Ухвала

від 28.10.2015 по справі 810/2429/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2429/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Бердянський хлібокомбінат» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 19.01.2015 №0000072202.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 18.12.2014 по 22.12.2014 посадовою особою Вишрогодської ОДПІ на підставі наказу від 18.12.2014 №33 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Бердянський хлібокомбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Айарпи» (код ЄДРПОУ 38024887) за липень 2014 року.

За результатами перевірки складений акт від 29.12.2014 №2587/22-00/00378218 (надалі Акт перевірки), який містить висновки про порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 99922,00 грн., у тому числі за липень 2014 року на суму 87730,00 грн. та за серпень 2014 року на суму 12192,00 грн.

На підставі Акту перевірки Вишгородською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2015 №0000072202, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 149883,00 грн., у тому числі, за основним платежем 99922,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 49961,00 грн.

Не погоджуючись зі спірним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка с підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту (абзац одинадцятий п. 201.10 ст. 201 ПКУ). Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви (додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість) додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у 2014 році між ПАТ "Бердянській хлібокомбінат" та ТОВ "Компанія "Айарпи" було укладено ряд договорів, а саме: договір оренди від 21.02.2014 №2102/01, відповідно до якого ТОВ "Компанія "Айарпи" (орендодавець) зобов'язується передати ПАТ "Бердянській хлібокомбінат" (орендарю) ящики пластикові у кількості 2184 шт., ящики поліетиленові у кількості 1000 шт. та лотки пластикові 700 шт., а ПАТ "Бердянській хлібокомбінат" зобов'язується прийняти в строкове платне користування вказане майно та сплачувати орендодавцеві орендну плату (том І а.с.64-66); договір перевезення продукції від 21.02.2014 №2102/02 та договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.02.2014 №2102/03, відповідно до яких ТОВ "Компанія "Айарпи" (перевізник) зобов'язується надавати послуги з доставки (перевезення) автомобільним транспортом довірений йому вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а ПАТ "Бердянській хлібокомбінат" (замовник) зобов'язується оплачувати послуги перевезення (а.с.36-42, 57-59); договір від 30.05.2014 №30/05-14-01 про надання послуг, відповідно до якого ТОВ "Компанія "Айарпи" (виконавець) зобов'язується надати послуги з поточного та капітального ремонту автомобіля, а ПАТ "Бердянській хлібокомбінат" (замовник) зобов'язується оплатити дані послуги (том ІІ а.с.75-77).

На підтвердження надання ТОВ "Компанія "Айарпи" на користь позивача послуг з перевезення вантажів та ремонту автомобіля, позивачем до перевірки та матеріалів справи надані акти виконаних робіт та акти приймання-передачі виконаних робіт від 31.07.2014 №483, від 15.07.2014 №368, від 31.07.2014 №482, від 31.07.2014 №420, від 15.07.2014 №474, від 15.07.2014 №475, від 18.07.2014 №430, від 15.07.2014 №369, від 31.07.2014 №419, від 09.07.2014 №2.

Крім цього, на підтвердження надання ТОВ "Компанія "Айарпи" на користь позивача послуг з перевезення вантажів позивачем надані товарно-транспортні накладні, зміст та форма яких відповідають вимогам чинного законодавства (том І а.с.145-229).

На підтвердження передачі позивачеві від ТОВ "Компанія "Айарпи" в оренду тари, позивачем до перевірки та матеріалів справи наданий акт надання послуг від 31.07.2014 №361 та відповідні фотознімки з фіксацією на них орендованих лотків (том І а.с.230-238).

На підтвердження виконання ТОВ "Компанія "Айарпи" ремонту автомобіля ГАЗ №АР9881СЕ та поставки автозапчастин до нього, позивачем до перевірки та матеріалів справи надані акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09.07.2014 №2 та видаткову накладну. Також, до матеріалів справи позивачем надані докази перебування автомобіля ГАЗ №АР9881СЕ у власності позивача (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) та службову записку від 16.06.2014 на ім'я генерального директора ПАТ "Бердянський хлібокомбінат" про необхідність здійснення капітального ремонту вказаного автомобіля.

За результатами господарських операцій ТОВ "Компанія "Айарпи" видано на користь ПАТ "Бердянський хлібокомбінат" податкові накладні від 31.07.2014 №74, від 15.07.2014 №37, від 31.07.2014 №73, від 31.07.2014 №84, від 15.07.2014 №23, від 15.07.2014 №24, від 18.07.2014 №90, від 15.07.2014 №38, від 31.07.2014 №83, від 31.07.2014 №29, від 09.07.2014 №47.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту за відповідні періоди.

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Компанія "Айарпи" здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (том І а.с.74-89).

При цьому, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаних господарських операцій.

Крім того, відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу.

Отже, факт придбання позивачем послуг, товарів та оренди тари підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних послуг, товарів та оренди тари посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що укладені між позивачем та ТОВ «Компанія «Айарпи» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 28.10.2015р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Міщук М.С.

Бєлова Л.В.