Ухвала

від 21.10.2015 по справі 803/1077/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 876/9584/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

прокурора Цинайко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу спільного українсько-таджицького підприємства «Українська бавовняна компанія» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року в адміністративній справі № 803/1077/14 за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до спільного українсько-таджицького підприємства «Українська бавовняна компанія» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 року прокурор міста Луцька звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - позивач, Луцька ОДПІ) до спільного українсько-таджицького підприємства «Українська бавовняна компанія» у формі товариства з обмеженою відповідальністю(далі - відповідач, СП «Українська бавовняна компанія») про стягнення податкового боргу в сумі 65 499,21 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач є платником податків і зборів, передбачених статтею 9 Податкового кодексу України, однак всупереч вимогам статті 36 цього Кодексу підприємство не виконує свого обов'язку щодо своєчасності та повноти сплати податків та зборів в порядку і строки, визначені цим же Кодексом, в зв'язку з чим у відповідача станом на 23.05.2014 року існує податковий борг на суму 65 499,21 грн, з яких: 50 212,60 грн - заборгованість із податку на додану вартість (в т.ч. 49 819,92 грн - основний платіж, 392,68 грн - пеня) та 15 286,61 грн - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Луцькою ОДПІ в установлені законом строки вживались заходи щодо стягнення заборгованості шляхом надіслання податкової вимоги, однак дані заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідачем.

На момент звернення до суду суми податкових зобов'язань відповідача є узгодженими та у встановлені строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржило СП «Українська бавовняна компанія», просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що справу було розглянуто без відповідача, чим не було йому надано можливості добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами.

Крім того, зазначає, що згідно розрахунку підприємства податкова заборгованість товариства становить 60 121,78 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є безпідставна і не належить до задоволення з наступних міркувань.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, СП «Українська бавовняна компанія» зареєстроване як юридична особа 14.08.2002 р. та перебуває на обліку як платник податків і зборів в Луцькій ОДПІ, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.25 - 27), довідкою Луцької ОДПІ від 22.11.2013 р. № 1303181400425 (а.с.5).

Згідно декларації з ПДВ за грудень 2012 року, яка подана відповідачем до Луцької ОДПІ 03.01.2013 р., СП «Українська бавовняна компанія» задекларовано суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, в розмірі 68 720,00 грн (а.с.53 - 54).

Рішенням Луцької ОДПІ від 30.01.2013 р. № 10 розстрочено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 68 718,00 грн шляхом сплати щомісяця з лютого по грудень 2013 року по 6247,09 грн, а в грудні 2013 року - 6247,10 грн (а.с.12 зворот).

Відповідачем порушені власні зобов'язання за рішенням Луцької ОДПІ від 30.01.2013 р. № 10, внаслідок чого за податком на додану вартість виникла заборгованість по нарахованих 16.04.2013 р. процентах за користування розстроченням в сумі 96,93 грн; нарахованому 10.05.2013 р. платежу в сумі 6247,09 грн; нарахованих 10.05.2013 р. процентах за користування розстроченням в сумі 295,75 грн; нарахованого 10.06.2013 р. платежу в сумі 6247,09 грн; нарахованого 08.07.2013 р. платежу в сумі 6247,09 грн; нарахованого 07.08.2013 р. платежу в сумі 6247,09 грн; нарахованого 06.09.2013 р. платежу в сумі 6247,09 грн; нарахованого 07.10.2013 р. платежу в сумі 6247,09 грн; нарахованого 05.11.2013 р. платежу в сумі 6247,09 грн; нарахованого 09.12.2013 р. платежу в сумі 6247,10 грн.

Крім того, згідно податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № НОМЕР_1 від 09.07.2013 р. відповідачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 15286,61 грн (а.с.13). Доказів того, що відповідач оскаржив у встановленому законом порядку вказане рішення, суду не було надано.

Таким чином, за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 65 499,21 грн, з яких: 50 212,60 грн - заборгованість по податку на додану вартість (в т.ч. 49 819,92 грн - основний платіж, 392,68 грн - пеня) та 15286,61 грн - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що також підтверджується довідкою про наявність боргу по платежах до бюджету (а.с.5), розрахунком сум податкового боргу (а.с.6) та обліковою карткою платника (а.с.14 - 16).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановлені законодавством строки борг не сплатив, податковий борг є узгодженим, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платники податків і зборів зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але несплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приписами п.54.1 ст.54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 вказаного Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язан-ня протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

На виконання п.59.1 ст.59 ПК України, яка зазначає про те, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкову вимогу.

Луцька ОДПІ направляла на адресу відповідача податкову вимогу № 675-19 від 11.07.2019 р., яка відповідачем отримана 02.08.2013 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.10) та останнім оскаржена не була. Вказана податкова вимога залишилась без задоволення, податковий борг відповідачем не сплачено.

Як видно з апеляційної скарги, відповідач не заперечує наявності боргу, проте зазначає, що сума боргу становить не 65 499,21 грн, як зазначає податковий орган, а 60 121,78 грн.

Проте, колегія суддів, не приймає до уваги дані доводи апелянта, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно із п.95.1 ст.95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктом 20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України передбачено, що органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи викладене та те, що відповідач не заперечував проти наявності боргу, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені вимоги є законними і підлягають задоволенню, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Доводи апелянта про те, що справу було розглянуто без його участі, чим було порушено його процесуальні права, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне.

Надісланою відповідачу ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі від 11.06.2014 р. йому було запропоновано подати до судового розгляду письмові заперечення проти позову та докази, які у нього є. Проте, відповідач не подав ні письмових заперечень, ні жодних доказів.

В судове засідання на 10.07.2014 р. відповідач не з'явився та свого представника не направив втретє, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника в судове засідання.

При цьому відповідачем двічі було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника підприємства в судове засідання, водночас не надано жодних належних та допустимих доказів, що свідчать про неможливість з поважних причин забезпечити явку представника підприємства суду.

В судовому засіданні, 10.07.2014 р. судом з'ясовувалась думка учасників судового розгляду щодо розгляду справи за відсутності відповідача. Учасників судового розгляду вважали за можливе справу розглянути без участі відповідача за наявних в матеріалах справах доказів. Дані думки були прийняті до уваги судом і прийнято рішення розглядати справу без участі відповідача за наявних в матеріалах справах доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що справу було розглянуто без відповідача правомірно, а відповідач, подаючи клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника підприємства в судове засідання без належних та допустимих доказів, недобросовісно користувався належними йому процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що розглядаючи спір, місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Частиною першою статті 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного судова колегія дійшла переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу спільного українсько-таджицького підприємства «Українська бавовняна компанія» у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року в адміністративній справі № 803/1077/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

ОСОБА_2

Ухвала в повному обсязі складена 26 жовтня 2015 року.