Постанова

від 21.10.2015 по справі 821/1804/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/1804/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Вітічак О.Р.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.01.2015 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Херсонський комбінат хлібопродуктів" (далі - позивач, ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 11.09.2015 р., просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.01.2015 р. № НОМЕР_1 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток за основним платежем у сумі 207500 грн. та за штрафними санкціями на 103750 грн., № НОМЕР_3 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 94004,62 грн. та за штрафними санкціями на 47002,31 грн., № НОМЕР_4 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 556615,36 грн. та за штрафними санкціями на 278307,68 грн., №№ НОМЕР_2, НОМЕР_5, якими позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 120358 грн. та збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем на 1597,36 грн. та за штрафними санкціями на 569,34 грн. - у повному обсязі.

Свої висновки мотивує тим, що відповідач під час визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток та зменшення заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями-рішеннями використав протиправні висновки акту перевірки від 29.12.2014 р. № 497/31-03-22-01/952367. На думку позивача, ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області під час перевірки без належного обґрунтування визначила розмір звичайної ціни для обчислення доходів від продажу товарів, протиправно склала висновки про нереальність окремих господарських операцій з придбання товарів та послуг у перевірених податкових періодах, неправомірно виключила із складу витрат операції з придбання аудиторських послуг та витрати на відрядження, а також зменшила податковий кредит з ПДВ у зв'язку з порушеннями у складанні податкових накладних, що були допущені постачальниками товарів (робіт, послуг). Вказані висновки відповідача не відповідають дійсності та спростовуються первинними документами і суперечать вимогам податкового законодавства.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі з підстав, визначених у позові.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, оскільки встановлені за наслідком перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення є законними. Просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем у період з 11.11.2014 р. по 22.12.2014 р. проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 29.12.2014 р. № 497/21-03-22-01/952367.

У висновку акту перевірки зазначено, що встановлено порушення (з урахуванням тих, які оскаржуються позивачем):

1. пп.14.1.27, пп.14.1.84 п.14.1 ст.14, п.44.2 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.6, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 та п.8 підрозділу 10 розділу ХХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 355124 грн., у тому числі: за 2 кв. 2012 р. в сумі 85724 грн., за 3 кв. 2012 р. в сумі 142204 грн., за 4 кв. 2012 р. в сумі 127196 грн.;

2. пп.14.1.27, пп.14.1.84, п.14.1 ст.14, п.44.2 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.6, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 та п.8 підрозділу 10 розділу ХХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток (збитки) всього у сумі 120358 грн., у тому числі за 1 кв. 2013 р. у сумі 117058 грн., за 3 кв. 2013 р. у сумі 3300 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображені в пп.3.1.1, 3.1.2 п.3.1 розділу 3 акта перевірки;

3. п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4, п.201.10, п.201.11 ст.201, пп.215.3.4 п.215.3 ст.215, п.11 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, п.2.4 розділу ІV Порядку № 1340, п.12, п.15 Порядку № 1379, що призвело до заниження суми податку на додану вартість (рядок 25 декларації) на загальну суму 97081 грн., у тому числі: за серпень 2012 року на 31655 грн., за вересень 2012 року на 23965 грн., за квітень 2013 року на 20442 грн., за травень 2013 року на 411 грн., за жовтень 2013 року на 13304 грн., за листопад 2013 року на 6681 грн., за грудень 2013 року на 623 грн.;

4. п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4, п.201.10, п.201.11 ст.201, пп.215.3.4 п.215.3 ст.215, п.11 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, п.2.4 розділу ІV Порядку № 1340, п.12, п.15 Порядку № 1379, п.6 розділу VІ Порядку № 1492, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (рядок 23.1 декларації) на загальну суму 72836 грн., у тому числі: за липень 2012 року на 72836 грн.;

5. п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4, п.201.10, п.201.11 ст.201, пп.215.3.4 п.215.3 ст.215, п.11 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, п.2.4 розділу ІV Порядку № 1340, п.12, п.15 Порядку № 1379, п.6 розділу VІ Порядку № 1492, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) на загальну суму 487008 грн., у тому числі: за травень 2012 року на 229463 грн., за грудень 2012 року на 95068 грн., за січень 2013 року на 56633 грн., за лютий 2013 року на 56475 грн., за березень 2013 року на 33367 грн., за липень 2013 року на 3329 грн., за серпень 2013 року на 1608 грн., за вересень 2013 року на 11065 грн.;

6. п.160.2 ст.160 ПК України - ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" при виплаті доходу на користь нерезидента Компанії "Paglierani S.r.I" (Італія) згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті від 22.01.2013 р. № 3763547 в сумі 1000 євро (10649,07 грн.) не утримано податок за ставкою у розмірі 15 %, що складає 1597,36 грн., та не внесено до бюджету у джерела виплати такого доходу за рахунок цього доходу.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області прийняла податкові повідомлення-рішення від 21.01.2015 р.:

- № НОМЕР_4, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 532686 грн., з яких за основним платежем на 355124 грн., за штрафними санкціями на 177562 грн.;

- № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 145621,50 грн., з яких за основним платежем на 97081 грн., за штрафними санкціями на 48540,50 грн.;

- № НОМЕР_4, яким позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування на 559844 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 279922 грн.,

- № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 120358 грн.;

- НОМЕР_5, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 2166,70 грн., з яких за основним платежем на 1597,36 грн., за штрафними санкціями на 569,34 грн.

Під час адміністративного оскарження ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" подано до ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області заяву про намір досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 21.01.2015 р. № НОМЕР_1.

Рішенням ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області від 13.03.2015 р. № 10 погоджено застосування податкового компромісу на суму донарахувань з податку на прибуток у розмірі 147624 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 21.01.2015 р. № НОМЕР_1.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 11.09.2015 р., розрахунку відповідача, предметом позовних вимог у даній справі є податкові повідомлення-рішення від 21.01.2015 р.:

- № НОМЕР_1 в частині донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток на суму 311250 грн., з яких за основним платежем на 207500 грн., за штрафними санкціями на 103750 грн., на які вплинули висновки відповідача про заниження доходів на 988098 грн. внаслідок реалізації товарів за цінами, які відрізняються більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари;

- № НОМЕР_3 в частині донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 141006,93 грн., з яких за основним платежем на 94004,62 грн., за штрафними санкціями на 47002,31 грн., на які вплинули висновки відповідача про заниження податкових зобов'язань на 14336 грн. внаслідок реалізації товарів за цінами, які відрізняються більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари, неправомірне формування податкового кредиту: у сумі 118 грн. по безтоварним господарським операціям з ТОВ "Альфакласс", у сумі 54551 грн. внаслідок порушення порядку виписки податкових накладних (порушено правило "першої події"), у сумі 25000 грн. у зв'язку з формуванням податкового кредиту по зведених податкових накладних по операціях з Одеською залізницею;

- № НОМЕР_4 в частині зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 556615,36 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 278307,68 грн., на які вплинули висновки відповідача про заниження податкових зобов'язань на 68438 грн. внаслідок реалізації товарів за цінами, що відрізняються більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари, неправомірне включення до складу податкового кредиту суми ПДВ: по операціях з ТОВ "Херсон Пак", ПП "Вімакс-Юг", ТОВ "Українська компанія "Модус", ТОВ "Альфакласс", ПП "АТ Агро", з якими встановлено відсутність реальності вчинення господарських операцій, у сумі 55724 грн., у сумі 218470 грн. внаслідок порушення порядку виписки податкових накладних (порушено правило "першої події"), у сумі 201796 грн. у зв'язку з формуванням податкового кредиту по зведених податкових накладних по операціях з Одеською залізницею, у сумі 1820 грн. - по податкових накладних, які виписано з порушенням ст.201 ПК України (не зазначено коду УКТ ЗЕД та не зареєстровані в Єдиному реєстру податкових накладних), завищення суми бюджетного відшкодування внаслідок порушення п.6 розділу VІ Порядку № 1492 на 10367 грн.;

- № НОМЕР_2 у повному обсязі на суму 120358 грн., на які вплинули висновки відповідача про неправомірне формування витрат у сумі 3300 грн. по відносинах з Модус" внаслідок нереальності господарських операцій, у сумі 100000 грн. - аудиторські послуги, в отриманні яких не було необхідності, так як на підприємстві є необхідна кількість персоналу, у сумі 17058 грн. - на відрядження, зв'язок яких з господарською діяльністю підприємства не підтверджено документально;

- № НОМЕР_5 у повному обсязі на суму 2166,70 грн., з яких за основним платежем на 1597,36 грн., за штрафними санкціями на 569,34 грн., на які вплинули висновки відповідача про не утримання податку за ставкою 15 % при виплаті доходу на користь нерезидента Компанії "Paglierani S.r.l".

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступних приписів законодавства та встановлених під час судового розгляду фактичних обставин справи.

І. Стосовно доводів ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області щодо нереальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Херсон Пак", ПП "Вімакс-Юг", ТОВ "Українська компанія "Модус", ТОВ "Альфакласс", ПП "АТ Агро", які частково вплинули на нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість, зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Порядок формування витрат та податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Приписами п.138.1 ст.138 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який є основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари (послуги, роботи) до складу податкового кредиту, а понесених витрат - до валових витрат необхідно мати первинні документи (платіжні доручення, видаткові, податкові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 Закону № 996 первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписами п.44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Судом встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності позивач протягом перевіряємого періоду мав господарські відносини з ТОВ "Херсон Пак", ПП "Вімакс-Юг", ТОВ "Українська компанія "Модус", ТОВ "Альфакласс", ПП "АТ Агро".

Зокрема, у червні 2013 року позивач придбав у ТОВ "Українська компанія "Модус" клапан запобіжний УФ 55105-025-02 у кількості 2 штук загальною вартістю 3960 грн., з яких ПДВ - 660 грн., що підтверджується видатковою накладною від 03.07.2013 р. № 127, податковою накладною від 13.06.2013 р. № 785, платіжним дорученням від 13.06.2013 р. № 1769, випискою по банківському рахунку, квитанцією на оплату кур'єрської доставки. Отриманий від ТОВ "Українська компанія "Модус" товар використано позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчить вимога від 23.07.2013 р. № 1377, акт від 21.08.2013 р. № 258 на списання.

У серпні 2012 року ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" придбав у ТОВ "Альфакласс" нагрівач для випарювача вартістю 705 грн., з яких ПДВ - 117,50 грн., що підтверджується видатковою накладною від 19.11.2012 р. № РН-000239, податковою накладною від 22.08.2012 р. № 27, платіжним дорученням від 22.08.2012 р. № 1С-2915, випискою по банківському рахунку. Отриманий від ТОВ "Альфакласс" товар використано позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчить вимога від 30.11.2012 р. № 2347, акт від 26.04.2013 р. № 128 на списання.

У червні, липні, вересні 2012 року позивач придбав у ПП "Вімак-Юг" товар на загальну суму 12706,25 грн., з яких ПДВ - 2117,71 грн., що підтверджується видатковими накладними від 19.06.2012 р. № РН-0000090, від 30.07.2012 р. № РН-0000110, від 27.09.2012 р. № РН-0000161, податковими накладними від 14.06.2012 р. № 65, від 24.07.2012 р. № 86, від 25.09.2012 р. № 137, платіжними дорученнями від 14.06.2012 р. № 1С-1990, від 24.07.2012 р. № 1С-2348, від 25.09.2012 р. № 3358.

У квітні 2012 року ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" придбав у ПП "АТ Агро" пшеницю на загальну суму 190080,50 грн., з яких ПДВ - 31680,08 грн., що підтверджується договорами купівлі-продажу від 06.04.2012 р. № 142, від 11.04.2012 р. № 159, видатковими накладними від 07.04.2012 р. № РН-0000080, від 12.04.2012 р. № РН-0000082, товарно-транспортними накладними від 11.04.2012 р. №№ 870139, 870140, 896542, актами приймання сільгосппродукції від 10.04.2012 р. № 1778, від 14.04.2012 р. №№ 1876, 1877, податковими накладними від 07.04.2012 р. № 81, від 12.04.2012 р. № 83, платіжними дорученнями від 11.04.2012 р. № 1228, від 18.04.2012 р. № 1325.

У квітні, травні 2012 року позивач придбав у ТОВ "Херсон Пак" послуги з оформлення карантинних сертифікатів сої та пшениці на загальну суму 127600 грн., з яких ПДВ - 21266,67 грн., що підтверджується договором про надання послуг з сертифікації вантажу від 12.03.2012 р. № 01/09-15/177/78, актами про надання послуг від 03.04.2012 р. № 7, від 09.04.2012 р. № 22, від 11.04.2012 р. № 33, від 04.05.2012 р. № 2, податковими накладними від 03.04.2012 р. № 7, від 09.04.2012 р. № 22, від 11.04.2012 р. № 33, від 04.05.2012 р. № 2, копіями карантинних сертифікатів сої та пшениці, банківськими виписками.

Аналіз наданих ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" первинних документів свідчить про реальність отримання товарів, послуг від ТОВ "Херсон Пак", ПП "Вімакс-Юг", ТОВ "Українська компанія "Модус", ТОВ "Альфакласс", ПП "АТ Агро", внаслідок чого відбулися зміни в майновому стані позивача.

Вказуючи на документальне не підтвердження цих господарських операцій, ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області зазначає про дефекти видаткових накладних (по відносинах з ПП "АТ Агро", ТОВ "Українська компанія "Модус" - не вказано місце складання документа, посаду та ПІБ співробітника ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів", який отримав товар; по відносинах з ПП "Вімакс-Юг" - вказана неправильна юридична адреса цього постачальника; по відносинах з ТОВ "Альфакласс" - вказана неправильна юридична адреса цього постачальника, не вказано посаду співробітника ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів", який отримав товар), податкових накладних (по відносинах з ПП "Вімакс-Юг" - вказана неправильна юридична адреса цього контрагента), товарно-транспортних накладних (по відносинах з ПП "АТ Агро" - відсутні номери подорожніх листів, посади та ПІБ співробітника ПП "АТ Агро", який дозволив відпуск товару, чітко визначені адреси пунктів навантаження пшениці).

Суд критично відноситься до цих тверджень відповідача, оскільки: по-перше, окремі недоліки видаткових, податкових накладних, товарно-транспортних накладних не є вирішальною ознакою для визнання таких документів недійсними за умови, якщо із суті господарських операцій вбачається їх реальний характер та товарність (дана позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України у справах № К/9991/64514/11 від 19.02.2013 р., № К/800/7300/13 від 24.10.2013 р., № К/9991/8144/12 від 28.10.2013 р., № К/800/31054/13 від 14.01.2014 р.); по-друге, товарно-транспортна накладна не є документом суворої звітності і законодавець не ставить в залежність правильність оформлення транспортних документів на перевезення товару з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Що стосується обставин діяльності ТОВ "Херсон Пак", ПП "Вімакс-Юг", ТОВ "Українська компанія "Модус", ТОВ "Альфакласс", ПП "АТ Агро", які відображені у акті перевірки позивача, то суд зазначає, що діюче податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту та витрат від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів або зобов'язували б платника податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни стосуються саме контрагентів і не можуть автоматично розповсюджуватися на позивача. Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, а судом встановлено правильність складання наданих позивачем первинних документів по господарських операціях з ТОВ "Херсон Пак", ПП "Вімакс-Юг", ТОВ "Українська компанія "Модус", ТОВ "Альфакласс", ПП "АТ Агро".

Підсумовуючи викладене, суд відмічає, що сторонами у повному обсязі виконано умови поставок: ТОВ "Херсон Пак", ПП "Вімакс-Юг", ТОВ "Українська компанія "Модус", ТОВ "Альфакласс", ПП "АТ Агро" поставили позивачу товари, послуги, а ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" оплатило їх вартість. Зазначені первинні документи підтверджують реальність поставок ТОВ "Херсон Пак", ПП "Вімакс-Юг", ТОВ "Українська компанія "Модус", ТОВ "Альфакласс", ПП "АТ Агро" товарів, послуг, рух товарів від цих контрагентів до позивача, використання отриманих товарів, послуг у господарській діяльності ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів".

На підставі складених за результатами цих взаємовідносин документів, позивачем правомірно сформовано податковий кредит та витрати.

Надані позивачем документи - договори, видаткові та податкові накладні, акти прийняття товарів та надання послуг, товарно-транспортні накладні мають всі необхідні реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та на підставі даних первинних документів можливо ідентифікувати контрагентів, зміст та обсяг проведених господарських операцій.

Також суд зазначає, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, видаткові і податкові накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

У той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів, послуг у ТОВ "Херсон Пак", ПП "Вімакс-Юг", ТОВ "Українська компанія "Модус", ТОВ "Альфакласс", ПП "АТ Агро" в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту та витрат без фактичного отримання від цих контрагентів товарів, послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства. Однак ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області не посилається на факти вчинення представниками позивача або його контрагентів таких дій і не надала докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Крім того, ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області не надала суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ "Херсон Пак", ПП "Вімакс-Юг", ТОВ "Українська компанія "Модус", ТОВ "Альфакласс", ПП "АТ Агро" вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ТОВ "Херсон Пак", ПП "Вімакс-Юг", ТОВ "Українська компанія "Модус", ТОВ "Альфакласс", ПП "АТ Агро" є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

На думку суду, при здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару (робіт, послуг), отримання (надання) яких документується сторонами господарської операції.

Суд зазначає, що на час здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ "Херсон Пак", ПП "Вімакс-Юг", ТОВ "Українська компанія "Модус", ТОВ "Альфакласс", ПП "АТ Агро" мали свідоцтва платників ПДВ, що не заперечується відповідачем, а тому мали право виписувати податкові накладні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано до суду доказів про наявність на час здійснення господарських операцій з позивачем записів у ЄДРПОУ про скасування державної реєстрації ТОВ "Херсон Пак", ПП "Вімакс-Юг", ТОВ "Українська компанія "Модус", ТОВ "Альфакласс", ПП "АТ Агро" чи визнання його установчих документів недійсними, визнання підприємства банкрутом чи припинення юридичної особи.

Тобто, у судовому засіданні підтверджено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ "Херсон Пак", ПП "Вімакс-Юг", ТОВ "Українська компанія "Модус", ТОВ "Альфакласс", ПП "АТ Агро" мало належну правосуб'єктність.

Окремо суд зазначає, що відповідачем в основу акту перевірки ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" покладено інформацію, викладену в актах про неможливість проведення зустрічних звірок ПП "АТ Агро" від 18.10.2012 р. № 561/22-4/37353095, ТОВ "Херсон Пак" від 01.06.2012 р. № 81/15-3/36580048, від 15.08.2012 р. № 109/15-3/36580048, ТОВ "Українська компанія "Модус" від 28.08.2014 р. № 585/20-33-22-03-07/38161150, ТОВ "Альфакласс" від 09.04.2013 р. № 654/22.5-21/33677280.

З аналізу положень п.73.5 ст.73 ПК України, п.п.6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1232, слідує, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена контролюючим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні контролюючого органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу.

При цьому, діючим законодавством не передбачено відображення в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суджень щодо відсутності об'єктів оподаткування, визнання нікчемними правочинів, так як у ньому мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили неможливість проведення зустрічної звірки.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути визнано належним та допустимим доказом вчинення платником податків порушення закону.

Також суд акцентує увагу на тому, що правомірність віднесення ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" до податкового кредиту травня 2012 року сплаченої ТОВ "Херсон Пак" у ціні послуг суми ПДВ у розмірі 11000 грн. за податковою накладною від 04.05.2012 р. № 3 вже було предметом судового розгляду у адміністративній справі № 821/903/13-а та підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили (постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р. Рішення першої та апеляційної інстанції залишено без змін згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.09.2014 р.).

Положеннями ч.1 ст.72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з ТОВ "Херсон Пак", ПП "Вімакс-Юг", ТОВ "Українська компанія "Модус", ТОВ "Альфакласс", ПП "АТ Агро" та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціях з придбання товарів, послуг у цих постачальників, висновок ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області про завищення позивачем податкового кредиту та витрат за такими операціями є протиправним.

ІІ. Стосовно висновків ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області про реалізацію позивачем товарів за цінами, які відрізнялись більш ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари, що вплинули на нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток, з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування, суд зазначає наступне. Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача у судовому засіданні дані висновки ґрунтуються на тому, що позивач протягом 2012-2013 років здійснював реалізацію товарів на експорт нерезидентам, не платникам податку на прибуток за цінами, які відрізнялись більш ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари. Дані про рівень звичайної ціни відповідачем взято із сайту АПК-Інформ (http://www/apk-inform.com/ru), а різницю відображено у додатках 4, 5 до акту перевірки.

Проте, суд не погоджується з вказаним висновком ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області та вважає, що контролюючий орган при визначенні рівня звичайних цін не діяв у межах приписів пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема не виконав жодної з умов, передбачених цією нормою для визначення рівня звичайних цін.

Так, відповідно до приписів пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Тобто, за загальним правилом, встановленим Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо не доведено протилежне звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Якщо контролюючий орган не згодний із ціною договору, то він зобов'язаний довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. При цьому контролюючий орган зобов'язаний діяти в порядку, встановленому законом.

Згідно пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже, при наданні оцінки правильності нарахування податкових зобов'язань при визначенні рівня звичайних цін, контролюючий орган мав діяти з дотриманням вищенаведених приписів пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 ПК України (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Приписами пп.153.2.3 п.153.2 ст.153 ПК України (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що положенням пп.153.2.1 і пп.153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податки за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Згідно пп.14.1.71. п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до пп.14.1.219. п.14.1 ст.14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

За приписами пп.14.1.218. п.14.1 ст.14 ПК України ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території.

Як вже зазначалося, при визначені звичайної ціни ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області взято дані із сайту АПК-Інформ (http://www/apk-inform.com/ru). Ця інформація складається виключно із наведення середньостатистичних цін на сільськогосподарську продукцію та продукцію її перероблення за певних умов поставки та не містить інформації про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами інших продавців, умови яких є співставними умовам договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Окрім того, ціни, які вказані на сайті АПК-Інформ та які взято за основу відповідачем, зазначені з ПДВ, про що свідчить довідка ВАТ "АПК-Інформ Груп" від 05.10.2015 р. № 37. Тобто, якщо навіть взяти інформацію, яку використано відповідачем, та вирахувати ПДВ, то ціни реалізації товарів ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" нерезидентам та не платникам податку на прибуток не відрізняються більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари.

Також суд вважає, що орієнтиром для зовнішньоекономічної діяльності є ціни біржові, де вказуються умови поставки, а орієнтиром для торгівлі на внутрішньому ринку - дані Департаменту агропромислового розвитку.

Позивачем надано до суду біржову довідку ТБ "Аграрна Біржа" від 11.09.2015 р. та довідку Департаменту агропромислового розвитку Херсонської обласної державної адміністрації, з яких також слідує, що ціна реалізації позивачем товарів не відрізняється більш ніж на 20 % від ціни на такі товари.

Згідно п.188.1 ст.188 ПК України ціни для аналізу повинні братися на дату укладання договору (додаткової угоди або специфікації), а відповідачем взято ціни на дату постачання, що суперечить вимогам Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, висновки ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток, з податку на додану вартість, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з підстав реалізації продукції за цінами, нижчими за звичайні, є протиправними.

ІІІ. Що стосується висновків ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області про завищення витрат на 100000 грн. по операціях з придбання аудиторських послуг у ДП "Профі Аудит" ТОВ АФ "Профі Аудит", які вплинули на нарахування зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, суд зазначає наступне.

Під час перевірки відповідач встановив, що по відносинам з ДП "Профі Аудит" ТОВ АФ "Профі Аудит" позивач у 2013 році задокументував придбання аудиторських послуг з трансформації та підтвердження фінансової звітності. Неправомірність віднесення цих витрат до валових витрат, відповідач пов'язує з тим, що ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" має бухгалтерію чисельністю 11 чоловік, юридичний відділ чисельністю 4 чоловіки та плановий відділ - 5 чоловік, які за своїми функціональними обов'язками, мали здійснювати роботу, аналогічну тій, що була придбана у ДП "Профі Аудит" ТОВ АФ "Профі Аудит".

Суд вважає ці висновки відповідача безпідставними, так як відповідно до абз."г" пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, які у свою чергу включають витрати на виплату винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Податковим кодексом України дозволений розмір декларуємих платником податку витрат на придбання аудиторських послуг не ставиться в залежність від наявності у такого платника податку штату фахівців, які можуть здійснювати роботу, аналогічну придбаним аудиторським послугам у стороннього СПД. Вирішальним, на думку суду, є зв'язок такого придбання з оподатковуваною господарською діяльністю платника податку та економічно обґрунтована мінімальна потреба цього платника податку у такому придбані послуг.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.1993 р. № 3125-ХІІ проведення аудиту є обов'язковим для підтвердження фінансової звітності акціонерних товариств, яким був позивач за перевірені податкові періоди, а тому придбання послуг з аудиту фінансової звітності для ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" є неминучим для належної організації господарської діяльності протягом перевірених податкових періодів.

У зв'язку з цим суд вважає протиправним виключення із складу витрат вартості придбаних аудиторських послуг у ДП "Профі Аудит" ТОВ АФ "Профі Аудит" у сумі 100000 грн., які підтверджені документально (договір від 07.12.2012 р. № 11а, акт приймання-здачі аудиторських послуг від 15.03.2013 р. № 11, звіт про результати проведення узгоджених процедур по трансформації фінансової звітності у відповідності до Міжнародних стандартів фінансової звітності ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів від 11.03.2013 р. № 08/02).

ІV. Стосовно доводів відповідача про завищення витрат на 17058 грн. внаслідок безпідставного включення до їх складу витрат на відрядження, які вплинули на зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, суд зазначає наступне.

Положеннями пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9 п . 139.1 ст.139 ПК України (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За актом перевірки № 497 із складу витрат позивача виключено витрати на відрядження працівників ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" у сумі 17057,99 грн. на ТОВ "Маслоэккстрационный завод" "Юг Руси" (м.Ростов, Росія) для проведення переговорів. Дане рішення ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області мотивує тим, що під час відрядження не було укладено жодних договорів та або інших документів, які б свідчили про зв'язок цих витрат з господарською діяльністю позивача, а тому у відповідності зі ст.ст.14, 139 ПК України вважає, що на суму цих витрат ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" завищено задекларовані витрати 2013 року.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач зазначає, що окремі працівники ТОВ "Маслоэккстрационный завод" "Юг Руси" є членами наглядової ради ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів", а відрядження пов'язане з проханням наглядової ради приїхати з метою розгляду питань фінансово-господарської діяльності ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів".

Суд вважає помилковою таку позицію позивача, оскільки витрати на відрядження, у тому числі і на прохання членів наглядової ради, мають здійснюватись платником податків виходячи з мінімально необхідних, економічно та законодавчо обґрунтованих потреб такого платника податку. Підтвердженням господарської необхідності здійснення витрат на відрядження є доведений зв'язок їх здійснення з отриманням оподатковуваного доходу такого платника податків, або у разі коли їх здійснення передбачається законодавством України або вимогами статутних документів такого платника податку.

Позивачем не надано доказів зв'язку відрядження працівників ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" до м.Ростова, Росія з метою отримання оподатковуваних доходів підприємства та того, що таке відрядження на вимогу наглядової ради передбачено законодавством України або статутом платника податків.

Тому суд вважає промірним виключення цих витрат зі складу задекларованих витрат позивача за 2013 рік.

V. Що стосується доводів ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області про неправомірне формування податкового кредиту по податковим накладних, щодо яких було порушено порядок їх виписки, які вплинули на нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Так, під час перевірки податкових накладних, складених Одеською залізницею, відповідачем було встановлено, що цим постачальником виписувались зведені податкові накладні на придбання послуг за місяць, а не за кожною датою надання послуг, як того вимагають положення п.201.4 ст.201 ПК України. Включивши ці податкові накладні до складу податкового кредиту, позивач, за висновками відповідача, завищив податковий кредит на 226795,67 грн.

Між тим суд не погоджується з такими доводами відповідача з наступних підстав.

Приписами п.201.4 ст.201 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно п.201.2 ст.201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п.15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну України від 01.11.2011 р. № 1379 та зареєстрованого в Мін'юсті України 22.11.2011 р. за № 1333/20071 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг) один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Позивачем дотримано вищевказані вимоги Порядку № 1379 - у зв'язку з тим, що взаємовідносини між ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" та Одеською залізницею щодо надання послуг з перевезення вантажів залізницею мали безперервний характер, виписувалися зведені податкові накладні не рідше одного разу на місяць та не пізніше останнього дня місяця, до яких додавалися документи, згідно яких надавалися послуги, а тому твердження ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області щодо завищення податкового кредиту на суму 226795,67 грн. за цими податковими накладними є неправомірним.

Під час перевірки податкових накладних, складених ПП "Херсон Моноліт Буд", ДП "АМПУ", ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області встановлено, що дата складання цих накладних не відповідає правилу виникнення "першої із подій", визначеної для дати виникнення податкових зобов'язань згідно п.187.1 ст.187 ПК України (або дати отримання коштів в оплату вартості товарів (робіт, послуг), або дати фактичного продажу товарів (робіт, послуг). За висновками відповідача по цих операціях ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" завищив податковий кредит на загальну суму 65313,95 грн.

З аналогічних підстав позивач, на думку ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області, завищив податковий кредит на 169029,33 грн. за податковими накладними, складеними ТОВ "Дніпро-Білогір'я", на 38678,43 грн. за податковими накладними, складеними ПП "БК "Проектреконструкція", ТОВ "Херсонес", ПП "Регіональний пуско-налагоджувальний центр", НВ ТОВ "Садко".

З положень ст.198 ПК України слідує, що податковий кредит формується виходячи з сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку із здійсненням операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання в оподатковуваній (господарській) діяльності такого платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Судом встановлено, що податковий кредит за вищевказаними податковими накладними, незважаючи на дати виписки податкових накладних, був сформований ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" виходячи з фактичної дати отримання права на формування податкового кредиту, тобто, або виходячи із сплати коштів, або виходячи з здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Вказані обставини формування податкового кредиту не спростовані відповідачем ні під час перевірки, ні під час розгляду справи.

Таким чином, враховуючи приписи ст.198 ПК України, суд приходить до висновку, що на момент формування податкового кредиту по податкових накладних, щодо яких порушено правило "першої події", платник податків набув право на формування податкового кредиту у зв'язку із фактичним здійсненням операцій з оплатою вартості товарів (робіт, послу), або у зв'язку з їх фактичним придбанням, та скористався приписами ст.50 ПК України для внесення до податкової звітності раніше отриманих податкових накладних. Тому доводи ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області щодо завищення податкового кредиту на суму 273021,71 грн. за цими податковими накладними є неправомірними.

В той же час суд вважає обґрунтованими висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту квітня 2012 року на 1820 грн. за податковими накладними, щодо яких порушено порядок їх виписки, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" у квітні 2012 року придбав у ТОВ "Южная лакокрасочная компания" уайт-спіріт, у зв'язку з чим цим постачальником виписано податкові накладні від 06.04.2012 р. № 26 (сума ПДВ - 442,33 грн.), від 13.04.2012 р. № 58 (сума ПДВ - 389,66 грн.), від 19.04.2012 р. № 85 (сума ПДВ - 963,21 грн.), від 20.04.2012 р. № 92 (сума ПДВ - 25,06 грн.).

Згідно пп.215.3.4 п.215.3 ст.215 ПК України уайт-спіріт (код УКТ ЗЕД НОМЕР_6) є підакцизним товаром.

Приписами абз."і" п.201.1 ст.201 ПК України серед обов'язкових реквізитів податкової накладної передбачено код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Податкові накладні від 06.04.2012 р. № 26, від 13.04.2012 р. № 58, від 19.04.2012 р. № 85, від 20.04.2012 р. № 92 не містять коду УКТ ЗЕД та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Спосіб дій платника податку при отримані податкових накладних, стосовно яких порушено порядок їх виписки, визначено п.201.10 ст.201 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), згідно якого у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Між тим, позивачем під час подання декларації з ПДВ за квітень 2012 року заява-скарга на ТОВ "Южная лакокрасочная компания" (додаток 8 до декларації з ПДВ) не подавалася.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином відповідачем правомірно зменшено на 1820 грн. податковий кредит за податковими накладними, які оформлено з порушеннями ст.201 ПК України.

VІ. Що стосується висновків відповідача стосовно завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на 10367 грн., суд зазначає наступне.

За актом перевірки № 497 однією із причин зменшення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області зазначила порушення у липні 2012 року та у вересні 2013 року п.6 розділу VІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 25.11.2011 р. № 1492.

Зокрема, відповідачем було встановлено, що за уточнюючими розрахунками у липні 2012 року та у вересні 2013 ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" зменшило від'ємне значення суми різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за липень 2012 року на 39 грн. та за липень 2013 року на 10328 грн. Оскільки, на думку відповідача, від'ємне значення липня 2012 року та липня 2013 року платником податку було використане для обчислення бюджетного відшкодування у серпні 2012 року та у серпні 2013 року, відповідач вважає, що на суму зменшення від'ємного значення позивач мав задекларувати менший розмір бюджетного відшкодування з ПДВ, тобто, завищене декларування бюджетного відшкодування у липні 2012 року склало 39 грн. та у вересні 2013 року склало 10328 грн.

Між тим суд вважає, що при визначенні права на декларування бюджетного відшкодування у серпні 2012 року та у серпні-вересні 2013 року контролюючий орган не прийняв до уваги положення п.200.4. ст.200 ПК України, відповідно до яких при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно наданої звітності з ПДВ позивач бюджетне відшкодування з ПДВ з від'ємного значення липня 2013 року задекларував у серпні 2013 року, а у вересні 2013 року для декларування бюджетного відшкодування з ПДВ від'ємне значення з ПДВ липня 2013 року не використовувалось, тому суд вважає непомірним зменшення бюджетного відшкодування позивача за вересень 2013 року на 10328 грн. За наданими документами у черні 2012 року позивач зменшував від'ємне значення з ПДВ за квітень 2012 року на 39 грн., а тому таке зменшення не вплинуло на розмір бюджетного відшкодування липня 2012 року.

Таким чином ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області неправомірно зменшила ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 10367 грн.

VІІ. Що стосується податкового повідомлення-рішення від 21.01.2015 р. № НОМЕР_5 суд зазначає наступне.

За вказаним податковим повідомленням-рішенням ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 1597,36 грн. у зв'язку з тим, що, на думку відповідача, позивач повинен був утримати податок при здійснені виплати на користь нерезидента Компанії "Paglierani S.r.l" (Італія) у сумі 1000 євро (10649,07 грн.).

Між тим суд не погоджується з таким висновком ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області з наступних підстав.

Положеннями п.160.1 ст.160 ПК України (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидента або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Згідно п.160.2 ст.160 РК України (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

У судовому засіданні встановлено, що ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" Компанії "Paglierani S.r.l" (Італія) за платіжним дорученням від 22.01.2013 р. № 3763547, на підставі контракту від 30.11.2012 р. № 301112-1 та акту виконаних робіт від 15.12.2012 р. перераховано 1000 євро у якості оплати послуг з ремонту лінії для пакування борошна в готові паперові і пакети виробництва Компанії "Paglierani S.r.l" (Італія).

Тобто, позивачем нерезиденту оплачено послуги з ремонту, які згідно абз."й" п.160.1 ст.160 ПК України (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають оподаткуванню.

Таким чином податкове повідомлення-рішення від 21.01.2015 р. № НОМЕР_5 є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.01.2015 р. № НОМЕР_1 частково на суму 311250 грн., з яких за основним платежем на 207500 грн., за штрафними санкціями на 103750 грн., № НОМЕР_3 частково на суму 141006,93 грн., з яких за основним платежем на 94004,62 грн., за штрафними санкціями на 47002,31 грн., № НОМЕР_4 частково на суму 554795,36 грн., за штрафними санкціями на суму 277397,68 грн., № НОМЕР_2 частково на суму 103300 грн., № НОМЕР_5 повністю.

Що ж стосується позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.01.2015 р. № НОМЕР_4 на суму 1820 грн. за основним платежем та 910 грн. за штрафними санкціями та № НОМЕР_2 на суму 17058 грн., то в цій частині позовні вимоги ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Позов задовольнити частково.

Визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2015 р. № НОМЕР_1 на суму 311250 грн., з яких за основним платежем на 207500 грн., за штрафними санкціями на 103750 грн.

Визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2015 р. № НОМЕР_3 на суму 141006,93 грн., з яких за основним платежем на 94004,62 грн., за штрафними санкціями на 47002,31 грн.

Визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2015 р. № НОМЕР_4 на суму 554795,36 грн., за штрафними санкціями на суму 277397,68 грн.

Визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2015 р. № НОМЕР_2 на суму 103300 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2015 р. № НОМЕР_5 повністю.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 жовтня 2015 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.3.3