Ухвала

від 05.10.2015 по справі 2а-0770/85/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/2398/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Спільного підприємства «Ай-Бі-І-Барва» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року

у справі № 2а-0770/85/12

за позовом Спільного підприємства «Ай-Бі-І-Барва» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Спільне підприємство «Ай-Бі-І-Барва» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з адміністративним позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.12.2012 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 19.12.2011 року № 0002812340, № 0002802340.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо правомірності формування податкового кредиту по операціях з ТОВ «Паритет-Агротрейд» за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року відповідачем складено акт від 02.12.2011 року № 2138/23-01/22082794, яким встановлено порушення: - п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 14 550, 00 грн.; - ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержанні зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинах, здійснених ТОВ «Паритет-Агротрейд» з СП «Ай-Бі-І-Барва» у формі ТОВ, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 179 048, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.12.2011 року: - № 0002812340, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 14 550, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1, 00 грн.; - № 0002802340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 179 048, 00 грн. за основним платежем та в сумі 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу щодо непідтвердження реальності господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом ТОВ «Паритет-Агротрейд».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства, реальності господарських операцій та неправомірного прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що угода, укладена позивачем з його контрагентом, не спричиняє реального настання правових наслідків, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом правомірно.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в періоді, що перевірявся, позивач уклав з ТОВ «Паритет-Агротрейд» договір поставки від 16.05.2011 року № 1605М.

Судом першої інстанції встановлено, що виконання даного договору підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, що свідчать про придбання позивачем олії соняшникової нерафінованої 1 ґатунку в кількості 94, 94 тони на загальну суму 1 161 590, 90 грн. (в т.ч. ПДВ 193 598, 48 грн.).

З приводу відсутності у видаткових накладних посад та даних осіб, які вчинили підписи, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Матеріалами справи підтверджується, що зазначений товар на підставі договору комісії від 27.04.2011 року № 2704К, укладеного позивачем з ТОВ «Паритет-агро», за актами приймання-передачі було передано комітентом - СП «Ай-Бі-І-Барва» (в день отримання відповідної партії товару від ТОВ «Паритет-Агротрейд») комісіонеру - ТОВ «Паритет-агро» і реалізовано та експортовано за межі митної території України компанії ALFA TRADING LIMITED відповідно до вантажно-митної декларації.

Посилання податкового органу на інформацію, що міститься в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, помилкового прийнято судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки воно не може бути доказом на спростування факту реального виконання господарської операції з урахуванням того, що податкове законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Спільного підприємства «Ай-Бі-І-Барва» у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року у справі № 2а-0770/85/12 скасувати.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.12.2012 року у справі № 2а-0770/85/12 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук