Постанова

від 23.09.2015 по справі 810/2810/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 року м. Київ          810/2810/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Петрівський квартал”

до                    Державної податкової інспекції у Києво – Святошинському районі

Головного управління Міндоходів у Київській області

про                    визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Петрівський Квартал” з позовом до Державної податкової інспекції у Києво – Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 00001182201 від 10.04.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акта “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Петрівський Квартал» (код за ЄДРПОУ 33400832) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Лагода ВК» (код за ЄДРПОУ 33745890) за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року” № 80/10-13-22-05/33400832 від 26.03.2015 (далі – Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення

Позивач стверджує, що господарські операції на підставі яких ТОВ “Петрівський Квартал” сформувало суми податкового кредиту, мали реальний (товарний) характер, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, тому прийняте за результатами розгляду Акта перевірки податкове повідомлення – рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, є протиправним та підлягає скасуванню.

В ході судового розгляду представники позивача підтримали доводи позовної заяви та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях на позов.

Представники позивача у судове засідання 23.09.2015 не з'явились. Від позивача до суду 23.09.2015 надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. На вказаному клопотанні представник відповідача зазначив, що не заперечує проти вказаного клопотання.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд здійснив розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ТОВ “Петрівський Квартал”, 25.03.2005 зареєстровано як юридичну особу реєстраційною службою Києво – Святошинського районного управління юстиції Київської області, є платником податку на додану вартість та як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Києво – Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області. Одними із основних видів господарської діяльності позивача за КВЕД є 41.10 -організація будівництва будівель, 68.31 – агенства нерухомості, 70.22 – консультування з питань комерційної діяльності й керування.

У період з 13.03.2015 по 19.03.2015 посадовою особою ДПІ у Києво – Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), відповідно до наказу ДПІ у Києво – Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 13.03.2015 № 164 та повідомлення про початок документальної позапланової невиїзної перевірки від 16.03.2015, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Петрівський Квартал» (код за СДРПОУ 33400832) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Лагода ВК» (код за СДРПОУ 33745890) за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року.

Результати перевірки оформлені Актом від 26.03.2015 № 80/10-13-22-05/33400832 (далі – Акт, Акт перевірки).

У ході перевірки податковим органом було досліджено та проаналізовано установчі документи ТОВ «Петрівський Квартал», декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року, декларацію з податку на прибуток за 2014 рік, реєстри отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2014 року, додаток № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року, документи які надані позивачем листом від 05.01.2015 року № 1, згідно отриманого запиту від 16.12.2014 № 79/10/22-323, а саме: копія договорів генерального підряду від 20.12.2013 року № ЛУ/2А-13; від 20.12.2013 року № ЛУ/4А-13; від 20.12.2013 року № ЛУ/4Б-13; від 20.12.2013 року № ЛУ/6А-13; від 20.12.2013 року № ЛУ/6Б-13; від 20.12.2013 року № ТШ/9-13; копії податкових накладних; оборотно-сальдові відомості по рах. 631; копія реєстру отриманих та виданих податкових накладних; реєстри банківських виписок; лист ТОВ «Петрівський Квартал» від 25.03.2015 року № 155. Також в ході перевірки використовувались дані бази АС «Податковий блок».

Перевіркою встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме: п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) добюджету (р. 25 Декларації) на загальну суму – 150 989,00 грн. в тому числі за вересень 2014 року на суму – 150 989,00 грн.

Не погодившись з висновками Акта перевірки, позивач подав до ДПІ у Києво – Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області заперечення на Акт № 80/10-13-22-05/33400832 від 26.03.2014. Листом про надання відповіді до заперечення по Акту перевірки від 07.04.2015 № 4873/10/10-13-22-05 висновки Акта перевірки було залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі висновків Акта перевірки ДПІ у Києво – Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.04.2015 № 00001182201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 188 736,00 грн., у тому числі 150 989,00 грн. за основним платежем та 37 747,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення від 10.04.2015 № 00001182201, рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 05.06.2015 року № 950 оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки ТОВ «Петрівський Квартал» здійснювало господарські операції з ТОВ «Лагода ВК», останнє на виконання умов договорів генерального підряду та вимогу позивача оформило на його адресу податкові накладні із визначенням суми ПДВ у розмірі 150988,9 грн., які підприємством включено до податкового кредиту відповідного періоду та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даними декларації з ПДВ за вересень 2014 року.

У свою чергу, Акт перевірки містить посилання на те, що ТОВ «Лагода ВК» (код за ЄДРПОУ 33745890) має стан платника – до ЄДР віднесено запис про відсутність за місцезнаходженням, Свідоцтво платника ПДВ скасованно 21.01.2015, кількість працівників станом на 30.09.2014 становить 13 осіб. У зв'язку з чим, не можливо підтвердити відомості стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо- складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Водночас, податковим органом при аналізі основних постачальників ТОВ «Лагода ВК» встановлено, що основним постачальником у вересні 2014 року було ТОВ «ТЕСЛАБУД», відносно якогодо ДПІ у Києво – Святошинському районі надійшла податкова інформація від Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області № 10/05-15-22-02-39077273 від 26.01.2015 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «ТЕСЛАБУД» за вересень - грудень 2014 року.

Відповідно до зазначеної податкової інформації, податковим органом встановлено, що ТОВ «ТЕСЛАБУД» не знаходиться за податковою адресою, що в свою чергу обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують про здійснення господарської діяльності. У зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «ТЕСЛАБУД» здійснювало діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Таким чином, у позивача відсутні об'єкти оподаткування по операціям з придбання та продажу товарів/послуг у підприємств – постачальників/покупців за перевіряємий період.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій ТОВ «Лагода ВК» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів задекларований на папері, таким чином, у ТОВ «Лагода ВК» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Враховуючи викладене, податковий орган зробив висновок, що у позивача за відсутності підтвердження факту придбання ТМЦ (робіт, послуг), відсутні підстави для формування податкових зобов'язань.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Основним законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

У свою чергу, формування податкового кредиту дає право на відшкодування сплаченого до бюджету податку на додану вартість.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами ПК України.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні послуг (товарів) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Лагода ВК» було укладено низку договорів генерального підряду, а саме: від 20.12.2013 року № ЛУ/2А-13, від 20.12.2013 року № ЛУ/4А-13, від 20.12.2013 року № ЛУ/4Б-13, від 20.12.2013 року № ЛУ/6А-13, від 20.12.2013 року № ЛУ/6Б-13, від 20.12.2013 року № ТШ/9-13.

Відповідно до п. 1.1 вище вказаних договорів, замовник (ТОВ «Петрівський Квартал») доручає, а генеральний підрядник (ТОВ «Лагода ВК») бере на себе зобов'язання власними та/або залученими силами та засобами на свій ризик якісно, у встановлені даними договорами строки та порядку, виконати комплекс робіт «Під Ключ», по будівництву об'єкта згідно виданої замовником проектної документації, Об'єктних та Локальних кошторисів та додатків до договору, і здати виконані будівельно-монтажні роботи замовнику, а замовник зобов'язується прийняти результат виконаних робіт і оплатити їх згідно умов цих договорів.

Будівельні роботи, що були предметом даних договорів, здійснювались на об'єктах за такими адресами:

За договором від 20.12.2013 №ЛУ/2А-13-4 поверховий 63 квартирний житловий будинок з мансардою та з вбудованими нежитловими приміщеннями, розташований по бульвару Л. Українки №2-А,с. Петрівське, Києво -Святошинський район.

За договором від 20.12.2013 №ЛУ/4А-13 - 4 поверховий 63 квартирний житловий будинок з мансардою та з вбудованими нежитловими приміщеннями, розташований по бульвару Л. Українки №4-А,с. Петрівське, Києво -Святошинський район.

За договором від 20.12.2013 №ЛУ/4Б-13 - 4 поверховий 70 квартирний житловий будинок з мансардою та з вбудованими нежитловими приміщеннями, розташований по бульвару Л. Українки №4-Б,с. Петрівське, Києво -Святошинський район.

За договором від 20.12.2013 №ЛУ/6А-13 - 4 поверховий 63 квартирний житловий будинок з мансардою та з вбудованими нежитловими приміщеннями, розташований по бульваруЛ. Українки №6-А,с. Петрівське, Києво -Святошинський район.

За договором від 20.12.2013 №ЛУ/6Б-13- 4 поверховий 70 квартирний житловий будинок з мансардою та з вбудованими нежитловими приміщеннями, розташований по бульвару Л. Українки №6-Б,с. Петрівське, Києво -Святошинський район.

За договором від 20.12.2013 №ТШ/9-13 - 10 поверховий 62 квартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями, розташований по бульвару Тараса Шевченка №9, с. Петрівське, Києво -Святошинський район.

Умовами договорів, а саме відповідно до п. 6.1 передбачено, що Замовник приймає виконані Генеральним підрядником належним чином роботи щомісячно, шляхом підписання Актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в та Довідок форми КБ-3, які є підставою для розрахунків за фактично виконані роботи.

Суд зауважує, що представником позивача на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Петрівський Квартал» та ТОВ «Лагода ВК» були надані суду належним чином оформлені копії Актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в та Довідок форми КБ-3 за перевіряємий період, що містяться в матеріалах справи.

Також, позивачем були надані пояснення, що на вимогу Розділу 5 (Порядок оплати) договорів, в вересні 2014 року ТОВ «Петрівський Квартал» було здійснено на користь ТОВ «Лагода ВК» передплати по вищенаведеним договорам генерального підряду, а саме:

За договором від 20.12.2013 №ЛУ/2А-13 банківська виписка від 01.09.2014 на суму 150 000,00 грн.

За договором від 20.12.2013 №ЛУ/4А-13 банківська виписка від 01.09.2014 на суму 150 000,00 грн., від 16.09.2014 на суму - 200 000,00 грн.

За договором від 20.12.2013 №ЛУ/4Б-13 банківська виписка          від 04.09.2014 на суму 100 000,00 грн., від 16.09.2014 на суму - 100 000,00 грн.

За договором від 20.12.2013 №ЛУ/6А-13 банківська виписка          від           05.09.2014 на суму 100 000,00 грн., від 11.09.2014 на суму 100 000,00 грн., від           16.09.2014           на суму 350 000,00 грн.

За договором від 20.12.2013 № ЛУ/6Б-13 банківська виписка від 09.09.2014 на суму 200 000,00 грн. від 16.09.2014 на суму - 200 000,00 грн.

На підтвердження даних обставин позивачем надано суду Довідку видану Приват Банком від 31.07.2015 № 150731SVDB870A29635E про рух коштів між позивачем та ТОВ «Лагода ВК» за комплекс будівельно – монтажних робіт за вище вказаними договорами, а також банківські виписки.

Також, доказом правомірності віднесення позивачем сум сплаченого ПДВ по операціям з ТОВ «Лагода ВК» до податкового кредиту є виписані на адресу позивача податкові накладні, а саме:

За договором від 20.12.2013№ ЛУ/4Б-13 податкова накладна № 1 від 04.09.2014 на суму 100 000,00 грн;

За договором від 20.12.2013 № ЛУ/6Б-13 податкова накладна № 2 від 09.09.2014 на суму 60 236,22 грн;

За договором від 20.12.2013 № ЛУ/6А-13 податкова накладна № 3 від 16.09.2014 на суму 311 530,30 грн;

За договором від 20.12.2013 № ЛУ/4А-13 податкова накладна № 4 від 16.09.2014 на суму 134 167,06 грн;

За договором від 20.12.2013 № ЛУ/6Б-13 податкова накладна № 5 від 16.09.2014 на суму 200 000,00 грн;

За договором від 20.12.2013 № ЛУ/4Б-13 податкова накладна № 6 від 16.09.2014 на суму 100 000,00 грн;

Суми податку на додану вартіть по зазначеним податковим накладним включено до складу податкового кредиту за вересень 2014 року, що відображено у реестрі отриманих податкових накладних за вересень 2014 року, суми відповідають даним податкової деклараціїз ПДВ та додатку 5 до податкової декларацї з ПДВ за вересень 2014 року.

Тобто, позивачем надано суду як первинні бухгалтерські документи так і документи, які складені на виконання даних операцій, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг у контрагента. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган при дослідженні даних документів ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, враховуючи наявність всіх первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства України, суд важає, що висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ у вересні 2014 року на суму 150 989,00 грн. є безпідставними.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що отримані від ТОВ «Лагода ВК» послуги використані ТОВ «Петрівський Квартал» у власній господарській діяльності, а саме підтвердженням даного факту є те, що завдяки виконаним роботам ТОВ «Лагода ВК» були побудовані будинки, які протягом 2014 року та 1-2 кварталу 2015 року введені в експлуатацію та частина квартир в них реалізована, на підтвердження цього позивачем надано Довідку про фінансові результати діяльності ТОВ «Петрівський Квартал» за період 2014 рік та 1-ше півріччя 2015 року, Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва (позивача) станом на 31.12.2014 року, 31.03.2015 року, 30.06.2015 року.

Стосовно посилань відповідача на те, що в ЄДРПОУ міститься інформація що ТОВ «Лагода ВК» відсутнє за місцезнаходженням, Свідоцтво платника ПДВ скасованно 21.01.2015, кількість працівників станом на 30.09.2014 становить 13 осіб, що основновним постачальником ТОВ «Лагода ВК» у вересні 2014 року було ТОВ «ТЕСЛАБУД», відносно якого до ДПІ у Києво – Святошинському районі надійшла податкова інформація від Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області № 10/05-15-22-02-39077273 від 26.01.2015 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «ТЕСЛАБУД» за вересень - грудень 2014 року, у зв'язку з тим що підприємство не знаходиться за податковою адресою, на підставі чого податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «ТЕСЛАБУД» здійснювало діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, суд зазначає наступне.

Слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Проте, відповідачем не надано суду доказів припинення цивільної правоздатності ТОВ «Лагода ВК» під час проведення господарських операцій з позивачем.

У свою чергу, судом встановлено, що ТОВ «Лагода ВК» на час оформлення та проведення господарських операцій з позивачем, мало цивільну правоздатність, було платникам податку на додану вартість та одним із основних видів діяльності за КВЕД є 41.20 Будівництво житлових і не житлових будівель, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: витягами з ЄДРПОУ, довідкою про взяття на облік платника податків, Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Разом з тим, суд зауважує, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин контрагентів - виконавців з іншими суб'єктами господарської діяльності не є належними доказами порушення позивачем податкового законодавства.

Отримання податковим органом Акта перевірки, чи Акта про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк Акт перевірки не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини господарської діяльності платника податків.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Такі висновки суду відповідають рішенню Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України", з якого випливає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Європейський суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів.

Водночас відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів, які покладено в основу висновків Акта перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентом, а також факту суперечності відповідних правочинів фіскальним інтересам держави.

Таким чином, в основу збільшення позивачу грошових зобов'язань по податку на додану вартість за результатами господарських операцій з ТОВ «Лагода ВК» не можуть бути покладені висновки Актів зустрічних звірок його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що висновки викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності, не мають доказової сили за відсутності доведення факту нереальності господарських операцій та є лише носіями певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою податкових органів.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” Суд визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ”.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, обов'язку доказування правомірності спірного рішення не виконано та не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та сум валових витрат.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення – рішення, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 4 872 грн. 00 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво – Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області № 00001182201 від 10.04.2015.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський Квартал» (код ЄДРПОУ 33400832) сплачений судовий збір у розмірі 4 872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Панова Г. В.