Постанова

від 09.09.2015 по справі 814/1671/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.09.2015 р. № 814/1671/15

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суд ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БАЗІС" до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області щодо винесення податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 05.05.2015 року №0000582208, №0000572208, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень форми "Р" від 05.05.2015 року №0000582208, №0000572208 ,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БАЗІС" до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області щодо винесення податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 05.05.2015 року №0000582208, №0000572208, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень форми "Р" від 05.05.2015 року №0000582208, №0000572208. Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що в період з 12.12.2014 року по 22.12.2014 року, на підставі направлення від 12.12.2014 року № 870/14-03-22-08 виданого ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, головним державним ревізором- інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДШ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, радником податкової та митної справи III рангу ОСОБА_2 за наказом від 11.12.2014 року № 1261 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТК «БАЗІС» (код ЄДРПОУ 36433483) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 01.12.2014, у т. ч. по взаємовідносинам з ТОВ «ПРОФІГРУП УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 31358098), ПП «ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 32333300) та ТОВ «ТД МІСТ-ЕКСПРЕС» (код ЄДРПОУ 31652228).

За результатами якої складений акт від 29.12.2014 року №1009/14-03- 22-08/36433483 та зроблені наступні висновки: порушення пп.134.1.1 п.134. ст.134, п. 138.1, п.138.2 ст.138, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 63454грн., в т. ч. по періодам: 2012 рік на суму 55396 грн., а саме: І квартал 2012 року на суму 4201 грн., ІІ квартал 2012 року на суму 1140 грн., ІІІ квартал 2012 року на суму 44090 грн., IV квартал 2012 року на суму 5965 грн.; 2012 рік на суму 8058 грн.; порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188. п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 61240,07 грн. в т. ч.: Січень 2012 рік на суму 1622 грн., Лютий 2012року на суму 431,43грн, Березень 2012року на суму 1947,8грн., Квітень 2012 року на суму 1085,58грн., Липень 2012 року на суму 2213,96грн., Серпень 2012 року на суму 5994,5грн., Вересень 2012 року на суму 33781,77 грн., Жовтень 2012року на суму 4760,81грн, Листопад 2012року на суму 868,35 грн., Грудень 2012 року на суму 51,43грн., Квітень 2013 року на суму 285,29 грн., Травень 2013 року на суму 785,98 грн., Червень 2013 року на суму 858,36 грн., Липень 2013 року на суму 177,86 грн., Серпень 2013 року на суму 13,17 грн., Вересень 2013 року на суму 6361,91 грн.; порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188. п.198.1, п. 198.3,п.198.6 ст.198 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України включено до складу податкового кредиту за період січень - грудень 2012 року, січень - жовтень 2013 року загальну суму ПДВ у розмірі 821350,77 грн. по операціях з придбання товарів у контрагента-постачальника ТОВ «ТБК «АГРОСТРОЙ" (код ЄДРПОУ 36850333), реальність придбання яких не доведена та встановлено безтоварність. Перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ В«ТК В«БАЗІСВ» (код ЄДРПОУ 36433483) по операціях з придбання товарів у платника податків контрагента - постачальника ТОВ «ТБК «АГРОСТРОЙ" (код ЄДРПОУ 36850333) та подальшої їх реалізації контрагентам-покупцям на загальну суму ПДВ 1144783,37 грн. Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач 06.01.2015 року направив на адресу державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області заперечення в яких зазначив, що при складанні акту перевірки контролюючим органом в акті перевірки використано необґрунтовані дані, допущено чисельні арифметичні помилки, а також суб'єктивні припущення, які не мають підтверджуючих доказів та належного обґрунтування. За результатом розгляду вищенаведених заперечень ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області 16 січня 2015 року за вих. № 218/10/14-03-22-08 було надано відповідь на заперечення та акт перевірки, викладений у новій редакції за підписом виконуючого обов'язки начальника ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області ОСОБА_3 05 травня 2015 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 95182,00 грн., в тому числі за основним платежем 63454,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 31728,00 грн. 05 травня 2015 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91860,00 грн., в тому числі за основним платежем 61240,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 30620,00 грн., які позивач отримав 13.05.2015 року поштою. Позивач вважає, що оскаржувані повідомлення-рішення від 05.05.2015 року №0000582208, №0000572208 прийнятті з порушенням вимог чинного законодавства, а тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування зазначені в адміністративному позові. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, заперечень проти позову не надав, надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із відпусткою фахівця, який здійснює супроводження справи №814/1671/15.

У судовому засіданні 09.09.2015 року представник позивача заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд керуючись ст.. 128 КАС України відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Представником позивача в судовому засіданні 09.09.2015 року було заявлено клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження. Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БАЗІС" зареєстроване як юридична особа 25.03.2009 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.172-176 том ІІ). Судом встановлено, товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БАЗІС" (далі - позивач, ТОВ «ТК «БАЗІС») взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26.03.2009 року та станом на 29.12.2014 року позивач перебуває на обліку в ДПІ у Центральному районі м. Миколаєві ГУ Міндоходів у Миколаївській області за №140310777.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 12.12.2014 року № 870/14-03-22-08 виданого ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївської області ОСОБА_2, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївської області, радником податкової та митної справи III рангу, згідно із ст.20, ст. 75, пп78.1.11 ц.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, на підставі наказу від 11.12.2014 № 1261 проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БАЗІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 01.12.2014 року, у т.ч. по взаємовідносинам з ТОВ «ПРОФІГРУП УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 31358098), ПП «ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 32333300) та ТОВ «ТД МІСТ-ЕКСПРЕС» (код ЄДРПОУ 31652228) (а.с.16 ТОМ І).

За результатами вищевказаної перевірки податковим органом складено акт від 29.12.2014 № 1009/14-03-22-08/36433483 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 01.12.2014, у т.ч. по взаємовідносинам з ТОВ «ПРОФІГРУП УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 31358098), ПП «ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 32333300) та ТОВ «ТД МІСТ-ЕКСПРЕС» (код ЄДРПОУ 31652228), яким встановлено наступні порушення: пп.134.1.1 п.134. ст.134, п. 138.1, п.138.2 ст.138,п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями, встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 63454грн., в т.ч. по періодам: порушення пп.134.1.1 п.134. ст.134, п. 138.1, п.138.2 ст.138, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 63454грн., в т. ч. по періодам: 2012 рік на суму 55396 грн., а саме : І квартал 2012 року на суму 4201 грн., ІІ квартал 2012 року на суму 1140 грн., ІІІ квартал 2012 року на суму 44090 грн., IV квартал 2012 року на суму 5965 грн.; 2012 рік на суму 8058 грн.; порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188. п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 61240,07 грн. в т. ч.: Січень 2012 рік на суму 1622 грн., Лютий 2012року на суму 431,43грн, Березень 2012року на суму 1947,8грн., Квітень 2012 року на суму 1085,58грн., Липень 2012 року на суму 2213,96грн., Серпень 2012 року на суму 5994,5грн., Вересень 2012 року на суму 33781,77 грн., Жовтень 2012року на суму 4760,81грн, Листопад 2012року на суму 868,35 грн., Грудень 2012 року на суму 51,43грн., Квітень 2013 року на суму 285,29 грн., Травень 2013 року на суму 785,98 грн., Червень 2013 року на суму 858,36 грн., Липень 2013 року на суму 177,86 грн., Серпень 2013 року на суму 13,17 грн., Вересень 2013 року на суму 6361,91 грн.; порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188. п.198.1, п. 198.3,п.198.6 ст.198 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України включено до складу податкового кредиту за період січень - грудень 2012 року, січень - жовтень 2013 року загальну суму ПДВ у розмірі 821350,77 грн. по операціях з придбання товарів у контрагента-постачальника ТОВ «ТБК «АГРОСТРОЙ" (код ЄДРПОУ 36850333), реальність придбання яких не доведена та встановлено безтоварність (а.с.130-131 том І).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач 06.01.2015 року направив на адресу державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області заперечення в яких зазначив, що при складанні акту перевірки контролюючим органом в акті перевірки використано необґрунтовані дані, допущено чисельні арифметичні помилки, а також суб'єктивні припущення, які не мають підтверджуючих доказів та належного обґрунтування (а.с.166-193 том І).

За результатом розгляду вищенаведених заперечень ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області 16 січня 2015 року за вих. № 218/10/14-03-22-08 було надано відповідь на заперечення та акт перевірки викладений у новій редакції за підписом виконуючого обов'язки начальника ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області ОСОБА_3 (а.с.1-159 том ІІ).

На підставі акту перевірки від 29.12.2014 № 1009/14-03-22-08/36433483 05.05.2015 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 95182,00 грн., в тому числі за основним платежем 63454,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 31728,00 грн. податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91860,00 грн., в тому числі за основним платежем 61240,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 30620,00 грн., які отримані позивачем поштою 13.05.2015 року. Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями від 05.05.2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, позивач оскаржив вищевказані рішення в судовому порядку. Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 05.05.2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 , суд виходить з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо наступних порушень: пп.134.1.1 п.134. ст.134, п.138.1, п.138.2 ст.138,п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями, встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 63454грн., в т.ч. по періодам: 2012 рік на суму 55396 грн., а саме : 1 квартал 2012 року на суму 4201 грн., 2 квартал 2012 року на суму 1140 грн., 3 квартал 2012 року на суму 44090 грн., 4 квартал 2012 року на суму 5965 грн.; 2013 рік на суму 8058 грн., а саме: 2 квартал 2013 року на суму 1833 грн., 3 квартал 2013 року на суму 6225 грн.; п.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 61240 грн., в т.ч.: Січень 2012 рік на суму 1622 грн., Лютий 2012року на суму 431 грн., Березень 2012року на суму 1948 грн., Серпень 2012 року на суму 9295 грн., Вересень 2012 року на суму 33782 грн., Жовтень 2012року на суму 4761 грн., Листопад 2012року на суму 868 грн., Грудень 2012 року на суму 51 грн., Квітень 2013 року на суму 285 грн., Травень 2013 року на суму 786 грн., Червень 2013 року на суму 858 грн., Липень 2013 року на суму 178 грн., Серпень 2013 року на суму 13 грн., Вересень 2013 року на суму 6362 грн.; перевіркою встановлено, порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст.198 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями включено до складу податкового кредиту за період січень - грудень 2012 року, січень - вересень 2013 року на загальну суму ПДВ у розмірі 743949,37 грн. по операціях з придбання товарів у контрагента-постачальника ТОВ «ТБК «АГРОСТРОЙ" (код ЄДРПОУ 36850333), реальність придбання яких не доведена та встановлено безтоварність; перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ В«ТК В«БАЗІСВ» (код ЄДРПОУ 36433483) по операціях з придбання товарів у платника податків контрагента - постачальника ТОВ «ТБК «АГРОСТРОЙ" (код ЄДРПОУ 36850333) та подальшої їх реалізації контрагентам-покупцям на загальну суму ПДВ 1096787,01 грн.

Судом встановлено, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївської області при проведенні перевірки ТОВ В«ТК В«БАЗІСВ» були використані наступні документи: податкові декларації з податку на додану вартість, реєстри отриманих та виданих податкових накладни, податкові накладні, видаткові накладні, декларації з податку на прибуток, журнали-ордери по рахункам 281, 301, 311, 312, 361, 377, 631, 632, 64, 70, 79, 84, 90, 92, отримані та видані накладні, акти прийняття-здачі виконаних робіт, договори на придбання та реалізацію товарів, укладені з субєктами господарювання, товарно-транспортні накладні, банківські та касові документи.

Як зазначає відповідач у акті, в ході перевірки встановлено, що підприємством ТОВ «ТК «БАЗІС» (код ЄДРПОУ 36433483) на порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, ст.198 Податковоґо кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами і доповненнями включено до складу податкового кредиту за період січень - грудень 2012 року, січень - вересень 2013 року загальну суму ПДВ у розмірі 805189,44 грн. по операціях з придбання фурнітури та комплектуючих для виготовлення металопластикових вікон у контрагента-постачальника ТОВ «ТБК «АГРОСТРОЙ» (код за ЄДІ'ПОУ 36850333) реальність придбання та використання яких у межах господарської діяльності підприємствам не доведено та встановлено безтоварність операцій.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ТК «БАЗІС» (код ЄДРПОУ 36433483) на порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №27554УІ із змінами і доповненнями за період січень - грудень 2012 року, січень - вересень 2013 року включно до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 805189,44 гри., використання яких в межах господарської діяльності не доведено та встановлено безтоварність операцій, в тому числі: не встановлено подальшу реалізацію придбаної фурнітури та комплектуючих для виготовлення металопластикових вікон, нібито придбаних у контрагента-постачальника ТОВ «ТСК «АГРОСТРОЙ»): (код за ЄДРПОУ 36850333), контрагентам-покупцям на суму ПДВ 61240,07 грн., які не є платниками ПДВ та перебували на обліку в Автономній Республіці Крим, яка на теперішній час є тимчасово окупованою територією, встановлено подальшу реалізацію придбаної фурнітури та комплектуючих для виготовлення металопластикових вікон, нібито придбаних у контрагента-постачальника ТОВ «ТБК «АГРОСТРОШ (код за ЄДРПОУ 36850333), контрагентам-покупцям на суму ПДВ 743949,37 грн., перелік яких наведено у додатку до акту перевірки.

Таким чином, перевіркою встановлено, що на порушення п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, ШГ88.1; ст.188, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 із змінами і доповненнями ТОВ «ТК «БАЗІС» (код ЄДРПОУ 36433483) включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 743949,37 грн. по операціях з придбання у контрагента-постачальника ТОВ «ТСК «АГРОСТРОЙ» (код за ЄДРПОУ 36850333) фурнітури та комплектуючих для виготовлення металопластикових вікон, використання яких в межах господарської діяльності не доведено та встановлено безтоварність операцій ТОВ «ТК «БАЗІС» (код ЄДРПОУ 36433483) за період січень - грудень 2012року, січень - вересень 2013 року на загальну суму ПДВ 743949,37 грн. та в частині формування податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 1096787,01 грн. по операціях з реалізації товарів контрагентам-покупцям за період січень - грудень 2012 року, січень - вересень 2013 року, перелік яких наведено у додатку до акту перевірки.

В ході перевірки встановлено, що на порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1-198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ із змінами і доповненнями ТОВ «ТК «БАЗІС» (код ЄДРПОУ 36433483) завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 61240,07 грн. за січень - грудень 2012 року, квітень - вересень 2013 року по операціях з придбання фурнітури та комплектуючих для виготовлення металопластикових вікон у контрагента-постачальника ТОВ «ТБК «АГРОСТРОРЙ» (код за ЄДРПОУ 36850333), які є безтоварними, використання яких у власній господарській не встановлено та не доведено їх подальшу реалізацію.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, зазначає наступне.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та включення сум до складу валових витрат регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої, як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В свою чергу, відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду, включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати підприємства мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення ним сум до валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, між 03 січня 2012 року між ТОВ «ТК «БАЗІС» та ТОВ «ТБК «АГРОСТРОЙ» (продавець) укладено договір № 0301 та 03.01.2012 року додаткову угоду № 1 до нього, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар (профіль та фурнітуру для виготовлення ПВХ вікон).

На підтвердження реального здійснення даних господарських операцій ТОВ «ТК «БАЗІС» надані до суду видаткові та податкові накладні, оформленні належними чином відповідно до вимог діючого законодавства, згідно з якими ТОВ «ТК «БАЗІС» придбав у зазначеного контрагента вказаний товар, договір найму приміщення

Транспортування придбаного товару здійснювалось ТОВ «ТК«БАЗІС» відповідно до товарно-транспортних накладних, у відповідності до яких: Автопідприємство - ТОВ «АВТО-ВТОР» (код за ЄДРПОУ 37435992), Замовник - ТОВ «ТК «БАЗІС» (код ЄДРПОУ 36433483), Вантажовідправник - ТОВ «ТСК «АГРОСТРОЙ» (код за ЄДРПОУ 36850333), Вантажоодержувач - ТОВ «ТК «БАЗІС» (код ЄДРПОУ 36433483), Пункт навантаження - Одеська область, с. Маяки, автомобілем НОМЕР_3, згідно договору найму (оренди) транспортного засобу від 16.09 2011 року з ОСОБА_4

За період січень-грудень 2012, січень-грудень 2013 року у рахунок оплати за послуги ТОВ «ТК «БАЗІС» перераховано на користь ТОВ «ТСК «АГРОСТРОЙ» грошові кошти на загальну суму 5576133,94 грн., згідно платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи.

Суми витрат за вказаними господарськими операціями позивач відніс до складу валових витрат згідно наданих декларацій з податку на прибуток підприємства.

На підтвердження того, що контрагент позивача мав можливість здійснювати вищевказані господарські операції, позивачем надано до суду копію витягу з ЄДР, згідно якого вбачається, що видом діяльності ТОВ «ТСК «АГРОСТРОЙ» за КВЕД 46.73 є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Як вбачається з вищевказаних первинних документів, за відповідними господарськими операціями позивач придбав у його контрагента товар (бензин) для подальшого використання (реалізації) у межах господарській діяльності.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, одним з видів діяльності позивача за КВЕД 46.73 є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Так, судом було встановлено, що для здійснення господарської діяльності позивач орендує нерухоме майно.

Як зазначив позивач у своїх письмових поясненнях та під час розгляду справи, придбаний у контрагента ТОВ «ТСК «АГРОСТРОЙ» товар використовувся у господарській діяльності позивача з метою подальшої реалізації для отримання прибутку, на підтвердження чого, позивачем надано до суду копії: договорів купівлі-продажу, виписок з рахунку банку, видаткових накладних.

Обґрунтування контролюючого органу щодо неможливості встановлення контрагентів-покупців на суму ПДВ 61240,07 грн. через перебування останніх на обліку в Автономній республіці Крим, яка на теперішній час є тимчасово окупованою територією, не приймаються судом до уваги.

Таким чином, вказаним підтверджується, що ТОВ «ТК«БАЗІС» використовував у своїй господарській діяльності товар придбаний у ТОВ «ТСК «АГРОСТРОЙ» шляхом реалізації вказаного товару.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми які позивач відніс на валові витрати. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, бухгалтерські та інші супутні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані та під час розгляду справи, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у деклараціях по податку на прибуток за спірний період, у зв'язку із виконанням господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено спірні суми за вищевказаним договором, укладеним із його контрагентом, до складу валових витрат, а також порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки безпідставно зазначено про завищення позивачем валових витрат у спірних сумах.

В свою чергу, як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період, було надано отримані від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні, та інші супутні бухгалтерські та первинні документи, відповідно до договору.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідна податкова накладна у позивача на час перевірки була наявна.

При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагент на час укладання спірного правочину, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.

Необхідно також враховувати і практик у Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі "Булвес" АД проти Болгарії зазначив наступне: "Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про підтвердження фактичного здійснення господарських операції позивача з його контрагентом ТОВ «ТСК «АГРОСТРОЙ», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем з ТОВ «ТСК «АГРОСТРОЙ» і правомірність віднесення позивачем спірних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог п.198.1. п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту податок на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємством, що на момент здійснення господарської діяльності мав статус платника податку на додану вартість.

Водночас, стосовно посилання відповідача в акті перевірки на те, що договор, укладений між позивачем та ТОВ «ТСК «АГРОСТРОЙ» не спричиняє реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим є нікчемними, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договори купівлі-продажу укладені в письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується відповідними видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, а тому суд робить висновок, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 ГК України.

Таким чином укладені угоди відповідають загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язанні із його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В даному випадку договор купівлі-продажу, як вже зазначалося вище відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також даний договір судом недійсним не визнавались, а отже є чинними.

Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає, що укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 61240,00 грн. - судом не встановлено.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, надані позивачем та його контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, з досліджених судом доказів встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «ТСК «АГРОСТРОЙ».

А відтак, з огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені обставини, суд вважає, що позивачем підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинним документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, право врахувати при визначенні оподатковуваного прибутку витрати в сумі, що дорівнює вартості придбаних у ТОВ «ТСК «АГРОСТРОЙ» товарів, а також підтверджено правомірність віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 61240,00 грн.

Водночас, слід зазначити, що відповідно до п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України однією з обставин, що зумовлює проведення документальної позапланової виїзної перевірки є отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Як видно із матеріалів справи, на виконання постанови слідчого з ОВС ВКР СУФРГУ Міндоходів у Миколаївській області старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_5 про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «ТК «БАЗІС» (код за ЄДРПОУ 36433483) від 10.12.2014 року в рамках кримінального провадження, внесеного 16.06.2014 року до ЄРДР за № 32014150000000062 за ч. 1 ст.212 КК України за період з 01.01.2012 по 01.12.2014., ДПІ в порядку п.п.78.1.11 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка в період з 12.12.2014 року по 22.12.2014 року з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 01.12.2014, у т. ч. по взаємовідносинам з ТОВ «ПРОФІГРУП УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 31358098), ПП «ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 32333300) та ТОВ «ТД МІСТ-ЕКСПРЕС» (код ЄДРПОУ 31652228).

Як зазначено в акті перевірки, у постанові слідчого з ОВС ВКР СУФРГУ Міндоходів у Миколаївській області старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_5 про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «ТК «БАЗІС» (код за ЄДРПОУ 36433483) від 10.12.2014 року вказано, в провадженні СУ ФР ГУ Міндоходів у Миколаївській області знаходяться матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.06.2014 року за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ "ТК «БАЗИС» за ч. 1 ст.212 КК України, встановлено, що ТОВ "ТК БАЗИС" протягом останніх трьох років декларує свої прибутки з податковим навантаженням в розмірі від 0,4% до 1,1%. При цьому, підприємство, маючи взаємовідносини з різними контрагентами на мільйони гривень, використовує схеми мінімізації сплати ПДВ і мита під час здійснення імпортних операцій шляхом декларування від'ємного значення, а таколс незаконне формування штучно-завищеного податкового кредиту з ПДВ та валових витрат. Це свідчить про використання схеми мінімізації податків за якою імпортер, який одержує ТМЦ, далі реалізує їх на адресу кінцевого споживача через "транзитні" підприємства, які завищують їх вартість до рівня ціни, що сформувалась на внутрішньому ринку України за цією групою товарів.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Водночас п.86.9 цієї ж статті ПК України та п.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. і зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 передбачають, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

При цьому пункт 86.9 статті 86 ПК України не передбачає будь-яких винятків для прийняття податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду в залежності від характеру чи кваліфікації розслідуваного суспільно небезпечного діяння.

Ця норма не містить застережень, що призначення такої перевірки повинно бути пов'язано із вчиненням злочинів за конкретно визначеними статтями Кримінального кодексу України або з конкретно визначеним предметом вчиненого злочину. Ця норма не містить також вказівки, що певна кримінальна справа повинна бути порушена відносно конкретного платника податків, що перевіряється, або посадових осіб підприємства, щодо якого призначена податкова перевірка.

У даному випадку, при застосуванні цієї норми має значення факт призначення слідчими органами перевірки стосовно конкретного платника податків, за результатами якої платнику може бути розраховано грошове зобов'язання.

Із зазначеною нормою кореспондується норма закріплена у п.58.4 ст.58 ПК України відповідно до якої, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Аналізуючи норми чинного законодавства та встановлені обставини у справі суд зауважує, що оскільки перевірку ТОВ «ТК «БАЗІС» призначено відповідно до кримінально-процесуального закону, то в силу положення пункту 86.9 статті 86 ПК України акт від 29.12.2014 р., на підставі якого ДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є доказом у кримінальній справі, на підставі якого заборонено виносити податкові повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

До набрання чинності обвинувальним вироком або до винесення постанови про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами статус матеріалів перевірки та висновків ДПІ, проведеної з підстав, установлених пунктом 86.9 статті 86 ПК України, визначається кримінально-процесуальним законом. До цього моменту відповідні матеріали не можуть слугувати самостійною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень.

Такий висновок колегії суддів узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 23 грудня 2014 року № 21-561а14.

Разом з цим, якщо ж за результатами розгляду кримінальної справи не буде підтверджено фактів порушення податкового законодавства (будь-якими особами, не лише підсудними), то результати податкової перевірки, проведеної в межах відповідного розслідування, не можуть будуть використані для винесення податкових повідомлень-рішень.

У відповідних випадках податковий орган не позбавлений права провести іншу позапланову документальну перевірку (зустрічну тощо), виявити самостійно відповідні порушення і винести податкове повідомлення рішення без посилання на матеріали перевірок, здійснених в межах кримінально-процесуального законодавства.

Таким чином, приймаючи до уваги, що постановою про закриття кримінального провадження від 27 лютого 2015 року кримінальне провадження, внесене до СРДР № 32014150000000062 від 16 червня 2014 року за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «ТК «Базіс» (36433483) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, тобто за реабілітуючими підставами, результати податкової перевірки, проведеної в межах відповідного розслідування, не могли бути використані ДПІ для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В той же час, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області щодо винесення податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 05.05.2015 року №0000582208, №0000572208 не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Дії суб'єкта владних повноважень можуть бути самостійним предметом судового оскарження у випадку, коли самі дії мають правові наслідки і порушують права позивача. В спорі сторін, дії відповідача знайшли своє оформлення в оскаржуваних постановах, тобто у випадку, якщо дії суб'єкта владних повноважень призвели до прийняття ним відповідного рішення, предметом оскарження повинно бути рішення, а не дії.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БАЗІС" до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області щодо винесення податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 05.05.2015 року №0000582208, №0000572208, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень форми "Р" від 05.05.2015 року №0000582208, №0000572208 підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2,7,8,9,14,70,71,72,79,86,94,158-163,167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БАЗІС" до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області щодо винесення податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 05.05.2015 року №0000582208, №0000572208, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень форми "Р" від 05.05.2015 року №0000582208, №0000572208 - задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області форми "Р" від 05.05.2015 року №0000582208, №0000572208.

В решті позовних вимог відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БАЗІС" судовий збір сплаченого ОСОБА_6. за квитанцією від 25.05.2015 року №0.0.390094424.1 в сумі 187,04 грн. (сто вісімдесят сім гривень чотири копійки). Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївській окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Лебедєва