Постанова

від 22.10.2015 по справі 821/2931/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/2931/15-а 10 год. 20 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного підприємства "Баро Плюс"

до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Баро Плюс" (далі - ПП "Баро Плюс", підприємство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Новокаховська ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.01.2015 № НОМЕР_1, яким підприємству збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 62308,00 грн., у тому числі за основним платежем на 49846,00 грн. та за штрафними санкціями на 12462,00 грн.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 22.12.2014 № 1526/220-38368322, складеного за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань підтвердження господарських відносин з ПП "Таргет Плюс" за серпень 2014 року (далі - акт № 1526, акт перевірки).

За актом перевірки № 1526 відповідач встановив завищення позивачем податкового кредиту за серпень 2014 року на 49846,00 грн. За висновками відповідача причиною такого завищення податкового кредиту було те, що позивач у порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України включив до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 49846,00 грн. по відносинам з ПП "Таргет Плюс" за первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які мають дефекти у їх складанні та унеможливлюють підтвердження здійснення господарських операцій з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг).

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, звернула увагу на те, що відповідачем була проведена саме виїзна перевірка, посадова особа відповідача була допущена до проведення перевірки та мала доступ до первинних документів підприємства, пов'язаних з предметом перевірки, а також до регістрів бухгалтерського обліку. Всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з ПП "Таргет Плюс", а також відомості по рахунках, були надані до перевірки.

Позивач посилається на ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно з якою первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Так, товарно-транспортні накладні, які були надані до перевірки, містять усі необхідні реквізити та інформацію, яка розкриває зміст господарської операції. Відсутність реквізитів, які зазначені в акті перевірки, не можуть бути підставою для висновку щодо нереальності поставки товару. Крім того, товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

Щодо ненадання до перевірки сертифікатів якості (паспортів), то позивач пояснює, що вони не були надані не у зв'язку з їх відсутністю взагалі, а у зв'язку з тим, що вони були передані кінцевим покупцям. До того ж, сертифікат якості не є первинним документом, відсутність якого забороняє платнику податків формування податкового кредиту.

Позивач також не погоджується з висновком у акті перевірки, що у зв'язку з неможливістю встановити номенклатуру товару, придбаного його контрагентом - ПП "Таргет Плюс" в ПП "Прогрес-Смайл", автоматично не підтверджується постачання ТМЦ і з боку ПП "Таргет Плюс" на адресу ПП "Баро Плюс" (позивача), оскільки не прийняті до уваги наявні первинні документи та у акті перевірки відсутнє чітке викладення змісту порушень податкового законодавства.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, заперечення на позов мотивує тим, що до перевірки позивачем не надано відомостей про відображення у складському обліку операцій з придбання товарів у ПП "Таргет Плюс". Товарно-транспортні накладні мають дефекти складання, які унеможливлюють підтвердження фактичного транспортування та отримання товарів. Згідно бази даних АІС "Податковий блок" операції ПП "Таргет Плюс" не підтверджуються реальними можливостями їх здійснення цим контрагентом позивача. Діяльність ПП "Таргет Плюс" спрямована на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Таким чином, у ПП "Баро Плюс" відсутні підстави для включення до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року ПДВ, пов'язаного з придбанням товарів (робіт, послуг) у ПП "Таргет Плюс".

Висновки акта перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення відповідач вважає правомірними, в задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

За актом перевірки № 1526 грошове зобов'язання позивача з ПДВ на 49846,00 грн. за серпень 2014 року збільшене внаслідок зменшення податкового кредиту позивача на 49746,00 грн., сформованого по відносинам з ПП "Таргет Плюс".

За даними перевірки та документів платника податку, позивачем у серпні 2014 року задокументовано придбання у ПП "Таргет Плюс" товарів (деревина, товарів електротехнічного призначення) загальною вартістю 299078,64 грн., із яких ПДВ 49846,00 грн. Операції з придбання товарів підтверджені видатковими та податковими накладними, транспортування - товарно-транспортними накладними, сплата за придбані товари здійснювалась у наступних після серпня 2014 року податкових періодах.

За актом перевірки № 1526 відповідач стверджує, що на запити Новокаховської ОДПІ від 24.10.2014 № 6207/10/15-02 та від 11.12.2014 № 7252/10/21-02-22-014 позивачем не надано відомостей про відображення у складському обліку операцій з придбання (продажу) товарно-матеріальних цінностей, через це вважається, що такі відомості (документи) у позивача були відсутні.

В акті перевірки відображені результати виїзної документальної перевірки, однак в ньому немає жодних висновків податкового органу про фактичну наявність чи відсутність на момент перевірки матеріалів складського обліку товарів, придбаних у ПП "Таргет Плюс".

В ході розгляду справи позивачем суду надані матеріали складського обліку придбаних товарів та документи з подальшого продажу придбаних товарів; наявність цих документів на момент здійснення перевірки не спростована відповідачем, а тому суд вважає, що позивач забезпечив належні бухгалтерський та оперативний обліки товарів, придбаних у ПП "Таргет Плюс".

За висновками відповідача операції позивача з придбання товарів у ПП "Таргет Плюс" підтверджуються товарно-транспортними накладними, що не відповідають формі складання, яка затверджена спільним наказом Мінтрансу та Мінстатистики України від 29.12.1995 № 488/346, товарно-транспортні накладні підписані від постачальника директором ОСОБА_3 та скріплені печаткою підприємства, однак від ПП "Баро Плюс" товар отримано особою (зазначено лише підписи, які завірені печатками підприємства), в накладних не вказано довіреності, згідно яких був отримано товар, в накладних не зазначено місце складання документу, посади осіб, відповідальних за відвантаження та отримання товару, та інші дані.

Суд звертає увагу, що зазначений наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10.12.2013 № 1005/1454 "Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346".

Окрім того, товарно-транспортна накладна не є обов'язковим документом, з наявністю якого ПК України пов'язує право платника податків на формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з преамбулою Правил вони визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Зазначені Правила не встановлюють правил податкового обліку та не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку витрат та податкового кредиту, а товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, вона належить до виду документів, що засвідчують факт перевезення. Відсутність товарно-транспортної накладної або оформлення її з порушенням встановленого порядку не позбавляє господарську операцію реального змісту та не може впливати на відображення такої операції в податковому обліку суб'єкта господарювання.

Крім того, суд вважає що у податкового органу відсутня компетенція щодо визначення дефектності саме товарно-транспортної накладної, а не зазначення прізвища та посади відповідальної особи у цьому документі не є обставиною, яка ставить під сумнів здійснення господарської операції.

Загалом жодна норма Податкового кодексу України не ставить залежність формування податкового кредиту від дотримання форми документування господарської операції, а окремі недоліки в оформленні первинних документів не може бути свідченням того, що ця операція не відбулась взагалі.

Недоліки у складанні товарно-транспортних накладних можуть мати негативні наслідки для самих учасників господарських операцій (перевізників, вантажовідправників і вантажоодержувачів), як-то ускладнення захисту прав та інтересів у разі в завдання збитків через втрату або пошкодження товарів при їх транспортуванні тощо. Проте ці правові відносини не належать до відносин, що контролюються податковими органами.

Як на одну з підстав позбавлення позивача права на податковий кредит з ПДВ, відповідач посилається на те, що постачальник позивача - ПП "Таргет Плюс" згідно з декларацією з ПДВ за серпень 2014 року сформував податкові зобов'язання з 17-ма контрагентами-покупцями, а податковий кредит за рахунок єдиного постачальника - ПП "Прогрес-Смайл". Проведений аналіз руху товарів (послуг) з використанням АІС "Податковий блок" "Реєстр податкових накладних" не дав можливості ідентифікувати товар (послуги) від покупців та постачальників у зв'язку із дробленням суми сформованого податкового кредиту з ПДВ до 10 тис. грн.

Контролюючий орган стверджує, що операції ПП "Таргет Плюс" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ПП "Таргет Плюс" не могли фактично здійснювати ці операції.

Суд вважає, що не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

За приписами пп. 16.1.2-16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому платник податку несе індивідуальну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Така відповідальність не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Такий контроль покладено на податкові органи.

Суд звертає увагу, що Новокаховською ОДПІ не надано суду доказів здійснення нею або іншими податковими органами зустрічної звірки господарських операцій позивача з придбання товарів у ПП "Таргет Плюс".

Новокаховською ОДПІ взагалі не надано суду належних доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, що інформація, яку містять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Крім того, в ПК України відсутній термін "дроблення сум податкового кредиту до 10 тис. гривень", а лише передбачено про не відображення в ЄРПН накладних на суму менше 10 тис. гривень., що не є дробленням, а лише передбачає інший порядок їх обліку.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України Новокаховська ОДПІ як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.01.2015 № НОМЕР_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Баро Плюс" (ідентифікаційний код 38368322) суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 жовтня 2015 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.3.3