Рішення

від 26.10.2015 по справі 335/7072/15-ц

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/7072/15-ц 2/335/1782/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В.., при секретарі Кудряшовій Ю.І., за участю: представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за позовом ОСОБА_4 кооперативу №1 Моторобудівельного заводу до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_4 кооператив №1 Моторобудівельного заводу звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості, який у процесі слухання справи було уточнено.

У позові зазначав, що в квартирі АДРЕСА_1 була зареєстрована та проживала ОСОБА_6, яка померла 26.08.2007 року. Родичі померлої до ЖБК№1 не зверталися щодо зміни квартиронаймача та сплаті за комунальні послуги. Після померлої ОСОБА_7Г, спадщину прийняли її спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і на ім’я вказаних осіб були видані свідоцтва про право на спадщину за законом в рівних частках кожному.

Позивач надав Відповідачам послуги з електропостачання, постачання холодної води та водовідведення, вивіз ТБО, утримання будинку та централізованого опалення, згідно уточнених позовних вимог, у розмірі 8886,60 грн. за період з грудня 2009 року по серпень 2015 року.

За вказаний період Відповідач здійснив оплату за надані послуги у розмірі 200 грн.

24.03.2015 року позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу, однак ухвалою від 06.04.2015 року у прийнятті заяви про видачу судового наказу було відмовлено.

Посилаючись на ті обставини, що спадщина належить відповідачам з часу її відкриття і тягар утримання майна в силу ст. 322 ЦК України покладається на його власника, просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 заборгованість з наданих послуг та суму сплаченого судового збору

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі і просять його задовольнити, зазначаючи, що дійсно відповідачі прийняли спадщину лише у 2014 року, однак вони як власники зобов’язані утримувати своє майно. З приводу суму боргу, то вона є доведеною, оскільки згідно до Статуту ЖБК та укладених договорів ЖБК є неприбутковою організацією і оплачувала послуги надані у квартиру №37 за рахунок коштів інших мешканців на підставі укладених з Концерном МТМ, ВАТ «Запоріжжяобленерго», КП «Водоканал», з квітня 2010 року згідно до договору про співробітництво мешканці почали оплачувати за теплопостачання безпосередньо Концерну «Міські теплові мережі», у період з травня 2011 року по серпня 2015 року на вказану квартиру взагалі нараховувалися лише витрати на утримання будинку та прибудинкової території, вивіз мусора за один місяць, при цьому власники взагалі не цікавляться утриманням свого майна, за вказаний період було сплачено ОСОБА_5 лише 200 грн., відповідач ОСОБА_3 взагалі відмовляється оплачувати надані послуги, а тому просять позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив суду, що розрахунки заборгованості є незрозумілими, у нього немає жодних договорів з позивачем про надання йому комунальних послуг, не наведені формули розрахунків, вказані послуги він не отримує, оскільки у спірній квартирі не мешкає. Крім того, зазначав, що згідно до ч. ст. 1281 ЦК України кредитор не подавши заяву про визнання кредитором, пропустив встановлений законом строк на пред’явлення вимог до спадкоємців і тому позбавлений права вимагати ці борги. До того ж, згідно до ст. 1299 ЦК України право власності у спадкоємця виникає з моменту державної реєстрації, а він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом 04.07.2014 року.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явились, причину неявки суду не сповістила, про день і час слухання справи завчасно повідомлялась, у встановленому законом порядку, а відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаного відповідача по наявних матеріалах.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ЖБК №1 Моторобудівельного заводу підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що в квартирі АДРЕСА_2 була зареєстрована та проживала з 06.05.1974 року по 26.08.2007 року ОСОБА_6 (а.с.21)., яка померла 26.08.2007 року ( що встановлено рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.01.2014 року (а.с.34-35) та не оспорюється сторонами.

З пояснень голови ЖБК встановлено, шо спадкоємці померлої до ЖБК№1 не зверталися щодо зміни квартиронаймача та сплаті за комунальні послуги, що не спростовано і відповідачем ОСОБА_8 в судовому засіданні.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.01.2014 року визначено ОСОБА_3 та ОСОБА_5 додатковий строк у три місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили, необхідний для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом. (а.с.34-35).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом майно померлої ОСОБА_6 успадкувала ОСОБА_9, але у зв’язку із її смертю згідно до ст. 1276 ЦК України спадщина перейшла до спадкоємців за законом ОСОБА_3- чоловіка та ОСОБА_5 дочки в рівних частках кожному по ? частині квартири АДРЕСА_3 (а.с.18).

Вказана квартира знаходиться в будинку, що належить ЖБК№1 Моторобудівельного заводу, всі рахунки по оплаті витрат з експлуатації та ремонту будинку виставляються кооперативу, який їх сплачує.

Сторонами по справі не заперечується, що договірні правовідносини щодо надання комунальних послуг між ними відсутні.

Згідно Статуту ЖБК№1 Моторобудівельного заводу, експлуатація та ремонт житлового будинку ЖБК№1 і утриманні будівельної території здійснюється на умовах самообслуговування (п.2.13), кошти складаються з вступних внесків, пайових внесків, коштів на проведення кап.ремонтів житлового будинку і утриманні території при будинку, інших надходжень. (п2.2.1.), внески на експлуатацію будинку та утримання прибудинкової території встановлюється у розмірі, необхідному для покриття фактичних витрат на ці потреби, виходячи із житлової площі квартири (п. 2.2.4,2.2.5) (а.с.10-15).

Відповідно до протоколу засідання правління ЖБК№1 Моторобудівельного заводу від 02.08.2010 року головою правління ЖБК№1 обрано ОСОБА_10 (а.с.16).

Згідно Правил користування приміщеннями житлових прибудинковими територіями, затверджених ОСОБА_11 КМУ від 08.10.1992 р. № 572 Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого ОСОБА_11 міністрів УССР від 30.04.1985 р. № 186, ст. ст. 68, 145, 149 ЖК України боржники зобов’язані своєчасно та в повному обсязі проводити оплату по квартплаті та комунальним послугам в установлені законом строки.

Позивач надав у квартиру АДРЕСА_3 послуги з електропостачання, постачання холодної води та водовідведення, вивіз ТБО, утримання будинку та централізованого опалення, згідно уточнених позовних вимог, у розмірі 8886,60 грн. за період з грудня 2009 року по серпень 2015 року, однак надані послуги відповідачами не оплачені, що вбачається з наданого позивачем детального розрахунку.

24.03.2015 року ЖБК№1 Моторобудівельного заводу звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_5, однак ухвалою від 06.04.2015 року у прийнятті заяви про видачу судового наказу було відмовлено.(а.с.22-25).

За вказаний період ОСОБА_5 здійснила оплату за надані послуги у розмірі 200 грн, що підтверджено копією квитанції, оригінал якої оглянуто у судовому засіданні.

Названий розрахунок відповідачами не спростовано належним та допустимими доказами у відповідності до ст.. 58 , 59 ЦПК України.

Також, розрахунок суми боргу, наданий позивачем з уточненою позовною заявою, представником позивача містить як щомісячні нарахування за кожен місяць вказаного у позові періоду, так і перелік послуг, за які позивач проводить нарахування, а також сплати, які здійснювались, тому у суду немає підстав ставити його під сумнів.

З боку відповідача не надано жодних доказів в обґрунтування неправильності наданого позивачем розрахунку.

Відносини з приводу надання фізичним особам житлово-комунальних послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, централізованого опалення, водопостачання регулюються положеннями ЖК України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року, Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води водовідведення та типового договору про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №6 зі змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України №1268 від 31.10.2007 рок №933 від 03.09.2009 року, № 151 від 17.02.2010 року, № 1135 від 31.10.2011 року (далі - Правила).

Згідно до вимог ст.1 Закону України від 24.06.2004 року „Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ст.ст.66,67,162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

У відповідності до ст.179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду, та їх утримання здійснюється з обов’язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків, прибудинковими територіями, які затверджуються КМУ.

Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями жилих будинків та прибудинковими територіями, затвердженими ОСОБА_11 КМУ від 08.10.1992 року №572 зі змінами, власник та наймач (орендар) квартири багатоквартирних будинків зобов’язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, також зобов’язані укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору. Ці ж вимоги стосовно обов’язку укладення договору про надання житлово-комунальних послуг встановлені і ст.20 ч.3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»

При цьому, відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги /централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення відходів, тощо/, 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій /прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, поточний ремонт, тощо/, 3) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд, їх реконструкція, тощо/.

Згідно до ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Відповідно до ст.68 ЖК України квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного або громадського житлового фонду вносяться щомісячно у строки, встановлені КМУ.

Пунктом першим ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону обов’язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно з зазначеними нормами закону споживачі зобов’язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно Статуту, ЖБК №1 не веде виробничої діяльності і відповідно не має ніяких джерел доходів, оплату за комунальні послуги проводить за рахунок внесків членів ЖБК та членів їх сімей, які цільовим призначенням перераховують на розрахунковий рахунок грошові кошти за отримані послуги.

Позивачем суду надані чисельні договори та додаткові угоди до них про надання послуг укладені з підприємствами - постачальниками послуг електропостачання, тепло- та водопостачання, тощо.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця -надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а відповідно до частин 1-3 ст.32 зазначеного Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, відповідно до умов договору.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. ст. 319, 322 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Місце реєстрації та проживання власника на зміст права власності не впливає.

Ст.ст. 1268, 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом або договором.

За змістом вищевказаних норм цивільного законодавства спадщина після смерті ОСОБА_6Д належала її спадкоємцям ОСОБА_3 та ОСОБА_5 які прийняли спадщину, з часу відкриття спадщини, а саме з дня смерті спадкодавця, тобто з 26.08.2007 року. Саме з цього часу в спадкоємців виникло право володіння та користування спадковим майном та на них в силу закону покладається обов'язок щодо утримання цього майна та інші обов'язки власника квартири. До таких обов'язків, крім інших, входить також і оплата послуг з утримання житла, яку ОСОБА_3 та ОСОБА_5О належним чином не здійснювали.

А відтак вимоги до вказаних відповідачів з боку ЖБК№1 Моторобудівельного заводу є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача ОСОБА_3 про необхідність застосування судом при вирішенні спору норми ст. 1281 Цивільного кодексу України «Пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» слід відхилити.

Норми вказаної статті Цивільного кодексу регламентують відносини спадкоємців та кредиторів спадкодавця при наявності боргів спадкодавця перед кредитором, які виникли за життя спадкодавця.

В даній цивільній справі борг по оплаті послуг спірної квартири виник після смерті спадкодавця внаслідок несплати спадкоємцями послуг по утриманню будинку, теплопостачанню та водопостачання квартири, яка їм належала з часу відкриття спадщини, а отже дані правовідносини між сторонами в даній цивільній справі не можуть регулюватись приписами ст. 1281 Цивільного кодексу України.

Безпідставними також є твердження ОСОБА_3, що він не повинен сплачувати борг, так як не був власником квартири до липня 2014 року та не користувався спірною квартирою. Ці твердження суперечать нормам ч. 5 ст.1268 та ст.ст. 319, 322 Цивільного кодексу України, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина пята статті1268 ЦК України) (висновки, викладені у ОСОБА_11 Верховного Суду України у справі №6-33цс15 від 08.04.2015 року.)

При цьому посилання відповідача на не проживання у квартирі за період нарахування заборгованості і відсутність обов'язку по сплаті такої заборгованості, належними доказами по справі не підтверджено, а доказів про те, що відповідачі з метою не проведення відповідних нарахувань письмово звертались до ЖБК із заявою про відсутність відповідачів та надавали відповідні докази такої відсутності, суду не надали.

Посилання на те, що між сторонами відсутній договір про надання житлово-комунальних послуг та на нього не може покладатись обов’язок укласти такий договір, оскільки порушується принцип « добровільності « договору, є неприйнятними.

Неукладення договору про надання житлово-комунальних послуг між відповідачами та позивачем не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог та стягнення заборгованості за такі послуги, так як укладення договору про надання житлово-комунальних послуг є обов’язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз.2 ч.3 ст.6 та ст. 627 ЦК України при укладенні договору, виборі контрагентів, визначені умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Проте, заявляючи вимоги про стягнення суми заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з відповідачів у солідарному порядку, позивач не врахував наступні положення матеріального права.

Стаття 322 ЦК України передбачає, що саме власник майна зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором і законом.

Згідно із ст.. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном.

Солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов’язання ( ст..541 ЦК України).

Зазначені норми цивільного кодексу в повній мірі узгоджується зі статтею 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».

Отже, власник несе витрати по утриманню майна відповідно до своєї частки у власності, не залежно від фактичного проживання у квартирі, що є його власністю.

Отже, зважаючи на те, що квартира належить кожному з відповідачів у рівних долях кожен співвласник повинен відповідати за зобов’язаннями відповідно до своєї частки у належному відповідачам житлі.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки спадкове майно належить відповідачам від дня відкриття спадщини незалежно від часу її прийняття, а тому відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг та мають у рівних частках відповідати за заборгованістю, яка утворилася з грудня 2009 року.

З матеріалів справи не вбачається, що між відповідачами як співвласниками квартири встановлений договором певний порядок розрахунків з постачальниками послуг за надані послуги, тому їх відповідальність за надані послуги має розраховуватись у відповідності до частки кожного у спільному майні, тобто по 1/2 частині.

Отже, суму заборгованості необхідно розділи по 1/2 та стягнути суму боргу по 4443,3 грн. з кожного і таке стягнення не виходить за межі позовних вимог, а відтак позовні вимоги суд вважає за необхідність задовольнити у повному обсязі.

Встановлено, що відповідачі до винесення рішення у справі заяви до суду про застосування позовної давності не подавали і про застосування строку позовної давності не зазначали, а за змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.(постанова ВСУ № 6-780ц15 від 30.09.2015 року)

Відповідно до роз’яснень, наданих у п. 35 ОСОБА_11 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» - солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

З огляду на викладене та враховуючи положення ст.. 88 ЦПК України, розмір судового збору підлягає стягненню з кожного відповідача окремо у рівних частках (243грн.60коп. \2= 121грн. 80 коп.).

Керуючись ст.ст.3, 10,11, 57- 61, 88, 208,212-218 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 кооперативу №1 Моторобудівельного заводу до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 АДРЕСА_4 ) на користь ЖБК№1 Моторобудівельного заводу ( 69095 м. Запоріжжя, вул. Горького, 167-А (р/р 260013011153 у Філії Запорізьке о бласне управління Ощадбанк України, МФО 313957 ЄДРПОУ 20517656) заборгованість по оплаті послуг з електропостачання, постачання холодної води та водовідведення, вивіз ТБО, утримання будинку та централізованого опалення у сумі 4443 грн. 30 коп. та судові витрати у розмірі 121,80 грн., а всього стягнути 4565,1 грн. (чотири тисячі п’ятсот шістдесят грн. 10 коп.)

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_2 АДРЕСА_5 ) на користь ЖБК№1 Моторобудівельного заводу ( 69095 м. Запоріжжя, вул. Горького, 167-А (р/р 260013011153 у Філії Запорізьке обласне управління Ощадбанк України , МФО 313957 ЄДРОПУ 20517656) заборгованість по оплаті витрат з експлуатації та ремонту будинку та прибудинкової території, та комунальним послугам у сумі 4443 грн. 30 коп. та судові витрати у розмірі 121,80 грн., а всього стягнути 4565,1 грн. (чотири тисячі п’ятсот шістдесят грн. 10 коп)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Ю.В. Апаллонова