Рішення

від 26.10.2015 по справі 910/19651/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2015Справа №910/19651/15

За позовомКомунального підприємства «Київський інститут земельних відносин» доДержавного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» простягнення 130 295,84 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Пляшечник В.Г. від відповідача:Понько Ю.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київський інститут земельних відносин» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (надалі - ДТГО «Південно-Західна залізниця») про стягнення 130 295,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленої виконаних робіт за договором №561/ПЗ/ДН-6-1326 від 05.09.2013 р., у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 31 938,49 грн., 3% річних у розмірі 7 371,16 грн. та інфляційних у розмірі 90 986,19 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2015 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 20.08.2015 р.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/1264 від 19.08.2015 призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2015 р. справу № 910/19651/15 передано для розгляду судді Босому В.П.

20.08.2015 р. представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що відповідач сплатив на користь позивача вартість виконаних робіт відповідно до порядку здійснення перерахунків коштів залізницями.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.08.2015 р. справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П. та призначено її до розгляду на 30.09.2015 р.

В судовому засіданні 30.09.2015 р. судом оголошувалась перерва на 26.10.2015 р.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2013 р. між Підприємством (виконавець) та ДТГО «Південно-Західна залізниця» (замовник) було укладено договір №561/ПЗ/ДН-6-1326 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник замовляє, приймає і оплачує роботи, а виконавець зобов'язується з дотримання вимог законодавства здійснити комплекс робіт з приведення виконаних по договору від 25.10.2010 №773/ПЗ/ДН-6-1032 робіт з підготовки матеріалів та розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-Західна залізниця» для будівництва першої черги залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві (із підходами) на залізничній ділянці Київ-Московський - Дарниця (лівий берег р. Дніпро) у Дніпровському та Дарницькому районах м. Києва (проект, кадастрова справа Д-4794) у відповідність до законів України «Про землеустрій», «Про державний земельний кадастр», «Про державну реєстрацію речових прав а нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку ведення земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. №1051, Земельного кодексу України та виконати проектно-вишукувальні роботи з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж сформованих земельних ділянок, формування електронного документу та формування проекту землеустрою в паперовому та електронному вигляді.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що загальна вартість робіт за домовленістю сторін, згідно з протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт (додаток 1) становить 245 370,42 грн. з ПДВ. У разі зміни обсягу робіт ціна договору змінюється, про що складаються додаткові угоди до договору.

Згідно з п. 2.2 Договору оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 банківських днів з дня прийняття виконання робіт згідно з накладною.

На виконання умов Договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 245 370,42 грн., що підтверджується накладною №85 від 25.06.2014 р. та актом приймання-передачі виконаних робіт №1 від 25.06.2014 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних за Договором робіт, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, 3% річних та інфляційних.

Договір є договором підряду на проведення проектних робіт, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання §4 Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем були виконані підрядні роботи на загальну суму 245 370,42 грн., що підтверджується накладною №85 від 25.06.2014 р. та актом приймання-передачі виконаних робіт №1 від 25.06.2014 р.

Згідно із ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.2 Договору оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 банківських днів з дня прийняття виконання робіт згідно з накладною.

Накладна №85 та акт приймання-передачі виконаних робіт №1 підписані уповноваженою особою відповідача 25.06.2014 р., а відтак зобов'язання з оплати таких робіт мало бути виконане відповідачем в строк до 09.07.2014 р.

Банківськими виписками з рахунку позивача підтверджується, що оплату виконаних робіт відповідач здійснив 16.04.2015 р. на суму 15 000,00 грн. та 15.07.2015 р. на суму 230 370,42 грн.

За таких обставин має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних за Договором робіт.

Твердження відповідача про те, що він здійснює перерахування грошових коштів виключно у встановленому наказом Укрзалізниці №069-Ц від 28.02.2012 р. порядку судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Нормами п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Частинами 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд відзначає, що Договір, в тому числі в частині порядку оплати виконаних робіт, підписаний відповідачем без будь-яких зауважень , що з огляду на приписи вказаних норм чинного законодавства України свідчить про погодження ним всіх умов, які містяться в такому договорі.

При цьому, під час підписання Договору відповідач не був позбавлений можливості внести пропозицію стосовно особливостей здійснення перерахунку грошових коштів на підприємстві, та досягти згоди з позивачем в частині здійснення розрахунків з урахуванням таких особливостей, проте вказаних дій вчинено не було.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 31 938,49 грн., 3% річних у розмірі 7 371,16 грн. та інфляційних у розмірі 90 986,19 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 09.07.2014 р. по 14.07.2015 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку з перерахування грошових коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом п. 5.3 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки до повного розрахунку з виконавцем (п. 4 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні за період прострочення з 09.07.2014 р., проте суд враховує те, що 09.07.2014 р. було останнім днем виконання відповідачем грошового зобов'язання, а тому прострочення виконання такого зобов'язання настало лише з 10.07.2014 р.

Відтак, за перерахунком суду, розмір пені та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, становить 31 810,76 грн. та 7 350,99 грн. відповідно. В іншій частині суми пені та 3% річних нараховані безпідставно.

Крім того, суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 90 986,19 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача пені у розмірі 31 810,76 грн., 3% річних у розмірі 7 350,99 грн. та інфляційних у розмірі 90 986,19 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

За змістом ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, в позовній заяві позивач просив суд повернути йому судовий збір у розмірі 4 453,93 грн. як такий, що був сплачений у більшому розмірі, ніж це визначено Законом України «Про судовий збір».

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент звернення до суду із даним позовом) ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотка ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати.

Розмір судового збору, який сплатив позивач за подачу позовної заяви становить 7 059,85 грн., в той час як повинен був сплатити 2 605,92 грн. (2 відсотка ціни позову).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, підставою для повернення сплаченого судового збору є сплата судового збору в більшому розмірі, а тому судовий збір у розмірі 4 453,93 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Київський інститут земельних відносин» задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 26387551) на користь Комунального підприємства «Київський інститут земельних відносин» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А; ідентифікаційний код 32348604) пеню у розмірі 31 810 (тридцять одна тисяча вісімсот десять) грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 7 350 (сім тисяч триста п'ятдесят) грн. 99 коп., інфляційні у розмірі 90 986 (дев'яносто тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 19 коп. та судовий збір у розмірі 2 602 (дві тисячі шістсот дві) грн. 96 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Повернути Комунальному підприємству «Київський інститут земельних відносин» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А; ідентифікаційний код 32348604) з Державного бюджету України 4 453 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят три) грн. 93 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №184 від 28.05.2015 р., що знаходиться в матеріалах справи №910/19651/15 (2015 р.) господарського суду міста Києва.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.10.2015 р.

Суддя В.П. Босий