Постанова

від 20.10.2015 по справі 924/402/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа№ 924/402/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від позивача - Романець О.П., дов. б/н від 16.04.2015 р.;

від відповідача - не з'явилися.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Приватного підприємства «Оберон-Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.06.2015 року

у справі № 924/402/15 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Приватного підприємства «Лібо-Пласт»

до Приватного підприємства «Оберон-Україна»

про стягнення 29 058,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року по справі № 924/402/15 задоволено частково позовні вимоги Приватного підприємства «Лібо-Пласт» до Приватного підприємства «Оберон-Україна» про стягнення основного боргу у розмірі 23 612,90 грн., пені в розмірі 2063,36 грн., інфляційних втрат у розмірі 3120,45 грн. та 3% річних у розмірі 262,26 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства «Оберон-Україна» на користь Приватного підприємства «Лібо-Пласт» основний борг у розмірі 23 612,90 грн., пеню у розмірі 869,47 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 120,45 грн., 3% річних у розмірі 262,26 грн. та судовий збір у розмірі 1 751,99 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство «Оберон-Україна» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року по справі № 924/402/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гончаров С.А., Зеленін В.О. та призначено до розгляду на 16.09.2015 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року справу № 924/402/15 прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року розгляд справи № 924/402/15 відкладено на 30.09.2015 року.

30.09.2015 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, розгляд справи не відбувся.

Після виходу головуючого судді з лікарняного, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 року розгляд справи № 924/402/15 призначено на 20.10.2015 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Приватного підприємства «Лібо-Пласт» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник Приватного підприємства «Оберон-Україна» у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується підписом представника відповідача від 07.08.2015 року на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

25.02.2014 року між Приватним підприємством «Лібо-Пласт» (далі - постачальник, позивач, ПП «Лібо-Пласт») та Приватним підприємством «Оберон-Україна» (далі - покупець, відповідач, ПП «Оберон-Україна») було укладено договір поставки № 256 (далі - Договір).

За умовами Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар - вироби з поліпропіленових пластмас в асортименті, кількості та цінами згідно видаткових накладних, які підписані сторонами та мають юридичну силу специфікації та є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Згідно з п. 2.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах FCA (згідно міжнародних правил Інкотермс 2010 року).

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що передача товару та перехід права власності на товар наступає з моменту підписання покупцем видаткової накладної.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна сума правочину визначається шляхом складання вартсоті всіх партій товару, поставлених протягом дії договору у відповідності до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною правочину.

Як встановлено п. 8.1 Договору, він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 року, а в частині грошових зобов'язань до повного виконання.

За твердженнями позивача, ним на виконання умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 59 681,90 грн., проте останній в порушення умов Договору оплатив поставлений товар частково у сумі 36 069,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість покупця за отриманий товар склала 23 612,90 грн.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив стягнути з останнього 23 612,90 грн. заборгованості за Договором, а також 2 063,36 грн. пені, 3 120,45 грн. інфляційних втрат та 262,26 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Поставка позивачем товару на суму 59 681,90 грн. підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 134 від 28.06.2014 року на суму 2 874,50 грн. (т.1 а.с. 21);

- №124 від 26.02.2014 року на суму 13 357,40 грн. (т.1 а.с. 26);

- №244 від 04.04.2014 року на суму 3 180,00 грн. (т.1 а.с. 27);

- №217 від 28.03.2014 року на суму 12 808,00 грн. (т.3 а.с. 23).

- №363 від 16.05.2014 року на суму 27 462,00 грн. (т.1 а.с. 23).

Прийняття товару також підтверджується довіреностями, які наявні у матеріалах справи.

При цьому, видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками без застережень, крім видаткової накладної №363 від 16.05.2014 року на суму 27 462,00 грн., яку підписано лише зі сторони позивача.

З метою встановлення факту отримання товару за видатковою накладною №363 від 16.05.2014 року на суму 27 462,00 грн., судом першої інстанції витребувано докази відображення податкових зобов'язань та податкового кредиту у позивача та відповідача.

На виконання вимог суду першої інстанції, Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією та Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві було представлено до матеріалів справи розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість), в тому числі, за травень 2014 року.

ПП «Лібо-Пласт» у рядку 16 розділу І «Податкові зобов'язання» додатка 5 до податкової декларації з податку на додану вартість відображено господарську операцію з поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 27 462,00 грн., з яких сума податку на додану вартість складає 4 577 грн.

ПП «Оберон-Україна» у рядку 10 розділу ІІ «Податковий кредит» додатка 5 до податкової декларації з податку на додану вартість наведено, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, також відображено факт отримання відповідачем товару від ПП «Лібо-Пласт» на суму 27 462,00 грн., з яких сума податку на додану вартість складає 4 577 грн.

При цьому, у графі постачальник у наведених вище розшифровках вказаний ЄДРПОУ контрагента та його код як платника податку на додану вартість.

Позивачем також надано податкову накладну № 36 від 16.05.2014 року на суму 27 462,00 грн., на підставі якої в податковому обліку відповідача і було відображено відповідну господарську операцію та податкове зобов'язання.

Більш того, у матеріалах справи міститься довіреність № 14/05/1 від 14.05.2015 року (т. 1 а.с. 24), яка надана позивачем, та у якій перелік цінностей ідентичний зазначеним товарам в видатковій накладній № 363 від 16.05.2014 року.

Відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом № 99 від 16.05.1996 року Міністерства фінансів України (що була чинною станом на 14.05.2014 року), довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Вказане також підтверджує отримання відповідачем товару за видатковою накладною №363 від 16.05.2014 року на суму 27 462,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 року по 07.11.2014 року, яким підтверджується отримання відповідачем товару за видатковою накладною № 363 від 16.05.2014 року у розмірі 27 462,00 грн., та за яким заборгованість відповідача складає 23 612,90 грн.

З огляду на сукупність вказаних обставин та доказів, судова колегія дійшла висновку, що відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 363 від 16.05.2014 року у розмірі 27 462,00 грн.

Таким чином, загальний розмір поставленого позивачем товару складає 59 681,90 грн.

Відповідач частково оплатив заборгованість за поставлений товар у сумі 36 069,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (т. 1 а.с. 17-20).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 23 612,90 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги ПП «Лібо-Пласт» до ПП «Оберон-Україна» про стягнення 23 612,90 грн. заборгованості за Договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 2 063,36 грн. пені за період з 13.11.2014 року по 01.03.2015 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Відповідно до п. 5.2 Договору у разі прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми несплаченої суми за кожен день.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів, провівши повторний арифметичний розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 2 063,36 грн. пені.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 262,26 грн. 3% річних та 3 120,45 грн. інфляційних втрат за період з 16.10.2014 року по 28.02.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів, провівши повторний арифметичний розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 262,26 грн. 3% річних та 3 120,45 грн. інфляційних втрат.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року по справі № 924/402/15, прийнято з повним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства «Оберон-Україна» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Приватне підприємство «Оберон-Україна» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Оберон-Україна» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року по справі № 924/402/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 924/402/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 26.10.2015 року.