Рішення

від 17.09.2015 по справі 433/2364/15-ц

ТРОЇЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 433/2364/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2015 року, Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Суського О.І.,

при секретарі - Яковлєвій В.А.,

розглянувши у судовому засіданні в смт.Троїцьке цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тополівської сільської ради Троїцького району Луганської області про визнання права на земельну частку (пай), -

В С Т А Н ОВ И В :

До Троїцького районного суду Луганської області надійшов вищезазначений позов, в обґрунтування якого зазначено, що 01 квітня 1991 року ОСОБА_1 було зараховано до штату КСП «Тополі» Троїцького району Луганської області. 20 вересня 1996 року КСП «Тополі» Троїцького району Луганської області отримало державний акт на право колективної власності на землю серії ІІ-ЛГ № 000027, у наслідок чого було проведено паювання земель сільськогосподарського призначення відповідно до Указу Президента України № 720 від 08 серпня 1995 року В«Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціямВ» . Позивачка вказує, що була членом КСП «Тополі» Троїцького району Луганської області на момент отримання підприємством державного акту на право колективної власності на землю та розпаювання земель між його членами, та її було включено в список, який додається до державного акту на право колективної власності під № 165, а тому на теперішній час вона має право на земельну частку (пай) зазначеного підприємства, яку до цього часу не отримала, у зв'язку з чим на думку позивачки її законне право на земельну частку (пай) було порушено, на підставі чого вона звернулася до суду за захистом свого порушеного права. Позивача просить суд визнати за нею право власності на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП «Тополі» Троїцького району Луганської області у розмірі та вартісному виразі, не більше, чим повинна мати позивачка при розпаюванні земель зазначеного підприємства, а саме розміром 8,12 умовних кадастрових гектари.

Позивачка у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, надав заяву про розгляд справи без участі представника та визнання позовних вимог.

Суд, вивчивши та проаналізувавши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.06.2009 року В«Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розглядуВ» у разі визнання відповідачем (або його представником за відсутності у дорученні відповідних обмежень) позову можливе лише ухвалення рішення про задоволення позову, а не про задоволення позову частково чи про відмову в його задоволенні.

Ухвалюючи рішення по суті спору чи постановляючи ухвали в попередньому судовому засіданні, суд у мотивувальній частині судового рішення зазначає лише про дії сторін щодо розпорядження своїми процесуальними і матеріальними правами та здійснені судом заходи з перевірки таких дій.

Судом встановлено, що 01 квітня 1991 року ОСОБА_1 було зараховано до штату КСП «Тополі» Троїцького району Луганської області.

20 вересня 1996 року КСП «Тополі» Троїцького району Луганської області отримало державний акт на право колективної власності на землю серії ІІ-ЛГ № 000027, у наслідок чого було проведено паювання земель сільськогосподарського призначення відповідно до Указу Президента України № 720 від 08 серпня 1995 року В«Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціямВ» .

Позивачка була членом КСП «Тополі» Троїцького району Луганської області на момент отримання підприємством державного акту на право колективної власності на землю та розпаювання земель між його членами, її було включено в список, який додається до державного акту на право колективної власності під № 165.

Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720 /95 В«Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціямВ» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до п. 5 Постанови Верховної Ради України В«Про прискорення земельної реформи та приватизацію земліВ» № 2200 від 13.03.1992 р . роздержавлення і приватизація земель сільськогосподарських підприємств і організацій провадяться починаючи з 15 травня 1992 р. відповідно до проектів, які розробляються керівництвом (адміністрацією) цих підприємств та організацій за участю експертів і державних землевпорядних організацій, схвалюються трудовими колективами і затверджуються за поданням сільської (селищної) Ради районною (міською) Радою народних депутатів.

Згідно з п.п. 1, 2. 3, 5 ст. 25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Відповідно до п. 2 Указу Президента України В«Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціямВ»№720 від 08.08.1995 р . право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були чи залишалися членами цього підприємства. Самий по собі факт того, що особа не перебуває у трудових відносинах з таким підприємством, не є підставами для висновку про відсутність у неї права на земельну частку (пай).

Відповідно до статті 5 Закону України В«Про колективне сільськогосподарське підприємствоВ» від 14.02.1992 2114-ХІІ, членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до колективу підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Отже, згідно Указу Президента України В«Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництваВ» від 10.11.1994 р . на дату одержання колективним сільськогосподарським підприємством В«ТополіВ» державного акту на право колективної власності на землю, тобто на 20 вересня 1996 року позивачка залишалася членом колективного сільськогосподарського підприємства і мала право на земельну частку (пай), однак з невідомих причин до теперішнього часу не отримала відповідного сертифікату на право на земельну частку (пай).

Відповідно до п. п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. №7 В«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справВ» потрібно мати на увазі, що згідно зі ст. 25 ЗК України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п. 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. №720/95 В«Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціямВ» має бути надана із земель резервного фонду, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Враховуючи викладене, суд вважає, що права позивачки порушені та підлягають захисту.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Така ж позиція викладена й у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 В«Про судове рішення у цивільній справіВ» , відповідно до якого, установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. В даному разі строк позовної давності не пропущений, так як позивачка довідалася про порушення свого права тільки на теперішній час.

Таким чином, оскільки позивачка була членом КСП «Тополі» Троїцького району Луганської області на момент отримання підприємством державного акту на право колективної власності на землю та розпаювання земель між його членами, так як її було включено в список, який додається до державного акту на право колективної власності під № 165, то на теперішній час позивачка має право на земельну частку (пай) зазначеного підприємства.

За таких обставин та доказів, досліджених і перевірених у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позивачка набула право на земельну частку (пай), вимоги позивачки грунтуються на діючому законодавстві, а тому підлягають до задоволення.

Крім того, суд вважає за необхідне на підставі ст. 217 ЦПК України встановити порядок виконання рішення суду, вказавши, що вказане рішення є підставою для видачі позивачці відповідного сертифікату на право на земельну частку (пай) та виділення земельної частки (паю) із земель резерву чи запасу Троїцького району Луганської області у розмірі та вартісному виразі, не більше, чим повинна мати позивачка при розпаюванні земель колективного сільськогосподарського підприємства «Тополі» Троїцького району Луганської області.

На підставі вищевикладеного, ст. 25 Земельного кодексу України , Указу Президента України В«Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціямВ» , ст. 2 Закону України В«Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)В» , керуючись ст.ст. 10,11,60,212-215, 217 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП «Тополі» Троїцького району Луганської області у розмірі та вартісному виразі, не більше, чим повинна мати ОСОБА_1 при розпаюванні земель зазначеного підприємства, а саме розміром 8,12 умовних кадастрових гектари.

На підставі ст. 217 ЦПК України встановити порядок виконання рішення суду, вказавши, що вказане рішення є підставою для видачі ОСОБА_1 відповідного сертифікату на право на земельну частку (пай), а також виділення земельної частки (паю) із земель резерву чи запасу Троїцького району Луганської області у розмірі та вартісному виразі, не більше, чим повинна мати ОСОБА_1 при розпаюванні земель колективного сільськогосподарського підприємства «Тополі» Троїцького району Луганської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Луганської області через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя