Ухвала

від 19.10.2015 по справі 809/728/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року Справа № 876/8820/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Електросвіт» до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012202 від 20.02.2014 р.,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Електросвіт» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012202 від 20.02.2014 р.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2014 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №0000012202 від 20.02.2014 р.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області оскаржила його в апеляційному порядку, вважає що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального.

В апеляційній скарзі зазначає, що працівниками ДПІ у м.Івано-Франківську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Електросвіт», з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТзОВ «Оренда-Сіті» за січень, лютий, березень 2011 року, в ході якої встановлено порушення: ст. 185., ст. 187., ст.188., ст. 198., п. 201.1 п. п.201.4., п. 201.10., ст. 201 ПК України і товариству зменшено податкові зобов'язання на суму 334204,00 грн. та зменшено податковий кредит в сумі 458896,00 грн., в результаті чого донараховано податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 124692,00 грн. На підставі висновків, наведених в акті перевірки №681/09-15-22-02/31789596 від 19.02.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення від 20.02.2014 року №0000012202 з податку на додану вартість в сумі 187 038 грн. ( в т.ч. 124 692 грн.- основний платіж, 62 346 грн. - штрафні санкції).

Одним із постачальників ТзОВ «Електросвіт» в період з 01.01.2011р. по 31.03.2011 р. було ТзОВ «ОРЕНДА-СІТІ». Відповідно до акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 04.01.2013 №2/22-00/37335715 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА-СІТІ» товариство не мало рахунків у банку. Відповідальними за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання були: керівник - ОСОБА_1 та головний бухгалтер - ОСОБА_2

Відповідно до пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які були на час здійснення господарських операцій засновниками та директором, і які вказують, що на прохання громадянина ОСОБА_4, за обіцяну грошову винагороду, без мети здійснення господарської діяльності, стали засновниками та директорами ТОВ «Оренда - Сіті». Реєстраційні документи даних підприємств не складали, збори засновників не проводили, статутний фонд підприємства не формували, печатку підприємства не отримували та не користувалися нею, документів фінансово-господарської діяльності не складали та не підписували, товарів від імені товариства не реалізовували, робіт та послуг не надавали, документів податкової звітності не складали та до діяльності підприємства відношення не мали. Тобто дане підприємство було зареєстроване з метою отримання неконтрольованого доходу від надання діючим суб'єктам підприємницької діяльності послуг з переведення безготівкових коштів в готівку, що в свою чергу призводить до незаконного збільшення у останніх валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, судом не взято до уваги наявність постанови Івано-Франківського міського суду від 05 травня 2014 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності керівника ТОВ «Електросвіт», згідно якої директора визнано винним за ч.1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також, згідно інформації отриманої від ДПІ у Вишгородському районі Київської області до акту додатково повідомили, що в провадженні Головного слідчого управління ДПС України знаходиться кримінальна справа №69-149 (на даний момент закрита) порушена відносно директора ТОВ «ОСОБА_1 класс трейд» ОСОБА_5 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України та відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів господарської діяльності, зокрема: ПП «Фірма «ОСОБА_15», ПП «Клер шато фиорд», ТОВ «Техінпромприлад», ТзОВ «Промелектро-75», ТзОВ «Компанія Вайліс», ТзОВ «Дормашавто», ТзОВ «Техномашпостач», ТзОВ «ОСОБА_5 групп Ко» та ТзОВ «Остін-трейд» з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТзОВ «ОСОБА_1 класс трейд» ОСОБА_5 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТзОВ «ОСОБА_1 класс трейд» ОСОБА_5, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.28 ч.2, 205 ч.2, 27 ч.5, 212 ч.3 КК України.

Відповідно до матеріалів даної кримінальної справи встановлено, що на протязі 2008 - 2012 років на території м. Києва Київської області діє група осіб, яка згідно єдиного плану з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам - користувачам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету. Для функціонування зазначеної схеми вказані особи, діючі без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг з порушенням встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності зареєстрували та придбали суб'єкти підприємницької діяльності ( юридичні особи ), зареєстровані на «підставних» осіб, в більшості, громадян інших держав, через які здійснювали операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності у готівку. Використовуючи реквізити та банківські рахунки зазначених підприємств, вказана група осіб документально оформлювали неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт, після чого,- вказані завідомо підроблені документи передавались замовникам «послуг» із конвертації в готівку безготівкових коштів для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств для подальшого заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства. Проведеними оперативно-технічними заходами під час зняття інформації з каналів зв'язку - мобільних телефонів даної групи осіб та вказаних фізичних осіб підтверджено незаконну діяльність цих суб'єктів господарської діяльності, щодо здійснення безтоварних операцій з подальшим документальним оформленням продажу товарів, робіт, послуг на адресу підприємств «вигодо набувачів».

Враховуючи вищевикладене, правочини, нібито укладені між ТзОВ «Електросвіт» та ТзОВ «Оренда-Сіті» не спричинили реального настання юридичних наслідків.

У судовому засіданні позивачем було надано договір оренди транспортного засобу, однак даний договір в супереч чинному законодавству нотаріально не посвідчений. Крім того, позивачем на підтвердження господарських операцій було надано товарно-транспортні накладні з яких випливає, що ТМЦ придбавалися ТзОВ «Оренда-Сіті» у ТзОВ «Електросвіт», а не, як зазначено у податкових та видаткових накладних, а також зі слів самого позивача, ТзОВ «Електросвіт» у ТзОВ «Оренда - Сіті».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України і зареєс трованого в Міністерстві юстиції України, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Податковим кодексом України визначено наступне:

- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 «господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами»;

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 «витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)»;

- п. 138.1 ст. 138 «витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу»;

- п. 138.2 ст. 138 «витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу»;

- п. 138.4 ст. 138 «витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг».

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

У зв'язку з тим, що правочини мають нереальний характер є недійсним в силу закону, такий правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Таким чином ТОВ «Електросвіт» в порушення ст. 185., ст. 187., ст.188., ст. 198., п. 201.1 п. п.201.4., п. 201.10., ст. 201. ПК України безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних отриманих від ТзОВ «Оренда-Сіті» на загальну суму 458896,00 грн. в т.ч. за січень 2011 року в сумі 124692,00 грн., лютий 2011 року в сумі 239626,00 грн. та березень 2011 року в сумі 94578,00 грн.

На підставі викладеного, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2014 р. та прийняти нову, якою у позові відмовити.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Електросвіт» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Оренда-Сіті» за січень, лютий, березень 2011 року, які відображені в акті перевірки №681/22-03/3/789596 від 19.02.2014 р. відповідачем встановлено порушення ТзОВ «Електросвіт» ст.ст.185,187,188,198, п.201.1, п.п.201.4., 201.10, ст.201 ПК України, внаслідок якого позивачу зменшено податковий кредит в сумі 458896,00 грн., в тому числі за січень 2011 року в сумі 124692,00 грн., лютий 2011 року в сумі 239626,00 грн. та березень 2011 року в сумі 94578,00 грн. Внаслідок виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.02.2014 року №0000012202 згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 187038,00 грн., з яких 124692,00 грн. за основним платежем та 62346,00 грн. - за штрафними фінансовими санкціями.

Підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача про те, що господарські операції між ТзВ «Електросвіт» та ТзОВ «Оренда-Сіті» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що свідчить про відсутність умов для результатів відповідної господарської діяльності, відтак укладені правочини мають нереальний характер.

Вказані висновки відповідачем сформовані на підставі акту державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 04.01.2013 року №2/22-00/37335715 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Оренда-Сіті» (код ЄДРПОУ 37335715) з питання дотримання вимог податкового законодавства за весь період діяльності». Згідно з вказаного Акту неможливо проведення зустрічної звірки ТзОВ «Оренда-Сіті» у зв'язку із його відсутністю за місцезнаходженням. Також, відповідно до бази даних, наявних в ДПІ у Вишгородському районі Київської області за ТзОВ «Оренда-Сіті» не обліковуються рахунки у банках. Крім цього, в Акті ДПІ у Вишгородському районі міститься інформація про порушення Головним слідчим управлінням ДПС України 10.04.2012 року кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі - ТзОВ «Оренда - Сіті», а також посилання на пояснення директора та засновника ТзОВ «Оренда - Сіті» в яких останні заперечували свою причетність до господарської діяльності товариства. В Акті ДПІ у Вишгородському районі також містяться дані, отримані відповідно до листа від 28.03.2012 року №45/13/7 МВС України Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем (ЦБДР та АС) та листа від 29.02.2012 року №8536 (И-2012) Київської міської державної адміністрації Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про відсутність на балансі ТзОВ «Оренда-Сіті» у період з 17.12.2010 року по 31.10.2012 року транспортних засобів та нерухомого майна.

У даній спірній ситуації з'ясовано, що відповідно до договору поставки №04/01-2 від 04.01.2011 року ТзОВ «Оренда-Сіті» зобов'язувалося здійснити постачання електротехнічної продукції в номенклатурі, асортименті, за цінами та в строки, визначені цим Договором, а ТзОВ «Електросвіт», в якості покупця зобов'язувалося прийняти замовлений товар та здійснити його оплату. Перелік товару та його ціна оформлялися додатками до договору у вигляді специфікацій. Придбання товару позивачем супроводжувалося відповідними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними. Оплату товару позивачем проведено в повному обсязі, факт проведення оплати підтверджується копіями відповідних платіжних доручень.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Відповідно до п. 44.1. ст.. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Водночас, господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів та послуг. Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 вказаної статті передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6. ст.198 ПК України).

З огляду на це суд першої інстанції правильно вважав, що для підтвердження даних податкового обліку та правомірності формування податкового кредиту можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому підставно вважав, що позивачем на основі договору поставки, специфікацій, видаткових та податкових накладних, виписаних ТОВ «Оренда-Сіті», платіжних доручень про повну оплату отриманого товару правомірно сформовано податковий кредит.

Розглядаючи спір суд першої інстанції зазначив, що висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи, порушеної відносно посадових осіб ТзОВ «Оренда-Сіті» за фактом фіктивного підприємництва, а також на письмових поясненнях громадян ОСОБА_2, та ОСОБА_3 які згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були відповідно керівником та засновником ТзОВ «Оренда-Сіті» в період спірних правовідносин, проте в своїх поясненнях заперечували свою причетність до господарської діяльності товариства.

Даючи оцінку таким твердженням судом встановлено, що постановою Деснянського районного суду м.Києва від 29.12.2011 року у справі №10/2690/120/2012 скасовано постанову слідчого податкової міліції Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва від 14.12.2011 року про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, шляхом створення (придбання) ТзОВ «Оренда-Сіті», з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 статті 205 КК України. За наслідками апеляційного перегляду постанови Деснянського районного суду м.Києва від 29.12.2011 року ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 23.01.2012 року постанову скасовано, а матеріали направлено до Деснянського районного суду м.Києва на новий судовий розгляд іншим складом суду. Згідно із постановою від 20.02.2012 року Деснянського районного суду м.Києва постанову про порушення кримінальної справи від 14.12.2011 року за фактом фіктивного підприємництва, шляхом створення (придбання), в тому числі, ТОВ «Оренда-Сіті» знову - скасовано і така постанова набрала законної сили 28.02.2012 року. На даний час відсутні будь-які рішення, якими б були встановлені факти фіктивного підприємництва ТзОВ «Оренда-Сіті». Згідно з поясненнями ОСОБА_2 від 11.12.2011 року він видав нотаріальну довіреність для реєстрації підприємства як керівник, із його слів, функції директора виконувала інша особа - громадянин ОСОБА_4, а сам ОСОБА_2, безпосередньої участі в господарській діяльності товариства не брав, проте в самих поясненнях ОСОБА_2 підтвердив, що неодноразово зустрічався з бухгалтером ТзОВ «Оренда-Сіті», при зустрічах з яким, підписував документи фінансового характеру, зміст яких йому не був відомий.

При цьому суд правильно вказав, що відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Вказана норма, серед іншого, містить вимогу щодо підпису податкової накладної уповноваженою платником податку особою. Таким чином, діюча норма не виключає можливості підписання податкової накладної іншою особою, уповноваженою на це довіреністю чи іншим документом, оформленим у відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідачем не надано жодних доказів, які б спростували можливість підписання податкових накладних, виданих ТзОВ «Оренда-Сіті» від імені ОСОБА_2 іншою уповноваженою особою. Крім цього, факт підписання первинних документів від імені постачальника невстановленою особою сам по собі за відсутності інших фактів та обставин не може розглядатися як підстава для визнання податкової вигоди необгрунтованою. При дотриманні контрагентом законодавчих вимог з оформлення необхідних документів відсутні підстави для висновку про недостовірність даних, які містяться у таких первинних документах, якщо не встановлені обставини на підтвердження того, що платник знав або повинен був знати про надання постачальником неправдивих або суперечливих відомостей.

Щодо тверджень податкового органу про відсутність ТзОВ «Оренда-Сіті» на момент перевірки - 04.01.2013 року за місцем реєстрації, а відтак не встановлення наявності первинних документів за відповідною адресою, суд першої інстанції правильно вважав, що це не є доказом на підставі якого можна дійти беззаперечних висновків про безтоварність господарських операцій, що мали місце в січні - березні 2011 року.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що транспортування товару на склад позивача здійснювалося транспортним засобом марки МАN реєстраційний номер НОМЕР_1, який використовувався позивачем на правах оренди, згідно з Договором №01/02- 06 оренди легкового автомобіля у приватної особи від 03.02.2006 року, який станом на момент дії спірних правовідносин не був нотаріально посвідчений. Факт транспортування товару від ТзОВ «Оренда-Сіті» підтвердив у суді першої інстанції водій позивача - ОСОБА_17, допитаний судом в якості свідка. При цьому суд вірно вражав, що наявність або відсутність товарно-транспортних накладних як підтверджувальних документів не має юридичного значення. Подання товарно-транспортних накладних за наявності первинних документів на підтвердження фактичного отримання та оплати автозапчастин, а також подальшого їх застосування під час ремонту власних транспортних засобів не є обов'язковим у зв'язку з тим, що у даному спорі предметом дослідження є правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарською операцією з придбання електротехнічної продукції, а не її перевезення. Крім цього, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Тому допущені описки в представлених товарно-транспортних накладних не є належним доказом на підтвердження безтоварності господарських операцій, що мали місце між ТзОВ «Електросвіт» та ТзОВ «Оренда-Сіті».

Крім того, суд правильно вказав, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання такого товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку. На підтвердження вказаної обставини є договір підряду №БК-31 від 17.10.2010 року, укладений між позивачем та ТзОВ «Зірка Буковелю», згідно з яким позивач виконував роботи по монтажу внутрішніх і зовнішніх інженерних мереж і систем освітлення в готельному комплексі на 255 номерів в с.Поляниця Яремчанської міської ради. Виконання робіт та використаних матеріалів підтверджено Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2011 року та Актом №9 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року форми КБ-2в. Вказані обставини підтверджують наявність змін в активах позивача та не спростовані доводами відповідача.

Даючи оцінку постанові Івано-Франківського міського суду від 05.05.2014 року у справі №344/5119/14-п, згідно з якою директора ТОВ «Електросвіт» визнано винним у вчиненні правопорушення у вигляді порушення порядку ведення податкового обліку та податку на додану вартість за січень 2011 року, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 гривень, то судом підставно враховано, що згідно описової частини вказаної постанови місцевий загальний суд здійснив розгляд справи про адміністративний проступок без участі посадових осіб ТзОВ «Електросвіт», не надаючи правової оцінки висновкам відповідача, викладеним в акті перевірки від 19.02.2014 року, не досліджував обставини, які безпосередньо впливали на правомірність формування позивачем податкового кредиту.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2014 року по справі № 809/728/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

ОСОБА_18

Повний текст ухвали виготовлений 23.10.2015 року