Ухвала

від 12.10.2015 по справі 2а-1870/1922/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/57841/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фаворит Груп»

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012

у справі № 2а/0570/3560/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп»

до Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про визнання дій неправомірними, визнання висновків акту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Торговий дом Фаворит Груп» звернулося до суду з позовом про визнання неправомірними дій Єнакіївської ОДПІ у Донецькій області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торговий дом Фаворит Груп», скасування наказу від 01.02.2012 № 50 про проведення перевірки, визнання протиправними дій відповідача щодо викладення в акті перевірки від 23.02.2012 № 476/23/37007546 висновків про порушення ТОВ «Торговий дом Фаворит Груп» положень п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , п.п. 7.3.1, п.п. 7.4.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , зобов'язання відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, валових доходів та валових витрат.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду м. Києва від 04.05.2012 позов задоволено частково. Визнано протиправними висновки акту Єнакіївської ОДПІ у Донецькій області від 23.02.2012 № 476/23/37007546 щодо порушень ТОВ «Торговий дом Фаворит Груп» положень п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , п.п. 7.3.1, п.п. 7.4.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» . У задоволенні решти позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 вказану постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову в частині визнання протиправними висновків акту перевірки від 23.02.2012 № 476/23/37007546, в задоволенні позову відмовлено. У решті постанову Донецького окружного адміністративного суду м. Києва від 04.05.2012 залишено без змін.

ТОВ «Торговий дім Фаворит Груп» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права: п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п.п. 7.3.1, п.п. 7.4.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 1 ч. 1 ст. 17, ст. 159, ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Чернівці проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 24.06.2009 по 13.04.2011, за результатами якої складено акт від 03.06.2011 № 1337/17-120/НОМЕР_1. Цим актом перевірки зафіксовано порушення позивачкою вимог п.п. «а» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 , п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ , п.п. 3, 4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «При прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92 , п.п. «д» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України , п.п. «в» п.п. 19.1 п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV .

Обґрунтування позивача, викладені в касаційній скарзі, зводяться до протиправності дій відповідача щодо викладення в акті перевірки висновків про порушення положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Задовольняючи позов в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо викладення в акті перевірки висновків, суд першої інстанції виходив з підтвердженості матеріалами справи фактичного здійснення позивачем операцій з контрагентами та недоведеності податковим органом порушень вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР щодо формування податкового кредиту та валових доходів.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що складений податковим органом акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Статтею 79 цього Кодексу передбачено порядок проведення документальних невиїзних перевірок.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

У відповідності до п. 86.3 ст. 86 Податкового кодексу України , п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984 , зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.01.2011 за N 34/18772 (далі - Порядок), за результатами проведення документальної виїзної перевірки суб'єктів господарювання складається акт (довідка).

Відповідно до абз. 2 п. 3, п.п. 4, 5, 6 Порядку акт є службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, в якому міститься систематичний, чіткий, об'єктивний та повний виклад суттєвих обставин щодо фактів виявлених порушень із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом може бути прийнято податкове повідомлення-рішення.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти і висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган не позбавлений права фіксувати в акті перевірки обставини та викладати власні висновки щодо таких обставин та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, складених на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень. Оцінка висновків акту перевірки надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності відмови в задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо викладення в акті перевірки висновків.

Зі змісту положень ч.ч. 1, 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що за наслідками апеляційного розгляду справи по суті суд апеляційної інстанції може ухвалити постанову у разі:

- зміни постанови суду першої інстанції;

- прийняття нової постанови про задоволення позову або про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, у разі повного або часткового скасування постанови суду першої інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції ухвалює постанову.

Судом касаційної інстанції з'ясовано, що частково скасовуючи постанову Донецького окружного адміністративного суду м. Києва від 04.05.2012 та відмовляючи в задоволенні позову, Донецький апеляційний адміністративний суд в порушення ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України постановив ухвалу від 22.08.2012, а не постанову.

Згідно зі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Суд касаційної інстанції зазначає, що порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо невірного обрання виду судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги можуть бути усунуті з власної ініціативи суду або за заявою заінтересованої особи шляхом прийняття відповідної ухвали про виправлення описок та очевидних арифметичних помилок.

Враховуючи, наведене, діючи в межах перегляду касаційної скарги, встановлених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій вважає за правильне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фаворит Груп» залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою , поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун