заявою про намір досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0000482200 від 02.10.2014 року.

За результатом розгляду вказаної заяви Гайсинською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області 20.04.2015 року винесено рішення №2/22-31613995 про непогодження застосування процедури податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0000482200 від 02.10.2014 року.

З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про непогодження застосування процедури податкового компромісу №2/22-31613995 від 20.04.2015 року та зобов'язати Гайсинську ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області повторно розглянути заяву ТОВ "Агропромпереробка" від 06.04.2015 року про намір застосувати податковий компроміс.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити посилаючись на те, що у позивача були усі підстави для застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 02.10.2014 №0000482200.

Проти позову Гайсинська ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області заперечила, мотивуючи тим, що бажання ТОВ "Агропромпереробка" досягнути податкового компромісу лише щодо частини зобов'язань, суперечить вимогам, встановленим Законом України №63-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу".

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити у повному обсязі з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що 02.10.2014 року Гайсинською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000482200, яким збільшено ТОВ "Агропромпереробка" суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 373035,75 грн., у тому числі за основним платежем на суму 180511 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 192524,75 грн.

06.04.2015 року ТОВ "Агропромпереробка" подало до Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області заяву про намір досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0000482200 від 02.10.2014 року. У зазначеній заяві ТОВ "Агропромпереробка" повідомило відповідача про намір досягнення податкового компромісу щодо грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 373035,75 грн., у тому числі за основним платежем на суму 180511,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 192524,75 грн., яка визначена у податковому повідомленні-рішенні №0000482200 від 02.10.2014 року (а.с.70).

20.04.2015 року Гайсинська ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийняла рішення №4/22-31613995 щодо не погодження застосування податкового компромісу, яким не погоджено застосування податкового компромісу ТОВ "Агропромпереробка"(а.с.72-73).

Зазначене рішення Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області №4/22-31613995 від 20.04.2015 року мотивовано тим, що ТОВ "Агропромпереробка" не сплатило узгоджені податкові зобов'язання відповідно до п. п. 7, 8 підрозділу 9 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України в сумі 264562 грн., що не підпадають під податковий компроміс, в тому числі основний платіж - 132176 грн., фінансові санкції -132386 грн.

Як встановлено судом ТОВ "Агропромпереробка" просило застосувати процедуру податкового компромісу не на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з 343035 грн. 75 коп. за податковим повідомленням-рішенням №0000482200, а лише на заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вказані податкові періоду до 01.04.2014 року за актом перевірки від 16.09.2014 року №730/2200/31613995 із визначенням сум. У вказаному акті перевірки, ревізор розмежовує періоди заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість 01.04.2014 року, в тому числі з визначенням фінансових санкцій.

Таку ж позицію щодо визначення сум висловив і представник відповідача.

Однак, відповідач не погоджується на застосування податкового компромісу, посилаючись на Наказ ДФС України від 17.01.2015 року №13 "Про затвердження методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ у разі застосування податкового компромісу", де не передбачено можливості виокремлення з податкового повідомлення-рішення суми для застосування податкового компромісу.

З такими рішеннями суб'єкту владних повноважень позивач не погоджується та звернувся до адміністративного суду для відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом 1 п.1 підрозділу 92 розділу ХХ ПК України визначено, що податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно п.7 підрозділу 92 розділу XX ПК України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно третього речення п.7 підрозділу 92 розділу XX ПК України, у таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу.

Відповідно до абзацу 1 п.8 підрозділу 92 Розділу XX ПК України, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Згідно п.2 підрозділу 92 Розділу XX ПК України, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

На виконання зазначеної норми ТОВ "Агропромпереробка" сплатило до державного бюджету платіжним дорученням №139 від 07.04.2015 року 5% ПДВ згідно заяви про податковий компроміс від 06.04.2015 року, а тому з цього моменту податковий компроміс щодо зазначених податкових зобов'язань вважається досягнутим.

Момент досягнення податкового компромісу є кінцевим етапом врегульованої підрозділом 92 Розділу XX ПК України процедури застосування податкового компромісу, після настання якого закон не передбачає можливості її перегляду, зміни чи скасування або ж прийняття з цього питання будь-якого іншого рішення.

Згідно абзацу 2 п.8 підрозділу 92 Розділу XX ПК України, після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Відповідно до абзаців 1-2 п.1.1. ст.1 ПК України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Оскільки згідно абзацу 1 п.8 підрозділу 92 Розділу XX ПК України, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом, то прийняття контролюючим органом будь-яких рішень після досягнення податкового компромісу, на можливість його досягнення уже впливати не може.

Суд також враховує позицію комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, яка викладена у листі №04-27/10-598 від 10.03.2015 року "Щодо деяких питань застосування податкового компромісу", згідно якої законом встановлено заявницький (інформаційний) характер процедури податкового компромісу щодо розміру сплати, видів податків та термінів застосування податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань, по яких не завершена процедура судового та/або адміністративного оскарження, та іншими неузгодженими податковими зобов'язаннями; отже, цими нормами чітко встановлено, що для податкових зобов'язань, які є неузгодженими внаслідок незакінчення процедури судового та/або адміністративного оскарження, та для інших неузгоджених податкових зобов'язань, до яких закон встановлює можливість застосування податкового компромісу, достатнім для застосування податкового компромісу є подання заяви про намір досягнення податкового компромісу та сплата 5 % від визначеної в ній суми без будь-яких перевірок з боку контролюючого органу; будь-яких повноважень контролюючого органу щодо відмови в застосуванні податкового компромісу у таких випадках Законом не передбачено.

Оцінюючи доводи відповідача про неможливість застосувати податковий компроміс щодо частини податкових зобов'язань, які визначені у податковому повідомленні-рішенні, суд виходить з того, що абзацом 1 п.7 підрозділу 92 Розділу XX ПК України передбачено, що процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу.

З положень даної правової норми випливає, що податковий компроміс поширюється на "неузгоджені суми" податкових зобов'язань, які визначені у податкових повідомленнях-рішеннях. При цьому, суд вважає, що дане поняття "неузгоджені суми" визначає граничну межу сум податкових зобов'язань, щодо яких може бути застосовано податковий компроміс, а не конкретну суму, на яку повинен бути заснований податковий компроміс.

Пунктом 7 підрозділу 92 Розділу XX ПК України передбачено, що досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу, а положенням п.12 підрозділу 92 Розділу XX ПК України передбачено, що платники податків з метою застосування податкового компромісу мають право подати уточнюючі розрахунки або заяви відповідно до положень цього підрозділу протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності цим підрозділом, вказують на те, що застосування податкового компромісу є правом платників податків, яке останні вправі реалізувати на власний вибір, в тому числі в частині сум податкових зобов'язань, але в межах, що визначені (дозволені) законом.

Абзацом 1 п.1 підрозділу 92 Розділу XX ПК України визначено особливості процедури податкового компромісу у разі подання уточнюючих розрахунків, який прямо передбачає право платника податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, вказати в уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

В процесі розгляду справи будь-якого нормативного обґрунтування неможливості застосування податкового компромісу щодо частини податкових зобов'язань, які визначені у податковому повідомленні-рішенні, відповідач на вимогу суду не надав. Позиція представника відповідача про те, що закон прямо не передбачає можливості застосування податкового компромісу щодо частини податкових зобов'язань, які визначені у податковому повідомленні-рішенні, є необґрунтованою.

При цьому, суд враховує положення п.п.4.1.4. п.4.1. ст.4 ПК України, які до одних із принципів податкового законодавство України відносить презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, та положення п.56.21 ст.56 ПК України, за якими у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд вважає обґрунтованим твердження позивача про те, що органи ДФС України не наділені повноваженням зобов'язувати платника податків до застосування податкового компромісу за певними господарськими операціями, або використовувати застосування податкового компромісу за одними господарськими операціями, як умову застосування податкового компромісу за іншими господарськими операціями, та про те, що право платника податків на податковий компроміс обмежене підставами заниження податкових зобов'язань та строками вчинення відповідного порушення, але не наявністю сукупності порушень.

Більш того, суд враховує те, що відповідно до платіжного доручення № 139 від 07.04.2015 року позивачем сплачено 5 % від суми заниженого податкового зобов'язання.

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що ПК України не виключає можливості досягнення податкового компромісу щодо частини податкових зобов'язань, які визначені у податковому повідомленні-рішенні, а прийняте Гайсинською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області після досягнення податкового компромісу рішення №4/22-31613995 від 20.04.2015 року щодо не погодження застосування податкового компромісу є протиправним, оскільки прийняте не на підставі законів України, з перевищенням повноважень, що передбачені законами України, не у спосіб, що визначений законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищенаведене, виходячи із наявних матеріалів справи, норм чинного законодавства, необхідності відновлення порушених прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до вимог частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 2/22-31613995 від 20.04.2015 року щодо непогодження застосування податкового компромісу.

Зобов'язати Гайсинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Вінницькій області повторно розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромпереробка" від 06.04.2015 року про застосування податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням № 0000482200 від 02.10.2014 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромпереробка" (вул. 50 років СРСР, 74, м. Гайсин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 31613995) сплачений судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 73 (сімдесят три) гривні 08 (нуль вісім) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна