Ухвала

від 12.10.2015 по справі 2а-11541/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/16372/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками

податків

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012

у справі №2а-11541/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками

податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 02.08.2011 №0000504040 .

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань відображення в податковому обліку фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ПП «Трансангрогруп», ПП «Ространсагро», ТОВ «Щедро-Ком», ТОВ «Агромарин М», ТОВ«Транском-Юг», ТОВ «Холдингова компанія Агротехтрейд», ТОВ «Компанія Універсал-НК», ТОВ «Е- Восток», ТОВ «Елфра Дисплей»за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт №565/40-40/36577181 від 19.07.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог абз. 4 п.п.5.3.9, п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що відповідає п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а саме завищено валові витрати за ІІІ квартал 2010 року на 306855,00 грн..

Дане порушення, на думку відповідача, виникло внаслідок того, що контрагент позивача - ПП «Трансагрогрупп», протягом ІІІ кварталу 2010 року мав у своєму складі 8 осіб, за місцем реєстрації не знаходився та не мав складських ресурсів, що унеможливлює перевірити правильність нарахування та сплати ПП «Трансагрогрупп» податків та зборів, що призвело до нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000504040 від 02.08.2011, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2010 року в розмірі 306855,00 грн..

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Таким чином, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. У протилежному випадку відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

При цьому, згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Для цілей оподаткування платники податків ведуть облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством або сплати грошових коштів.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що доводи відповідача, що підприємством неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати понесені за наслідками виконання господарських операцій ПП «Трансагрогрупп» не знайшли свого підтвердження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, між позивачем та ПП«Трансангрогруп» 12.08.2010 укладено договір №ЯФ 10/875 МГ на поставку ячменю для кормових цілей 3 класу врожаю 2010 року, походженням Україна, всього на суму 77651,53 грн. Між цими ж сторонами 13.08.2010 укладено договір №ЯФ 10/949 МГ про поставку ячменю для кормових цілей 3 класу врожаю 2010 року, походженням Україна, всього на суму 190413,18 грн. та договір №ЯФ 10/974 МГ на поставку ячменю 3 класу на загальну суму 100160,77 грн. , при цьому наявні первинні документи, які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за укладеними договорами та про використання отриманого позивачем товару у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Таким чином, позивач, скориставшись положеннями п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», правомірно відніс витрати по господарським операціям з його контрагентами до складу валових витрат підприємства у податковій звітності з податку на прибуток підприємств у періоді, що перевірявся.

Судом першої та апеляційної інстанції досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вище переліченими контрагентами, на час укладення та виконання правочинів позивач мав офіційну інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій, усі вони були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податку на додану вартість.

Наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.

Позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати, не спростовано. До того ж, податкова інспекція не довела невиконання, передбачених договорами, робіт.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій свідчать про правильне застосування норм матеріального права. Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун