Ухвала

від 28.10.2015 по справі 810/1363/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1363/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод препаративних форм" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області від 23.03.2015 № 0005991501.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Білоцерківський завод препаративних форм» від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень, жовтень 2014 року.

За наслідками перевірки складено Акт від 16.02.2015 №241/15-1/38452492, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ «Білоцерківський завод препаративних форм» п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, п. 201.6 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2014 рок у сумі 27 500,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Білоцерківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.03.2015 № 0005991501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 27 500,00 грн.

Не погоджуючись зі спірним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2014 між ТОВ «Білоцерківський завод препаративних форм» (Замовник) і ТОВ «Проф-Консалтінг» (Підрядник) укладено договір № 24/10/14 на проведення монтажних робіт системи опалення (перший пусковий комплекс), у відповідності до умов якого ТОВ «Проф-Консалтінг» взяло на себе зобов'язання виконати монтажні роботи системи опалення першого пускового комплексу об'єкту: «ТОВ «Білоцерківський завод препаративних форм», Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 85, 2т-2.

Згідно п. 4.1 даного договору оплата в розмірі 165 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 27 500,00 грн., повинна бути перерахована Підряднику протягом 2 днів з моменту підписання договору за матеріали та комплектуючі для монтажу систем опалення першого пускового комплексу.

На виконання вказаних вимог договору ТОВ «Білоцерківський завод препаративних форм» сплачено ТОВ «Проф-Консалтінг» кошти у сумі 165 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи фотокопією платіжного доручення від 28.10.2014 № 338 (а.с. 22).

Отже, кошти у сумі 165 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 27 500,00 грн., сплачені позивачем на користь його контрагента, є оплатою вартості не всіх монтажних робіт згідно договору № 24/10/14, а лише вартості матеріалів та комплектуючих, необхідних для його виконання Підрядником, і їх сплата не передбачає попереднього складання кошторису, проекту та актів виконання робіт.

ТОВ «Проф-Консалтінг» оформлено податкову накладну на суму 165 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 27 500,00 грн. від 24.10.2014 № 45, суму податку на додану вартість якої позивачем включено до складу податкового кредиту за жовтень 2014 року.

Необхідно зазначити, що перелічені документи, оформлені сторонами вказаного правочину, містять повний перелік всіх обов'язкових реквізитів, визначених ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення № 88).

Крім того, відповідачем не вказано жодних зауважень щодо форми, правильності заповнення чи наявності обов'язкових реквізитів зазначених документів.

Також, вказані господарські операції належним чином відображені і у податковій звітності позивача, що не заперечувалось податковим органом та підтверджується відомостями Акту перевірки.

Окрім того, фактичне виконання сторонами вказаного договору його умов підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2014 року (а.с. 26) та актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року (а.с. 27 - 33).

Враховуючи наведені обставини справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що всі господарські операції позивача підтверджені первинними документами згідно вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Міщук М.С.

Бєлова Л.В.