Ухвала

від 08.12.2015 по справі 802/3488/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3488/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

08 грудня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,

секретар судового засідання: Лиса С.Д.,

за участі:

представників позивача: Миколюка О.А., Луговського А.С.

представника відповідача: Загороднього Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромпереробка" до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправною відмови застосувати податковий компроміс,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромпереробка" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправною відмови застосувати податковий компроміс.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 02.10.2014 року Гайсинською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000482200, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Агропромпереробка" за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 373035,75 грн., у тому числі за основним платежем на суму 180511 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 192524,75 грн.

06.04.2015 року ТОВ "Агропромпереробка" подало до Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області заяву про намір досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0000482200 від 02.10.2014 року. У зазначеній заяві ТОВ "Агропромпереробка" повідомило відповідача про намір досягнення податкового компромісу щодо грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 373035,75 грн., у тому числі за основним платежем на суму 180511,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 192524,75 грн., яка визначена у податковому повідомленні-рішенні №0000482200 від 02.10.2014 року (а.с.70).

Відповідно до платіжного доручення №139 від 07.04.2015року ТОВ "Агропромпереробка" сплатило до державного бюджету 5% ПДВ згідно заяви про податковий компроміс від 06.04.2015 року.

20.04.2015 року Гайсинська ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийняла рішення №4/22-31613995 щодо не погодження застосування податкового компромісу, яким не погоджено застосування податкового компромісу ТОВ "Агропромпереробка" (а.с.72-73).

Зазначене рішення Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області №4/22-31613995 від 20.04.2015 року мотивовано тим, що ТОВ "Агропромпереробка" не сплатило узгоджені податкові зобов'язання відповідно до п. п. 7, 8 підрозділу 9 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України в сумі 264562 грн., що не підпадають під податковий компроміс, в тому числі основний платіж - 132176 грн., фінансові санкції -132386 грн. Відповідач не погоджується на застосування податкового компромісу, посилаючись на Наказ ДФС України від 17.01.2015 року №13 "Про затвердження методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ у разі застосування податкового компромісу", де не передбачено можливості виокремлення з податкового повідомлення-рішення суми для застосування податкового компромісу.

Позивач не погодився із вказаним рішення та звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в процесі розгляду справи будь-якого нормативного обґрунтування неможливості застосування податкового компромісу щодо частини податкових зобов'язань, які визначені у податковому повідомленні-рішенні, відповідач на вимогу суду не надав. Позиція представника відповідача про те, що закон прямо не передбачає можливості застосування податкового компромісу щодо частини податкових зобов'язань, які визначені у податковому повідомленні-рішенні, є необґрунтованою.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Абзацом 1 п.1 підрозділу 92 розділу ХХ ПК України визначено, що податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно п.7 підрозділу 92 розділу XX ПК України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно третього речення п.7 підрозділу 92 розділу XX ПК України, у таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу.

Відповідно до абзацу 1 п.8 підрозділу 92 Розділу XX ПК України, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Момент досягнення податкового компромісу є кінцевим етапом врегульованої підрозділом 92 Розділу XX ПК України процедури застосування податкового компромісу, після настання якого закон не передбачає можливості її перегляду, зміни чи скасування або ж прийняття з цього питання будь-якого іншого рішення.

Згідно п.2 підрозділу 92 Розділу XX ПК України, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики у листі №04-27/10-598 від 10.03.2015 року "Щодо деяких питань застосування податкового компромісу" зазначав, що законом встановлено заявницький (інформаційний) характер процедури податкового компромісу щодо розміру сплати, видів податків та термінів застосування податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань, по яких не завершена процедура судового та/або адміністративного оскарження, та іншими неузгодженими податковими зобов'язаннями; отже, цими нормами чітко встановлено, що для податкових зобов'язань, які є неузгодженими внаслідок незакінчення процедури судового та/або адміністративного оскарження, та для інших неузгоджених податкових зобов'язань, до яких закон встановлює можливість застосування податкового компромісу, достатнім для застосування податкового компромісу є подання заяви про намір досягнення податкового компромісу та сплата 5% від визначеної в ній суми без будь-яких перевірок з боку контролюючого органу; будь-яких повноважень контролюючого органу щодо відмови в застосуванні податкового компромісу у таких випадках Законом не передбачено.

Встановлено, що позивач виконав всі передбачені ПК України дії щодо досягнення податкового компромісу щодо вказаної частини неузгоджених податкових зобов'язань, які визначені у податковому повідомленні-рішенні.

Разом з цим норми Розділу XX ПК України прямо не передбачають можливості досягнення податкового компромісу щодо частини податкових зобов'язань. Водночас вказані норми й не закріплюють повноважень податкових органів не погоджувати застосування податкового компромісу у разі подання платником податків заяви щодо застосування процедури податкового компромісу щодо частини податкових зобов'язань. Правила Розділу XX ПК України обмежують можливість застосування податкового компромісу лише щодо певних сум податкових зобов'язань платника податків, визначаючи, що податковий компроміс може бути досягнуто лише щодо неузгоджених податкових зобов'язань.

Крім того, п.п.4.1.4. п.4.1. ст.4 ПК України закріплює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Також згідно п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З огляду на наведені обставини в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення відповідача №2/22-31613995 від 20.04.2015 року.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 15 грудня 2015 року.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Смілянець Е. С. Сушко О.О.