Постанова

від 29.10.2015 по справі 916/4571/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2015 р.Справа № 916/4571/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.

суддів : Головея В.М., Діброви Г.І.,

при секретарі судового засідання Максиміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, за довіреностями;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від 04 березня 2015 року

по справі № 916/4571/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 Сервіс»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 49 676,24 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 Сервіс» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 43876,24грн., з яких 22030,00грн. основного боргу, 4728,05грн. інфляційних витрат, 3388,12грн. пені, 13730,07грн. 22% річних від простроченої суми (згідно останніх заяв про уточнення позовних вимог від 02.03.2015 року, 04.03.2015 року).

Рішенням господарського суду Одеської області від 04 березня 2015 року по справі № 916/4571/14 (суддя Горячук Н.О.) позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_4 СервісВ» 22030 грн. 00коп. основного боргу, 4728 грн. 05коп. інфляційних витрат, 3388 грн. 12коп. пені, 13730 грн. 07коп. 22% річних від простроченої суми, 1827 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що відповідач своїх зобов'язань за договором поставки №Л-033 від 02.07.2012р. не виконав, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення вартості поставленого товару на суму 22030,00грн. підлягають задоволенню у повному обсязі. Також судом стягнуто з відповідача в повному обсязі 4728,05грн. інфляційних витрат, 3388,12грн. пені, 13730,07грн. 22% річних від простроченої суми.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 19 250 грн., з яких 14530 грн. основної заборгованості, та 4728,05 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на допущення судом процесуальних порушень, зокрема, що судом не прийнято до уваги всі заяви позивача про зменшення суми боргу, не повідомлено відповідача належним чином про час, дату та місце судового розгляду, а про існування рішення відповідачка дізналась від державного виконавця. Також апелянт вважає невірно розрахованими пеню та 22% річних, при цьому, на думку апелянта, строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення пені вже сплинув, тому необхідно відмовити в задоволенні вказаних вимог.

Крім того, скаржник зауважує, що позивач не намагався вирішити спір в досудовому порядку, хоча відповідачка протягом всього часу дії договору сплачувала заборгованість, внаслідок чого борг фактично складає 14 530 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 06.10.2015 року з'явилася, та надала пояснення, в яких зазначала про законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення, в судове засідання 29.10.2015 представник позивача не з'явився, не скориставшись наданим йому ст. 22 ГПК України правом на участь в судовому засіданні та повноважного представника в судове засідання не направив. При цьому, 23.10.2015 року до канцелярії суду від нього надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника у зв'язку з неможливістю його прибуття в судове засідання.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника позивача.

29.10.2015 року до канцелярії суду відповідач надав заяву про відстрочку виконання постанови апеляційного суду, в якій просив відстрочити виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду по даній справі строком на 1 рік. Обгрунтовуючи вказану заяву, відповідач посилається на те, що на протязі всієї співпраці сторін позивачем неодноразово порушувались строки поставки товару, внаслідок чого відповідачка втратила багато покупців, та опинилась у вкрай невигідних умовах. На даний час відповідачка не має фінансової можливості на погашення заборгованості за договором поставки.

Судова колегія відмовляє у задоволенні вказаної заяви про надання відстрочки, у зв'язку з її необґрунтованістю, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами неможливості належної оплати заборгованості на даний час, не надано ані фінансових звітів підприємця, ані довідок про стан банківських рахунків, тощо.

Крім того, судова колегія наголошує, що рішення господарського суду Одеської області від 04 березня 2015 року по даній справі на час подання заяви не набрало законної сили, а тому її задоволення є неможливим.

Апеляційний суд роз'яснює, що відповідач не позбавлений права звернутись з відповідною заявою до суду першої інстанції на стадії виконання рішення в порядку ст.83 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду та відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду, 02.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_4 СервісВ» (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець) укладено договір поставки №Л-033, відповідно до умов а.а.1.1, 2.2 якого Продавець зобов'язався поставляти Покупцю товар, а саме певні види машин, пристроїв, механізмів та/або іншого обладнання для приготування кави, а також усі деталі і запасні частини до них, перелік і опис яких вказані у додатку №1 до договору („ОбладнанняВ» ), а також кавову та/або іншу харчову продукцію торгових марок „LavazzaВ» і „BossanovaВ» , асортиментний перелік і опис яких зазначені у додатку №2 до договору („ПродукціяВ» ). Згідно п.1.3 договору, ціна договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями та сум актів виконаних робіт.

Пунктом 3.4.1 договору встановлено, що покупець погоджується купувати продукцію та обладнання за цінами, зазначеними продавцем і чинними на момент направлення відповідної заявки. Вартість продукції зазначається в Прайс - листі Продавця та вказується в накладній на кожну партію продукції. Вартість обладнання зазначається в розрахунковій таблиці, у формі, яка наводиться у додатку №4 до договору, яка є невід'ємною його частиною. При цьому визначена у розрахунковій таблиці вартість обладнання складається із сукупності щомісячних платежів. Пунктами 3.5.1, 3.5.2.1, 3.5.2.2 договору сторони погодили, що покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Продавця, зазначений у договорі. Покупець здійснює оплату не пізніше 21 календарного дня з дати приймання продукції Покупцем, що вказана в накладній на відповідну партію товару.

Покупець зобов'язується здійснювати оплату обладнання у відповідності до розрахункової таблиці по оплаті обладнання, яка визначає розмір та строки платежів. У випадку несвоєчасної оплати товару, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції 22% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу (п.6.2. договору).

Відповідно до п.8.1, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р., але не раніше ніж до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним, з правом пролонгації за згодою сторін.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічні положення містяться в ч. 1, ч. 7 ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційною інстанцією, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 46980,00грн. згідно видаткової накладної №1601 від 31.07.2012р.

В свою чергу, на момент винесення рішення відповідач за поставлений товар розрахувався частково, наступними платежами : 10.10.2013 року на суму 18500 грн., 05.12.2014 року на суму 600 грн., 10.12.2014 року на суму 350 грн., 10.02.2015 року на суму 1000 грн., 11.02.2015 року на суму 2000 грн., 17.02.2015 року на суму 1500 грн., 18.02.2015 року на суму 1000 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.52, 95), та повністю враховано судом першої інстанції при винесенні рішення.

За таких обставин, враховуючи всі оплати, проведені відповідачем до прийняття рішення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність заборгованості відповідача у розмірі 22 030 грн. (46980 - (18500+600+350+1000+2000+1500+1000) = 22030), яку і було стягнуто оскаржуваним рішенням.

Доводи апелянта про здійснення відповідачем подальших проплат після винесення рішення судом першої інстанції до уваги колегією суддів не приймається, оскільки за приписами ст.101 ГПК України додаткові докази приймаються апеляційним господарським судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В даному випадку доказів здійснення подальших оплат не існувало станом на момент винесення рішення, тому апеляційний суд не приймає їх до уваги, та роз'яснює, що відповідач не позбавлений права звернутись до виконавчої служби з відповідними доказами оплати заборгованості.

Що стосується штрафних санкцій, судова колегія зазначає, що розрахунок пені, інфляційних втрат та 22% річних здійснений невірно, оскільки позивач помилково розраховує їх щомісячно на суму 3915 грн. виходячи з графіку, узгодженого сторонами.

Апеляційний суд роз'яснює, що заборгованість в сумі 3915 грн. за перший місяць за графіком, не сплачена відповідачем, автоматично переходить до наступного місяця, отже в наступному місяці заборгованість відповідача складає вже не 3915 грн., а 7830 грн., і так далі наростаючим підсумком.

Виходячи з даного розрахунку, відповідно пеня, та інфляційні втрати з річними також розраховуються інакше.

Разом з тим, оскільки від сторін не надійшло обґрунтованого вірного розрахунку відповідних санкцій, судова колегія здійснила власний перерахунок вказаних нарахувань, за наслідками якого дійшла наступних висновків.

Здійснюючи перерахунок інфляційних втрат позивача, судова колегія зазначає, що ним безпідставно врахована лише інфляція за весь період заборгованості, хоча в позовній заяві він зазначив про використання сукупного індексу інфляції за період прострочення. Це означає, що при нарахуванні інфляційних втрат слід приймати до уваги також і дефляцію, яка існувала на той час.

Відповідно до п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За наслідком перерахунку інфляційних втрат, судова колегія дійшла висновків про те, що інфляційні витрати, з урахуванням дефляції, складають 5452 грн., однак враховуючи положення ст.83 ГПК України, оскільки сторони не заявляли клопотання про вихід за межі позовних вимог, до стягнення підлягає, сума заявлена позивачем у позові - 4728,05 грн.

Також судова колегія дійшла висновків про залишення без змін розміру 22% річних, що складає 13730,07 грн., та пені у розмірі 3388 грн. 12коп.

Доводи скаржника про його відсутність в судових засіданнях при розгляді справи судом першої інстанції, що унеможливило подання заяви про застосування строків спеціальної позовної давності, судова колегія відхиляє, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час, дату та місце судових засідань.

Належне повідомлення відповідача підтверджується, зокрема, поштовими повідомленнями про вручення кореспонденції суду від 01.12.2014 року, а також повідомленнями про повернення кореспонденції, які направлялись на адресу місцезнаходження ФОП ОСОБА_5, визначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 17.10.12 року особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, оскільки поштова кореспонденція судом направлялась за належною адресою, то відповідач несе самостійну відповідальність за отримання пошти, а тому відсутність представника відповідача при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не є підставою для задоволення клопотання представника відповідача про застосування строків спеціальної позовної давності щодо нарахування пені в суді апеляційної інстанції, так як на момент винесення рішення в суді першої інстанції такого клопотання не було заявлено, тому судом було стягнуто пеню без урахування строків позовної давності.

При цьому, безпідставними є доводи про неприйняття судом всіх заяв про уточнення позовних вимог, отже, жодних процесуальних порушень, допущених судом першої інстанції, колегією суддів не виявлено.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст. 104 ГПК України для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених у даній постанові.

Керуючись ст.99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 04 березня 2015 року по справі №916/4571/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 29.10.2015 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя В.М. Головей

Суддя Г.І. Діброва